Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1523/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2017. Зареєстровано: 02.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2017.
Дата набрання законної сили: 17.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 жовтня 2017 року Справа № 910/1523/17        
		          Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:
		Головуючого суддівКорсака В.А. Селіваненка В.П., Палія В.В.розглянувши матеріали  касаційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на  постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі№ 910/1523/17 Господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  "Мун Рекордс", організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав -       Приватна організація "Організація колективного         управління авторськими і суміжними правами" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал           "Тоніс" провиплату компенсацій за порушення майнових і             авторських прав у розмірі 96 000 грн.
		       в судовому засіданні взяли участь представники :
		- позивачаСербуль О.Ю., Хлєбніков С.Г., - відповідача Донченко О.Г., - третьої особине з'явились
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель", в якій просило суд стягнути з відповідача 96 000 грн. компенсації за порушення майнових і авторських прав.
		 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Тоніс".
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 (головуючий Доманська М.Л., судді:              Буравльов С.І.,  Гаврилюк О.М.) у даній справі в позові відмовлено повністю. 
		 
		Не погоджуючись із зазначеною постановою, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, просить її скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		10.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Тоніс" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 17.10.2017, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.
		          
		Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 04.09.2016 за  допомогою телекамери представником позивача було здійснено запис публічного сповіщення музичних творів, які прозвучали в рамках телевізійної передачі "Концерт ОСОБА_10", що мала місце на телеканалі "Тоніс". Фіксація була проведена шляхом складання відповідного акта фіксації та проведенням відеозапису використання музичних творів.
		 
		Позивач вказував на те, що всі музичні твори, публічне сповіщення яких мало місце на каналі "Тоніс" та відповідно ретрансляцію яких (повторне публічне сповіщення) здійснив відповідач, ідентифіковані Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі за текстом - ПО ОКУАСП) і зазначені в акті фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного сповіщення від 04.09.2016 №04/09/2016-1.
		 
		За результатами проведених представником ПО ОКУАСП дій була проведена перевірка на предмет наявності прав на використані відповідачем музичні твори у правовласників, правами яких управляє ПО ОКУАСП. Внаслідок зазначеної перевірки було виявлено, що майнові авторські права на музичний твір: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_8), належать та належали під час проведення фіксації Товариству з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс".
		 
		На підтвердження вказаного позивач посилався на наявність укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" та громадянкою України ОСОБА_8 договору про передачу авторських і суміжних прав №26/04/12 від 26.04.2012 (надалі - договір про передачу прав №26/04/12) та додатку №15 до нього.
		 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, ПО ОКУАСП зазначало, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля кабель" безпосередньо здійснювало повторне публічне сповіщення (ретрансляцію) телевізійної програми "Концерт ОСОБА_10 "ІНФОРМАЦІЯ_2", у який було включено музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ОСОБА_8) без дозволу правовласника, не уклавши з жодною організацією колективного управління майновими авторськими та суміжними правами договору про виплату авторської винагороди, таке публічне сповіщення є неправомірним та порушує майнові авторські права позивача, а тому просить стягнути з винної особи компенсацію в розмірі 96 000 грн.
		 
		Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.
		 
		Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі за текстом - Закон №3792) суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
		 
		Об'єктами ж авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту (стаття 8 Закону №3792).
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону № 3792 виключне право - майнове право особи,  яка  має  щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання  іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
		 
		Згідно з приписами статті 1 Закону № 3792 розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
		 
		Як роз'яснено у пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
		2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		 
		Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 15 Закону № 3792 до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
		а) виключне право на використання твору;
		б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
		Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.
		За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 31 Закону № 3792 автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
		Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		 
		Відповідно до положень статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
		1) право на використання твору;
		2) виключне право дозволяти використання твору;
		3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
		4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
		 
		Згідно зі статтею 445 ЦК України автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
		 
		Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав (стаття 50 Закону № 3792).
		 
		Згідно з приписами статті 52 Закону № 3792 за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		 
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Ліцензії серії НР №00097-п від 25.09.2013, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель" є провайдером програмної послуги. Згідно з додатком до вказаної вище Ліцензії, затверджено перелік програм універсальної програмної послуги, до якого, зокрема, включено програму Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Тоніс".
		 
		У пункті 32 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" роз'яснено, що ретрансляція провайдерами телерадіопрограм та передач мовлення є їх повторним публічним сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на використання твору, виконання, фонограми, відеограми та виплата винагороди відповідним суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав (статті 15, 35, 36, 39, 40, 43 Закону 3792).
		 
		На підтвердження права на ретрансляцію телеканалу "Тоніс", відповідачем надано договір від 01.10.2012 №04-10/12-ТОНІС, укладений останнім з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал "ТОНІС", умовами якого передбачено, що компанія (Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал "ТОНІС") надає провайдеру (Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-Кабель") право на ретрансляцію Програми (сукупність телепередач (радіопередач), включаючи рекламні блоки, яка має постійну назву і транслюється за певною сіткою як єдине ціле під вихідними даними "tonis") у цифровому і аналоговому форматі.
		 
		Окрім цього, суди встановили, що 15.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Тоніс" (ліцензіатом) та ОСОБА_9 (ліцензіаром) була укладена ліцензійна угода №114-B/BMF4, відповідно до пункту 2.1. якої та пункту 1 додатку №1 від 15.12.2014 до угоди ліцензіар передає ліцензіату невиключну ліцензію на використання Твору - Концерту "ІНФОРМАЦІЯ_2" (частини 1 та 2) на ТБ території (території України), в строк і способом згідно з умовами і визначенням даної угоди.
		 
		Під використанням твору відповідно до пункту 1.1.5. угоди розуміється професійна діяльність ліцензіата, яка полягає в публічному сповіщенні твору будь-яким способом мовлення (ефірного, супутникового, кабельного та мережі Інтернет) на території ТБ.
		 
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.12.2015 до ліцензійної угоди від 15.12.2014 №114-B/BMF4 строк дії ліцензійної угоди подовжено до 31.12.2016.
		 
		Водночас суди встановили, що 23.01.2014 між ОСОБА_8 (правовласником) та ОСОБА_9 (артистом) була укладена угода №23/01/27, відповідно до умов якої правовласник є єдиним володарем виключних майнових прав інтелектуальної власності на музичний твір з текстом з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", виконаний в рамках аудіовізуального твору "Сольний концерт ОСОБА_10 "ІНФОРМАЦІЯ_2", надалі "Пісня".
		 
		Згідно з пунктами 1.1. та 1.2. угоди правовласник надає, а артист приймає невиключні права (невиключний дозвіл, ліцензію) використовувати Пісню, в тому числі в рамках аудіовізуального твору "Сольний концерт ОСОБА_10 "ІНФОРМАЦІЯ_2", без обмежень за способами (формами), територією використання на строк з дати укладення угоди до 31.12.2026 з правом передання всього чи частини обсягу прав, отриманих за Угодою, третім особам, в т.ч. - телеканалам Інтер плюс, Тоніс, M2, Перший національний, визначення умов надання здійснюється артистом самостійно.
		 
		Зокрема, артисту надаються наступні невиключні права щодо пісні:
		- право опублікування, в т.ч. повторного;
		- право публічної демонстрації, публічного виконання, публічного показу;
		- право публічного сповіщення або ретрансляції (повторного публічного сповіщення), у тому числі зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах у передачах ефірного, супутникового телебачення або радіомовлення, а також у передачах кабельного телебачення і (або) радіомовлення чи через мережу Інтернет.
		Всі права (дозволи) згідно цього розділу угоди надаються з дати укладення Угоди (пункт 1.4. Угоди), тобто з 23.01.2014.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь позивача, як суб'єкта інтелектуальної власності, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеканал "Тоніс" договору № 04-Ю/12-ТОНІС про надання прав на ретрансляцію програми "Тоніс" від 01.10.2012, отримав право на ретрансляцію програм, зокрема телеканалу "Тоніс" у цифровому і аналоговому форматі в мережі кабельного телебачення на території України, як аудіовізуального твору, до складу якого входить спірний твір. Тобто відповідач здійснив правомірне повторне публічне сповіщення вищевказаного аудіовізуального твору, що не спростовано апелянтом.
		 
		Водночас, судами не враховано, що у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо (пункт 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
		 
		Під час розгляду справи позивач наголошував на тому, що виключні майнові авторські права на спірний музичний твір належать позивачу, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель" не отримувало права на повторне публічне сповіщення (ретрансляцію) спірного музичного твору за договором №04-Ю/12-ТОНІС про надання прав на ретрансляцію програми "Тоніс" від 01.10.2012.
		 
		При цьому позивач зазначав, що наданий відповідачем договір №04-Ю/12-ТОНІС, не є авторським договором у розумінні Закону України "Про авторське право і суміжні права" стосовно права на використання спірного музичного твору (об'єкта авторського права), зокрема, способом повторного публічного сповіщення. 
		 
		На дослідженні зазначених обставин позивач наголошував упродовж усього розгляду спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися.
		 
		Водночас, зазначаючи про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджується отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Воля-кабель", як провайдером, прав на використання спірного твору шляхом ретрансляції (повторного публічного сповіщення), суди не надали жодної оцінки укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс" та громадянкою України ОСОБА_8 договору про передачу авторських і суміжних прав №26/04/12 від 26.04.2012, який визначено позивачем підставою позову.
		 
		Між тим, розглянувши по суті, суди попередніх інстанцій не дослідили обсягу майнових прав на спірний музичний твір, переданих громадянкою України ОСОБА_8 за договором №26/04/12 та додатком №15 до нього, так і строку дії таких прав та умов щодо використання творів третіми особами.
		 
		Окрім цього, зазначаючи про відсутність претензії до відповідача зі сторони автора спірного твору, суди не врахували того, що у даному випадку з позовом до суду звернулась особа за захистом своїх виключних майнових авторських прав на використання спірного твору, набутих за договором про передачу авторських і суміжних прав №26/04/12 від 26.04.2012.
		 
		З огляду на що, суди попередніх інстанцій з належною повнотою відповідні обставини не дослідили, а відтак, не з'ясували питання про те, який саме обсяг майнових прав на твір належить кожній із сторін спору у даній справі.
		 
		Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без повного дослідження усіх обставин справи, тоді як відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 
		Зважаючи на це, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у зв'язку з визначеними Господарським процесуальним кодексом України повноваженнями Вищого господарського суду України як касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 названого кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: 
		- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; 
		- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; 
		- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		 
		Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
		 
		За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у справі №910/1523/17 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/1523/17 скасувати.
		 
		Справу № 910/1523/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                               В. А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		С у д д і                                                                                 В. П. Селіваненко
		 
		 
		 
		 
		                                 В. В. Палій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...