Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/28039/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2017. Зареєстровано: 22.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2017.
Дата набрання законної сили: 17.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2017 року Справа № 910/28039/15 Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:
		головуючого суддіВладимиренко С.В. - доповідача,суддівДемидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянув  касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства  "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 рокута рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.03.2017 рокуу справі№ 910/28039/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства  "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі тимчасового адміністратора Чернявської О.С. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  1. ОСОБА_4; 2. Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"; 3. Фонду гарантування вкладів фізичних осібпрозобов'язання виконати обов'язки в натуріза участю представників:
		позивача - Марчуков Д.В., Маслов О.С., Уваров С.О.
		відповідача - Цурко Н.О.
		третіх осіб -  1. ОСОБА_4
		                     2. не з'явились; 
		                     3. Башаров В.Є.
		В С Т А Н О В И В:
		Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі тимчасового адміністратора Чернявської О.С. про зобов'язання перерахувати грошові кошти у розмірі 163 483 715,03 грн. та 2 495 939,43 доларів США на рахунки позивача, відкриті в інших банках, вказаних у позовній заяві.
		Справа слухалась судами неодноразово.
		Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі №910/28039/15 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Баранця О.М., суддів Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями та постанововю, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про невідповідність висновків судів встановленим обставинам справи, а також вказуючи на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати в повному обсязі постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017р. та змінити мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017р., виключивши з неї наступні висновки: "З матеріалів справи вбачається, що кошти, які позивач вимагав перерахувати за платіжними дорученнями від 22.10.2015р., надійшли Товариству із-за кордону п'ятьма міжбанківськими переказами на загальну суму 9 983 757,73 дол. США 17.09.2015р., тобто за день до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку, що підтверджується SWIFT-повідомленнями від 17.09.2015р. та випискою по коррахунку відповідача за період з 17.09.2015р. по 22.09.2015р.
		Станом на кінець робочого дня 17 вересня 2015 р. (день надходження переказу на користь позивача) залишок коштів на коррахунку банку складав 288 776,77 доларів США. На початок 18 вересня 2015 р. (день запровадження в Банку тимчасової адміністрації) залишок коштів на коррахунку Банку складав 288 766,77 доларів США, на кінець 18 вересня 2015 р. залишок коштів на коррахунку Відповідача складав 404 822,95 доларів США, таким же він залишився на кінець 22 вересня 2015 р., про що свідчить вищезазначена виписка по коррахунку Банку, а тому виконати надані платіжні доручення позивача з розпорядження цими коштами Банк був не неспроможний, починаючи з 17 вересня 2015 р.
		Таким чином, кошти на рахунок позивача надійшли 17 вересня 2015 року, в той же час згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 17 вересня 2015 р. № 171 тимчасова адміністрація була запроваджена на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно. Отже, на ці кошти поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А також змінити мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р. у справі №910/28039/15, встановивши, що кошти у розмірі 2495939,43 доларів США та   163483715,03 грн. надійшли на рахунок позивача 22 вересня 2015 року.
		У запереченнях на касаційну скаргу,  Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. вказало на безпідставність вимог касаційної скарги та просило відмовити у її задоволенні, залишивши законні та вмотивовані судові акти без змін. 
		Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		У частині 1 ст.107 Господарського процесуального кодексу України закріпене право сторони, прокурора, третіх осіб, осіб, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.
		Згідно Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. 
		Водночас, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" (Заява №24465/04) від 19 лютого 2009 року 1691 Суд, спираючись на свою прецедентну практику та принцип юридичної визначеності, наголосив, що повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи.
		Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи вказаній вище. 
		Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (банк), та Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (клієнт), укладено договір № 211-07 на розрахунково-касове обслуговування, згідно якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (и) у національній валюті № 26004010211980 в UAH (грн.); і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті (при поданні заяви на кожен вид валюти окремо): № 26003010211840 в USD (дол. США); № 26005010211978 в EUR (євро); № 26006010211643 в RUB (рос. руб.) (надалі - рахунок) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт - оплачувати послуги банку згідно з тарифами банку в порядку і на умовах, визначених договором (розрахунково-касове обслуговування валютних рахунків здійснюється згідно із чинним законодавством України про валютне регулювання та  нормативними актами НБУ). Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановленого чинним законодавством України. Банк зобов'язався відкрити клієнту рахунок на підставі документів, поданих згідно з чинним законодавством, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 17:00, крім суботи, неділі, святкових і неробочих днів. У додатках №№ 1, 2 погоджено розміри тарифів комісійної винагороди по обслуговуванню клієнтів в національній валюті та тарифів на операції з іноземною валютою. 
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 р. № 171 "Про запровадження тимчасової  адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", прийнятим на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року (включно).
		Позивачем передано банку на виконання платіжне доручення від 22.10.2015 р. №46346 про перерахування з рахунку позивача №26003000078001 на вказаний позивачем рахунок в іншому банку 163 483 715,03 грн. та платіжне доручення в іноземній валюті від 22.10.2015 р. № 630 про перерахування з рахунку позивача №26003000078001 на вказаний позивачем рахунок в іншому банку 2 495 939,42 дол. США., які прийняті відповідачем 22.10.2015 р., а 27.10.2015 року повернуті без виконання з посиланням на статтю 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що вчинено банком написи на зворотній стороні цих платіжних доручень.
		Невиконання вказаної вимоги і стало підставою для виникнення спору у даній справі.
		Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
		Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
		За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
		Відповідно до пункту   7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок   - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
		Частинами першою, другою та третьою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
		Тобто, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.
		Як вказувалось вище, з 18.09.2015р. розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці по 17 грудня 2015 року (включно) на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612.
		За приписами ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
		Відповідно до ч. 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
		Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		Відповідно до пункту 1 частини 5, пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. 
		Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи документів відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України та встановивши, що спірні грошові кошті надійшли на рахунок позивача 17.09.2015р. тобто до запровадження тимчасової адміністрації у банку з 18.09.2015р., вірно вказали, що  у такому випадку на розпорядження власника грошових коштів поширюється обмеження встановлене пунктом 1 частини 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		При цьому, зважаючи на вказані вище повноваження суду касаційної інстанції, останній не наділений правовими можливостями здійснювати переоцінку правильності встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактів на підставі наявних у матеріалах справи документів та встановлювати їх самостійно. Відтак, вимоги заявника касаційної скарги про встановлення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2017р. факту надходження коштів у розмірі 2495939,43 доларів США та 163483715,03 грн. на рахунок позивача 22.09.2015р. та відповідне виключення з мотивувальної частини рішення вказаних скаржником абзаців з метою встановлення судом касаційної інстанції іншої дати зарахування коштів на рахунок, є неправомірними та такими, що не можуть бути задоволені судом касаційної інстанції. Встановлення такого факту є елементом переоцінки доказів у справі задля встановлення інших обставин справи, що знову ж таки, не віднесено до повноважень касаційного господарського суду.  
		За вказаних обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про виконання платіжних доручень на підставі договору банківського рахунку має майново-грошовий характер, є кредиторськими вимогами у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і підлягають погашенню у порядку, передбаченому статтями 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правом на заявлення яких позивач скористався, оскільки, як встановлено судами, його кредиторські вимоги на суму 485041328,50 грн. включені до дев'ятої черги вимог кредиторів відповідача.
		Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 22.04.2015 р. у справі № 910/9234/14 та від 25.03.2015  р. у справі № 910/9232/14, які згідно статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують  у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. 
		Зважаючи на те, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" не містить іншого належного обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а  доводи викладені у ній фактично зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 року у справі №910/28039/15 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіА.М. Демидова  С.Р. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...