Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/2690/1656/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2017.
Дата набрання законної сили: 12.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИМ СУД МІСТА КИЄВА
		м. Київ - 03680, вул. Солом'янська, 2-а
		 
		 
		Справа №22-ц/2690/1656/2012                                           Головуючий 1 інстанції - Сеніна В.Ю.
		Доповідач - Борисова О.В.
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                   12 червня 2012 року колегія судців судової палати з цивільних справ Апеляційного                                                                 суду м. Києва в складі:
		           головуючого судді: Борисової О.В.
		           суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
		            при секретарях: Вендоліній А.М., Трончук М.Ю.
		              розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною                                                              скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського                                                             районного суду м. Києва від 28 жовтня 2011 року в справі за позовом Приватного                                                                 акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Рішенням Голосіївського районного сулу м. Києва від 28.10.2011 року позов ПрАТ                                                                              СК «Арма» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним задоволено.
		Визнано недійсним договір обов'язкового страхування повітряного судна від                                                                       16.10.2008 року № 414-75000021, укладений між ЗАТ СК «Арма» та ОСОБА_1
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ СК «Арма» 17 грн. судового збору та 37                                                              грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав                                                                         апеляційну скаргу, в якій просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від                                                                28.10.2011 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
		Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно та неповно встановлено                                                          обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та                                                                      процесуального права. Так судом було неправильно кваліфіковано правовідносини, що                                                                        склалися між сторонами.
		Крім того, апелянт посилаються на те, що договір страхування був укладений                                                   відповідно до вимог законодавства та не оспорювався відповідачем до того часу, коли                                               необхідно було виплачувати страхове відшкодування, сторони неодноразово                                                      підтверджували своїми діями дійсність та чинність даного правочину. Висновок експерта,                                         як доказ, для суду не є обов'язковим. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції                                                  необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали                                                        щодо дій позивача, в діях якого містяться ознаки злочинів.
		Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити.
		Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її                                       задовольнити.
		Заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши                                            обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судців дійшла                                                   висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		 
		 
		 
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і                                                                обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного                                                                           судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на                                                          основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу                                                              своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому                                                     засіданні.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено ті                                           обставини, на він які посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а відповідач свої                                                   заперечення не обґрунтував та обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень,                                                          не довів, визнав договір недійсним на підставі ч.ч.2,3 ст.203 та ст.215 ЦК України
		Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з                                                 наступних підстав.
		ПрАТ СК «Арма» звертаючись до суду з позовом обґрунтовував свої вимоги тим,                                                           що договір обов'язкового страхування повітряного судна № 414-75000021 був підписаний                                                           зі  сторони позивача не уповноваженою особою, а тому посилаючись на ст.ст. 203, 215 ЦК                                                    України просив визнати зазначений договір страхування недійсним.
		Як вбачається з матеріалів справи 16.10.2008 року між ЗАТ СК «Арма»,                                                     правонаступником якого є ПрАТ СК «Арма» та ОСОБА_1 укладено договір                                                         обов'язкового страхування повітряного судна № 414-75000021, відповідно до умов якого                                                відповідач застрахував літак «Як-18Т», а позивач зобов'язався при настанні страхового                                                       випадку, визначеного п.4 договору, виплатити страхове відшкодування.
		Позивачу 16.10.2008 року видано страховий сертифікат № 414-75000021 Серія - К                                                                 авіаційне страхування КАСКО.
		Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 11061 від 17.10.2008 року                                           позивачем був сплачений перший страховий платіж в сумі 3013,50 грн.
		Як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 14.07.2011                                                      року № 2813/11-11 - підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Голова правління» в                                                           договорі № 414-75000021 обов'язкового страхування повітряного судна від 16.10.2008 року,                                              укладеного від імені ЗАТ СК «Арма» та ОСОБА_1, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.
		Як пояснив представник позивача, у відповідача доступу до печатки підприємства не                                                      було, печатка з володіння підприємства не вибувала, яким чином печаткою підтверджено                                                      підпис ОСОБА_2 пояснити не зміг та зазначив, що на даний час проводиться                                                              службове розслідування, позивач до правоохоронних органів з приводу підробки документа                                                                  не звертався.
		Відповідно пункту 5.26 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003                                                           Державної уніфікованої системи документації Уніфікованої системи організаційно-                                                      розпорядчої документації від 01.09.2003 року відбитком печатки організації засвідчують                                                             на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток                                                     печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів, його подають в                                                       інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював                                                              останні кілька літер назви посади особи, які підписала документ.
		Наказом № 17 від 11.01.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України                                               28.04.1999 року за № 264/3557, який був чинний на час укладання договору страхування №                                                         414-75000021 було затверджено Інструкцію про порядок видачі Міністерствам та іншим                                            центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям,                                                         господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування                                          штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок                                                           видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та                                                         затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування                                                        штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.
		 
		 
		 
		 
		Порядок    зберігання    печаток    і    штампів     визначено     пунктом    3.4    розділу    3       Інструкції         №
		17, згідно з яким відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і                                                           штампів, а також законністю користування ними покладаються на керівників підприємств.
		Нормами ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити                                                                 цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і                                                                  суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати                                                                   необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути                                                                      вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій                                                            законом.
		Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є                                                 недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені                                                   частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких,                                                                зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного                                                                    законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин,                                                                     повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину                                                                   має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на                                                              реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється                                                                  батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,                                                         неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій                                                                  формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах,                                                                    телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у                                                                  письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або                                                         іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій                                                               формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична                                                              особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,                                                                 довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється                                                                   печаткою.
		Статтею 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій                                                          формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові                                                    страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору                                                  страхування такий договір є нікчемним
		Колегія суддів вважає, що поставлення печатки на підписі виконаному від імені                                                        ОСОБА_2 на договорі ЗАТ СК «Арма» підтверджував справжність підпису                                                            відповідальної особи. Відповідач, як фізична особа жодним чином не міг перевірити, чи                                                               підписаний    договір    обов'язкового    страхування     повітряного    судна       № 414-75000021 від
		16.08.2008             у ОСОБА_2 чи іншою особою ЗАТ СК «Арма» та позивачу не було необхідності перевіряти справжність підпису та обсяг повноважень особи, яка підписала зі сторони страхової компанії договір, оскільки він скріплювався печаткою ЗАТ СК «Арма».
		Колегія суддів дійшла висновку, що оспорюваний договір страхування укладено з                                                       додержанням вимог письмової форми правочину, які визначені ст.207 ЦК України.
		Посилання позивача на те, що договір страхування був укладений з порушенням ст.                                                             203 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підпис на                                                                        оспорюваному договорі скріплений печаткою підприємства, а тому визнання договору                                                          обов'язкового страхування повітряного судна № 414-75000021 від 16.10.2008 року                                                                             недійсним за ст.203 ЦК України не вбачається.
		Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з                                                                  перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,                                                                яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин                                                          вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що                                                                          свідчать про прийняття його до виконання.
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3 позивачем 16.10.2008 року видано страховий сертифікат № 414-                                                       75000021 Серія - К авіаційне страхування КАСКО.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на виконання умов договору був                                                      сплачений страховий платіж по прибутковому касовому ордеру, вказані кошти позивачем                                                  відповідачу не були повернуті.
		На виконання умов договору відповідач повідомив позивача про настання страхового                                               випадку, після чого ЗАТ СК «Арма» відповідачу ОСОБА_1 направлявся лист №                                                                1023 від 29.10.2008 року за підписом ОСОБА_2 про надання копій документів та                                                   письмового роз'яснення з приводу розслідування авіаційної події, як сталася 17.10.2008                                                                  року з повітряним судном НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2.
		Відповідно до листа ОСОБА_1 № 881 від 07.11.2008 року направленого до                                                        ЗАТ СК «Арма» останнім були надані наступні документи: договір № 135 від 03.10.2007                                                                                      року на проведення капітального ремонту планера ПС; заява про авіаційну подію з ПС, що                                                            може бути визнана страховим випадком з додатками та інформацією станом на 06.11.2008 року.
		Листом № 341/1 від 30.03.2009 року направленого ЗАТ СК «Арма» за підписом                                                                голови правління ОСОБА_2, ОСОБА_1 повідомлялось, що відповідачу                                                          відмовлено у будь-яких виплатах по авіаційній події, яка мала місце 17.10.2008 року                                                                на підставі розділу 6 договору обов'язкового страхування повітряного судна № 414-75000021                                                                від 16.10.2008 року.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що сторонами виконувались умови                                                      договору.
		Згідно наказу ЗАТ СК «Арма» № 29/1 від 17.03.2008 року Про затвердження бланків                                                 договорів, зобороняється укладання договорів обов'язкового авіаційного страхування без                                                   письмового погодження умов страхування із Департаментом авіаційного страхування ЗАТ                                                                        СК «Арма».
		Позивачем на надано доказів на підтвердження того, що умови страхування                                                                викладені в оспорюваному договорі не були письмово погоджені з Департаментом                                                              авіаційного страхування ЗАТ СК «Арма».
		Крім того, позивачем не надано доказів відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України на                                                 підтвердження тих обставин, що при укладанні договору волевиявлення позивача не було вільним.
		Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		ВИРІШИЛА:
		 
		 Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2011 року скасувати                                                              та ухвалити нове наступного змісту.
		В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Страхова компанія                                                               «Арма» до ОСОБА_1 про визнання договору                                                                               страхування недійсним відмовлено.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути                                                            оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних                                                             справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...