Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/636/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2017. Зареєстровано: 25.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		18.10.2017 Справа № 920/636/17
		За позовом           Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,                           м. Кролевець, Сумська область, 
		до відповідача          Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кролевецька міська рада, м. Кролевець, Сумська область, 
		про визнання недійсним рішення
		                                                                              Головуючий суддя  Котельницька В.Л.
		                                                                              Судді:                                    Костенко Л.А.
		                                                                                                              Сопяненко О.Ю.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача:          ОСОБА_5 (довіреність від 14.08.2017 № 2206)
		від відповідача:          Гусак С.В. (довіреність від 15.09.2017 № 8), Заїка І.В. (довіреність № 1 від 30.01.2017)
		від третьої особи: не прибув
		при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
		 
		Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд визнати недійсним рішення № 1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України  від 27.04.2017  у справі № 03-06/22-2015/23-20158 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а також покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
		Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. 
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, вимоги позивача вважає безпідставними, а прийняте ним рішення - законним та обґрунтованим.
		Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовної заяви. Також представник останнього подав до суду додаткові пояснення № 03-09/1620 від 18.09.2017 та № 03-09/1836 від 17.10.2017 на обґрунтування своєї позиції у справі.
		Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, проте подав додаткові пояснення № 02-30/2879 від 21.09.2017 в яких зазначив, що залучення Кролевецької міської ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача є недоцільним та просив розглядати справи без його участі.
		Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.09.2017 призначено колегіальний розгляд даної справи. Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.09.2017 визначено наступний склад судової колегії - головуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Костенко Л.А.,           Соп'яненко О.Ю.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
		Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (відповідач), здійснюючи за дорученням Антимонопольного комітету України від 20.03.2015 за № 13-09/190 контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання - автомобільними перевізниками при зміні розміру тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування та відповідними органами місцевого самоврядування при виконанні покладених на них законодавством функцій щодо встановлення та контролю за тарифами на транспортні послуги, одержало необхідну інформацію від виконавчих комітетів міських рад районних центрів Сумської області, зокрема, копії заяв перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування щодо зміни тарифів та відповідних розрахунків за 2014 рік та 2015 рік, а також копії прийнятих виконавчими комітетами міських рад рішень щодо встановлення нових тарифів на перевезення пасажирів. 
		Відповідачем було проаналізовано порядок зміни тарифів на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Кролевець.
		За результатами проведеного аналізу щодо підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у 2014 та 2015 роках розпорядженнями адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було розпочато розгляд справ за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів, а саме: розпорядженням від 25.06.2015 за №43 - справи №03 06/22-2015 та розпорядженням від 25.06.2015 за №44 - справи №03-06/23-2015,  які розпорядженням від 22.03.2016 за було об'єднано в одну справу № 03-06/22-2015/23-2015.
		За результатом розгляду вищезазначеної справи адміністративною колегією Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017 було прийняте рішення № 1, яким було визнано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займала монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №1 у м. Кролевець у 2014, 2015 роках; ринку   послуг   з   перевезення   пасажирів   на   постійних   міських   маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №3 у м. Кролевець у 2014 - 2015 роках. Визнано, що дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), які полягають у порушенні у 2014, 2015 роках діючого в Україні порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 17.11.2009 №1175 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за №1146/17162, для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у територіальних межах міських автобусних маршрутів загального користування №1 та №3 у м. Кролевець, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф розмірі 4932,00 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) гривні.
		При зверненні до суду з вимогою про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач наполягає, що відповідачем не у повній мірі та не об'єктивно розглянуто обставини справи № 03-06/22-2015/23-2015, не повністю досліджено наявні матеріали та документи, а також зазначає, що спосіб припинення порушення, зазначеного у рішенні відповідача, має кореспондуватись із діями відповідних органів місцевого самоврядування, на які покладено обов'язок встановлення розміру тарифів на перевезення пасажирів. Також позивач наголошує, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, рішення Кролевецької міської ради від 30.04.2014 та від 26.02.2015 про встановлення тарифів на пасажирські перевезення скасовані не були та в оскаржуваному рішенні відповідачем не ставилось питання скасування даних рішень.
		Суд частково погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що за інформацією виконавчого комітету Кролевецької міської ради, перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі у м. Кролевець у 2014 та 2015 роках здійснювали перевізники: Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (на маршрутах №1 та №3) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 ( на маршрутах №2 та №4).
		З метою визначення становища позивача на ринку, відповідачем проведено дослідження ринку послуг перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування на підставі Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 за №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.  
		Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є відповідач та послуги з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у м. Кролевець Сумської області.
		Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. 
		Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. 
		Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам. 
		Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті. 
		Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті. 
		Відповідачем у ході розгляду адміністративної справи було встановлено, що відповідач у досліджуваний період на економічному ринку пасажирських перевезень у м. Кролевець не мала жодного конкурента. 
		У зв'язку з наведеним, відповідачем правомірно було визнано, що ФОП ОСОБА_8 з урахуванням приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займала монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на: ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №1 ум. Кролевець у 2014 та 2015 роках; ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування в межах міського автобусного маршруту загального користування №3 у м. Кролевець у 2014 та 2015 роках.
		Як зазначалось вище, за інформацією виконавчого комітету Кролевецької міської ради, перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі у м. Кролевець у 2014 році здійснювали перевізники: фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (на маршрутах №1 та №3) та фізична особа-підприємець ОСОБА_9 (на маршрутах №2 та №4). Перевезення пасажирів здійснювалось за єдиними для обох перевізників тарифами у розмірі 2,50 грн.
		Позивач у квітні 2014 року звернулась до виконавчого комітету Кролевецької міської ради  із заявою про підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на маршрутах №1, №3 (заява зареєстрована у Міськвиконкомі 22.04.2014). Зокрема, відповідач пропонувала встановити тариф у розмірі 4,0 грн. При цьому, до заяви про підвищення тарифів позивачем були додані відповідні розрахунки тарифів на маршруті №1 та на маршруті №3 за власними вихідними даними.
		Рішенням сорок другої сесії Кролевецької міської ради від 30.04.2014 було встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів у розмірі 3,25 грн.
		У лютому 2015 року позивач звернулась до виконавчого комітету Кролевецької міської ради  із заявою про чергове підвищення тарифів на послуги з перевезення пасажирів на маршрутах №1, №3 (заява зареєстрована у Міськвиконкомі 23.02.2015). При цьому, до заяви про підвищення тарифів позивачем були додані відповідні розрахунки тарифів на маршруті №1 та на маршруті №3 за власними вихідними даними.
		На підставі зазначеної заяви рішенням 54 сесії Кролевецької міської ради від 26.02.2015 позивачеві було встановлено тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у розмірі 4,00 грн.
		Проведений відповідачем аналіз розрахунку тарифів на маршруті № 1 та № 3, наданих виконавчому комітету Кролевецької міської ради позивачем, показав, що перевізником для обґрунтування підвищення тарифу на послуги з перевезення пасажирів замість Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, зареєстрованої в міністерстві юстиції України від 27.11.2009 за № 1146/17162, застосовано документ, який втратив чинність - Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування.
		Враховуючи, що до винесення на сесію міської ради питання про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів не було виявлено факт застосування для розрахунку цих тарифів документа, що втратив чинність, відповідачем були надані Кролевецькій міській раді рекомендації № 01-16/1883 від 26.06.2015 щодо скасування рішення від 26.02.2015 «Про встановлення тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту» в частині встановлення для позивача тарифу у розмірі 4,00 грн. на послуги з перевезення пасажирів, а також рекомендовано при встановленні таких тарифів використовувати положення Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, зокрема щодо проведення обстеження пасажиропотоку на маршрутах загального користування № 1 та № 3 у м. Кролевець.
		18.08.2015 відповідач звернувся до виконавчого комітету Кролевецької міської ради з заявою № 3 щодо встановлення нового тарифу - 5 грн., до якої додав необхідні підтверджуючі документи.
		Рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 18.09.2015 №278 «Про встановлення тарифу на послуги пасажирського автомобільного транспорту» тарифи на послуги пасажирського автомобільного перевезення  були встановлені у розмірі 4,00 грн. Дане рішення набрало чинності з 01.10.2015.
		Дії позивача, які полягали у порушенні у 2014, 2015 роках діючого порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, кваліфіковано відповідачем як порушення, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у територіальних межах міських автобусних маршрутів загального користування №1 та № 3 у м. Кролевець, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
		За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		Таке зловживання відповідач вбачає у поданні позивачем розрахунків тарифів на пасажирських маршрутах № 1 та № 3 на підставі документа, який втратив чинність, а також відсутність важелів впливу на позивача (монополіста на відповідному ринку) з боку споживачів як користувачів послуг з перевезення пасажирів на обставини формування тарифів на пасажирські перевезення.
		Однак, суд вважає таку позицію відповідача помилковою, виходячи з наступного.
		Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
		Згідно положень статті 5 зазначеного Закону основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
		Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. 
		Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах. 
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації; на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі району, - на районні державні адміністрації; на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль" - на Київську міську державну адміністрацію; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
		Згідно із приписами статті 10 вказаного Закону тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес, забезпечувати розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних типів транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань: збільшення можливостей суб'єктів господарювання щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у розвиток автомобільного транспорту та досягнення сталих економічних умов роботи; стимулювання конкуренції та появи нових суб'єктів господарювання, які належать до автомобільного транспорту; забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання; забезпечення стабільності, прозорості та прогнозованості тарифів. 
		Реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, методику розрахунку тарифів за видами перевезень. 
		Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
		Відповідно до статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Таким чином, суд зазначає, що міська рада та виконавчий комітет міської ради, в числі інших, складають систему органів місцевого самоврядування та покликані сприяти здійсненню територіальною громадою наданих їй прав.
		При здійсненні своїх повноважень щодо встановлення тарифів на транспортні послуги органи місцевого самоврядування повинні використовувати положення Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 за №1175,  яка визначає механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення і застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання. 
		Згідно із пунктом 1.2 Методики вона є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.
		Суд погоджується із твердженням відповідача, що позивач як перевізник при зверненні до органу місцевого самоврядування із заявою про затвердження нового тарифу на перевезення пасажирів повинен використовувати положення даної Методики. У той же час, суд звертає увагу на той факт, що повноваження щодо встановлення та затвердження такого тарифу належать в силу положень Закону України «Про місцеве самоврядування» саме органу місцевого самоврядування, а не позивачу. Тим більше, орган місцевого самоврядування не позбавлений права при розгляді питання погодження величини тарифу проводити перевірку правомірності та обґрунтованості розрахунку такого тарифу та враховувати результати такої перевірки про прийнятті остаточного рішення.
		Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не прийняв до уваги факт відсутності у позивача повноважень щодо встановлення тарифів на пасажирські перевезення, оскільки позивач лише пропонує органу місцевого самоврядування погодити тариф, розрахований ним, як перевізником, та підтверджений відповідними доказами, прийняття  ж остаточного рішення з цього питання та обов'язкове застосування  Методики розрахунку тарифів  покладається, як і відповідальність за прийняте рішення,   саме на  орган місцевого самоврядування.
		Відтак, суд дійшов висновку, що  неповне з'ясування обставин справи № 03-06/22-2015/23-2015 призвело до прийняття відповідачем рішення, яким безпідставно визнано дії позивача, пов'язані з порушення порядку розрахунку тарифів при  визначенні тарифу на пасажирські перевезення, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а також накладено на останнього штраф за порушення конкурентного законодавства у розмірі 4932,00 грн.
		Підстави для зміни, скасування  чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України наведені у статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Серед таких підстав Закон, зокрема, передбачає неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Статтею 43 названого Кодексу  визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		З огляду на зазначене, з урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача підлягає визнанню недійсним частково, а саме : пункти 2,3 оскаржуваного рішення, якими  дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), які полягають у порушенні у 2014, 2015 роках діючого в Україні порядку розрахунку тарифів, що регламентується Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 17.11.2009 №1175 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.11.2009 за №1146/17162, для визначення обґрунтованого розміру тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, визнані порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах транспортом загального користування у територіальних межах міських автобусних маршрутів загального користування №1 та №3 у м. Кролевець, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, та відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) штраф розмірі 4932,00 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) гривні. Визначення позивача монополістом на ринку послуг з перевезення пасажирів на постійних міських маршрутах № 1 та № 3 у м. Кролевець проведено відповідачем правомірно, із дослідженням всіх необхідних факторів, відтак рішення відповідача у цій частині є законним та обґрунтованим.
		Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 800 грн. 00 коп.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85,  Господарського процесуального кодексу України господарський суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.          Позов задовольнити частково.
		2.          Визнати недійсним пункт 2, пункт 3 рішення № 1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017.
		3.          В частині визнання недійсним пункту 1 рішення № 1 адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 27.04.2017 - відмовити.
		4.          Стягнути з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (40035, м. Суми, вул. Харківська, 30/1; код ЄДРПОУ 21119343) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 (41300, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) 800 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Повне рішення складено 23.10.2017.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      В.Л.Котельницька
		 
		Суддя                                                                                          Л.А.Костенко
		 
		Суддя                                                                                          О.Ю.Соп'яненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...