Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2034/2-а-593/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.10.2017. Зареєстровано: 18.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		   
		 
		                                                                                       справа №2-а-593/2010 року
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		16 червня 2010 року
		Харківський районний суд Харківської області у складі:
		Головуючого судді  - Шинкарчук Я.А.
		При секретарі     - Венедіктовій Ю.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в сел. Покотилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі про про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до Харківського районного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, зобовязати управління Пенсійного фонду в Харківському районі нарахувати на користь позивача недоплачену йому, як дитині війни щомісячне підвищення до пенсії за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн.30 коп, виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування».
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни», йому всупереч діючого законодавства відповідачем на протязі 2006-2007 років не було виплачено щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, та просив справу розглядати за його відсутністю.
		Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області в судове засідання не зявився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
		Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Позивач, ОСОБА_1, народився 06 січня 1941року (а.с.4).
		Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни» (а.с.5).
		Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
		Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
		Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
		Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
		Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни запроваджені не були.     
		Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
		Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
		Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України,, Про Державний бюджет на 2006 рік  від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
		Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.     
		Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
		Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
		Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.
		Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6- рп/2007 від 09.07.07р. пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).
		Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
		Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.
		Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Харківському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
		З 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у звязку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За цей період відповідач також діяв на підставі діючого законодавства. 1 підстави для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині відсутні.
		За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначаються лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
		Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
		Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
		Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобовязання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
		За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
		Враховуючи, що держава взяла на себе обовязок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обовязку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
		Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обовязку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
		Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни.
		Крім того, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
		Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни. Тому вирішення питання про відновлення цього строку є безпідставним. 
		Також суд вважає необхідним стягнути з державного бюджету України на користь позивача сплачено держмито у розмірі 3,40грн..
		Керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року Законам України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  
		П О С Т А Н О В И В :
		1.Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області про зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		2.Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року.
		3.Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, що мешкає в сел.Манченки, вул..Майська,35 Харківського району Харківської області, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням виплачених сум.
		4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.(три гривні 40 копійок)
		5.В іншій частині позовних вимог відмовити.     
		На постанову протягом 10 днів з дня її проголошення може бути подано заяву про оскарження, після чого протягом 20 днів може бути подано апеляційну скаргу, через Харківський районний суд, до адміністративного Апеляційного суду Харківської області або в порядку ч.5 ст. 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України.
		Суддя          Я.А.Шинкарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...