Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13074/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2017. Зареєстровано: 01.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2017.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/13074/14-к
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 жовтня 2017 року                                м. Ужгород
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		представника потерпілої  ОСОБА_4 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 
		захисника  ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця Управління Служби безпеки України в Закарпатській області , раніше не судимого, -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		19 червня 2014 року близько 09 години 35 хвилин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Geely» , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Дружби народів в м. Ужгороді у напрямку готелю Ужгород розташованого по вул. Б. Хмельницького в м. Ужгород, не забезпечив безпеку дорожнього руху, порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1  Правил дорожнього руху України, внаслідок чого на своїй смузі руху допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка в той час переходила автодорогу в установленому місці по нерегульованому пішохідному переході з ліво на право.
		Врезультатідорожньо-транспортноїпригодипішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді : ЗЧМТ. Забій головного мозку середньої ст. важкості з формуванням вогнища геморагічної контузії в правій лобній частині, гостра епідуральна гематома над правою скроневою ділянкою, травматичне розходження скроневого та виличного швів справа, косий перелом правої тім`яної кістки , забій м`яких тканин голови, забій м`яких тканин кінцівок, забій лівої половини грудної клітки, травматичний шок 1 ст., які згідно висновку судово-медичної експертизи № 557 від 15.07.2014 року в момент їх заподіяння були небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. 
		Судовийрозглядпроведеновмежахвисунутогообвинуваченнявідповіднообвинувальногоактузгіднодовимогстатті337КПКУкраїни.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті заперечив. Цивільний позов старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_3 в інтересах держави в особі обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології про стягнення  витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 5307,04 грн. не визнав. З приводу обставин справи пояснив, що19.06.2014 року близько 09 години 30 хвилин ранку, їхав з роботи по вул. Дружби народів в м. Ужгороді у напрямку транспортного моста . Під`їхавши до пішохідного переходу, впевневшись що нема пішоходів, проїхав перехід, в той час вибігла дівчинка перед його автомобілем, оскільки відстань була маленька, він наїхав на дівчинку, після чого зупинив автомобіль та вийшов із автомобіля. Вказав, що рухався зі швидкістю 30-40 км/ год. Місце наїзду на дівчинку відбулось за пішохідним переходом, вказав, що проїхав пішохідний перехід та відстань від пішохідного переходу до місця наїзду становила 4-5м. Назустріч його руху рухались автомобілі по двом смугах руху , в кожній з яких рухалось не менше трьох автомашин, які рухались повільно із-за затора на дорозі і дівчинка вибігла між автомобілями відразу перед його автомобілем на відстані 1м.  1,5м. від його автомобіля. Побачивши дівчинку він почав гальмувати, проте удар відбувся в ліву передню частину автомобіля. На транспортний міст рухалась одна колонна автомашин. Наїзд на дівчинку відбувся на його смузі руху ближче до осоьової лінії. Перед пішохідним переходом він не повністю зупинив рух автомобіля .
		Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні у присутності законного представника та педагога відмовилась від надання показів.
		Незважаючинапроцесуальнупозиціюобвинуваченоговсудовомузасіданні,вина ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення завстановленихсудом обставинпідтверджується сукупністюдослідженихвсудовомузасіданнідоказів.
		Свідок ОСОБА_9 , який допитаний зі сторони обвинувачення в судовому засіданні показав, що 19.06.2014 року рухався з транспортного мосту в напрямку вул. Дружби народів в м. Ужгороді по лівій смузі руху. Попереду нього рухались два легкові автомобіля, які зупинились перед пішохідним переходом. Вантажний автомобіль не рухався по дорозі. Дівчинка перебігала дорогу. Бачив момент наїзду на дівчинку на пішохідному переході. Наїзд на дівчинку відбувся на зустрічній смузі руху по відношенню до його руху, ближче до осьової лінії, що розділяє смуги руху. Зіткнення відбулось в на пішохідному переході , 1м. від переходу в сторону транспортного мосту, бачив як дівчинка впала на капот автомобіля і 1м.  2м. провезлась після чого впала. В момент наїзду автомобіля на дівчинку, він був на відстані 15м. до пішохідного переходу.
		Увідповідностідовимогч.1ст.91КПКУкраїниукримінальномупровадженніпідлягаютьдока-зуваннюподіякримінальногоправопорушення(час,місце,спосібтаіншіобставинивчиненнякримінальногоправопорушення),винуватістьобвинуваченогоувчиненнікримінальногоправопорушення,формавини,мотивіметавчиненнякримінальногоправопорушення.
		Статтею92КПКУкраїнивизначено,щообов`язокдоказуванняобставин,передбаченихстаттею91цьогоКодексупокладаєтьсянаслідчого,прокурора,аобов`язокдоказуванняналежностітадопусти-мостідоказівпокладаєтьсянасторону,щоїхподає.
		Напідтвердженняподіївчинення кримінального правопорушеннятавини ОСОБА_5 у його вчиненні прокурором наданісуду табезпосередньо у судовому засіданнідослідженні: 
		-схема місця дорожньо - транспортної пригоди від 19.06.2014 року за участі водія ОСОБА_5 ;
		-протокол  огляду місця ДТП від 19.06.2014 року  із фотознімками, за якими дорожньо-транспортнапригода сталась в м. Ужгород, виїзд з пл. Дружби народів на транспортний міст, біля пішохідного переходу, у світлу пору доби, при сонячній погоді, проїзна частина - пряма дорога,  асфальтобетонне, сухе покриття; на проїжджій частині нанесені дорожня розмітка; число смуг для руху назустріч напрямку огляду 2, їх ширина 3 , 0 м., ширина узбіччя 0,5 м.; до проїзної частини примикає праворуч - виїзд з набережної Студентська , ліворуч - набережна Незалежності ; місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку пішохідний перехід; сліди гальмування преривчасті , гальмівний шлях 1-4 метри, 2-2 метри. Зазначено місце розташування транспортного засобу. Протокол складений за участі ОСОБА_5 , ним підписаний без заяв та зауважень;
		-висновок Закарпатського обласного наркологічного диспансеру № 340, щодо результатів медичного огляду ОСОБА_5 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, згідно якого за висновками проведеного 19.06.2014 року о 11 год. 20 хв. огляду ОСОБА_5  у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено;
		-висновок експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи № 557 від 15.07.2014 року , згідноякого присудово-медичнійекспертизі на момент судово-медичного обстеження на тілі неповнолітньої ОСОБА_7  виявлено тілесні ушкодження у вигляді: ушитої рани на правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці голови, синця на шкірних покривах правого тегна, синця на шкірних покривах задньої поверхні правого ліктьового суглобу, ділянки здирання на шкірних покривах правої поперекової ділянки. Згідно даних медичної документації із ОКЦНН у неї виявлено тілесні ушкодження у вигляді : «ЗЧМТ. Забій головного мозку середнього ст. важкості з формуванням вогнища геморагічної контузії в правій лобній частці, гостра епідуральна гематома над правою скроневою ділянкою, травматичне розходження скроневого та виличного швів справа, косий перелом правої тім`яної кістки , забій м`яких тканин голови, забій м`яких тканин кінцівок, забій лівої половини грудної клітки, травматичний шок 1 ст.». Виникли вищевказані тілесні ушкодження, одномоментно або у швидкій послідовності одне за одним, внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії , якими могли бути виступаючі частини кузова легкового автомобіля із послідуючим закиданням потерпілої на капот та скиданням на підлегле тверде дорожнє покриття і ударяння об нього під час ДТП, яка відбувалася 19.06.2014 року. Дані тілесні ушкодження в момент їх заподіяння були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою згідно п. 2.1.3 "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень ;
		- протокол огляду транспортного засобу від 25.06.2014 року, за яким проведено огляд автомобіля марки «Geely» , державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зазначена локалізація пошкоджень на транспортному засобі;
		- висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Закарпатській області № 22/158 від 27.06.2014 року із фототаблицями , згідно якого при проведенні експертизи технічного стану транспортного засобу встановлено, що при огляді та дослідженні системи рульового керування, ходової, гальмівної та світлової систем автомобіля «Geely», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що на момент огляду і експертного дослідження вони знаходились в працездатному стані і відповідали технічним вимогам на експлуатацію ;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 02.08.2014 року із схемою згідноякого слідчим 02.08.2014 року проведенослідчий експериментзаучасті свідка ОСОБА_10 , спеціаліста ОСОБА_11 , у присутності понятих, в ході якого свідок відтворив обстановку і обставини події дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.06.2014 року в районі транспортного моста в м. Ужгороді та вказав на місце скоєння наїзду;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 30.07.2014 року із схемою згідноякого слідчим 30.07.2014 року проведенослідчий експериментзаучасті потерпілої ОСОБА_7 , законного представника потерпілої, спеціаліста ОСОБА_11 , у присутності понятих, в ході якого потерпіла відтворила обстановку і обставини події дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.06.2014 року на пішохідному переході по вул. Дружби народів в м. Ужгороді та вказала , що 19.06.2014 року о 09 год. 45 хв. перебуваючи біля пішохідного переходу, який знаходиться на вул. Дружби народів почала очікувати коли автомобілі почнуть її пропускати, побачивши, що автомобілі які рухались у напрямку круга почали її пропускати, вона почала переходити вказаний пішохідний перехід. Пройшовши половину переходу, подивилась вправо, де побачила що у напрямку готелю Ужгород рухається автомобіль, оскільки він перебував на далекій відстані продовжила рух. Однак опинившись на смузі руху вказаного автомобіля відчула сильний удар у праву частину тіла. Вказала на місце наїзду на неї, яке знаходиться в межах пішохідного переходу;
		-протокол проведення слідчого експерименту від 19.08.2014 року із схемою згідноякого слідчим 19.08.2014 року проведенослідчий експериментзаучасті ОСОБА_5 , захисника, спеціаліста ОСОБА_11 , статиста, у присутності понятих, в ході якого ОСОБА_5  відтворив обстановку і обставини події дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.06.2014 року в районі транспортного моста в м. Ужгороді та вказав на місце скоєння наїзду, дане місце було позначено і воно знаходиться на відстані 4,1 м. від пішохідного переходу та на відстан 0,9 м. від роздільної смуги руху, що розділяє транспортні потоки;
		-висновок експерта ОСОБА_11 № 169 від 27.08.2014 року, згідно якого при проведенні судової автотехнічної експертизи встановлено, в даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 , повинен був діяти згідно вимог пунктів 12.3 та 18.1 ПДРУ. В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху пішохід ОСОБА_7  повинна була діяти згідно вимог пункту 4.7 ПДРУ. Повний зупиночний шлях автомобіля марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1  в даних дорожніх умовах становить відстань 20.7 ...21.4м. При першому варіанті моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода гр. ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. При другому варіанті моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхлм своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали: в першому варіанті моменту виникнення небезпеки для руху - обставини, пов`язані з тим, що водій автомобіля «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 з моменту виникнення йому небезпеки для руху вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, та в другому варіанті моменту виникнення небезпеки для руху - обставини пов`язані з тим, що з моменту виникнення небезпеки для руху водій автомобіля «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 не вжив заходів до своєчасного застосування екстреного гальмування.
		   При обставинах на які вказує гр. ОСОБА_5  він не мав технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 до місця наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 13.09.2014 року із схемою згідноякого слідчим 13.09.2014 року проведенослідчий експериментзаучасті спеціаліста ОСОБА_11 , статиста, у присутності понятих, проведений з метою перевірки і уточнення наданих ОСОБА_5 показів щодо обставин ДТП яке мало місце 19.06.2014 року , а також з метою отримання вихідних даних для проведення експертизи та встановлення моменту виникнення небезпекя для ОСОБА_5 перед ДТП; Зазначеніслідчі(розшукові)діїпроведеніслідчимздотриманнямправил,передбаченихКПКУкраїни,зокрема,уприсутностіпонятих,якимпередпроведеннямслідчих(розшукових)дійроз`ясненоїхправаіобов`язки,передбаченіКПКУкраїни.Хідірезультатипроведенняпроцесуальнихдійзафіксовані у протоколах,якізаформоютазмістом відповідаютьвимогамст.104КПКУкраїни,у протоколах докладновикладеноумовиірезультатиоглядівмісцяподіїтапроведенняслідчихекспериментів,які проведенівмежахстроківдосудовогорозслідування.
		-висновок експерта ОСОБА_11 № 200 від 27.08.2014 року, згідно якого при проведенні судової автотехнічної експертизи встановлено, при заданих слідством вихідних даних, водій автомобіля марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб до місця наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху;
		-висновок експерта ОСОБА_12  № 22/249 від 07.10.2014 року, згідно якого при проведенні судової транспортно - трасологічної експертизи встановлено, наїзд на пішохода відбувся на відстані близько 3.29 метра від правого краю проїзної частини по напрямку до пл.Б.Хмельницького. У зв`язку з відсутністю на схемі ДТП, яка додається до постанови, слідів, які могли залишитися від пішохода, визначити точне місцезнаходження пішохода в момент наїзду відносно елементів дороги в поздовжньому напрямку не надається можливим. Швидкість руху автомобіля марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 при заданій слідством довжині сліду гальмування ( найдовший 5.5м.) становить 34.5 - 36.1 км/год.
		- додатковий висновок експерта Ужгородського міжрайонного відділення судово-медичної 
		експертизи № 875 від 16.10.2015 року , згідноякого  тілесні ушкодженя у вигляді «ЗЧМТ. Забій головного мозку середнього ст. важкості з формуванням вогнища геморагічної контузії в правій лобній частці, гостра епідуральна гематома над правою скроневою ділянкою, косий перелом правої тім`яної кістки , травматичний шок 1 ст.». в момент їх спричинення були небезпечними для життя і за цією ознакою згідно п. 2.1.3 ( а,г) "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і відносяться до таких , що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Згідно медичної документації з ОКЦНН, а саме даних МСКТ головного мозку  у хворої відмічається від`ємна динаміка у вигляді збільшення розмірів епідуральної гематоми в скронево  тім`яній дтлянці головного мозку справа, яка спричиняє контр латеральну дислокацію серединних структур до 4 мм, у порівнянні із первинною МСКТ ( збільшення товщини епідуральної гематоми з 9 мм до 15 мм за короткий проміжок часу). Дані тілесні ушкодження в своєму клінічному перебігу, без надання кваліфікованої медичної допомоги, могли привести до смерті потерпілої. Даних за ізольовану тріщину зовнішньої пластинки склепіння черепа нема.
		Судом було вжито передбачені законом заходи для допиту усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення та захисту, а також досліджені всі докази надані учасниками кримінального провадження. 
		Згідност.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.
		Згідност. 94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідност.370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.
		Заслухавши покази обвинуваченого, який своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав, показання свідка, перевіривши надані стороною обвинувачення докази,оцінюючі кожний досліджений в судовому засіданні доказокремозточкизору належності, допустимості,достовірності,асукупністьзібранихдоказів-зточкизору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
		Щодозаявизахисника ОСОБА_5  -адвоката ОСОБА_6 пронедопустимістьдоказу: протокол слідчого експерименту від 13.09.2014 року та схему до нього , у зв`язку з тим, що слідчий експеримент проведений слідчим самостійно, за відсутності учасників кримінального процесу та без участі ОСОБА_5 , як особи чиї права та інтереси в ході даної незаконної слідчої дії порушені, так як ОСОБА_5  позбавлений прав визначених п.п. 9,10,11,12,13 ч.3 ст.42 КПК України та у зв`язку з тим, що на думку захисту неправомірно залучений на дану слідчу дію спеціаліст ОСОБА_11 , так як ОСОБА_11  залучений слідчим у кримінальному провадженні як експерт , що проводив автотехнічну експертизу № 169 від 27.08.2014 року, а тому його залучення як спеціаліста у цьому ж провадженні є неправомірним, товційчастині на переконання судунеможебутиприйнятетакерішенняузв`язкуз наступним.
		Відповіднодовимогст.240КПКУкраїнизалучення доучастіуслідчому експерименті підозрюваних, свідків,потерпілих,захисниківєправомслідчого,анеобов`язком. Зокрема, ОСОБА_5  на час проведення 13.09.2014 року слідчого експериментуне мавніякого процесуального статусу (відповіднодозмісту частини3ст.240КПК Українидослідчого експерименту залучаються -підозрюваний,потерпілий, свідок,захисник, представник), а відтак права ОСОБА_5 при проведенні цієїслідчоїдіїнебулипорушені,аслідчадіяпроведенаувідповідностізвимогамизакону, у зв`язку з чим суд не вбачає порушення вимог КПК України. 
		Окрім того, під час проведення слідчого експерименту13.09.2014 року транспортні засоби були розставлені згідно показів ОСОБА_5  наданих ним в ході проведення попереднього слідчого експерименту. У ході слідчого експерименту13.09.2014 року слідчим встановлювався момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_5 , виходячи із раніше наданих слідству вихідних даних як ОСОБА_5 ( щодо місця наїзду, розташування транспортного засобу, швидкість руху автомобіля) так і потерпілої ОСОБА_7 ( швидкість її руху під час перетину пішохідного переходу, траєкторія її руху).
		Длявирішенняпитанняпронаявністьу ОСОБА_5 технічної можливостізапобігти ДТП необхідно насампередвстановити,вякий моментвиникланебезпечна ситуація,тобтовякиймомент водійповинен бувприйнятинеобхіднізаходидлязапобіганняподії.
		Моментомвиникненнянебезпекивизначаєтьсяпочатокнеобхіднихдійводіящодопопередженнянаслідків.
		Встановленнямоментувиникненнянебезпекиноситьправовийхарактер.
		Згіднозп.1.10ПДРУкраїни,небезпекадляруху-змінадорожньоїобстановки(утомучислі поява рухомогооб`єкта, якийнаближаєтьсядосмуги рухутранспортногозасобу чиперетинаєїї)або технічногостанутранспортногозасобу,яка загрожуєбезпецідорожньогорухуізмушуєводіянегайно зменшитишвидкістьабозупинитися.
		Відповіднодоп.12.3ПравилбезпекидорожньогорухуУкраїни,увипадкувиникненнянебезпекидлярухучиперешкоди,якуводійоб`єктивноздатнийбуввиявити,вінповинний негайновжити заходів длязменшенняшвидкостіаждозупинкитранспортного засобуабобезпечногодляінших учасників рухуоб`їздуперешкоди.
		Таким чином при проведенні слідчого експерименту13.09.2014 року з метою встановлення моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_5 , були використані раніше надані гр. ОСОБА_5  та потерпілою ОСОБА_7 слідству вихідні дані, що підтверджено матеріалами провадження. 
		Що стосується доводів сторони захисту, щодо неправомірного залучення на дану слідчу дію спеціаліста ОСОБА_11 так як ОСОБА_11  залучений слідчим у кримінальному провадженні як експерт , що проводив автотехнічну експертизу № 169 від 27.08.2014 року суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.79 КПК України спеціаліст, експерт, не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, експерта не може бути підставою для відводу. Згідно ч.2 ст.79 КПК України спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні. Такі підстави в матеріалах кримінального провадження відсутні у зв`язку з чим суд не вбачає порушення вимог КПК України при залученні на дану слідчу дію спеціаліста ОСОБА_11 .
		Вматеріалахкримінальногопровадженнявідсутнідані,якібдавалипідставивважати,що при проведенніцьогослідчогоекспериментуслідчимбуливчиненідіяння,якимибулибпорушеніправачисвободи ОСОБА_5 .
		Що стосується доводів сторони захисту, щодо визнання недопустимим висновок судово-автотехнічної експертизи № 200 від 27.08.2014 року, так як такий виконано на підставі даних, наведених у протоколі слідчого експерименту від 13.09.2014 року, товційчастині на переконання судунеможебутиприйнятетакерішенняузв`язкузтим, що судом не встановлено підстав для визнання протоколу слідчого експерименту від 13.09.2014 року та схему до нього недопустимим доказом.
		Згідновимогч.1ст.94КПКУкраїни,судзасвоїмвнутрішнімпереконанням,яке ґрунтується на всебічному,повномуйнеупередженомудослідженні всіхобставин кримінального провадження, керуючисьзаконом,оцінює кожендоказзточкизору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібранихдоказівзточки зору достатностіта взаємозв`язку для прийняттявідповідного процесуальногорішення.
		Згідност.86КПКУкраїни,доказ визнається допустимим,якщо вінотриманийу порядку встановленомуцимКодексом. Недопустимий доказне може бутивикористанийприприйнятті процесуальнихрішень,наньогонеможепосилатисясудприухваленнісудовогорішення.
		Згідност.87КПКУкраїнинедопустимими,зокрема,єдокази, отриманівнаслідок істотного порушенняправісвободлюдини.Судзобов`язанийвизнатиістотнимипорушеннями правлюдиниі основоположнихсвобод,зокрема,здійсненняпроцесуальнихдій,якіпотребуютьпопередньогодозволусуду,безтакогодозволуабозпорушеннямйогосуттєвихумов;отриманнядоказіввнаслідоккатування;порушенняправаособиназахист;отриманняпоказаньчипоясненьвідособи,яканебулаповідомленапросвоєправовідмовитисьвіддаванняпоказаньта відповідатиназапитання,абоїх отриманняз порушеннямцьогоправа;порушенняправанаперехреснийдопит;отриманняпоказаньвідсвідка,якийнадалібудевизнанийпідозрюванимчиобвинуваченимуцьомукримінальномупровадженні.
		Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви сторони захисту про визнання недопустимими : протокол слідчого експерименту від 13.09.2014 року та схему до нього; висновок судово-автотехнічної експертизи № 200 від 27.08.2014 року. Належнимі допустимим якджерелодоказуєпротоколслідчого експерименту від 13.09.2014 року та схема до ньогота висновок судово-автотехнічної експертизи № 200 від 27.08.2014 року , оскільки вказані слідчідіїпроведенніздотриманнямвимогКПКУкраїни.
		Разом з тим суд прийшов до висновку про визнання недопустимим доказом висновкусудової автотехнічної експертизи№60 від04.03.2015року проведеноїзазверненням сторонизахисту, відповіднодоякого, покази неповнолітньої ОСОБА_7 вказані нею при проведенні слідчого експерименту не узгоджуються із наявною схемою дорожньо-транспортної пригоди, що складена під час огляду місця події 19.06.2014 року, а покази ОСОБА_5  вказані ним при проведенні слідчого експерименту узгоджуються із наявною схемою дорожньо-транспортної пригоди, що складена під час огляду місця події 19.06.2014 року.
		Дотакоговисновкусудприходить,враховуючи,щозазначенаекспертизабула проведена,в порушеннямвимогч.8ст.223КПКУкраїнизамежамипроцесуальнихстроківдосудовогорозслідування,входісудового розглядукримінальногопровадження (датавиконання04.03.2015р.),відповідно вказаний доказневідкривавсястороніобвинуваченняякцьоговимагаєст.290КПКУкраїни,якійтакожнебулонаданоможливістьвисловитисьз приводуекспертної установиякійдорученоекспертизу, поставлених запитаньекспертамтанаданихвихіднихданихстороноюзахисту.
		Стороноюзахистунезаявлялисьвідповідніклопотанняприпроведеннідосудовогорозслідуван-няслідчому,прокурору,слідчомусудді,незаявлялоськлопотанняпронеобхідністьпризначеннясудово-автотехнічної експертизи такожівсуді,щонапереконаннясудудодатково свідчитьпро правильність висновкусуду,щовказанийдоказ отриманийзістотнимпорушення вимог кримінального процесуальногозаконодавства.
		Увідповідностідоч.4ст.95КПКУкраїни,судможеобґрунтовуватисвої висновки лише на показаннях, яківінбезпосередньосприймавпідчас судовогозасідання,абоотриманихупорядку, передбаченому статтею225цьогоКодексу.
		Такимчином,невизнання обвинуваченим ОСОБА_5  виниувчинені кримінального правопорушення за ч.2ст.286ККУкраїни,судрозцінюєякпозиціюзахистувідданогообвинувачення.
		Отже,оцінивши дослідженівсудовомузасіданнідоказиуїхсукупності, судвважає повністю доведеним висунуте ОСОБА_5 обвинуваченнязач.2ст.286ККУкраїни. 
		Дії  ОСОБА_5   суд кваліфікує, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження , тобто вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.
		 Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		При призначенні обвинуваченому  ОСОБА_5   покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, брав участь у проведені заходів антитерористичної операції на території Східної України та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до статті 66 КК України відносить участь у проведені заходів антитерористичної операції на території Східної України. 
		Обставин, які обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого  ОСОБА_5  , всі пом`якшуючі покарання обставини, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі із додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами з врахуванням обставин і наслідків злочину, та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним основного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст.75 КК України та звільнити обвинуваченого  ОСОБА_5   від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням йому обов`язків згідно ст.76 КК України. 
		Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого  ОСОБА_5   та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи цивільний позов старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_3 в інтересах держави в особі обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології до ОСОБА_5 про стягнення  витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 5307,04 грн.  та дослідивши надані  докази, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно -небезпечне діяння. Це означає, що законодавець обмежив часові рамки пред`явлення позову. 
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. 
		Згідно ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
		Статтею 1166 ЦКвизначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до положеньст.1166 ЦКєдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду; протиправне діяння особи, яка її завдала; причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
		Згідно положеньст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Тобто, виходячи з положень даної статті особа, яка вчинила злочин, крім загального обов`язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов`язана відшкодувати закладу охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров`я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтямиКримінального кодексу України, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров`я.
		 Крім того, даною статтею передбачено два виключення із загального правила про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я, а саме:
		- завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони,
		- завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Разом з тим слід зазначити, що відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат"№11 від 07.07.1995 року(з подальшими змінами та доповненнями) (далі Постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженимПостановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року(далі Порядок).
		 Зокрема, передбачено що, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікуваннявдень. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від кримінального правопорушення на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.
		Осільки до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження суми фактичних витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7 та виходячи із норм ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях,суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).
		У відповідності дост. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості , зважаючи на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведені ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч.2ст. 124 КПК України.
		У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9ст. 100 КПК України.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371,373-376 КПК України, суд, -
		 
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 /трьох / років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
		На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину з покладенням відповідно до ст.76 КК України на засудженого  ОСОБА_5 обов`язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Міра запобіжного заходу засудженому  ОСОБА_5 не обиралась. 
		Речовий доказ по справі: автомобіль марки «Geely» д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_5 залишити в розпорядженні його власника ОСОБА_5 .
		Стягнути з  ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1 535 , 95 гривень за проведення судових експертиз .
		В задоволенні позову старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України ОСОБА_3 в інтересах держави в особі обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології до ОСОБА_5 про стягнення  витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 5307,04 грн.  - відмовити.
		Вирок може бути оскарженийдо Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		   Суддя Ужгородського                                
		   міськрайонного суду                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...