Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2024/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2017. Зареєстровано: 26.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2017.

Результат оскарження 17.10.2018 Верховний Суд: скасовано рішення першої та постанову апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"19" жовтня 2017 р.Справа  № 916/2024/17
		За позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"
		До відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДАСТІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ"
		про визнання недійсними договорів 
		 
		Суддя      Рога Н. В.
		 
		Представники:
		 
		Від позивача (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб): ОСОБА_1 - на підставі довіреності № 27-6902/17 від 30.03.2017 р.; ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 27-10127/17 від 15.05.2017 р.;
		Від позивача (ПАТ "ІМЕКСБАНК"): ОСОБА_3 - на підставі довіреності №201016 від 20.10.2016 р.; ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 060916 від 06.09.2017 р.; 
		Від відповідача (ТОВ "КОМПАНІЯ ДАСТІ"): ОСОБА_5 - на підставі довіреності від 23.06.2017 р.;
		Від відповідача (ТОВ "ФРЕГАТ"): не зявився.
		 
		                                                   В засіданні брали участь: 
		 
		Від позивача (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб): не зявився; 
		Від позивача (ПАТ "ІМЕКСБАНК"): "): ОСОБА_3 - на підставі довіреності №201016 від 20.10.2016 р.; ОСОБА_4 - на підставі довіреності № 060916 від 06.09.2017 р.; 
		Від відповідача (ТОВ "КОМПАНІЯ ДАСТІ"): не зявився;
		Від відповідача (ТОВ "ФРЕГАТ"): не зявився.
		 
		   Суть спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "ІМЕКСБАНК" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "КОМПАНІЯ ДАСТІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "ФРЕГАТ" про визнання недійсними:  договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014р., укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "ФРЕГАТ"; тристороннього договору про заміну сторони в зобовязанні від 26.12.2014р., укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК", ТОВ "ФРЕГАТ" та ТОВ "КОМПАНІЯ ДАСТІ"; та договору від 06.01.2015р. про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014р., укладеного між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "КОМПАНІЯ ДАСТІ".  
		Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та представники ПАТ "ІМЕКСБАНК"  позовну заяву підтримують, наполягають на її задоволенні.
		Відповідач  ТОВ "КОМПАНІЯ ДАСТІ  відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судовому засіданні правової позиції товариства не навів. 
		Відповідач - ТОВ "ФРЕГАТ" про час та місце судових засідань був повідомлений за юридичною адресою, але направлена судом поштова кореспонденція повернута поштою з відміткою "сплив строк зберігання". До повноважень суду не відноситься розшук місцезнаходження сторін у справі. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. За таких обставин, справа  розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. 
		Розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши  пояснення представників  позивачів , суд встановив:
		Позивач у справі зазначив, що 26 січня 2015р. Правлінням Національного банку України відповідно до вимоги статті 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних». На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 26 січня 2015р. прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким починаючи з 27.01.2015р. в ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - ОСОБА_6.  
		       Відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Здійснюючи свої повноваження щодо виявлення нікчемних правочинів, вчинених АТ "ІМЕКСБАНК", Уповноваженою особою Фонду виявлено, що напередодні введення тимчасової адміністрації, а саме: 21 листопада 2014 року між ПАТ ІМЕКСБАНК (Первісний кредитор) та ТОВ ФРЕГАТ (Новий кредитор)  був укладений договір про відступлення права вимоги (далі-Договір), згідно із умовами якого Первісний кредитор за плату зобовязався передати/відступити, а Новий кредитор - отримати/набути права вимоги, належні Первісному кредитору за кредитними договорами, які укладені між Первісним кредитором та відповідними фізичними особами (Боржниками), перелік який сторони ОСОБА_7 визначили у Додатку № 1  ОСОБА_7  (відповідно до п. 1.1. ОСОБА_7).
		Відповідно до п. 1.2. ОСОБА_7, ТОВ ФРЕГАТ (Новий кредитор) одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобовязань за відповідним кредитним договором, зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами понесеними Первісним кредитором в звязку з невиконанням Боржником своїх зобовязань , тощо. 
		Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим ОСОБА_7 (п.5.1 ОСОБА_7).
		26 грудня 2014р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (далі-Банк), ТОВ ФРЕГАТ та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ був укладений Договір про заміну сторони в зобовязанні, відповідно до якого було здійснено заміну сторони, а саме Нового кредитора у ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, який був укладений між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТОВ ФРЕГАТ. 
		Відповідно до п. 2 ОСОБА_7 про заміну сторони у зобовязанні, з моменту підписання цього договору усі права та обовязки Нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року перешли від ТОВ ФРЕГАТ до ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ. 
		Відповідно до п. 4 ОСОБА_7 про заміну сторони в зобовязанні до ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ перейшли усі права та обовязки ТОВ ФРЕГАТ на дату укладання цього договору. 
		Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання (п.9 ОСОБА_7).
		06 січня 2015р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (Первісний кредитор) та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ (Новий кредитор)  був укладений Договір про внесення змін до ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.12.2014р. (далі-Договір), згідно з яким сторони дійшли згоди внести зміни у перелік кредитних договорів права вимоги , за якими переходять до Нового кредитору, який викладений у Додатку 1 до ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. , та викласти його у наступній редакції, що додається до цього ОСОБА_7.
		Відповідно до п.2 ОСОБА_7 інші умови ОСОБА_7 відступлення права вимоги від 21.11.2014р. залишаються дійсними, без змін.
		Пунктом 4 ОСОБА_7 встановлено, що цей Договір набуває чинність з дати підписання і є невід`ємною частиною ОСОБА_7 про  відступлення права вимоги від 21.11.2014р.
		Як зазначив позивач, за наслідками проведеної перевірки зазначених правочинів Уповноваженою особою Фонду було прийнято Рішення №01-ТА від 03.03.2015р. "Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності" , відповідно до п.3 та п.7 ч.3 ст.38  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що Договір про  відступлення права вимоги від 21.11.2014р., Договір про заміну сторони в зобовязанні від 26.12.2014р.  та Договір про  внесення змін від 06.01.2015р. до ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.12.2014р. мають бути визнані судом недійсними, посилаючись на те, що їх було укладено з порушенням ТОВ "ФРЕГАТ" та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ  їх власної господарської компетенції, а укладення такого договору суперечить актам цивільного законодавства. Згідно зі ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Статтею 57 Господарського кодексу України визначено, що в установчих документах повинні бути зазначені мета та предмет господарської діяльності. Відповідно до інформації з "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань"  до видів діяльності ТОВ "ФРЕГАТ" віднесено виробництво олії та тваринних жирів (Код КВЕД 10.41), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (Код КВЕД 46.21), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (Код КВЕД 46.33), транспортне оброблення вантажів  (Код КВЕД 52.24), інша допоміжна діяльність в сфері транспорту (Код КВЕД 52.29). За таких обставин, на думку Фонду, придбання  ТОВ "ФРЕГАТ" банківського кредитного портфелю та здійснення банківської діяльності не відповідає меті створення цієї компанії, положенням її Статуту і виходить за межі її господарської компетенції. Також, у ТОВ "ФРЕГАТ" відсутня не тільки банківська ліцензія, а і необхідний штат працівників відповідної кваліфікації та банківське програмне забезпечення для такої діяльності. Те саме , за даними позивача, стосується і ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ , яка відповідно до інформації з "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань"  займається виробництвом олії та тваринних жирів (Код КВЕД 10.41), оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (Код КВЕД 46.21), діяльністю агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій (Код КВЕД 82.91), надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.  (Код КВЕД 82.99), неспеціалізованою оптовою торгівлею (Код КВЕД 46.90), виданням іншого програмного забезпечення   (Код КВЕД 58.29), діяльністю у сфері права (основний) (Код КВЕД 69.10), діяльністю у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультуванням з питань оподаткування (Код КВЕД 69.20), консультуванням з питань комерційної діяльності й керування (Код КВЕД 70.22).
		      Фонд зазначає, що згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України  сторонами договору кредиту є позичальник та банк або інша фінансова установа. Разом з тим, ані ТОВ "ФРЕГАТ",  ані ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ не є банківською чи фінансовою установою , та не можуть виступати в якості кредитодавця за відступленими договорами кредиту. 
		     Позивач  також зазначає, що за своєю правовою природою Договір  про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. є договором факторингу згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України , та відповідачі не мали повноважень на укладення цього договору, оскільки не являлись фінансовими установами, не мають відповідного свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.
		       Крім того, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. та Договір про заміну сторони в зобовязанні від 26.12.2014р.  є  удаваними правочинами, тобто вчиненими сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Згідно умов ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. Банк здійснив продаж власних майнових вимог і метою укладення цього ОСОБА_7 для Банку мало бути отримання грошових коштів. Але, фактичної оплати за даним ОСОБА_7 не отримав. Натомість, ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ провела сама з собою розрахунки, а саме: 06.01.2015р. директором ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ було внесено на рахунок №290991700020001 ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ грошові кошти у сумі 2 075 грн. 34 коп. Також, згідно платіжного доручення №3 від 21.01.2015р. ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ перерахувала на власний рахунок кошти у сумі 10 000 000 грн. Із призначенням платежу "остаточний рахунок згідно ОСОБА_7 про відступлення права вимоги б/н від 21.11.2014р.". Кошти в загальній сумі 18 257 924 грн. 66 коп. було зараховано на рахунок №29099170020001 в якості позики за договором від 26.12.2014р. , а не в якості виконання умов ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. Крім того, зазначені перекази на рахунок ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ щодо надання позики були здійснені до того моменту, коли ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ замінила собою ТОВ "ФРЕГАТ" за ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р.  Таким чином, ПАТ "ІМЕКСБАНК" не мав жодного економічного інтересу відступати власні активи для того, щоб ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ отримала плату за таке відступлення.
		     Фонд також зазначає, що здійснюючи такі розрахунки колишнім керівництвом Банку було прямо порушено приписи Постанови Національного Банку України №505/БТ від 19.08.2014р. "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "ІМЕКСБАНК" шляхом призначення куратора АТ "ІМЕКСБАНК", згідно якої було зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному Банку України.  
		       Також, Фонд звертає увагу суду на те, що на момент укладення оскаржуваного договору та здійснення зазначених вище безготівкових операцій, АТ "ІМЕКСБАНК" вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов'язань перед іншими кредиторами та не міг своєчасно і в повному обсязі задовольнити їх грошові вимоги, внаслідок чого державним регулятором було встановлено погіршення показників ліквідності АТ "ІМЕКСБАНК" та Постановою Національного Банку України №505/БТ від 19.08.2014р. було призначено куратора НБУ. З 06.10.2014р. Банком було введено обмеження на зняття грошових коштів з депозитних рахунків в розмірі не більше 500 грн. на день та на зняття грошових коштів з зарплатних  та соціальних карт  в розмірі не більше 1000 грн. на день. Таким чином, враховуючи фінансовий стан АТ "ІМЕКСБАНК", його кредитори, в тому числі ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ, не могли б отримати задоволення власних вимог через реальне виконання (тобто шляхом виплати залишків в готівковій формі чи здійснення перерахування коштів до іншого банку). Разом з цим, уклавши оскаржувані договори , колишнє керівництво дозволило кредиторам банку ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ придбати кредитний портфель АТ "ІМЕКСБАНК" не за реальні кошти, а за рахунок вимог цих кредиторів до Банку.  Результатом такої угоди стало виведення банківських активів з розпорядження банку на осіб пов'язаних із колишнім керівництвом, задоволення вимог окремих пов'язаних із банком кредиторів за рахунок цих активів та, як наслідок, невключення цих активів до ліквідаційної маси банку після визнання АТ "ІМЕКСБАНК" неплатоспроможним та відкликання його банківської ліцензії.
		За таких обставин, Фонд вважає, що, оскільки оскаржуваний договір був спрямований на заволодіння банківськими активами АТ "ІМЕКСБАНК" і мав своїм насідком невключення цих активів до ліквідаційної маси банку, що порушує інтереси держави та інших кредиторів АТ "ІМЕКСБАНК", то такий правочин є нікчемним відповідно до приписів ст.ст.228,235 Цивільного кодексу України. 
		У якості нормативного обгрунтування позовних вимог Фонд також посилається на ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України.
		        ПАТ "ІМЕКСБАНК повністю підтримує позицію Фонду у даній справі. 
		        Відповідачі своїм правом на судовий захист не скористалися.
		      Розглянув матеріали справи, на підставі норм  законодавства України, суд доходить до такого висновку :
		Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. При цьому, відповідно до ст..1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. 
		У п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ( із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Так, відповідно до частини першої ст.215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя ст.215 Цивільного кодексу України).
		Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Уповноважена особа Фонду зобовязана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті. 
		26 січня 2015р. Правлінням Національного банку України відповідно до вимоги статті 76 Закону України «Про банки та банківську діяльність» була прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних». На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 26 січня 2015р. прийнято рішення № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким починаючи з 27.01.2015р. в ПАТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - ОСОБА_6.  
		Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи свої повноваження щодо виявлення нікчемних правочинів, вчинених АТ "ІМЕКСБАНК", Уповноваженою особою Фонду виявлено, що напередодні введення тимчасової адміністрації, а саме: 21 листопада 2014 року між ПАТ ІМЕКСБАНК (Первісний кредитор) та ТОВ ФРЕГАТ (Новий кредитор)  був укладений договір про відступлення права вимоги (далі-Договір), згідно із умовами якого Первісний кредитор за плату зобовязався передати/відступити, а Новий кредитор - отримати/набути права вимоги, належні Первісному кредитору за кредитними договорами, які укладені між Первісним кредитором та відповідними фізичними особами (Боржниками), перелік який сторони Договору1 визначили у Додатку № 1  ОСОБА_7  (відповідно до п. 1.1. Договору1).
		Відповідно до п. 1.2. Договору1, ТОВ ФРЕГАТ (Новий кредитор) одержав право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобовязань за відповідним кредитним договором, зокрема, щодо сплати заборгованості за кредитом, процентами, штрафами, пенями, витратами понесеними Первісним кредитором в звязку з невиконанням Боржником своїх зобовязань , тощо. 
		26 грудня 2014 р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (далі-Банк), ТОВ ФРЕГАТ та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ був укладений Договір про заміну сторони в зобовязанні, відповідно до якого було здійснено заміну сторони, а саме Нового кредитора у договорі про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, який був укладений між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТОВ ФРЕГАТ. 
		Відповідно до п. 2 ОСОБА_7 про заміну сторони у зобовязанні, з моменту підписання цього договору усі права та обовязки Нового кредитора за договором про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року перешли від ТОВ ФРЕГАТ до ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ. 
		Відповідно до п. 4 ОСОБА_7 про заміну сторони в зобовязанні, до ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ перейшли усі права та обовязки ТОВ ФРЕГАТ на дату укладання цього договору. 
		06 січня 2015р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (Первісний кредитор) та ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ (Новий кредитор)  був укладений Договір про внесення змін до ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.12.2014р. (далі-Договір), згідно з яким сторони дійшли згоди внести зміни у перелік кредитних договорів права вимоги , за якими переходять до Нового кредитору, який викладений у Додатку 1 до ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. та викласти його у наступній редакції, що додається до цього ОСОБА_7.
		Відповідно до п.2 ОСОБА_7 інші умови ОСОБА_7 відступлення права вимоги від 21.11.2014р. залишаються дійсними, без змін. 
		За наслідками проведеної перевірки зазначених правочинів Уповноваженою особою Фонду було прийнято Рішення №01-ТА від 03.03.2015р. "Про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності" , відповідно до п.3 та п.7 ч.3 ст.38  Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Відповідно до  ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до  Закону України  "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань"  до видів діяльності ТОВ "ФРЕГАТ" віднесено виробництво олії та тваринних жирів (Код КВЕД 10.41), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (Код КВЕД 46.21), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (Код КВЕД 46.33), транспортне оброблення вантажів  (Код КВЕД 52.24), інша допоміжна діяльність в сфері транспорту (Код КВЕД 52.29). За таких обставин, на думку суду, придбання  ТОВ "ФРЕГАТ" банківського кредитного портфелю та здійснення банківської діяльності не відповідає меті створення цієї компанії, положенням її Статуту і виходить за межі її господарської компетенції. Також,  ТОВ "ФРЕГАТ"  не надано до матеріалів справи наявності у  товариства  банківської ліцензії, та необхідного штату працівників відповідної кваліфікації та банківського програмного забезпечення для такої діяльності. Те саме,  стосується і ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ, яка відповідно до інформації з "Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань"  займається виробництвом олії та тваринних жирів (Код КВЕД 10.41), оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (Код КВЕД 46.21), діяльністю агентств зі стягування платежів і бюро кредитних історій (Код КВЕД 82.91), надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.  (Код КВЕД 82.99), неспеціалізованою оптовою торгівлею (Код КВЕД 46.90), виданням іншого програмного забезпечення   (Код КВЕД 58.29), діяльністю у сфері права (основний) (Код КВЕД 69.10), діяльністю у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультуванням з питань оподаткування (Код КВЕД 69.20), консультуванням з питань комерційної діяльності й керування (Код КВЕД 70.22).
		    Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України  сторонами договору кредиту є позичальник та банк або інша фінансова установа. Разом з тим, ані ТОВ "ФРЕГАТ",  ані ТОВ КОМПАНІЯ ДАСТІ не є банківською чи фінансовою установою, та не можуть виступати в якості кредитодавця за відступленими договорами кредиту. 
		      Слід також зауважити, що  за своєю правовою природою Договір  про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. є договором факторингу згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України, та відповідачі не мали повноважень на укладення цього договору, оскільки не являлись фінансовими установами, не мають відповідного свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.
		Крім того,  Договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. та Договір про заміну сторони в зобовязанні від 26.12.2014р. є удаваними правочинами, тобто вчиненими сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Згідно умов ОСОБА_7 про відступлення права вимоги від 21.11.2014р. Банк здійснив продаж власних майнових вимог і метою укладення цього ОСОБА_7 для Банку мало бути отримання грошових коштів. Але, фактичної оплати за даним ОСОБА_7 не отримав і відповідачами у справі не надано доказів зворотного. .
		       За таких обставин, враховуючи викладене вище, на думку суду,  позовні вимоги  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"  є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, у звязку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		      Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		      У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. 
		За при приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.       
		          
		                     Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  
		 
		                                      ВИРІШИВ:
		 
		     1. Позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" - задовольнити  повністю.  
		      2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений  21.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством  "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ". 
		3. Визнати недійсним тристоронній договір про заміну сторони в зобовязанні, укладений 26.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДАСТІ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ".
		      4. Визнати недійсним договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014р., укладений 06.01.2015р.  між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДАСТІ".          
		      5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ" (33000, м.Рівне, вул.Соборна, буд.32, код ЄДРПОУ 23872820) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 400 грн. 
		6. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДАСТІ" (65005, м.Одеса, вул.Бугаївська, буд.21, код ЄДРПОУ 39385401) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 400 грн. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		                               Накази видати після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Повне рішення складено  24 жовтня 2017 р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                 Н.В. Рога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...