Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/357/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2017. Зареєстровано: 20.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 802/357/16-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю. 
		Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П. 
		12 жовтня 2017 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Полотнянка Ю.П. 
		суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
		Позивача: ОСОБА_1 . 
		Представника позивача: Максимова В.В.
		Представника позивача: Арсоєва Р.Т.
		Представника позивача: Селютіна К.С.
		Представника відповідача: Петросюка О.М.
		Представника відповідача: Камінецького О.В.
		Представника третьої особи: Ільчика О.В. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністр оборони України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату грошового забезпечення, 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства оборони України № 148 від 18.02.2016 року, яким його звільнено з військової служби у запас за п. и ч. 8 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем); визнати протиправним та скасувати наказ Генерального штабу Збройних Сил - Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 23.02.2016 року № 36 про виключення зі списків особового складу, всіх видів забезпечення; поновити його на посаді заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України; стягнути з Генерального штабу Збройних Сил України на його користь середній заробіток за час вимушеною прогулу з 27.02.2016 року по день поновлення на військовій службі.
		Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим, позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовнуі вимоги в повному обсязі.
		У судовому засіданні позивач та його представники вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
		Представники відповідачів та представник третьої особи у судовому засіданні проти тверджень позивача заперечили, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2013 року між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України та позивачем укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.
		Відповідно до п. 2 Контракту позивач добровільно взяв на себе визначені зобов`язання, зокрема: свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (начальників); знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку Контракту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України; добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати підпорядкованим особовим складом, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку і майстерність, досягати позитивних результатів з бойової, мобілізаційної та фізичної підготовки.
		Наказом Міністра оборони України від 03.09.2013 року № 289 (по особовому складу) позивача увільнено з посади першого заступника начальника Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних Сил України та призначено на посаду заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
		Перебуваючи на даній посаді, згідно Розподілу повноважень між першими заступниками та заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.05.2011 року № 90, позивач спрямовував, координував та контролював діяльність Озброєння, Тилу Збройних Сил України та Центрального військово-медичного управління Збройних Сил України.
		Як свідчать матеріали справи, 05.05.2015 року під час проведення бесіди з Міністром оборони України, позивача попереджено про недостатньо ефективне виконання своїх службових обов`язків, що визначають обсяг виконаних завдань, доручених за посадою та запропоновано переглянути відношення до їх виконання.
		Крім того, протягом грудня 2015 - лютого 2016 років на позивача накладені чотири дисциплінарні стягнення.
		Так, 28.12.2015 року Міністром оборони України видано наказ № 282КП ДСК, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення попередження про неповну службову відповідність за неналежне виконання вимог статей 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Розподілу повноважень між першим заступником і заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.05.2011 року № 90, щодо належної координації та контролю за діяльністю Озброєння Збройних Сил України в частині всебічного забезпечення військ (сил), які беруть участь в антитерористичній операції.
		27.01.2016 року Міністром оборони України видано наказ № 16КП, яким позивачу оголошено сувору догану за неналежний контроль за організацією виконання пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 01.12.2015 року № 254КП, в частині, що стосується надання пропозицій начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України для притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, невиконання вимог Інструкції з діловодства в Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 21.11.2012 року № 777, та неналежну організацію виконання доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.12.2015 року № 2798/нВ.
		10.02.2016 року Міністром оборони України видано наказ №28КП, яким позивачу оголошено догану за неналежний контроль за діяльністю Озброєння і Тилу Збройних Сил України та порушення вимоги підпункту 2.5.1 Розподілу повноважень між першим заступником і заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.05.2011 року № 90.
		11.02.2016 року Міністром оборони України видано наказ № 29КП, яким позивачу оголошено догану за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2.5.1, 2.5.2 Розподілу повноважень між першим заступником і заступниками начальника Генерального штабу Збройних Сил України, затвердженого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.05.2011 року № 90.
		Вказані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є чинними та не оскарженими у встановленому Законом порядку.
		З урахуванням застосованих до позивача вищевказаними наказами дисциплінарних стягнень, Міністром оборони України 18.02.2016 року прийнято наказ № 148, яким ОСОБА_1 , відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби обов`язків, що встановлено висновком службової характеристики, звільнено з військової служби у запас за пунктом и (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
		На підставі даного наказу, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України (по стройовій частині) 23.02.2016 року наказом № 36 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.06.2017 року відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність оскаржуваних наказів, наданими доказами вимоги позивача не доводяться.
		Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. 
		Так, затвердженими Законами України, Статутами Внутрішньої служби Збройних Сил України, гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Дисциплінарногостатуту Збройних Сил України,Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Законом України «Про оборону», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженимУказом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженоюНаказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454 врегульовані відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на військову службу, її проходження та притягнення до відповідальності.
		Відповідно до пп. 1 п. 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008(далі - Положення) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж" і "и" частини 6статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
		За змістом ч. 6ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (пункт "и"). Крім того, вказаною частиною передбачені і інші підстави звільнення з військової служби перелік яких визначено в пунктах "а", "б", «в», "г", "д", "є", "е", "ж", «з», «і», "ї", «й», "к", "л", "м".
		Разом з тим, ч. 8 ст. 26 вказаного Закону визначає підстави звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду, і допускає, що військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої цієї статті.
		Указами Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року, № 454/2014 від 06.05.2014 року, № 607/2014 від 27.07.2014 року та№ 15/2015 від 14.01.2015 рокув Україні оголошена часткова мобілізація.
		Згідност. 1 Закону України "Про оборону"з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.
		Таким чином, на момент звільнення позивача з військової служби та винесення оскаржених наказів в Україні діє особливий період.
		В силу п. 305 Положення, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.
		У відповідності до п. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
		Пунктом 69 Дисциплінарного статуту визначено, що на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.
		В свою чергу, згідно з п. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
		Тобто, під терміном "систематичне невиконання умов контракту" слід розуміти, що система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили. Систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією із сторін одного із зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього року служби.
		Як досліджено з матеріалів справи, протягом грудня 2015 - лютого 2016 років до позивача застосовано чотири дисциплінарні стягнення, зазначені судом в описовій частині даного рішення. Встановлено, що прийняття наказів № 282КП ДСК від 28.12.2015 року, № 16КП від 27.01.2016 року, № 28КП від 10.02.2016 року та № 29КП від 11.02.2016 рок було зумовлене неодноразовим допущенням позивачем, під час обіймання ним посади заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, порушень та недоліків у роботі, які негативно вплинули на виконавчу дисципліну у військах та створили передумови для виникнення надзвичайних подій у Збройних Силах України. Зокрема, допущені позивачем недоліки призвели до формально організованого виконання наказів командування, незадовільної організації розміщення та забезпечення військовослужбовців, знищення та зникнення військового озброєння та військової техніки тощо.
		Наведене свідчить про систематичність недотримання позивачем норм Статутів Збройних Сил України та неналежне виконання своїх посадових обов`язків протягом вказаного періоду. При цьому, матеріали справи свідчать про намагання керівництва позивача, зокрема Міністра оборони України, вплинути на свого підлеглого, в зв`язку з чим з ним неодноразово проводились бесіди в яких зверталась увага на недоліки в його роботі.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції зробленими на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 щодо необхідності встановити при новому судовому розгляді чи належать до переліку порушень військової служби ті порушення, які допустив ОСОБА_1 і за які на нього накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган наказами Міністра оборони України від 27.01.2016 р. №16 КП, від 10.02.2016 р. №28 КП,від 11.02.2016 р. №29.
		Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби, якими визначено загальні обов`язки військовослужбовців та загальні обов`язки командирів, що визначають обсяг виконання завдань за посадою. Такі порушення належать до порушень військової дисципліни, та передбачені у пункті 4 Переліку, зокрема, порушення статутних правил несення вартової (вахтової), внутрішньої служб, патрулювання, що не спричинило тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, суд 1 інстанції прийшов до переконання, що допущені позивачем порушення, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відповідними наказами було зумовлено неодноразовим допущенням генерал-лейтенантом ОСОБА_1 , під час обіймання ним посади заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, порушень та недоліків у роботі, які належать до порушень статутних правил несення внутрішньої служби, оскільки дотримання таких статутних правил несення внутрішньої служби досягається неухильним виконанням військовослужбовцями загальних обовязків та службових обовязків за посадою.
		Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта що він не перебував у добовому наряді, а тому не є суб`єктом порушення статутних правил несення внутрішньої служби, так як вказане правопорушення є кримінальним і передбачено ст. 421 КК України і лише щодо особи, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти).
		Тоді як п.1 загальних положень Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. 
		П. 5 загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, дія якого також поширюється і на позивача (п. 32 Статуту), визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. 
		Наведене узгоджується з контрактом укладеним позивачем, зокрема, обов`язком позивача було знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку Контракту і т.д.
		Виконання позивачем зазначених положень контракту є складовою частиною дотримання Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а, відповідно, невиконання умов контракту (про що свідчать згадані накази про притягнення до відповідальності) є порушенням статутних правил внутрішньої служби, про що вірно зробив висновок суд 1 інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують вказаний висновок.
		Крім того, слід зазначити, що накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності обліковані в його службовій картці (а.с. 179-182 т. 1).
		Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо застосування судом 1 інстанції чинної Інструкції №170, оскільки дійсно редакція п.п. 5, п. 1.5 Інструкції, в редакції чинній нас час спірних правовідносин, визначала умови воєнного часу, а не умови особливого періоду, які повинні застосовуватись після 14 грудня 2016 року, тобто вже після звільнення позивача.
		Тому в подальшому судом першої інстанції було зроблено невірний категоричний висновок про те, що чинним на момент звільнення позивача законодавством не було передбачено складання характеристики при припиненні правових відносин з ним, оскільки такий належить до вищого військового складу військовослужбовців.
		Вказаний висновок колегія суддів оцінює критично і зазначає наступне.
		Згідно п. 2.12. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі  Інструкція), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, контракт про проходження служби припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підставами, визначеними пунктом 35Положення.
		Абзацом 6 п. 2.12 вказано, що систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами атестування (в особливий період  за висновком службової характеристики), коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби обов`язків він два або більше разів притягувався до кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану дисципліни згідно зІнструкцією про порядок надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, адміністративні корупційні правопорушення, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 02 липня 2013 року № 444, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2013 року за № 1536/24068 (далі  Інструкція про порядок доповідей і донесень про події, порушення та їх облік).
		(Пункт 2.12 розділу II доповнено новим абзацом згідно зНаказом Міністерства оборони№ 570 від 20.10.2015.)
		Разом з тим, наявність висновку службової характеристики в силу п. 2.12 Інструкції не є імперативною, оскільки вказано, що систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами атестування (в особливий період  за висновком службової характеристики), що свідчить про її необов`язковість.
		Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.04.2017 вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити який безпосередній командир (начальник) повинен був скласти службову характеристику на позивача.
		Доводи апелянта щодо складення службової характеристики не безпосереднім начальником, а неналежною особою (заступником Міністра оборони), колегія суддів оцінює критично, так як підставою вказаного твердження є Методичні рекомендації з порядку організації і проведення атестування військовослужбовців Збройних Сил України затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 11.09.2009 № 8426(зі змінами від 26.01.2010 № 593, від 05.10.2010. № 9506, від 14.05.2013 № 4070).
		Але вказані методичні рекомендації застосовуються для організації та проведення атестування військовослужбовців і аж ніяк його положення не регулюють порядок видачі службової характеристики відповідно до п. 2.12 Інструкції №170. 
		В даному випадку висновок службової характеристики наявний, виданий відповідно до норм діючого на час виникнення спору законодавства, (начальником, якому позивач був підлеглий за службою) і підлягає врахуванню під час розгляду даної справи. 
		Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині, що виконання вказаного кадрового рішення не повинно було проводитись в особливий період, так як негативна службова характеристика повністю протирічить позитивній складеній безпосереднім керівником позивача 06.01.2016 року (а.с. 185 т. 1), оскільки остання видана для проходження медичного огляду ВЛК і не враховує стягнення накладені на позивача (а.с. 181 т.1), зокрема, від 28.12.2015 року №282 КП ДСК  попередження про неповну службову відповідність.
		Крім того, відповідно до п.7 Контракту про проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України, у разі порушення умов, визначених Контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із Законом (а.с.133 т.1). 
		Таким чином, невиконання умов контракту тягне за собою застосування наслідків передбачених Законом, норми якого мають вищу юридичну силу над підзаконними актами. 
		Надану під час апеляційного розгляду апелянтом науково-правову експертизу №01-9/1-173 від 05.09.2017 року проведену науково-дослідним інститутом приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України колегія суддів оціню критично і не приймає до уваги, оскільки вона проведена без дотримання вимог ст.ст. 81,82 КАС України, зокрема, інші сторони були позбавлені права поставити свої запитання, просити доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту, експерти не попереджались судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, також сторони були позбавлені можливості згідно ст. 30 КАС України заявити відвід експертам, а в мотивувальній частині є протиріччя щодо висновків по обставинах справи.
		Доводи апелянта про незастосування абз.6 п. 2.12 Інструкції №170 щодо невиконання зобов`язань та інших умов, визначених контрактом, не враховується для встановлення систематичного невиконання умов контракту командуванням, якщо їх виконання стало неможливим у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій, а також залучення до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством… в даному випадку вказана норма не підлягає застосуванню, так як не стосується апелянта, а регулює невиконання умов контракту командуванням
		Згідно ст. 200 ч. 2 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірності позовних вимог, не надано достатніх обґрунтувань, які б дали змогу суду переконатись в їх законності, натомість відповідачем виконано обов`язок доказування правомірності своїх дій, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням нормматеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі 19 жовтня 2017 року.
		 
		Головуючий  Полотнянко Ю.П.    Судді    Драчук Т. О.   Загороднюк А.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...