Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/1415/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2017. Зареєстровано: 20.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2017.
Дата набрання законної сили: 19.11.2019
Результат оскарження 19.11.2019 Харківський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 626/1415/15-к
		Провадження № 1-кп/626/7/2017 
		 
		Красноградський районний суд Харківської області
		В И Р О К
		Іменем України 
		  
		17 жовтня 2017 року                            м. Красноград
		Красноградський районний суд Харьківськоі області в складі:
		Головуючого -судді ОСОБА_1 
		за участю прокурора         ОСОБА_2 
		обвинуваченого     ОСОБА_3 
		адвокатів     ОСОБА_4 , ОСОБА_5  
		секретаря     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Краснограді кримінальне провадження № 42015220000000273 за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноград, українця, громадянина України, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
		за ч. 3 ст. 368 КК України- 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
		04 квітня 2015 начальником СВ Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області доручено ОСОБА_3 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220350000188 від 04.04.2015 за ч.1 ст. 286 КК України фактом ДПТ з травмуванням неповнолітнього ОСОБА_8 за участю водія ОСОБА_9 . 
		В ході досудового розслідування ОСОБА_3 вилучив та направив на штрафний майданчик Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області автомобіль Фольцваген Кедди д.н. НОМЕР_1 , на якому ОСОБА_9 скоїв наїзд на неповнолітнього ОСОБА_8 . 
		06 квітня 2015 ОСОБА_3 у службовому кабінеті повідомив ОСОБА_9 , що його дії мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, після чого, маючи намір на одержання неправомірної вигоди, висловив ОСОБА_9 пропозицію надати грошові кошти у сумі 1100 доларів США за непритягнення його до кримінальної відповідальності, шляхом закриття кримінального провадження, та повернення автомобілю, на що ОСОБА_9 погодився. 
		Продовжуючи свою діяльність, направлену на одержання неправомірної вигоди для себе за виконання дій з використанням наданих службових повноважень, 16.04.2015 приблизно о 19:40 ОСОБА_3 , знаходячись в автомобілі ВАЗ 2108 д.н НОМЕР_2 , на парковці автовокзалу, розташованого за адресою: вул. Полтавська, 91 м. Красноград, Харківської області, одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1100 доларів США у якості неправомірної вигоди за непритягнення його до кримінальної відповідальності, шляхом закриття кримінального провадження, та повернення автомобілю. 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно наказу ГУМВС України в Харківській області № 42 о/с в період вчинення правопорушення перебував на посаді старшого слідчого СВ Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області, має спеціальне звання старшого лейтенанта міліції.
		Згідно функціональних обов`язків старшого слідчого СВ Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області, затверджених 02.01.2015 першим заступником начальника Красноградського РВ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_3 зобов`язаний забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків, виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі, забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, а також виконувати інші покладені на нього обов`язки згідно цих функціональних обов`язків.
		ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні винними себе не визнав, вказав, що в 2015 році він працював на посаді старшого слідчого СВ Красноградського РВ. 04.04.2015 року він був на чергуванні. По вказівці чергового він виїхав для огляду місця події в зв`язку з повідомленням про вчинення ДТП. На місці події було встановлено, що раніше невідомий йому чоловік - ОСОБА_9 вчинив наїзд на малолітнього. ОСОБА_3 склав протокол огляду місця події та вилучив автомобіль у відповідності до вимог КПК України. Разом з ним на місці події був присутній працівник ДАІ ОСОБА_10 . Під час слідчої дії ОСОБА_9  намагався домовитись то з ОСОБА_3 , то з ОСОБА_10 про те, щоб подію не вносили до ЄДРСР, весь час комусь телефонував, а потім давав телефон для спілкування з його братом. Під час спілкування по телефону з невідомим чоловіком останній назвався працівником міліції Броварського РВ Київської області та став прохати ОСОБА_3 допомогти його брату ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_3 повідомив , що все буде проводити у відповідності до закону, брат ОСОБА_9 сказав йому, що він ще пожалкує про це своє рішення. В подальшому ОСОБА_3 проводив розслідування кримінального провадження по факту ДТП за участю ОСОБА_9 у відповідності до вимог КПК України. 06.04.2015 року ОСОБА_3 провів слідчі дії в м. Харкові, коли їхав назад разом із ОСОБА_11 , то він зустрівся на автовокзалі із ОСОБА_9 . Під час розмови ОСОБА_3 повідомив йому, що рішення по справі буде прийнято після проведення слідчого експерименту, після чого вони роз`їхалися.
		16 квітня 2015 року ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_9 , останій просив у нього вирішити питання із експертом, на що підсудний відповів, що він цього робити не буде. Ввечері цього ж дня йому знову зателефонував ОСОБА_9 та запропонував зустрітися. Підсудний зустрівся з ним на автовокзалі, при цьому ОСОБА_9 сів до нього в автомобіль, і в цей час ОСОБА_3 невідомі особи витягнули із салону автомобіля та надягли на нього кайданки. Що відбувалось в автомобілі весь цей час йому невідомо. Пізніше його підняли та показали гроші, які нібито були в салоні автомобіля. Після цього працівники СБУ світили руки ОСОБА_3 спеціальною лампою, але ніяких слідів не виявили.
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши надані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, щодо отримання неправомірної вигоди оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші не підтверджують існування обставин про які вказано в обвинувальному акті.
		Статтею 91 КПК України на слідчого та прокурора покладено обов`язок доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 04.04.2015 року він як працівник ДАІ Красноградського РВ був на місці ДТП за участю ОСОБА_9 . Огляд місця події проводив слідчий ОСОБА_3 . Під час проведення слідчої дії ОСОБА_9 весь час просив йому допомогти, не складати відповідних документів, потім він комусь телефонував, давав ОСОБА_10 телефон для розмови. Свідок розмовляв із невідомим йому чоловіком, який сказав, що він брат ОСОБА_9 і що він теж працівник міліції, при цьому чоловік попросив допомогти його брату на що ОСОБА_10 йому відповів, що все зробить у відповідності до закону і більше із ОСОБА_9 не спілкувався.
		Показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що 16.04.2015 року вона разом з ОСОБА_3 поверталась із м. Харкова, ввечері ОСОБА_3 в м. Красноград на автовокзалі зустрівся із раніше невідомим їй чоловіком, при цьому чоловік запитав у ОСОБА_3 що там, на що останній відповів, що хлопчик в лікарні, у нього перелом і що чоловікові можна їхати додому. Більше ні про що вони не розмовляли, після цього чоловік пішов, а ОСОБА_3 відвіз ОСОБА_11 додому.
		Показаннями свідка ОСОБА_12 який в судовому засіданні пояснив, що він є начальником СВ Красноградського РВ, 04 квітня 2015 року доручив розслідувати слідчому ОСОБА_3 кримінальне провадження про ДТП за участю ОСОБА_9 . Під час розслідування порушень закону з боку ОСОБА_3 допущено не було, автомобіль ОСОБА_9 був вилучений та знаходився на штрафному майданчику на законних підставах. Про те, що ОСОБА_3 отримав неправомірну вигоду він нічого не знає і не вірить в це, вважає що з боку працівників СБУ мало місце провокація підкупу. Про це свідчать і їх подальші дії, оскільки на другий день після подій з ОСОБА_3 йому надійшла команда із прокуратури району повернути ОСОБА_9 його автомобіль, що і було зроблено, а саме кримінальне провадження за фактом ДТП було передано в прокуратуру і назад не поверталось.
		Показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що 16.04.2015р. він був присутній під час помітки грошових коштів, при цьому він підписував якісь протоколи. Хто і кому вручав помічені грошові кошти - він не знає.
		Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, в протоколах допиту в якості свідка під час досудового розслідування ОСОБА_9 стверджував про те , що ОСОБА_3 вимагав від нього грошей. При цьому ОСОБА_3 повідомив йому про суму, яку йому потрібно передати 06.04.2015р. ввечері на автовокзалі. Але в обвинувальному акті сторона обвинувачення не вказує про наявність в діях ОСОБА_3 вимагання неправомірної вигоди, більш того сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_3 висловив пропозицію надати неправомірну вигоду в службовому кабінеті, а не на автовокзалі. В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав свідчення, що 16.04.2015 зранку співробітники СБУ дали йому 300 доларів США та надали вказівку спровокувати ОСОБА_3 на отримання цієї суми, а коли останній відмовився, ввечері того ж дня вручили ОСОБА_9 1100 доларів США, які помітили та склали відповідний протокол. Після цього, ОСОБА_9 поклав вказані гроші просто в салон автомобіля ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_3 відразу затримали. При цьому сторона обвинувачення не надала жодного процесуального документу, який би підтверджував факт спроби передачі вранці 16.04.2015року ОСОБА_9 300 доларів США. Таким чином, показання свідка в частині того, що ОСОБА_3 висловлював пропозицію надати йому неправомірну вигоду, а в подальшому отримав її - не підтверджуються іншими доказами, які були надані як стороною обвинувачення так і стороною захисту і не можуть бути визнані достовірними. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснила, що ввечері 06.04.2015 на автовокзалі вона була присутня при розмові ОСОБА_9 з ОСОБА_3 коли останній повідомив про суму 1200 доларів США, яку потрібно йому передати. При цьому ОСОБА_3 комусь зателефонував а потім зменшив суму до 1100 доларів США, однак ОСОБА_9 стверджував, що ОСОБА_3 після зустрічі на автовокзалі поїхав, а потім повернувся через 15 хвилин і зменшив суму до 1100 доларів США. В своїх показаннях свідок ОСОБА_14 показала, що вранці 16 квітня 2015 року її чоловік ОСОБА_9 намагався передати ОСОБА_3 300 доларів США, які йому передали працівники СБУ, а коли у нього це не вийшло, він поїхав у Красноград у ввечері. Що відбувалось в Краснограді ввечері вона не знає.
		Під час дослідження письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме протоколу огляду, помітки, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 16 квітня 2015 року суд встановив недопустимість вказаного протоколу як доказу та виключив його з числа доказів у даній справі з тих підстав, що протокол містить дописку, якої під час ознайомлення з матеріалами справи не було.
		Стаття 89 ч. 1 КПК України передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Під час судового розгляду суд може визнати недопустимим доказ тільки в разі встановлення очевидної недопустимості доказу.
		Відповідно до ч.4 ст.246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Згідно ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.    
		Стаття 251 КПК України встановлює вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій . Постанова слідчого, прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна містити:
		1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
		2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті)Кримінального кодексу України;
		3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія;
		4) початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії;
		5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію;
		6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб;
		7) вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
		За частиною першою статті 273 КПК України «за рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) … засоби.».
		В абзаці другому підпункту 3.4.2 пункту 3.4 розділу 3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (затв. спільним наказом №114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16 листопада 2012 року ГПУ, МВС України, СБУ, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну України, Мін`юсту України) вказано, що під час негласної слідчої дії можуть складатися також протоколи «… про хід і результати … проміжного етапу.» негласної (розшукової) слідчої дії. 
		Суд зазначає, що підсудним долучена копія протоколу огляду, помітки, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр від 16 квітня 2015.
		Вказану копію він отримав 17 квітня 2015 року під час ознайомлення з матеріалами, клопотань сторони обвинувачення, звернених до суду, щодо: запобіжного заходу тримання під вартою; відсторонення від займаної посади; арешту майна. Серед копій наданих документів була пропечаткована печаткою «для пакетів» секретаріату прокуратури Харківської області копія «Протоколу огляду, помітки, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр» від 16 квітня 2015 року, складеного з 15 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. У тексті наданої копії цього протоколу, в його вступній частині, передбачено три проліновані рядки для заповнення текстом з даними про доручення щодо здійснення дії, зафіксованої вказаним протоколом. Це місце протоколу починається після слів «за дорученням» і закінчується перед комою і словами «, в будівлі». У вказаній копії цього протоколу проліноване місце не заповнене, у протоколі немає:даних про посаду, прізвище й ініціали особи, яка дала доручення щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та його етапної процесуальної дії («огляд, помітка, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр»);про реквізити доручення (його вихідний номер, дату);про зміст доручення, зокрема про вид негласної слідчої (розшукової) дії чи оперативно-розшукового заходу та про всі обставини, які закон вимагає зазначити у зв`язку з її проведенням.
		У оригіналі вказаного протоколу, оглянутого судом під час судового засідання проліноване місце заповнене рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою (бланк протоколу виготовлено електрографічним способом  пласким друком). При цьому дописаний текст є таким: «прокурора відділу прокуратури області радника юстиції ОСОБА_15 від 15.04.15 р. №21/2-72-15».
		Факт дописки «Протоколу огляду, помітки, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів  грошових купюр» свідчить, що підроблений протокол не є таким, що отриманий у порядку, встановленому КПК України, отже є очевидно недопустимим доказом тому суд визнає недопустимими всі докази отримані в подальшому з використанням помічених грошових купюр, а саме: протокол огляду місця події від 16 квітня 2015 року, згідно з яким проведено огляд ОСОБА_3 на території парковки в АДРЕСА_2 . Під час огляду виявлено та вилучено контрольний зразок вати; протокол обшуку затриманої особи від 16 квітня 2015 року, згідно з яким проведено обшук ОСОБА_3 на території парковки в м. Красноград по вул.. Полтавська 91 Харківської області. Під час обшуку виявлено службове посвідчення працівника міліції на ім`я ОСОБА_3 , змиви з лівої та правої руки ОСОБА_3 , які вилучені; протокол обшуку автомобіля ВАЗ2108 д.р.н. НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_3 , згідно з яким проведено обшук автомобіля на території парковки в м. Красноград по вул.. Полтавська 91 Харківської області. Під час обшуку в речовому відсіку зі сторони переднього пасажирського сидіння виявлено та вилучено 11 купюр номіналом по 100 долларів США. При освітленні ультрафіолетовим променем вказані кошти світилися ярко зеленим кольором; висновки судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №4460 від 04.06.2015р.
		Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової ) дії аудіо-, відео контролю особи який проведений на підставі ухвали апеляційного суду Харківської області від 14.04.2015. При дослідженні вказаної ухвали в судовому засіданні було встановлено, що в резолютивній частині вказано про неможливість проведення негласних слідчих (розшукових) дій. 
		Відповідно до ч.1,2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Нормою закріпленою у ч.4 ст. 87 КПК України зазначено, що докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		Таким чином, суд визнає протокол за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії аудіо-, відео контролю особи з додатками від 24.04.2015р. та протокол за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.04.2015р. - недопустими доказами.
		Як наслідок, недопустимим доказом є і висновок судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео, звукозапису №5479 від 23.06.2015р., оскільки об`єктом дослідження вказаної експертизи були додатки до протоколу проведення негласної слідчої ( розшукової ) дії аудіо-, відео контролю особи від 24.04.2015р. який у відповідності до ч.12 ст. 290 КПК України не може бути доказом. Крім того, у відповідності до ухвали суду від 24.10.2016р. карта пам`яті №3636 та лазерний диск №3632 , які були об`єктом дослідження вказаної експертизи не долучені до матеріалів провадження як докази, тобто ці докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому також є недопустимими згідно ч.5 ст. 101 КПК України.
		Висновок судової технічної експертизи документів №4476 від 08.06.2015р., наданий стороною обвинувачення як доказ винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 368 КК України жодним чином не підтверджує факт отримання ОСОБА_3 неправомірної вигоди, а лише підтверджує факт того, що надані на дослідження 1100 доларів США відповідають за способом виготовлення і засобами захисту банкнотам, які випускаються в обіг Федеральними резервними банками Федеральної резервної системи США.
		У відповідності до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Так, сторона обвинувачення визнала речовими доказами про що зазначила в обвинувальному акті - паспорт громадянина Україна на ім`я ОСОБА_3 , зошит для щоденного планування слідчого, блокнот червоного кольору, флеш-носій до системи ЄРДР, флеш-носій, комплект компакт- дисків у кількості 8 штук, системний блок чорного кольору, фрагменти документів, вилучених зі сміттєвого відра слідчого. Але при цьому сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні яке відношення вказані предмети у відповідності до ст.98 КПК України мають до речових доказів і яким чином вони підтверджують вину. Інші матеріальні об`єкти, а саме грошові кошти в сумі 1100 доларів США, ватний тампон зі зразком препарату «Світлячок М», ватні тампони зі змивом з долоні правої руки та долоні лівої руки ОСОБА_3 , ватний тампон зі спиртом були отримані стороною обвинувачення не в порядку, встановленого КПК України, а тому не визнані речовими доказами.
		У відповідності до вимог ст.. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		За правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому ст..92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Стаття 62 Конституції України гарантує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Тобто суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.
		Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства).
		Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Такий же принцип закріплений у ст.17 КПК України відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Статею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статі 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст.373 КПК України).
		Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Як особа ОСОБА_3 є осудним, одружений, має малолітню дитину, не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, за місцем мешкання характеризується добре, офіційного працевлаштування не має.
		Дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду не надано належних, достовірних та допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_3 одержав, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду для себе за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
		А отже під час судового розгляду справи стороною обвинувачення не доведено вину у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_3 підлягає виправданню. 
		Речові доказі - 1100 доларів США, повернути до фінансового відділу СБУ у Харківській області; зошит для щоденного планування слідчого, блокнот червоного кольору, флеш-носій, комплект компакт- дисків у кількості 8 штук  повернути ОСОБА_3 , системний блок чорного кольору, флеш-носій до системи ЄРДР  повернути до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, фрагменти документів, вилучених зі сміттєвого відра слідчого - знищити.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають віднесенню на рахунок держави.
		Міру запобіжного заходу не обирати.
		На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 367-371,373, 374 КПК України,
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати.
		Речові докази по справі: 
		1100 доларів США, повернути до фінансового відділу СБУ у Харківській області; зошит для щоденного планування слідчого, блокнот червоного кольору, флеш-носій, комплект компакт- дисків у кількості 8 штук  повернути ОСОБА_3 , системний блок чорного кольору, флеш-носій до системи ЄРДР  повернути до Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, фрагменти документів, вилучених зі сміттєвого відра слідчого - знищити.
		Витрати на проведення експертиз в сумі 5667,00 грн. відшкодувати за рахунок держави.
		Запобіжний захід не обирати.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...