Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/63/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2017. Зареєстровано: 30.10.2017. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2017.
Дата набрання законної сили: 18.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		18 жовтня 2017 року                                м. Київ                            Єдиний унікальний 
		                                                                                            номер справи 800/63/16 
		                                                                                 Номер провадження П/800/63/16
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		головуючого - Мойсюка М.І.,
		суддів: Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П., Черпака Ю.К., Швеця В.В.
		при секретарі - Крапивка Л.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя                особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення, -
		у с т а н о в и л а :
		 
		У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої ради юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України (далі - ВРЮ, Міністерство відповідно) в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 24 грудня 2015 року № 1204/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про звільнення його з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності (далі - спірне, оскаржуване рішення).
		В обґрунтування своїх вимог, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, зазначає, що оскаржуване рішення ВРЮ ухвалене з порушенням вимог національного законодавства і міжнародного права, його прав.
		Зокрема, вказує на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято з порушенням його права на доступ до державної служби, гарантованого статтею 38 Конституції України, порушує засади здійснення судочинства в Україні щодо незалежності і недоторканості суддів, а також поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, встановлених статтями 6, 126, 129 Основного Закону України. Також зазначає, що відповідач і третя особа дійшли помилкового висновку про розповсюдження на позивача дії Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (далі - Закон № 1682-VII). Крім того, в обґрунтування позову ОСОБА_1 наводить доводи про порушення відповідачем принципу індивідуальної юридичної відповідальності, про який іде мова у статтях 61, 62 Конституції України, а також у висновках Європейської комісії за демократію через право (Венеціанської комісії - далі по тексту), зокрема, від 14-15 грудня 2012 року № CDL-AD(2012)028, в якому наголошується на необхідності доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам. 
		Доводи позовної заяви також аргументовані і тим, що вимоги щодо несумісності позивачем, як суддею, не порушувались, про що складено відповідну довідку органом, уповноваженим законодавством України на проведення стосовно суддів перевірки, передбаченої Законом № 1682-VII, при цьому, позивач наголошує на відсутності будь-яких об'єктивних фактичних даних про прийняття ним рішень, або вчинення дій (бездіяльності), здіснення (та/або сприяння здійсненню) інших заходів, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. 
		Окрім цього, позивач наводить твердження про порушення відповідачем положень законодавства, якими врегульовано порядок звільнення суддів з підстав порушення ними вимог щодо несумісності, в тому числі наголошує про відсутність у Міністерства повноважень щодо ініціювання такого питання перед ВРЮ. 
		Насамкінець, у позовній заяві звернено увагу на те, що спірне рішення відповідача є явно незаконним, оскільки не відповідає критеріям, які встановлені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, на думку позивача, приймаючи таке рішення, ВРЮ діяла не на підставі, не у межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		На думку позивача, наведені в обґрунтування вимог заяви доводи і обставини свідчать про незаконність оскаржуваного рішення ВРЮ, а тому ОСОБА_1 просить про задоволення позову.
		Представники відповідача та третьої особи у письмових запереченнях просять відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ВРЮ, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У судовому засіданні підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях і просили у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості.
		Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві. 
		Заслухавши пояснення сторін, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 постановою ВРУ від        14 жовтня 1994 року № 211/94-ВР обраний заступником голови арбітражного суду Донецької області.
		Постановою ВРУ від 12 липня 2001 року № 2669-ІІІ позивача обрано на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково, а постановою від 8 липня 2010 року № 2476-VІ на посаду судді Вищого господарського суду України.
		23 грудня 2010 року ОСОБА_1 Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури призначений на посаду члена ВРЮ. Присягу члена ВРЮ позивач склав на пленарному засіданні ВРУ 13 січня 2011 року і офіційно набув цього статусу.
		Повноваження ОСОБА_1, як члена ВРЮ були припинені 11 квітня 2014 року на підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 квітня  2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII).
		В подальшому, 9 вересня і 3 листопада 2015 року до ВРЮ надійшли листи Міністерства у яких останнє просило звільнити позивача з посади судді з підстав порушення ним вимог щодо несумісності, оскільки у період з 13 січня 2011 року по 11 квітня 2014 року він обіймав посаду члена ВРЮ, а тому до нього застосовуються заборона, передбачена частиною 3 статті 1 Закону           № 1682-VII.
		Вказані звернення Міністерства передані для перевірки викладених у них відомостей члену ВРЮ ОСОБА_3, який у висновку без номера і дати рекомендував відповідачу внести відповідне подання про звільнення позивача з посади судді.
		Ухвалою ВРЮ відкрито провадження щодо вимог законодавства про несумісність стосовно позивача.
		Висновком дисциплінарної секції від 19 листопада 2015 року рекомендовано внести подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення ним вимог щодо несумісності.
		Зазначений висновок повністю підтримано спірним рішенням ВРЮ, яким вирішено визнати порушення суддею Вищого господарського суду України Татьковим В.І. вимог щодо несумісності та внести подання до ВРУ про звільнення його з посади судді цього суду з підстав порушення ним вимог щодо несумісності.
		Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);                  4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами пункту 4 частини 5 статті 126 Основного Закону України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності.
		Критерії вимог щодо несумісності наведені у статті 54 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон     № 2453-VI, в редакції періоду спірних правовідносин), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
		Наведеною правовою нормою Закону № 2453-VI, зокрема її частиною першою, встановлено, що перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, передбаченому Законом України «Про очищення влади».
		Аналогічні положення стосовно вимог щодо несумісності містились і в статті 53 Закону № 2453-VI (в редакції зі змінами, внесеними підпунктом           3 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII від            16 вересня 2014 року), згідно з вимогами частини 1 якої перебування на посаді судді є несумісним із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом, а також якщо суддя є особою, до якої застосовуються заборони, передбачені статтею 1 Закону України «Про очищення влади».
		Ці норми закону неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо ОСОБА_1, як члена ВРЮ на підставі статті 3 Закону № 1682-VII, яким встановлена заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону.
		За змістом статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить, зокрема, прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.
		Згідно з положеннями частини 2 статті 1 Закону України від 15 січня                 1998 року  № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 22/98-ВР) ВРЮ є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.
		Пунктом 2 частини 1 статті 3 вищевказаного Закону визначено повноваження ВРЮ, зокрема, щодо розгляду справ і прийняття рішень стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.
		Питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4 - 6 частини 5 статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою. Рішення щодо внесення Вищою радою юстиції подання про звільнення судді відповідно до пунктів 4, 5 та 6 частини п'ятої статті                126 Конституції України приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції (частини             1, 6 статті 32 Закону № 22/98-ВР).
		Порядок розгляду питань щодо несумісності регламентовано статтею      33 цього ж Закону, за змістом якої ВРЮ розглядає питання про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із заняттям діяльністю, забороненою Конституцією України та законами України та може прийняти рішення, зокрема, про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю і внесення подання відповідним органам про звільнення його з посади.
		В свою чергу, за правилами статті 34 Закону № 22/98-ВР до Вищої ради юстиції з пропозицією розглянути питання стосовно порушення суддями, прокурорами вимог щодо несумісності може звернутися будь-яка особа, якій відомі відповідні факти.
		Комплексний аналіз наведених положень законодавства із застосуванням, зокрема, ретроспективного та хронологічного способів тлумачення правових норм, дає колегії суддів підстави для висновку, що спеціальним законодавством (як у редакції, чинній у період спірних правовідносин, так і його правових норм в попередніх редакціях) передбачена процедура звільнення судді з посади з підстав порушення ним вимог щодо несумісності, яка може бути ініційована будь яким суб'єктом і провадиться ВРЮ в порядку статей 32-34 Закону             № 22/98-ВР і статей 126, 131 Конституції України.
		У даному випадку спірним рішенням ВРЮ встановлено факт перебування позивача у період з 13 січня 2011 року по 11 квітня 2014 року на посаді члена ВРЮ, що у розумінні статті 54 Закону № 2453-VI і пункту 4 частини 5 статті  126 Конституції України є порушенням ним вимог щодо несумісності з підстав, передбачених частиною 3 статті 1 Закону № 1682-VII.
		Наведені у спірному рішенні відповідача обставини підтверджуються також належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах цієї адміністративної справи і досліджені у судовому засіданні.
		Колегія суддів вважає за необхідне наголосити і на тому, що провадження у цій справі зупинялось на підставі пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2016 року у зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядалась в порядку конституційного провадженні Конституційного суду України, а саме справи (об'єднані в одне конституційне провадження) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності положенням частини 3 статті 22, частини 1 статті 38, статті 58, частини 2 статті 61, частини 1 статті 62, частини 1 статті                64 Конституції України (конституційності) частини 3 статті 1, пунктів                7, 8, 9 частини 1, пункту 4 частини 2 статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII та за конституційним поданням         47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 6 статті 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 статті         3, пункту 2 частини 5 статті 5, пункту 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1682-VII.
		Однак, вищевказане судове рішення Вищого адміністративного суду України скасоване постановою Верховного Суду України від 18 жовтня        2016 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
		У своєму рішенні Верховний Суд України, окрім іншого зазначав, що заявник покликається також на порушення статей 58, 126, 127 Конституції України і на неправильне тлумачення ВРЮ вимог щодо несумісності, встановлених статтею 54 Закону № 2453-VI.
		Зазначив Суд і про те, що обставини, покладені в основу обґрунтування позову, як видно з їх характеру, мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень ВРЮ, які позивач із посиланням на конкретні норми права розцінює неправильно потрактованими й такими, що призвели до порушення його прав і свобод.
		Колегія суддів Верховного Суду України дійшла висновку, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не мотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства.
		В контексті такого висновку, висловленого у вищевказаному судовому рішенні Верховного Суду України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що питання про звільнення позивача з посади судді вирішено ВРЮ саме на підставі норм спеціального законодавства, зокрема, положень пункту 4 частини 5 статті 126 Конституції України, Законів                № 2453-VI, № 22/98-ВР у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 вимог щодо несумісності, а не за процедурою, встановленою Законом № 1682-VII.
		Таким чином, надаючи правову оцінку іншим доводам заяви, зокрема, щодо порушення права позивача на доступ до державної служби, помилковості висновку ВРЮ про розповсюдження на нього дії Закону № 1682-VII, порушення відповідачем принципу індивідуальної юридичної відповідальності, а також відсутності порушень з боку ОСОБА_1 вимог щодо несумісності, з огляду на наявність відповідної довідки, складеної органом, уповноваженим законодавством України на проведення стосовно суддів перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», колегія суддів зазначає, що такі не свідчать про наявність підстав для задоволення позову, оскільки стосуються звільнення в порядку очищення влади за спеціальною (люстраційною) процедурою, тоді як позивача звільнено з посади судді в порядку статті 54 Закону № 2453-VI і пункту 4 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням вимог щодо несумісності.
		Окрім цього, твердження позивача про порушення відповідачем порядку звільнення суддів з підстав порушення вимог щодо несумісності, в тому числі стосовно відсутності у Міністерства повноважень щодо ініціювання такого питання, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено судом під час вирішення даного спору та підтверджено матеріалами справи, ВРЮ у повній мірі дотримано вимоги законодавства при розгляді нею питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, при цьому наголошено, що згідно статті 34 Закону № 22/98-ВР з такою пропозицією може звернутися будь-яка особа, якій відомі відповідні факти.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ВРЮ, розглядаючи питання про звільнення позивача з посади судді з підстав порушення вимог щодо несумісності діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а спірне рішення відповідача повністю відповідає критеріям законності, визначених у частині      3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відтак, колегія суддів у процесі вирішенні даного спору і розгляду справи по суті позовних вимог не встановила обставин, які б свідчили про порушення ВРЮ прав позивача.
		Керуючись статтями 2, 5, 6, 8, 18, 69-86, 122-154, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий:                                                            М.І. Мойсюк
		 
		 
		Судді:                                                                      Ю.Й. Рецебуринський
		 
		 
		                                                                                О.П. Стародуб
		 
		 
		          Ю.К. Черпак
		 
		 
		                                                                                В.В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...