Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/929/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2017. Зареєстровано: 03.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2017.
Дата набрання законної сили: 30.10.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/929/16-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/525/17   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 4    30.10.2017 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		Іменем України
		« 30 » жовтня 2017 року      Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_2                     
		суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4             
		при секретарях  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7         
		з участю прокурорів  ОСОБА_8 , ОСОБА_9         
		захисника  ОСОБА_10 
		представника спостережної комісії  ОСОБА_11 
		представників Бориспільської ВК №119  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		засудженого  ОСОБА_14 
		       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25лютого 2016 року, якою клопотання захисника засудженого ОСОБА_14  ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання задоволено, 
		в с т а н о в и л а:
		   Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_14 , визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 15 років позбавлення волі. 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04. 2011 р. змінено та пом`якшено покарання ОСОБА_14 до 14 років позбавлення волі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року дії ОСОБА_14 перекваліфіковано з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 (в ред. 2001 р.) КК України; на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України за ч.1 ст. 296 КК України Лозінського звільнено від призначеного покарання у виді 4 років обмеження волі; за сукупністю злочинів ч.1 ст.122, ч.2 ст.121, ч.1 ст.263, 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно Лозінському визначено покарання у виді 10 років позбавлення волі. 
		2.02.2016р. до Бориспільського міськрайонного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженого ОСОБА_14 , обґрунтоване тим, що він відбув 2/3 строку покарання, протягом всього перебування у Бориспільській ВК №119 постійно проявляв ініціативу в питаннях свого працевлаштування, приймав активну участь в організації допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні проведення антитерористичної операції, що підтверджується численними подяками на його ім`я, які знаходяться в матеріалах особової справи та характеризує його тільки з позитивної сторони, а тому, на думку захисника, засуджений має право на застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення, як до особи яка своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
		В доповненнях до поданого клопотання захисник ОСОБА_10 звернув увагу на наявність в матеріалах особової справи клопотання командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2016р. з проханням про застосування до ОСОБА_14 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, а також заяви потерпілої ОСОБА_15 від 12.09.2014р. з проханням про звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання.
		25.02.2017р. ухвалою Бориспільського міськрайонного суду клопотання захисника задоволено,  ОСОБА_14  звільнено умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбуту частину покарання  1 рік 11 місяців 8 днів. 
		Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений ОСОБА_14 відбув більше 2/3 строку покарання, протягом всього строку відбування покарання систематично звертався до керівництваустанови з питань працевлаштування та після надання такої можливості постійно працював, а також своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
		В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вказану ухвалу посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду; постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання захисника про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_14 . 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор вказав на те, що суд І інстанції безпідставно застосував до засудженого положення ст. 81 КК України, оскільки вважає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_14 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення матеріали справи не містять, судом І інстанції були неповно з`ясовані дані про поведінку засудженого, не вірно встановлено мінімальний строк покарання, після відбуття якого засуджений отримав право на застосування до нього положень ст. 81 КК України, не встановлені конкретні дані які були підставою для переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації, не враховано, що ОСОБА_14 за весь період перебування в установі має лише два заохочення від 12.05.2014р. та від 27.01.2016р. 
		Окрім того, апелянт послався на помилковість висновку суду щодо систематичності звернень ОСОБА_14 до керівництва установи з питань працевлаштування, оскільки даний висновок спростовується матеріалами особової справи, вважає, що судом не взято до уваги характеристику на ОСОБА_14 від 30.03.2015р. згідно якої хоча він і характеризується позитивно, але на шлях виправлення не став, має нестабільну поведінку, безпідставно врахований висновок адміністрації Бориспільської ВК №119, викладений у поданні до суду про те, що засуджений довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки в ньому не наведено об`єктивних даних, які б відображали процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування покарання.
		В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначив про помилковість посилання суду на те, що ОСОБА_14 в період з 1.08.2014 р. по 31.01.2016 р. працював на дільниці соціальної реабілітації у майстерні по виготовленню кухонних дощок, а також те, що з врахуванням кількості відпрацьованих днів, є сумнівним перебування Лозінського одночасно на лікуванні і на роботі в період з 13.06 по 9.07.2012р. та з 11.07 по 26.08.2012 р.
		Крім того, апелянт вказав на те, що, суд в порушення вимог ст. 539 КПК України, зобов`язав Бориспільську ВК № 119 надати висновок проможливість (неможливість) застосування до засудженого ОСОБА_14 умовно-дострокового звільнення та в порушення ст. 35 КПК України, без автоматизованого розподілу та без наявності протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розглянув подання адміністрації Бориспільської ВК № 119 про застосування до ОСОБА_14 ст.81 КК України одночасно з клопотанням захисника ОСОБА_10 . 
		В запереченнях адвокат ОСОБА_10 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без зміни посилаючись на законність вказаної ухвали та зазначивши, що в матеріалах справи є неодноразові письмові звернення ОСОБА_14 з проханням надати йому роботу та можливість організовувати виробництво, а оскільки у відповідності до ст.118 КВК України праця засудженого є його правом, а не обов`язком, бажання ОСОБА_14 працювати було оцінено судом як ще одна важлива обставина, яка підтверджує необхідність умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування ним покарання; за весь період свого знаходження в Бориспільській ВК № 119 ОСОБА_14 приймав активну участь в організації допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні АТО, що підтверджується численними подяками на його ім`я, які знаходяться в матеріалах його особової справи, а твердження апелянта, що судом не з`ясовано та не відображено в ухвалі ставлення засудженого до вчиненого ним злочину, на думку захисника, є неправдивим, оскільки в судових провадженнях зазначений факт неодноразово обговорювався. 
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, пояснення ОСОБА_14 та його захисника  адвоката ОСОБА_10 , представників Бориспільської ВК № 119 ОСОБА_12 та спостережної комісії ОСОБА_11 , які не підтримали апеляційну скаргу та просили ухвалу суду залишити без зміни, пояснення представника Бориспільської ВК № 119 ОСОБА_13 , яка поклалася на розсуд суду, перевіривши матеріали за клопотанням адвоката ОСОБА_10 та матеріали особової справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування щодо ОСОБА_14 положень ст. 81 КК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
		Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарають у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
		Згідно п.2 Пленуму Верховного Суду України »Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26.02.2002р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		Відповідно до п.17 вказаної постанови ПВСУ, суду слід ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
		З ухвали суду 1 інстанції вбачається, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_14 умовно-достроково на невідбуту частину покарання, суд дотримався вказаних вимог закону та рекомендацій Пленуму Верховного Суду України викладених у вищезазначеній постанові.
		Так, судом враховано те, що на момент розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 відбув більше 2/3 призначеного строку покарання.
		Також судом обґрунтовано враховано, що на день розгляду клопотання захисника ОСОБА_14 мав два заохочення у виді подяк від 12.05.2014 р. за організацію та заняття призового місця в змаганні з шахів та від 27.01.2016р. за сумлінну поведінку і ставлення до праці за підсумками 4 кварталу 2015 року та не мав стягнень.
		З матеріалів особової справи вбачається, що вказівкою заступника керівника Бориспільської прокуратури Київської області від 29.02.2016р. зобов`язано начальника БВК скасувати постанову начальника від 27.01.2016р. про заохочення ОСОБА_14 , однак ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17.03.2016р.( т.1 а.п.101-102) дана вказівка прокурора була скасована, при цьому, судом встановлено факт сумлінної поведінки та ставлення до праці Лозінського за підсумками 4 кварталу 2015 року, за що останній був правомірно заохочений правами начальника установи. 
		Постановою начальника Бориспільської ВК №119 від 16.05.2014р. ОСОБА_14 за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку був переведений до дільниці соціальної реабілітації.
		Незважаючи на те, що дана постанова начальника установи була скасована 19.08.2014р. в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора, на момент вирішення судом питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання, згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 9.07.2015р. вона була чинною, т.я. постанова прокурора від 19.08.2014р. вказаною ухвалою була скасована як така, що не відповідає ні фактичним обставинам справи, ні вимогам закону.
		Як вбачається із зазначеної ухвали апеляційного суду суд дав всебічну оцінку поведінці засудженого ОСОБА_14 під час відбування покарання дійшовши висновку про те, що ОСОБА_14 своєю поведінкою та ставленням до праці став на шлях виправлення та обґрунтовано переведений до дільниці соціальної реабілітації в межах виправної установи.
		Враховуючи висновки апеляційного суду викладені в ухвалі від 9.07.2015р., доводи апеляційної скарги прокурора про те, що залишилися не з`ясованими дані які були підставою для переведення ОСОБА_14  до дільниці соціальної реабілітації, є необґрунтованими.
		Також є безпідставними і доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо систематичного звернення ОСОБА_14 до адміністрації установи з приводу працевлаштування.
		На думку колегії суддів, судом обґрунтовано взято до уваги те, що протягом відбуття покарання ОСОБА_14 систематично звертався до керівництва установи з питань працевлаштування, неодноразово пропонував відкрити виробництво, після надання можливості працевлаштування працював в періоди з 1.07 по 30.09.2012р., 1.07 по 31.07.2013р., 1.11.2014р. по 31.01.2016р. на дільниці Майстерня СТО, дільниці металообробки, ДСР майстерня по виготовленню кухонних дощок за що йому нараховувалася заробітна плата згідно довідки про нарахування заробітної плати( т.7 а.с.313 особової справи, т.1 матеріалів за клопотанням), яка в передбаченому законом порядку не визнана такою, що містить недостовірні відомості.
		Факт неодноразового звернення ОСОБА_14 до адміністрації колонії з проханням забезпечити роботою підтверджується численними заявами засудженого, які містяться в матеріалах особової справи ( т. 4 а.с.258,283, т.5 а.с. 53-58, 125,128, т.6 а.с.194, 353, 359, 360, т.7 а.с.34) та показаннями в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги колишнього начальника Бориспільської ВК№119 ОСОБА_16 , який показав, що засуджений під час відбування покарання постійно звертався до адміністрації колонії з питання працевлаштування, проте адміністрація не мала можливості забезпечити роботою всіх бажаючих працювати; під час роботи Лозінського він добросовісно виконував обов`язки, зауважень до нього ні зі сторони адміністрації, ні зі сторони замовників не було, також він виконував роботи по благоустрою території колонії, на думку ОСОБА_16 , засуджений ОСОБА_17 заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_14 не довів свого виправлення, оскільки не протягом всього періоду відбування покарання, а тільки з лютого 2014 року проявляв ініціативу у працевлаштуванні і не систематично подавав заяви про надання йому роботи, є безпідставними т.я. не ґрунтуються на вимогах закону виходячи з наступного.
		Згідно зі ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність.
		Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно-корисною оплачуваною працею.
		Про неможливість забезпечити всіх засуджених, які бажають працювати роботою у зв`язку з відсутністю робочих місць, пояснив у судовому засіданні під час апеляційного розгляду колишній начальник Бориспільської ВК №119 ОСОБА_16 . 
		Доводи прокурора висловлені ним під час апеляційного розгляду в частині того, що судом 1 інстанції не надано оцінки тому, що ОСОБА_14 одночасно в період з 1.08.2014р по 31.01.2016р. працював на двох дільницях, а саме у майстерні по виготовленню кухонних дощок та дільниці «металообробка» є необґрунтованими.
		Так, згідно вищезазначеної довідки про нарахування заробітної плати ОСОБА_14 була нарахована заробітна плата за роботу у майстерні по виготовленню кухонних дощок за період роботи з серпня по грудень 2015р., січень 2016р., а за роботу на дільниці «Металообробка» за інший період, а саме за: листопад, грудень 2014р, з січня по червень 2015р., що є різними періодами. 
		Згідно характеристики з місця відбування покарання, клопотання спостережної комісії Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 10.02.2016р., виписки з протоколу комісії про вирішення питання застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_14 від 24.02.2016 р. ( т.1 а.п.40, 42-44 ) та сукупності наявних в матеріалах особової справи матеріалів засуджений ОСОБА_14 позитивно характеризується, довів своє виправлення та заслуговує умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання. 
		Приймаючи рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 від подальшого відбування покарання, суд обґрунтовано взяв до уваги також те, що засуджений приймав активну участь у громадській і суспільно корисній діяльності, яку він здійснював навіть в умовах позбавлення волі, а саме в організації допомоги громадським організаціям, релігійним громадам, навчальним та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні проведення антитерористичної операції, окремим громадянам, що підтверджується численними подяками, грамотами, які знаходяться в матеріалах особової справи(т.4 а.с. 257,258; т.5 а.с. 257,329,339-341; т.6 а.с. 3, 38-45, 49, 146,148,197, 280-282, 304,313,399; т.7 а.с.68-69,131-132, 245, 265,267).
		Судом також врахована думка потерпілої ОСОБА_15 про необхідність звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання, викладена в заяві від 12.09.2014р. до керівництва виправної колонії.( т.5 а.с.78 о.с.)
		Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_14 відповідає усім критеріям, наявність яких відповідно до ст. 81 КК України необхідна для застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення від відбування ним покарання, оскільки засуджений своєю поведінкою, ставленням до праці, активною участю в організації допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні АТО, довів своє виправлення, а тому рішення суду 1 інстанції про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання є законним і обґрунтованим.
		Доводи апеляційної скарги щодо сумнівів прокурора про можливість одночасного перебування ОСОБА_14 на роботі та лікуванні в період з 13.06 по 9.07.2012р. та з 11.07.2012р. по 26.08.2012р. перевірялися апеляційним судом під час апеляційного розгляду.
		Так, в судовому засіданні засуджений ОСОБА_14  пояснив, що він дійсно одночасно у зазначений період проходив лікування і працював на дільниці СТО, оскільки, він спочатку проходив курс лікування призначений лікарем і в цей же день виконував роботи на СТО, іноді і у вечірній час.
		Дані показання ОСОБА_14 підтверджуються показаннями допитаного під час апеляційного розгляду свідка ОСОБА_18  начальника медичної служби Бориспільської ВК, який підтвердив, що дійсно ОСОБА_14 в період з 13.06 по 9.07.2012р, з 11.07 по 26.08.2012р. знаходився на стаціонарному лікуванні, але він мав можливість вільно виходити з медчастини, оскільки вона не є лікарнею, працювати, пересуватися по території, не мав права тільки виходити за межі колонії, він був свідком і того як ОСОБА_14 під час знаходження на лікуванні у вказаний період працював, зокрема, займався кресленням, інші засуджені також залучалися до праці під час лікування; йому також відомо, що ОСОБА_14 під час відбування покарання багато разів звертався до адміністрації колонії з проханнями працевлаштування.
		Крім того, згідно довідки про нарахування заробітної плати, ОСОБА_14 за період з липня по вересень 2012 р. була нарахована заробітна плата. 
		Факт того, що ОСОБА_14 під час відбування покарання працював підтверджується, крім матеріалів особової справи, також і показаннями допитаних під час апеляційного розгляду свідків : ОСОБА_19 - інженера з охорони праці Бориспільської ВК про те, що ОСОБА_14 проходив інструктаж з охорони праці під час перебування на дільниці соціальної реабілітації; ОСОБА_20  майстра дільниці соціальної реабілітації Бориспільської ВК про те, що майстерня по виготовленню кухонних дощок дійсно була створена і діяла на території ДСР під час відбування покарання ОСОБА_14 , який там працював разом з іншою особою, він ( ОСОБА_20 ) особисто табелював працівників вранці і ввечері, претензій до праці Лозінського не було; ОСОБА_21  помічника начальника Бориспільської ВК з питань залучення засуджених до праці, про те, що за зверненням замовника з Кіровоградської області в серпні 2015 р. на дільниці соціальної реабілітації була створена дільниця по виготовленню кухонних дощок на якій працював ОСОБА_14 .
		Твердження прокурора про те, що рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 ґрунтується на сфальсифікованих офіційних документах про роботу засудженого, колегія суддів визнає необґрунтованими виходячи з наступного.
		Так, з витягу з кримінального провадження № 42016111100000114 до ЄРДР вбачається, що 4.04.2016р. внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України щодо посадових осіб Бориспільської ВК №119 за фактом внесення завідомо недостовірних даних до офіційних документів про облік робочого часу засудженого ОСОБА_14 .
		Під час апеляційного розгляду допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_22 пояснив, що на даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, рішення по справі не прийнято.
		Враховуючи те, що рішення у кримінальному провадженні № 42016111100000114, незважаючи на тривалий час досудового розслідування більш півтора року, не прийнято, посилання прокурора на фальсифікацію офіційних документів про роботу ОСОБА_14 є передчасними.
		Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність у зв`язку з невірним встановленням мінімального строку покарання після відбуття якого засуджений ОСОБА_14 отримав право бути умовно-достроково звільненим від подальшого відбування покарання, на думку судової колегії, є надуманими і такими, що не грунтуються на вимогах закону, оскільки ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 25.01.2016р. у відповідності до положень ст. 72 КК України зараховано строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Доводи апеляційної скарги про порушення судом 1 інстанції вимог ст. 412 КПК України у зв`язку з розглядом подання Бориспільської ВК№119 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання, т.я. воно розглянуто з порушенням ст.35 КПК України без автоматизованого розподілу справи між суддями, є безпідставними виходячи з наступного.
		В матеріалах провадження є запит суду на ім`я начальника Бориспільської ВК №119 про надання характеристики з висновком про можливість( неможливість) застосування до ОСОБА_14  умовно-дострокового звільнення від покарання( а.п.23-24).
		Незважаючи на те, що суд надсилав запит про характеристику на ОСОБА_14 із висновком про можливість( неможливість) застосування до ОСОБА_14  умовно-дострокового звільнення від покарання, адміністрацією колонії до суду були направлені окремі документи, а саме характеристика та подання з клопотанням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 .
		Під час апеляційного розгляду представник Бориспільської ВК №119 ОСОБА_13 пояснила, що на виконання запиту суду іншої форми документу з висновком про можливість( неможливість) застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від покарання, крім подання, не передбачено, тому було направлено саме подання. 
		За таких обставин надані начальником установи характеризуючи особу ОСОБА_14 матеріали не є окремим поданням, а тому підстав для реєстрації їх в автоматизованій системі документообігу у суду не було.
		Окрім того, з ухвали суду вбачається, що предметом розгляду суду 1 інстанції було клопотання адвоката ОСОБА_10 і саме за цим клопотанням прийнято рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 від відбування покарання. 
		Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідивши докази, які містяться в матеріалах провадження за клопотанням захисника і в матеріалах особової справи ОСОБА_14 , дав їм належну оцінку і дійшов обгрунтвваного висновку про доведення ОСОБА_14 сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення та обґрунтовано звільнив його умовно-достроково від відбування покарання.
		Підстав для скасування ухвали суду та відмови в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання ОСОБА_14 колегією суддів не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		у х в а л и л а:
		Апеляційну скаргу заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 з доповненнями - залишити без задоволення.
		Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25лютого 2016 року, якою клопотання захисника засудженого ОСОБА_14  ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_14 задоволено; звільнено ОСОБА_14 умовно-достроково від відбування покарання на невідбуту частину покарання  1 рік 11 місяців 08 днів позбавлення волі  залишити без зміни.
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...