Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24073/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2017. Зареєстровано: 02.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2017.
Дата набрання законної сили: 19.12.2017
Результат оскарження 19.12.2017 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30.10.2017Справа № 910/24073/16
		За позовом Приватного акціонерного товариства "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" 
		до    Національного банку України,      
		       Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна
		Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
		про  визнання договору недійсним
		суддя Пукшин Л.Г.
		 
		Представники: 
		від позивача       Довбиш С.П. - представник за довіреністю № 615/04 від 30.03.17від відповідача-1    від відповідача-2  від третьої особи-1 від третьої оосби-2Перетятько С.М. - представник за довіреністю № 18-0011/61123 від 05.09.17 Ходюк О.Я. - представник за довіреністю № 3-243000/5338 від 11.09.17 не з'явився  не з'явився
		В судовому засіданні 30.10.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Приватне акціонерне товариство "БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного банку України,    Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання договору недійсним.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2017 порушено провадження у справі № 910/24073/16 та призначено до розгляду на 26.01.2017.
		Судове засідання, призначене на 26.01.2017, не відбулось.
		Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/449 від 09.02.2017 справу № 910/24073/16 було направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2017р. суд прийняв справу №910/24073/16 до свого провадження та призначив розгляд справи в судовому засіданні 22.03.2017р.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2017 суд зупинив провадження у справі № 910/24073/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №911/554/17, що розглядається Господарським судом Київської області.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 про зупинення провадження у справі № 910/24073/16 скасовано, матеріали справи № 910/24073/16 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду справи.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2017р. поновлено провадження у справі № 910/24073/16 та призначено розгляд справи на 13.09.2017.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2017р. суд залучив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозову С.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відклав розгляд справи на 27.09.17р.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2017р. залучено до участі у справі  Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та у зв'язку з чим, відкладено розгляд справи на 11.10.17.
		11.10.17р. через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання третьої особи-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю позовної заяви.
		11.10.17р. через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення відповідача-1, в яких останній зазначає, що не погоджуються із заявою про уточнення позовних вимог, оскільки встановленою практикою Верховного суду України та Вищого господарського суду України, недійсність рішення загальних зборів не тягне за собою наслідком визнання договору іпотеки недійсним. Отже, відповідач-1 вважає, що посилання позивача щодо прийняття з порушенням чинного законодавства рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Білоцерківський теплоелектроцентраль" про укладення договору іпотеки не відповідають дійсності.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.10.2017 розгляд справи було відкладено на 30.10.2017.
		30.10.2017 до господарського суду надійшли письмові пояснення третьої особи-2, відповідно до яких остання повідомляє, що більш детальну інформацію по укладенню Банком оспорюваного договору може надати лише Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
		У судове засідання, призначене на 30.10.2017, з'явився представник позивача, який  підтримав позовні вимоги та надав через канцелярію суду письмові пояснення по суті спору, що були долучені до матеріалів справи.
		Представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
		Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини відсутності суд не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  встановив.
		17.06.2015 року між Національним Банком України (далі - Відповідач-1, Кредитор, НБУ) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Відповідач-2, Позичальник, Банк) був укладений Генеральний договір про надання стабілізаційного кредиту №47 (далі - Генеральний договір), яким передбачено надання кредитором позичальнику стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у загальній сумі 750 000 000,00 грн. на строк з 17.06.2015 до 09.06.2017 (включно). 
		Кредит надається частинами, шляхом оформлення окремих кредитних договорів. Розмір процентної ставки за користування кредитом, порядок її зміни, графік погашення кредиту зазначається у кожному окремому договорі. 
		В рамках цього Генерального договору сторони уклали Кредитні договори №47/1 від 17.06.2015 року та №47/2 від 25.06.2015 року.
		В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором між Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (далі- позивача, іпотекодавець) та Відповідачами було укладено Іпотечний договір від 17.06.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований в реєстрі за №2928 (далі - Іпотечний договір або Договір). 
		Відповідно до п. 1 договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 17.06.2015 № 47, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього,  а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), які укладені/будуть укладені в рахунок Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту (далі разом або окремо згадуються як Кредитні договори), в тому числі, щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:
		- повернення позичальником заборгованості за кредитом у сумі, на умовах та в строки, визначені Кредитними договорами;
		- виконання позичальником інших зобов'язань, передбачених Кредитними договорами, у повному обсязі, на умовах і в строки, визначених в Кредитних договорах (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), у тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені та штрафу) та відшкодування збитків.
		В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитними договорами Іпотекодавець надає в іпотеку належне йому на праві власності майно:
		- єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра, будинок 361 (Предмет іпотеки-1);
		- устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено в додатку №1 та транспортні засоби, перелік яких зазначено в додатку №2 (Предмет іпотеки- 2).
		В додатку №1 до Іпотечного договору наведено перелік майна в кількості 1461 одиниця. Все вказане майно є рухомим майном.
		В додатку №2 до Іпотечного договору наведено перелік транспортних засобів в кількості 28 одиниць. Всі вказані транспортні засоби є рухомим майном.
		У пункті 5 договору встановлено, що ринкова вартість предмета іпотеки становить 1    971    000    515,00 грн., що підтверджується Звітом про оцінку єдиного (цілісного) майнового комплексу ПрАТ "Білоцерківська ТЕЦ" від 05 травня 2015 року № 05-05-15-1о, наданим Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ  "Байкер Тіллі Україна ЕК".
		Термін дії договору встановлений до повного виконання позичальником зобов'язань за Кредитними договорами, зазначеними в п.1 цього договору, та всіма додатковими договорами до них (п. 24 договору).
		Відповідно до п. 25 договору дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.
		Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує, що укладений між сторонами іпотечний договір від 17.06.2015 не відповідає вимогам встановленим ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме відсутності вільного волевиявлення позивача, яке відповідає його справжній волі, оскільки рішення органу управління позивача (загальних зборів акціонерів) було прийнято з грубим порушенням законодавства та прав акціонерів, що тягне за собою його недійсність, а також вимогам ст. 12 ЗУ "Про заставу", а саме відсутності в оспорюваному договорі положень щодо розміру та строку виконання основного зобов'язання, забезпеченого згідно з оспорюваним договором, що є підставою для визнання його недійсним, в тому числі додатків № 1 та № 2.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
		Статтею 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку"  іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
		Стаття 3 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
		Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачами договір від 17.06.2015 за своєю юридичною природою є договором іпотеки.
		За умовами ст.203 ЦК України   встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до  ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Приписами ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
		Відповідно до п. 2.1 постанови    Пленуму Вищого господарського суду України № 11         від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Отже, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.
		Частиною 1  ст. 92 Цивільного кодексу України  передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Як встановлено судом, спірний договір було підписано від імені позивача директором Кривенко В.В., який діяв на підставі Статуту, Протоколу засідання загальних зборів акціонерів ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" від 23.04.2014 року та Наказу №273-к від 04.05.2001.
		Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Водночас, визнання судом недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства, на підставі яких керівником цього товариства було укладено договір застави (іпотеки), не може бути підставою для визнання недійсним відповідного договору, оскільки не усуває факту законності дій керівника щодо виконання рішення загальних зборів. (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ №911/834/14 від 09.12.2015 р.).
		Відповідно до п.3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Проте для визнання недійсним договору, укладеного директором з третьою особою, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) директора, згідно якого директор діяв на момент укладення договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2016 року у справі №6-62цс16).
		Таким чином посилання позивача на те, що рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про укладення договору іпотеки було прийнято з грубим порушенням законодавства не заслуговують на увагу виходячи з вищевказаної практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України, а саме, що недійсність рішення загальних зборів не тягне за собою наслідком визнання договору іпотеки недійсним.
		Щодо доводів позивача, які стосуються відсутності в оспорюваному договорі положень щодо розміру та строку виконання основного зобов'язання, забезпеченого згідно з оспорюваним договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Водночас, згідно з ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
		Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
		Судом встановлено, що для забезпечення належного виконання зобов'язань за Генеральним кредитним договором про надання стабілізаційного кредиту №47 від 17.06.2015, між сторонами було укладено Договір іпотеки, умовами якого передбачена передача в іпотеку єдиного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Запорожця Петра, будинок 361 (Предмет іпотеки-1) та  устаткування, обладнання, машини та інвентар, мережі та передавальні пристрої, перелік яких зазначено в додатку №1 та транспортні засоби, перелік яких зазначено в додатку №2 (Предмет іпотеки- 2).
		З наведеного вбачається, що нормами Закону України «Про іпотеку» визначена можливість передачі в іпотеку нерухомого майна разом з усіма його приналежностями та сторонами погоджено умови такої передачі підписанням даного Іпотечного договору.
		За приписами статті 18 Закону України "Про іпотеку" одними з істотних умов, які має містити іпотечний договір, є зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання, а також опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер.
		Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
		Пунктом 1 Іпотечного договору встановлено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту від 17.06.2015 № 47, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього,  а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них), які укладені/будуть укладені в рахунок Генерального кредитного договору про надання стабілізаційного кредиту (далі разом або окремо згадуються як Кредитні договори), в тому числі, щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.
		Таким чином зважаючи на те, що Законом України «Про іпотеку» передбачено альтернативу зазначення розміру, строку і порядку виконання основного зобов'язання з посиланням на правочин у якому вказується основне зобов'язання, іпотечний договір містить всі істоті умови, необхідні для його дійсності та правомірності.
		Відповідно до   статті 33 ГПК України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Позивачем не доведено перед судом наявність підстав для визнання оспорюваного Іпотечного договору недійсним із наведених позивачем обґрунтувань позову, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		З урахуванням зазначеного, відповідно до   ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва                              
		 
		ВИРІШИВ:
		В позові відмовити повністю. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 01.11.2017
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                            Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...