Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/2082/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2017. Зареєстровано: 18.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 жовтня 2017 року Справа № 5023/2082/12 
		           
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., 
		за участю представника заявника касаційної скарги Давиденка О.Л., керівника,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року у справі Господарського сулу Харківської області за позовом ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "Мідас" про стягнення суми,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2016 року ПАТ "Земельний банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Мідас" (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за кредитом в сумі 35000000 гривень, боргу за процентами в сумі 29115973 гривні 69 коп., пені у сумі 6148581 гривня 67 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом).
		Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №63-08/К від 8 серпня 2008 року щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 9 липня 2012 року позов ПАТ "Земельний банк" до ТОВ "Мідас" задоволено частково.
		24 липня 2012 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області видано наказ про стягнення з ТОВ "Мідас" на користь ПАТ "Земельний банк" 35000000 гривень боргу за кредитом, 29115973 гривень 69 коп. боргу з несплачених відсотків за користування кредитом, 5410177 гривень 60 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 520880 гривень 22 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 червня 2016 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року, ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони зведеного виконавчого провадження №42874281 від 7 липня 2014 року - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС". 
		У січні 2017 року ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" повторно звернулось до місцевого господарського суду з заявою, в якій просило замінити сторону у зведеному виконавчому провадженні № 42874281 від 7 липня 2014 року - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС".
		Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" про заміну сторони зведеного виконавчого провадження № 42874281 від 7 липня 2014 року - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС".
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2017 року - без змін.
		У касаційній скарзі ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року, прийняти нове рішення, яким замінити стягувача у зведеному виконавчому провадженні № 42874281 від 7 липня 2014 року - ПАТ "Земельний банк" його правонаступником - ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС".
		Зазначає, що, у відповідності до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду належні та допустимі докази у підтвердження факту припинення дії попереднього договору управління непроданих активів.
		Вказує, що ні положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", ні положення п.п. 13.1, 13.5, 13.9 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28 серпня 2001 року (далі - Положення), не містять вимоги, які б у прямій та виключній формі вимагали залучення банку, що ліквідується, як юридичної особи, стороною в договорі про заміну одного довірчого управителя на іншого.
		Посилається на те, що суд першої інстанції, зазначаючи про невідповідність договору нормам Положення № 369, не врахував норми ст. 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину.
		Стверджує, що п. 13.9 Положення не регулює порядок подальшої зміни управителя, що може мати місце з різних обставин, тому посилання на невідповідність договору нормам цього пункту є безпідставним.  
		Вважає, що судами помилково не застосовано норми ст. ст. 79, 104, п. 2 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, неправильно витлумачено ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.
		У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Мідас" просить залишити без змін прийняті у справі судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Зазначає, що договір № 42-Л від 9 лютого 2015 року про передавання в управління непроданих активів укладений з порушенням положень ст. 1032 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "ЮК "Амстердам" не наділений правом власності на активи банку.
		Вважає, що вказаний договір укладений також з порушенням Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Вказує, що суб'єктний склад сторін договору № 42-Л від 9 лютого 2015 року про передавання в управління непроданих активів, укладений без ПАТ "Земельний банк", суперечить приписам п. 13.9 Положення.
		Посилається на те, що звернення ТОВ "Юрилична фірма "АРІЕС" з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні суперечить Господарському процесуальному кодексу України.
		Представники сторін у судове засідання не з'явились.
		Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
		Заслухавши пояснення представника заявника касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 9 липня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мідас" на користь ПАТ "Земельний банк" 35000000 гривень 00 коп. боргу за кредитом, 29115973 гривні 69 коп. боргу з несплачених відсотків за користування кредитом, 5410177 гривень 60 коп. пені за прострочку сплати кредиту, 520880 гривень 22 коп. пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом.
		24 липня 2012 року на виконання вказаного судового рішення видано відповідний наказ, який дійсний для пред'явлення до виконання у кредитній установі (державному виконавцю) до 25 липня 2013 року. Стягувачем за цим наказом є ПАТ "Земельний банк", боржником - ТОВ "Мідас".
		Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" зазначає, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та Національним банком України укладено тристоронній договір № 34-Л про передавання в управління непроданих активів, за яким ПАТ "Земельний банк" передав права на управління непроданими активами ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", а також право бути процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк" в правах, однією із сторін (учасників) яких є банк, бути правонаступником у виконавчих провадженнях однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк". 
		9 лютого 2015 року між Національним банком України, ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" укладено тристоронній договір про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" № 42-Л, відповідно до умов якого ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" є довірчим власником управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником банку у справах, однією із сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк". При цьому заявник наголошує, що дію договору про передання в управління непроданих активів №34-Л від 30 січня 2014 року припинено на підставі договору № 41-Л від 9 лютого 2015 року та фактично відбулась заміна одного управителя - ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", на іншого - ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС", з укладенням нового договору. 
		Також посилається на ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, ст. 512 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 96, 104 Закону України "Про банки та банківську діяльність", гл. 13 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 369 від 28 серпня 2011 року.
		На підставі наведеного вважає, що є правонаступником ПАТ "Земельний банк" у правовідносинах з виконання рішення суду у даній справі.
		Судами встановлено, що 30 січня 2014 року між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та Національним банком України укладено договір про передавання в управління непроданих активів № 34-Л, відповідно до якого активи ПАТ "Земельний банк" передані в управління ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", яке зобов'язалося здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів.
		На підставі вказаного договору, ПАТ "Земельний банк" передало ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", зокрема, борг за кредитним договором № 63/8-К у розмірі 79632208 гривень 06 коп., у тому числі, стягнутий рішенням суду у даній справі в загальному розмірі 70111411 гривень 51 коп.
		У подальшому, 9 лютого 2015 року між Національним банком України, TOB "Юридична компанія "Амстердам" та TOB "Юридична фірма "Аріес" (заявник, управитель) укладено тристоронній договір про передавання в управління непроданих активів ПАТ "Земельний банк" № 42-Л, відповідно до умов якого TOB "Юридична фірма "Аріес" є довірчим власником переданих в управління активів ПАТ "Земельний банк" та має право бути процесуальним правонаступником останнього у справах, однією з сторін (учасників) яких є ПАТ "Земельний банк". Перелік активів наведено в додатку 1 до цього договору.
		За умовами п. 1.1 вказаного договору ТОВ "ЮК "Амстердам" передає в управління ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" активи ПАТ "Земельний банк", наявні в ТОВ "ЮК "Амстердам" на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів ПАТ "Земельний банк" відповідно до Переліку вимог кредиторів за рахунок активів. Обмеження права довірчої власності Управителя встановляється даним договором і законодавством України.
		Частиною 2 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачений особливий вид права власності - право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. 
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). 
		Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.
		Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.
		Відповідно до ч. 5 ст. 1033 Цивільного кодексу України управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
		Згідно із ч. 1 ст. 1037 Цивільного кодексу України управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. 
		Згідно з витягом з додатку № 1 до договору № 42-Л від 9 лютого 2015 року щодо переліку активів ПАТ "Зембанк", які передані в управління TOB "Юридична фірма "Аріес", загальний борг ТОВ "Мідас" за кредитом станом на 9 січня 2014 року складає 79632208 гривень 06 коп., вартість пакету майнових прав за ринковою вартістю становить 7287894 гривні 00 коп., із зазначенням рішення суду від 9 липня 2012 року, яким задоволено позов і на виконання якого відкрито виконавче провадження.
		Особливості управління активами (майном) банків, що ліквідуються, встановлені нормами, що є спеціальними для даного виду правовідносин.
		Так, у відповідності до п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", процедура ліквідації ПАТ "Земельний банк", яка ініційована до набрання чинності цим законом, крім загальних норм Цивільного кодексу України, регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 369 від 28 серпня 2001 року, чинного на час ліквідації банку.
		Згідно із ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", яка застосовується до спірних правовідносин в силу п. 3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.
		Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 375 від 30 липня 2010 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Земельний банк" з 2 серпня 2010 року.
		Порядок передачі непроданих активів ліквідатором банку визначений главою 13 Розділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 № 369.
		Згідно із п. 13.1 Положення ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку, негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до Національного банку з відповідною пропозицією згідно зі статтею 96 Закону про банки.
		За п. 13.2 Положення юридична особа, яка претендує здійснювати управління непроданими активами банку (далі - управитель), має відповідати таким вимогам:
		банк, який надає послуги з довірчого управління коштами і цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами, за умови, що він здійснює беззбиткову діяльність, дотримується економічних нормативів, забезпечує в повному обсязі формування резервів за активними операціями та не є об'єктом застосування заходів впливу щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснюваних банком операцій;
		юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо надання аудиторських, юридичних, консалтингових, фінансових послуг не менше трьох років, веде беззбиткову діяльність і не має заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами.
		У відповідності до п. 13.4 Положення Національний банк визначає управителя за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є:
		строк діяльності;
		наявність кваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи з управління активами.
		Національний банк перед визначенням управителя зобов'язаний переконатися у відсутності конфлікту інтересів. Для підтвердження відсутності конфлікту інтересів управитель надає Національному банку інформацію про свої особисті і ділові інтереси щодо:
		заборгованості перед банком, трудових відносин з ним або володіння майновими правами банку;
		відносин за попередні п'ять років з будь-яким банком як його пов'язаною особою;
		невиконання зобов'язань перед будь-яким банком за останні п'ять років;
		володіння майном, яке конкурує з майном банку;
		відсутності інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій управителя;
		інформації стосовно відсутності конфлікту інтересів з Національним банком.
		Уповноважений структурний підрозділ розробляє порядок проведення та умови конкурсу, який погоджується Комісією Національного банку.
		Відповідно до п. 13.5 Положення комісія Національного банку приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі.
		За вимогами п. 13.9 Положення за результатами конкурсу між банком, Національним банком і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені Національного банку підписує уповноважена посадова особа Національного банку.
		Відповідно до п. 13.11 Положення управитель набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.
		Тобто, Положенням визначено особливий порядок передання активів банку, що ліквідується, іншій юридичній особі в управління, результатом проведення якого є укладення тристороннього договору між банком, управителем - юридичною особою, якій передаються активи банку, та Національним банком України.
		Таким чином, судами попередніх інстанцій мотивовано зазначено, що особа може бути визнана такою, що набула прав сторони (учасника) у судових справах, в яких стороною (учасником) був банк, що ліквідується, а також, прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю цього банку у разі дотримання порядку, встановленого главою 13 Положення.
		При цьому судами мотивовано відхилено посилання заявника на лист Національного банку України № 20-0004/71121 від 23 серпня 2016 року, яким повідомлено, що відповідно до договору № 41-Л від 9 лютого 2015 року дія договору № 34-Л від 30 січня 2014 року достроково припинена, а ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" на сьогодні є довірчим власником отриманих в управління активів ПАТ "Земельний банк" та процесуальним правонаступником у справах, однією із сторін яких є ПАТ "Земельний банк", як визначено умовами договору № 42-Л від 9 лютого 2015 року з огляду на те, що здійснення процесуального правонаступництва покладено процесуальним господарським законом на суд, який за результатами розгляду відповідної заяви та поданих у її підтвердження доказів, у відповідності та порядку, передбачених ст. ст. 25, 121-4 Господарського процесуального кодексу України, приймає відповідну ухвалу про наявність або відсутність обгрунтованих підстав для здійснення правонаступництва.
		Водночас, встановлено, що договір про передавання в управління непроданих активів № 42-Л від 9 лютого 2015 року, укладений без участі ПАТ "Земельний банк", тобто, банку, який ліквідується та є власником активів, що передаються за договором, не відповідає п. 13.9 Положення, а доказів, які б свідчили про наявність прав попереднього управителя майном (TOB "ЮК "Амстердам") безпосередньо, за відсутності волевиявлення банку - власника активів, передавати свої права наступному управителю судам не надано.
		Разом з цим, заявником надані судам докази припинення дії тристороннього договору №34-Л про передавання в управління непроданих активів, укладеного між ПАТ "Земельний банк", ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" та Національним банком України 30 січня 2014 року, суб'єктивний склад учасників якого відповідав приписам п. 13.9 Положення.
		Крім того, відповідно до приписів ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
		ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" не є стороною виконавчого провадження, а звернення іншої особи до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження процесуальним законом не передбачено.
		Також судами мотивовано відхилено посилання відповідача на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд повинен припинити провадження на підставі наведеної норми у разі подання позову за наявності вже існуючого рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили, однак, у даному випадку на розгляді судів знаходилась заява ТОВ "Юридична фірма "АРІЕС" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, можливість повторного подання якої за наявності певних обставин не обмежена процесуальним законом. 
		Водночас встановлено, що станом на лютий 2017 року ПАТ "Земельний банк" не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та, згідно із відомостями з якого, банк перебуває в стадії ліквідації.
		Враховуючи викладене, а також ті, встановлені судами обставини, що договір № 42-Л від 9 лютого 2015 року не відповідає вимогам п. 13.9 Положення щодо суб'єктного складу сторін цього договору, наданий лист Національного банку України № 20-0004/71121 від 23 серпня 2016 року не може вважатись беззаперечним доказом наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження у даній справі, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Юридична фірма "Аріес".
		З наведених мотивів доводи заявника касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги, що стосуються дослідження та переоцінки доказів у справі не приймаються до уваги судом касаційної інстанції як такі, що виходять за межі його повноважень.
		За таких обставин законні та обгрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій зміні чи скасуванню не підлягають.
		Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року - без зміни.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                             Т. Козир
		 
		 
		Судді                                                                                         Л. Гольцова
		 
		 
		                                                                                                            Л. Іванова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...