Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/83/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2017. Зареєстровано: 30.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2017.
Дата набрання законної сили: 07.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.10.2017Справа №910/83/16
		За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Києва
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" м. Києва
		треті особи 1. Національний банк України, 2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про визнання правочину нікчемним,
		Колегія суддів: Паламар П.І. - головуючий,
		Борисенко І.І.,
		Головатюк Л.Д.
		Представники:
		від позивача: Шутов О.О.,
		від відповідача: не з'явився,
		від третіх осіб: 1. Перетятько С.М., 2. Герасименко Т.В.
		 
		СУТЬ СПОРУ :
		 
		у грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося в суд з указаним позовом.
		Позивач зазначав, що між ним (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) був укладений договір застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р., згідно з яким він передав відповідачу в заставу свої майнові права за кредитними договорами, укладеними між ним та фізичними та/або юридичними особами (позичальниками) згідно Додатку № 1 до договору вартістю 566801909,70 грн. в забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку № 26/26316-468 від 7 квітня 2011 р. Предмет застави оцінено у розмірі 226393672,10 грн.
		З метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права за вищевказаним договором, між ним (первісний кредитор) та відповідачем (новий кредитор) було укладено договір № Д-2.1/2014 про відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 4 вересня 2014 р., згідно з яким банк відступив відповідачу права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору застави.
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 р. банк позивача було віднесено до категорії проблемних, запроваджено обмеження, у т.ч. щодо заборони передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з його куратором.
		На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 2 березня 2015 р. банк позивача було віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Вказував, що наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" № 67 від 11 березня 2015 р. було створено комісію з перевірки правочинів за кредитними операціями на їх відповідність Закону.
		Рішенням комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, оформленого протоколом № 8 від 26 травня 2015 р., аудиторською перевіркою окремих операцій ПАТ "Дельта Банк" від 31 серпня 2015 р. було встановлено, що договір застави майнових прав укладений без відображення у плані рахунків банку, без згоди куратора банку та з наданням новому кредитору переваг, внаслідок чого він є нікчемним.
		12 червня 2015 р. позивач направив відповідачу письмове повідомлення № 2266 про нікчемність вказаного договору.
		30 жовтня 2015 р. відповідач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію із заявою № 3010/15-1 про визнання його кредитором за договором банківського рахунку № 26/26316-468 від 7 квітня 2011 р. на загальну суму 4612455,90 грн.
		Вказував, що таким чином відповідач заперечує нікчемність цього правочину.
		Посилаючись на те, що указаний договір застави майнових прав суперечить вимогам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого він є нікчемним, що відповідачем заперечується, позивач на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просив задовольнити позов, визнати цей правочин нікчемним. Понесені у справі судові витрати просив покласти на відповідача.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
		Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, оскільки чинним законодавством не заборонено вчинення банками правочинів, що забезпечують виконання їх зобов'язань. Його представник у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку.
		У процесі розгляду до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Національний банк України (далі-третя особа 1.), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі-третя особа 2.).
		Треті особи у письмових поясненнях на позовну заяву, їх представники у судовому засіданні підтримали заявлений позивачем позов до відповідача.
		Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно вимог ст.ст. 572, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
		Судом встановлено, що 4 вересня 2014 р. між позивачем (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) був укладений договір застави майнових прав № Д-2/2014, згідно з яким позивач передав відповідачу в заставу свої майнові права за кредитними договорами, укладеними між позивачем та фізичними та/або юридичними особами (позичальниками), згідно Додатку № 1 до договору вартістю 566801909,70 грн. в забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку № 26/26316-468 від 7 квітня 2011 р.
		Сторони домовились, що предмет застави складає 226393672,10 грн.
		З метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права за вищевказаним договором, між позивачем (первісний кредитор) та відповідачем (новий кредитор) було укладено договір № Д-2.1/2014 про відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 4 вересня 2014 р., згідно з яким банк відступив відповідачу права вимоги за договорами, вказаними у додатках до договору застави.
		Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями указаних договорів.
		Відповідно до п. 2.1 договору відступлення пункт 1.2 цього договору набирає чинності на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених п. 2.1.1 договору, та однієї з обставин визначеної в п. 2.1.2 цього договору або п. 2.1.3 цього договору або в день прийняття рішення Національним банком України про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних.
		Відповідно до умов п.п. 2.1.1, 2.1.2 відкладальними обставинами є невиконання відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку. Отримання відповідачем від позивача повідомлення про відступлення на користь позивача права вимоги, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з розпискою в одержані.
		Згідно з п. 3.1.4 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на майнові права і задовольни за їх рахунок свої грошові вимоги за договором банківського рахунку у повному обсязі у випадках, якщо застоводавець не повертає грошові кошти за договором банківського рахунку або у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (день винесення рішення).
		Заявлені позивачем вимоги зводяться до того, що спірний договір застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р. суперечить вимогам ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", внаслідок чого він є нікчемним.
		Також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" № 150 від 2 березня 2015 р. до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" № 51 від 2 березня 2015 р., згідно з яким з 3 березня 2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у "АТ Дельта Банк" № 147 від 3 серпня 2015 р. було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 2 жовтня 2015 р. включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 2 жовтня 2015 р. включно.
		На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" № 664 від 2 жовтня 2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" № 181 від 2 жовтня 2015 р., яким розпочато процедуру ліквідації банку з 5 жовтня 2015 по 4 жовтня 2017 років включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-51 вказаного Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 5 жовтня 2015 по 4 жовтня 2017 років.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Пункт 8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Таким чином у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
		Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та абз. 3 п. 1.18 глави першої розділу III "Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 р. (далі - рішення № 2), уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
		Згідно з ч. 2. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Таким чином статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженій особі Фонду надано право перевіряти правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, однак лише з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" № 67 від 11 березня 2015 р. "Про перевірку правочинів (договорів) в AT "Дельта Банк" в банку була створена Комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.
		На підставі наданих їй повноважень Уповноважена особа Фонду протоколом № 8 від 26 травня 2015 р. засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", виявила численні факти порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, та затвердила результати перевірки, якою було виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно зі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, договір застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції на час укладення спірних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Уповноважена особа Фонду:
		1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
		2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
		3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
		У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
		Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.
		12 червня 2015 р. позивач направив відповідачу письмове повідомлення № 2266 про нікчемність договору застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, зокрема розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовам та на власний ризик.
		Тобто, банк мав право використовувати кошти, що надходили на банківський рахунок установи, для кредитування інших клієнтів банку.
		Згідно з вимогами ч. 13 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.
		Як передбачено ч. 1 ст. 66 цього Закону, державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень діяльності банків.
		Договір застави був укладений у період, коли в AT "Дельта Банк" існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем із ліквідністю.
		Постановою Правління Національного банку України "Про надання кредиту для збереження ліквідності" № 102/БТ від 26 лютого 2014 р. з метою недопущення погіршення стану ліквідності ПАТ "Дельта Банк" та захисту інтересів його вкладників і кредиторів було постановлено надати АТ "Дельта Банк" кредит для збереження ліквідності в сумі 800 млн. грн. на строк до 360 днів.
		Постановою Правління Національного банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р. внесено зміни у п. 1 постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 12 лютого 2014 р. - цифри "800" замінено цифрами "1300", а також доповнено п. 4 постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 12 лютого 2014 р. підпунктом щодо передбачення в кредитному договорі право Національного Банку України призначити в АТ "Дельта Банк" представника Національного банку України Мелюшкевічеву С.Е. для здійснення контролю за використанням кредиту для збереження ліквідності, функціональні обов'язки якого визначені згідно із додатком до цієї постанови.
		Як вбачається з додатку до постанови Правління Національного банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р. "зобов'язання АТ "Дельта Банк" щодо здійснення операцій у разі призначення представника НБУ" операції банку та його клієнтів (за сумами в межах 1 контрагента в день), які попередньо (до здійснення операції) погоджуються з представником НБУ, а саме: з кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті); операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10000 тис. грн. (в еквіваленті).
		Як уже зазначалося вище, предметом спірного договору застави є майнові права за кредитними договорами на загальну суму 566801909,70 грн. Тобто, вказана в договорі сума значно перевищує 10000 тис. грн. (в еквіваленті).
		Постанова Національного банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р. поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, здійснені в період її дії. Незважаючи на існування обмежень, передбачених постановою, AT "Дельта Банк" уклав договір застави, не отримавши на це згоди представника НБУ, яка була обов'язковою для нього, що суперечить вимогам постанови Національного банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р. та ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Відповідно до вимог ст. 4 ЦК України органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
		Статтями 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
		Відповідно до вимог ст. 71 названого Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.
		Таким чином, постанови Правління Національного банку України № 102/БТ від 12 лютого 2014 р та № 348/БТ від 12 червня 2014 р. не є нормативно-правовими актами, але у спірних правовідносинах є обов'язковими для виконання AT "Дельта Банк", адже спрямовані на стабілізацію банку та підтримання його платоспроможності.
		Отже, сторони всупереч вимог постанови Національного банку України №№ 348/БТ від 12 червня 2014 р., яка була отримана AT "Дельта Банк" у встановленому законом порядку та була обов'язковою для виконання, уклали договір застави в період існування у банку відповідних заборон, зокрема щодо здійснення кредитних операцій, операцій щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами без погодження з представником Національного банку України.
		Крім того відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		При цьому, умовами договору застави не визначено строків виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед відповідачем.
		AT "Дельта Банк", уклавши з відповідачем спірний договір всупереч наявних обмежень, передбачених постановою Національного банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р., прийняло на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Відповідно до вимог ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
		Договір банківського рахунка від № 26/26316-468 від 7 квітня 2011 р. є публічним, однак в даному випадку відповідачу шляхом укладення договорів застави та відступлення права вимоги було надано перевагу, адже запропоновано лише безпосередньо йому вчинення вказаних правочинів на підставі індивідуального рішення Кредитного комітету позивача, тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення) як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунка не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам ПAT "Дельта Банк".
		Таким чином укладений з відповідачем правочин ставить інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави та договору відступлення права вимоги, укладених для забезпечення виконання позивачем зобов'язань за договором банківського рахунка, прямо передбачають передачу відповідачу як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу свідчить про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами.
		Отже, умови договору застави передбачають окремі переваги (пільги) перед іншими кредиторами, що суперечить п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є ознакою нікчемності правочину.
		Як вже зазначалось, на підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПAT "Дельта Банк" № 664 від 2 жовтня 2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 2 жовтня 2015 р., яким розпочато процедуру ліквідації вказаного банку з 5 жовтня 2015 р. по 4 жовтня 2017 р. включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Згідно з вимогами ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
		Як передбачено ч. 1 ст. 49 вищевказаного Закону, Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
		30 жовтня 2015 р. відповідач у порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію із заявою № 3010/15-1 про визнання його кредитором за договором банківського рахунку № 26/26316-468 від 7 квітня 2011 р. на загальну суму 4612455,90 грн.
		Таким чином, відповідач звернувся уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію щодо задоволення своїх кредиторських вимог в рахунок позачергового задоволення вимог відповідно до договорів забезпечення, укладених з ПAT "Дельта Банк".
		Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).
		Як передбачено п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29 травня 2013 р., правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
		Згідно з п. 2.5.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Нікчемний правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ТІК України).
		Відповідно до п. 2.9 цієї постанови Пленуму на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у т.ч. відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
		Враховуючи вищенаведене, оскільки укладення договору застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р. суперечить постанові Національного Банку України № 348/БТ від 12 червня 2014 р., то наявні правові підстави для визнання укладеного між сторонами договору як нікчемного правочину недійсним.
		За таких обставин позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання правочину недійсним (нікчемним) відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підлягає задоволенню.
		Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Києва задовольнити.
		Визнати недійсним (нікчемним) договір застави майнових прав № Д-2/2014 від 4 вересня 2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх, 6 код 35625082).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, поверх, 6 код 35625082) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код 34047020) 1218 грн. витрат по оплаті судового збору.
		Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
		 
		 
		Колегія суддів:                                                                       П.І.Паламар - головуючий,
		          
		                                                                                          І.І.Борисенко,
		          
		                                                                                          Л.Д.Головатюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...