Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/711/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2017. Зареєстровано: 03.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2017.
Дата набрання законної сили: 31.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		Справа №  822/711/17 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Ковальчук О.К. 
		Суддя-доповідач:  ОСОБА_1 
		 
		31 жовтня 2017 року
		м. Вінниця
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Гонтарука В. М. 
		суддів:  Білої Л.М.  Граб Л.С. ,  
		 
		 
		розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій, 
		В С Т А Н О В И В :
		В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
		31 жовтня 2017 року від представника відповідача до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу за вх. № 2230/17 та заява про  розгляд справи в порядку письмового провадження  за вх. № 15615/17 .
		Позивач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
		Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
		Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід  залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу цивільного захисту на посаді начальника управління персоналу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області.
		04.01.2016 року відповідно до наказу № 7 головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області позивач звільнений зі служби у відставку (із зняття з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я) та виключений з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у відставку з правом носіння форменого одягу з 04.01.2016 року, на підставі наказу ДСНС України від 04.01.2016 року № 1, свідоцтва про хворобу ЦЛЕК ДСНС України від 29.12.2015 року № 2045, рапорту ОСОБА_2
		Наказом від 10.03.2016 року № 190 відповідач вніс зміни до наказу ГУ ДСНС України у Хмельницькій області від 04.01.2016 року № 7, доповнивши абзац перший після слів "форменного одягу" словами і цифрами "з 18 лютого 2016 року."
		Відповідно до довідки Хмельницької обласної МСЕК АГ 0017429 від 15.04.2016 року, позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби).
		Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908, відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 84 199,50 грн. як інваліду ІІ групи.
		Не погоджуючись з розміром виплаченої допомоги позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України.
		Частиною 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.
		Відповідно до пунктів 2, 3 статті 101 Кодексу цивільного захисту України порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.
		Частиною 2 статті 125 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294 (далі - Постанова №1294), якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить також підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10.06.2008 року № 447 на виконання Постанови № 1294.
		Згідно з статтею 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
		Відповідно до частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
		Отже, положеннями статті 118 Кодексу передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.
		На виконання статті 118 Кодексу цивільного захисту України, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908 (далі - Порядок № 908), згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби  у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання  або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.
		Пунктом 3 Порядку № 908 передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби - на день звільнення.
		Наведена норма не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у Постанові № 1294 чи Інструкції, а лише відповідно до частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.
		Таким чином, питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством - Кодексом цивільного захисту України та Порядком № 908.
		Тому, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення позивачу розміру одноразової грошової допомоги здійснено відповідно до пункту 3 Порядку № 908.
		Суд апеляційної інстанції вважає  безпідставними посилання позивача на Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII. як на підставу визначення розміру одноразової грошової допомоги, оскільки цей Закон встановлює систему соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
		Відповідно до статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на:
		1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
		2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
		3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Закон № 2011-XII не поширюється на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України одноразової грошової допомоги.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 року у справі № 21-2497а16.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем  в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством було визначено розмір виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги
		Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які б  свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог,  а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.   
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_2  залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2017 року - без змін.
		Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
		 
		Ухвала суду складена в повному обсязі  протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
		 
		Головуючий  ОСОБА_1    Судді    ОСОБА_3    ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...