Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1802/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2017. Зареєстровано: 24.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2017.
Дата набрання законної сили: 18.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 жовтня 2017 р.Справа № 816/1802/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Перцової Т.С.
		Суддів: Жигилія С.П. ,  Дюкарєвої С.В. 
		за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
		представника позивача - Камінської М.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017р. по справі № 816/1802/16
		за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"     
		до  Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області ,  Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області     третя особа  Товариство з обмеженою відповідальністю фірма  "Лаваль"   
		про зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИЛА
		11.10.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі по тексту - ТОВ  "ОТП Факторинг Україна", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Лубенська ОДПІ, перший відповідач), Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі по тексту - Лубенський МР ВДВС, другий відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лаваль" (далі по тексту - ТОВ  фірма "Лаваль"), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 27.03.2017 р., прийнятих судом, просив суд  :
		- зобов'язати посадових осіб Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави в частині нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012 р., 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2;
		- зобов'язати посадових осіб Лубенського МР ВДВС скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 р. в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 р. в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна";
		- зобов'язати посадових осіб Лубенського МР ВДВС зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 р. в частині нерухомого майна, а саме: звільнити  з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 р. в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна";
		- зобов'язати посадових осіб Лубенського МР ВДВС вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 13122000 від 16.10.2012 р. в частині нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, які перебувають згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 р. в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по справі № 816/1802/16 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Лаваль" про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
		Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по справі № 816/1802/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», позивач є іпотекодержателем за договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 року. Однак, продаж предмету іпотеки є неможливим, оскільки наразі в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні дані про обтяження, що перешкоджає реалізації ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» свого права на задоволення вимог до ТОВ «Лаваль» за рахунок продажу предмета іпотеки. А саме, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні наступні обтяження щодо іпотечного майна, а саме: податкова застава від 18.05.2012 року, обтяжувач - Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, нерухоме майно - приміщення майстерні літ. «Д-2» загальною площею 297,00 кв.м., за адресою: м. Лубни, вул. Червоні Казарми, 4, та постанова ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції ВП № 34502672 від 16.10.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі: літ «Б-1» загальною площею 424,4 кв.м., літ« А-1»загальною площею 251,2 кв.м., літ. «Д-2»загальною площею297,0 кв.м., літ. «Г-2» загальною площею 405,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Лубни, вул. Червоні Казарми, б. 4. З посиланням на ч.1 ст.59, ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час накладення арешту, стверджує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно, і арешт з майна може бути знятий за рішенням суду. Відмітив, що обтяження, пов'язане з укладенням договору іпотеки № РМ- SMED04/003/2008 від 26.02.2008 року, виникло ще в 2008 році відповідно, в той час обтяження податковою заставою та арешт майна, які просить зняти позивач - було накладено в 2012 році, тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має переважне право на нерухоме майно, на яке зареєстровано обтяження. Стверджує, що спірне майно не може бути предметом податкової застави, оскільки у розумінні п. 87.3 ст.87 Податкового кодексу України не є джерелом погашення податкового боргу платника податків те майно, що надане таким платником у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави. 
		Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, просила суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по справі № 816/1802/16 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. 
		Представник першого відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказує на відсутність підстав для звільнення з податкової застави майна платника податків ТОВ «Лаваль», передбачених статтею 93 Податкового кодексу України. Зазначив, що посадова особа ТОВ «Лаваль», підписавши акт опису майна № 1/19-049 від 18.05.2012 року без застережень щодо майна, описаного в даному акті, фактично підтвердила право та можливість податкового органу віднести описане в акті майно ТОВ «Лаваль» у податкову заставу. Крім того, звернення про заміну предмету податкової застави від боржника не надходило. Враховуючи викладене, вважає необґрунтованими доводи позивача про незаконність накладення обтяження спірного майна податковою заставою та наявність підстав для припинення цього обтяження.
		Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідачі в надісланих до суду письмових запереченнях просили суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі їх представників.
		Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідачі та третя особа по справі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, відповідачами подано клопотання про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників відповідачів та третьої особи.
		Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2008 р. між ЗАТ "ОТП Банк" (банк) та ТОВ фірмою "Лаваль" (позичальник) укладено договір про надання кредитної лінії № Crl-SМED04/003/2008 (т.1, а.с. 12-15). З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ТОВ фірмою "Лаваль" (іпотекодавець) та ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір від 26.02.2008 р. № РМ-SMED04/003/2008, предметом якого є майно: нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м., літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Червоні Казарми, будинок 4 (т.1, а.с. 16-21). На підставі вказаного договору в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 26.02.2008 р. зареєстровано заборону на вказане нерухоме майно (т.1, а.с. 27).
		Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 р. ПАТ "ОТП Банк" відступило право на кредитний портфель за кредитним договором № Crl-SМED04/003/2008 від 26.02.2008 р. та за іпотечним договором від 26.02.2008 р. № РМ-SMED04/003/2008 позивачу (т.1, а.с. 35-44). Договір про відступлення прав зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 31.03.2011 р. за № 6670770 (т.1, а.с. 28).
		При цьому, згідно з відомостями Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів  нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1, а.с. 26-33) вбачається, що 16.10.2012 р. до вказаного реєстру внесено запис (реєстраційний номер обтяження 13122000) про арешт усього нерухомого майна ТОВ фірми "Лаваль". Указаний запис внесено до реєстру на підставі постанови Лубенського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 р. у виконавчому провадженні ВП № 34502672.
		З наданих відповідачем копій матеріалів виконавчого провадження  №34502672 вбачається, що останнє відкрито на підставі виконавчого листа № 2а-1670/4749/12, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 18.09.2012 р. (боржник - ТОВ "Фірма "Лаваль", стягувач - Лубенська ОДПІ). Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 р. ВП № 34502672 накладено арешт на все майно боржника ТОВ "Фірма "Лаваль" (т.1, а.с. 67). На підставі вказаної постанови до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис (т.1, а. с. 26-33).
		Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 16.05.2012 року заступником начальника Лубенської ОДПІ прийнято рішення № 1/19-044 про опис майна ТОВ «Лаваль» у податкову заставу.
		На підставі вказаного рішення податковим керуючим 18.05.2012 року було складено акт № 1/19-049 опису майна ТОВ «Лаваль», а саме : приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., вартістю 92507,54 грн. (т.1, а.с.53).
		У зв'язку з вищевикладеним до Єдиного реєстру рухомого майна внесено запис під реєстраційним номером 2571685 від 01.06.2012 р. про наявність обтяження : податкової застави, об'єкт обтяження - активи платника податків ТОВ «Лаваль» згідно з актом опису № 1/19-048 від 18.05.2012 року, обтяжувач - Лубенська ОДПІ (т.1, а.с.54). 
		Посилаючись на неможливість внаслідок існування вказаних вище обтяжень реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог до ТОВ «Лаваль» за рахунок даного майна, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з даним позовом про зобов'язання Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави частину нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012 р., 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2, зобов'язання Лубенського МР ВДВС скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 р. та зняти арешт, накладений цією постановою щодо нерухомого майна, а саме: звільнити  з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, а також вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 13122000 від 16.10.2012 р. 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що наявність зареєстрованої іпотеки на спірне майно не позбавляла права державного виконавця приймати постанови про накладення арешту на майно боржника в межах інших виконавчих провадженнях, крім того, оскаржувана постанова державного виконавця не позбавляє права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, як зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження виникнення підстав для припинення податкової застави, передбаченої статтею 93 Податкового кодексу України.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) (в редакції, чинний на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення арешту на майно).
		За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових  осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
		Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
		Пунктом 5 частини 3 вказаної статті Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
		У відповідності до частини 1 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема,  винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2 ст.57 Закону № 606-ХІV). 
		Статтею 66 Закону № 606-ХІV передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника-юридичної особи незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
		У даній справі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на вирішення адміністративного суду фактично поставлено питання про зняття арешту з нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, які належать на праві приватної власності ТОВ «Лаваль» та перебувають в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна" згідно з договором іпотеки № РМ-SMED04/003/2008 від 26.02.2008 р.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
		Згідно зі статтею 60 Закону № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		У  разі  прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою  державного  виконавця  не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу  (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
		З майна боржника  може бути  знято  арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття  арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання  щодо  неможливості чи  недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його  зносу,  пошкодженням  або  в  разі  якщо витрати,  пов'язані  із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з   майна  боржника  може  бути  знято  за  постановою  державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна  надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення  сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження  арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
		Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку,  встановленому  цим Законом.
		Провівши системний аналіз зазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що стаття 60 Закону № 606-XIV є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.10.2016 року по справі № 813/2439/14, яка в силу положень ч.1 ст.244-2 КАС України має враховуватись судами загальної юрисдикції.
		Відповідно до ч.2 ст.160 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.  
		Таким чином, адміністративний суд за результатами розгляду справи позбавлений можливості захистити права позивача шляхом визнання права власності на майно, що перебуває під арештом у виконавчому провадженні, та зняття арешту з цього майна. 
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернувшись до адміністративним суду з позовними вимогами про зобов'язання Лубенського МР ВДВС скасувати постанову про арешт майна та оголошення заборони його відчуження у ВП № 34502672 від 16.10.2012 р., а також зобов'язання звільнити  з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, обрав неналежний спосіб захисту свого права, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені. 
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що за приписами частини 4 статті 63 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам. 
		Отже, наявність зареєстрованої іпотеки на спірне майно не позбавляла права державного виконавця приймати постанови про накладення арешту на майно боржника в межах інших виконавчих провадженнях, а лише зобов'язувала державного виконавця повідомити про накладення арешту на нерухоме майно, заставлене третім особам.
		Відповідно до частини 4 статті 54 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) про  звернення   стягнення   на   заставлене   майно   для задоволення   вимог   стягувачів,  які  не  є  заставодержателями, державний  виконавець  повідомляє  заставодержателю не пізніше наступного  дня  після  накладення  арешту  на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює  заставодержателю  право  на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
		Таким чином, законодавцем не заборонено державному виконавцю накладати арешт на нерухоме майно, яке вже перебуває у заставі. 
		При цьому, за приписами вказаних норм, державний виконавець повідомляє  заставодержателю, який не є стягувачем у виконавчому провадженні, саме про звернення стягнення на заставлене майно, що на даний час ще не мало місця у спірних відносинах. 
		Щодо доводів позивача про наявність переважного права на звернення стягнення на спірне майно, та позбавлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» можливості реалізувати своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на це майно, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. 
		Згідно зі статтею 577 цього Кодексу якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. 
		У розумінні абзацу третього частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
		Згідно зі статтею 3 цього Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
		Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Статтею  576 цього Кодексу передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. 
		Частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. 
		Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		Так, відповідно до зазначених норм законодавства іпотека, як правовий інститут, виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямована на гарантування кредитору - іпотекодержателю права на задоволення своїх вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами (у договорі іпотеки) нерухомого майна за наявності у боржника заборгованості перед кредитором.
		Колегія суддів зауважує, що 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII).
		Статтею 51 Закону № 1404-VIII визначено порядок звернення стягнення на заставлене майно.
		Так, відповідно до ч.1 ст.51 Закону № 1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.
		Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі (ч.3 ст.51 Закону № 1404-VIII). 
		Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст.51 Закону № 1404-VIII). 
		У відповідності до ч.5 ст.51 Закону 1404-VIII за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду від 10.12.2015 року по справі № 539/4194/15-ц, що набрало законної сили 01.02.2016 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Лаваль", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитно лінії - задоволено повністю.  
		Стягнуто з ТОВ Фірма Лаваль (адреса реєстрації: 37500, м. Лубни, вул. Червоні Казарми, буд.4, ідентиф. код 23547741), ОСОБА_3 ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03618, м. Київ, вул.Фізкультури, 28 Д, ідентифікаційний код 36789421, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»: заборгованість по тілу кредиту в сумі - 2999469.94 грн.; заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам в сумі - 1263012.26 грн.; пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі - 83587,95 грн., а всього 4346070,15 грн. (чотири мільйони триста сорок шість тисяч сімдесят гривень п"ятнадцять копійок).
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно не позбавляє права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства.
		Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови другого відповідача  про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.10.2012 р. ВП № 34502672, а також про зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС зняти арешт, накладений вказаною постановою на нерухоме майно, а саме звільнити  з-під арешту нежитлові будівлі: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв. м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв. м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4.
		Оскільки позовні вимоги про зобов'язання посадових осіб Лубенського МР ВДВС вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 13122000 від 16.10.2012 р. в частині нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель: літ. "Б-1" загальною площею 424,4 кв.м., літ "А-1" загальною площею 251,2 кв.м., літ. "Д-2" загальною площею 297,0 кв.м. , літ. "Г-2" загальною площею 405,4 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4, є похідними від вимог про скасування постанови державного виконавця та про зняття арешту з нерухомого майна, вони також не підлягають  задоволенню.
		Стосовно позовної вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про зобов'язання посадових осіб Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави в частині нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012, 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.88 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час опису майна у податкову заставу) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. 
		Згідно з п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. 
		Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. 
		До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. 
		Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. 
		Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби (п.89.3 ст.89 ПК України). 
		Згідно з п.89.7 ст.89 ПК України заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою органу державної податкової служби. 
		Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п.89.8 ст.89 ПК України).  
		Статтею 93 Податкового кодексу України визначено порядок припинення податкової застави. Так, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним;  прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. 
		Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті. 
		          Як вірно зазначено судом першої інстанції,  позивачем в ході судового розгляду не надано до доказів на підтвердження виникнення підстав для  припинення податкової застави, тому відсутні підстави для задоволення зазначеної позовної  вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна". Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції. 
		Посилання позивача на те, що позивач не просить суд  припинити право податкової застави, а ставить питання про вилучення з об'єктів обтяження податковою заставою частини нерухомого майна - приміщення майстерні літ. «Д-2» площею 297 кв.м., розташованого за адресою : Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), 4, та вилучити з Єдиного реєстру нерухомого майна відповідний запис про обтяження, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане приміщення є єдиним об'єктом податкової застави, зазначеним в акті опису майна від 18.05.2012 року № 1/19-049, а тому вилучення вказаного об'єкта з податкової застави автоматично потягне за собою її припинення.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що спірне майно не може бути передане у податкову заставу, оскільки у відповідності до п.87.3 ст.87 ПК України не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави. 
		Так, у відповідності до п.88.1 ст.88 ПК України податкова застава є засобом забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, тобто, правовим інститутом, відмінним від джерел погашення податкового боргу. 
		При цьому, за приписами п.89.2 ст.89 ПК України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності, за винятком випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті (якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу), а також за винятком майна, визначеного підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу (майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу"), іпотечних активів, що належать емітенту, грошових доходів від цих іпотечних, а також складу іпотечного покриття та грошових доходів від нього.
		Беручи до уваги, що майно ТОВ «Лаваль», передане у податкову заставу, не відноситься до жодної з цих категорій, твердження позивача про неправомірність опису даного майна у податкову заставу є хибним.
		З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання посадових осіб Лубенської ОДПІ вилучити з об'єктів обтяження податкової застави в частині нерухомого майна, а саме: приміщення майстерні літ. "Д-2" загальною площею 297 кв.м., що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Вишневецьких (Червоні Казарми), будинок 4 та вилучити з Єдиного реєстру рухомого майна запис про обтяження реєстраційний номер 2571685 від 01.06.2012 р., 96БОВД50ГБ, ЕД537888Г2.
		Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.     
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,  п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2017р. по справі № 816/1802/16 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді   Жигилій С.П.    Дюкарєва С.В.   Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.10.2017 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...