Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 688/3210/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 18.10.2017. Зареєстровано: 19.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КОПІЯ
		УКРАЇНА
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________
		Справа № 688/3210/15-ц
		Провадження № 22-ц/792/908/17
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 жовтня 2017 року м. Хмельницький
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		 Апеляційного суду Хмельницької області
		 у складі: головуючої судді Грох Л.М., 
		 суддів Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
		 секретар Гриньова А.М.,
		 з участю сторін, представника апелянта,
		розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  служба у справах дітей виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року.
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги,
		в с т а н о в и л а :
		В серпні 2015 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , вказувала, що відповідач є батьком неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач вихованням дітей не займається та ухиляється від такого обов`язку, не цікавиться їх життям, фізичним та духовним розвитком, станом здоров`я, не проявляє батьківської опіки. Окрім цього, батько виявив жорстоке ставлення до дітей, в березні 2014 року ним вчинено насильство щодо доньки ОСОБА_5 . Діти перебувають на утриманні позивачки  своєї бабусі. Оскільки така поведінка відповідача свідчить про його свідоме ухилення від виконання обов`язків по вихованню дітей, ОСОБА_1 просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 .
		Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вирішено питання про судовий збір.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Апелянт вважає докази, якими суд обґрунтував своє рішення, недостатніми для ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки відсутність спілкування батька з вчителями чи вихователями не означає відсутність інтересу у нього до дітей. Довідка про проживання дітей з бабусею лише доводить той факт, що у батька відсутня можливість проживати разом з дітьми, оскільки позивачка чинить перешкоди в цьому. Документи щодо факту насильства не може свідчити про ухиляння від виховання та утримання дітей відповідачем. Висновок органу опіки і піклування не несе в собі якусь індивідуальну інформацію, відмінну від решти документів. Суд першої інстанції помилково не врахував, що на момент судового розгляду відповідач не був належним чином поінформований про судовий процес, не міг надати свої заперечення на позов і пояснення щодо обставин справи. Судом не було враховано бажання батька виховувати та утримувати дітей.
		В засіданні апеляційного суду апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
		Позивач просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
		Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим оспорюване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.
		Встановлено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дітей, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		З березня 2015 року відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, не спілкується з ними, не піклується про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її життя. 
		Вихованням та утриманням дітей займається їх бабуся  ОСОБА_1 . Висновком виконкому Шепетівської міськради як органу опіки та піклування від № 01-19/2534 від 19.08.2015 року визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно обох дітей.
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без жодних поважних причин ухиляється від обов`язків по вихованню дітей, тому існують підстави для позбавлення його батьківських прав щодо сина та доньки.
		Проте з таким висновком не можна погодитися в повному обсязі.
		Так, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства»встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю.
		Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 164 СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 15, 16, 18постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Встановлено, що ОСОБА_2 дійсно з березня 2015 року неналежно виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей, зловживав спиртним, залишав дітей без нагляду. 
		З червня 2015 року ОСОБА_2 не проживав спільно з дітьми і самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по їх вихованню.
		Ці обставини підтверджуються поясненнями позивача та показаннями свідка ОСОБА_7 , а також свідка ОСОБА_3 , доньки відповідача, допитаної апеляційним судом.
		Крім того, довідки з Шепетівського НВК № 3, міського центру дитячої та юнацької творчості підтверджують відсутність у відповідача інтересу до життя, навчання та розвитку дітей. Натомість з часу смерті матері дітей лише їхня бабуся, позивач у справі бере безпосередню участь у здобутті освіти дітьми та несе усі витрати у зв`язку з цим.
		Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 16.09.2015 року діти проживають з бабою, ОСОБА_1 , яка їх виховує та утримує. Батько з дітьми не проживає та їх вихованням не займається.
		Суд першої інстанції у відповідності з ст.212 ЦПК України дав належну оцінку усім представленим стороною позивача доказам з точки зору їх допустимості, належності, та достовірності, а також їх достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		Наведене цілком спростовує твердження апелянта про недоведеність його ухилення від виховання дітей. 
		Посилання апелянта на неналежне повідомлення його про розгляд справи, спростовується наявною у справі письмовою заявою про визнання ним позову з проханням розглядати справу за його відсутності.
		Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що згідно повідомлення Славутського об`єднаного міського військкомату від 15.09.2015 року ОСОБА_2 13 серпня 2015 року був призваний на військову службу по мобілізації в військову частину НОМЕР_1 м. Старичі Львівської області. 
		З 26.11.2015 року проходив службу в зоні АТО, з квітня 2017 року як військовослужбовець за контрактом відряджений до військової частини в м. Запоріжжя.
		Наведені обставини об`єктивно унеможливлювали належне виконання ним своїх обов`язків по вихованню дітей, починаючи з серпня 2015 року.
		Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		Зважаючи на ці обставини, колегія суддів виходить з того, що позбавлення ОСОБА_2  батьківських прав щодо обох дітей як крайній захід впливу є передчасним, оскільки деякі дії відповідача (спілкування з дітьми по телефону тощо) свідчать про намагання зберегти зв`язки з ними. В свою чергу неналежне виконання ним своїх батьківських обов`язків зумовлене частково і об`єктивними причинами. 
		Водночас ці обставини є підставою для постановлення рішення про відібрання дітей від батька без позбавлення його батьківських прав в силу ч.1 ст. 170 СК України. 
		У цьому разі згідно з ч.1 ст. 170 СК України дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам  за їх бажанням або органові опіки та піклування.
		Водночас відібрання дитини слугуватиме попередженням відповідачу щодо необхідності змінити ставлення до виховання дітей, налагодити стосунки і досягти порозуміння з ними. 
		Зважаючи на викладене, вбачаються підстави для відібрання дітей ОСОБА_5 та Кирила від батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав. Дітей слід передати бабі ОСОБА_1 .
		Відтак оскаржуване рішення в частині позбавлення батьківських прав слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
		в и р і ш и л а :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року в частині позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов задовольнити частково.
		Відібрати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від батька ОСОБА_2 , без позбавлення його батьківських прав.
		Передати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 бабі ОСОБА_1 .
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
		 
		 
		 Головуюча /підпис/ 
		    
		Судді /підписи/
		 
		З оригіналом згідно 
		Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох
		 
		________________________________________________________________________________
		Головуюча у першій інстанції: Мазур Н.В. Провадження № 22-ц/792/908/17 
		Доповідач: Грох Л.М. Категорія - 52

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...