Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4393/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2017. Зареєстровано: 26.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2017.
Дата набрання законної сили: 12.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                    Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 Харків  
		 
		 25 жовтня 2017 р. № 820/4393/17  
		 
		            Харківський окружний адміністративний суд  у складі головуючого судді   Бадюкова Ю.В.   
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач,  ОСОБА_1 ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до  Управління Державної міграційної служби України у Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_2 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 21.08.2017 р.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  08.09.2017 року позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні. 15.09.2017 року останній листом №04/1-23306 повідомив позивача про те, що 21.08.2017 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області прийнято рішення, яким скасовано громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 1  ст. 12 Закону України "Про імміграцію". Представник позивача вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку.
		Представник позивача до судового засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Представник відповідача надав письмові заперечення, якими не погоджується з адмніністративним позовом та визнати недійсною посвідку на постійне проживання в Україні..
		Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, і дотримання вказаного завдання є обовязковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження
		Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини,  виходить з наступних підстав та мотивів.
		З матеріалів справи судом встановлено, що громадянин ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула в Україну у 2007 році. 
		Позивач звернулась до Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є батьком іммігранта, оскільки його дитина ОСОБА_1 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, який має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про громадянство України».
		Керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області було прийнято рішення № 17/-5537 від 19.12.2007 року про надання дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне місце проживання серії КВ № 13633/60880 від 19.12.2007 року (а.с.8).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач в 08.09.2017 року звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні.
		Листом від 15.09.2017 року №04/1-23306 позивачу було повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України у Харківській області значиться громадянин СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_1, якому 21.08.2017 року рішенням УДМС України в Київській області було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.12 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року. 
		З матеріалів справи, судом встановлено, що 21.08.2017 року головним спеціалістом УДМС України в Київській області, за результатами перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1, складено висновок, в якому встановлено факт прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію в Україну з порушеннями вимог Закону України Про імміграцію. Відповідно до даного висновку запропоновано скасувати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1, та вжиття заходів щодо вилучення посвідки на постійне проживання КВ №13633/60880 від 19.12.2007 року. (а.с.29-30).
		Зі змісту вищезазначеного висновку судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та вилучення посвідки на постійне проживання в Україні є те, що неповнолітня дитина позивача на момент прийняття документів у його батька не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено його належність до громадянства України. 
		21.08.2017 року Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області прийнято рішення № 104 від 21.08.2017 року про скасування громадянинуі ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну. (а.с.28).
		Суд, перевіряючи відповідність вчинених субєктом владних повноважень у спірних правовідносинах діянь вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зазначає, що умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України  Про імміграцію» (далі Закон), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок).
		Відповідно до ст.1 Закону України  Про імміграцію  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
		Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції особи, яка є батьком, чоловіком (дружиною) іммігранта та його неповнолітні діти.
		Відповідно до ст.6 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
		Згідно з ст. 12 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;  2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами.
		Відповідно до п.п. 21-23 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу (п.22) ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. 
		Дослідивши зміст спірного рішення субєкта владних повноважень судом встановлено, що відповідач прийняв рішення про скасування громадянину ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 1  ст. 12 Закону України Про імміграцію».
		Згідно п. 6 ч. 1  ст. 12 Закону України Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано в інших випадках, передбачених законами України.
		Отже, відповідачем в спірному рішенні не визначено фактичної підстави винесеного рішення, а відтак, не дотримано правила юридичної визначеності.
		Відповідно п.21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
		Суд зазначає, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну від 19.12.2007 року прийнято керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області, а скасовано Управлінням державної міграційної служби України в Київській області.
		Пунктом 19 Порядку №1983 визначено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття. Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.
		 Судом встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну було прийнято субєктом владних повноважень 19.12.2007року. Позивачем дане рішення було реалізоване у встановлений законом строк та  отримано посвідку на постійне проживання в Україні.
		Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення 21.08.2017 року №104 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 19.12.2007 року не врахував ту обставину, що вищезазначений акт субєкта владних повноважень станом на 21.08.2017 року вже втратив юридичну дію (внаслідок закінчення строку), тому відсутні підстави для його скасування. 
		У спірному рішенні також не зазначено дати з якої скасовано рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну.
		Відповідачем до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію. Не надано суду доказів існування підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст.12 Закону України  «Про імміграцію», а саме: відповідачем не надано суду вироку суду, яким іммігранта засуджено до позбавлення волі; будь-яких доказів того, що дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; доказів того, що скасування дозволу на імміграцію є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; відповідачем, також, не надано суду жодного доказу, який би підтверджував порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
		Крім того, суд звертає увагу, що станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію, ВГІРФО УМВС України в Київській області, як уповноважений державний орган, перевіряв надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановив, у тому числі, не було встановлено і подання недостовірних даних, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.
		Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а відповідач як субєкт владних повноважень у порядку ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної правильності  та фактичної обгрунтованості спірного рішення, то позов належить задовольнити.
		Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст..94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір».
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162,  ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		 Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби               в Київській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.
		Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області  від 21.08.2017 року № 104 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина ОСОБА_2 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
		Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, код ЄДРПОУ 37826158) на користь ОСОБА_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, (м. Харків, вул. Матросова, 1-Б,гуртожиток)  сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок грн.  грн. 00коп.).
		        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		    
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                         Бадюков Ю.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...