Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 715/1243/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2017. Зареєстровано: 03.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 715/1243/17 
		 Провадження № 1-кп/715/85/17 
		 
		 В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 02.11.2017  смт. Глибока
		 
		 Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
		Судді  ОСОБА_1 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 
		учасники кримінального провадження: 
		прокурор ОСОБА_3  
		обвинувачений   ОСОБА_4 
		захисник ОСОБА_5   
		потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 ОСОБА_8  
		законний представник потерпілого  ОСОБА_9  
		представник потерпілих   ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017260000000249 по обвинуваченню: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , із вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира кулеметного взводу роти вогневої підтримки, учасника АТО, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 , 27.03.2017 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Peugeot-Partner», номерний знак НОМЕР_2 , рухався по автодорозі М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече (об`їзна м. Чернівці), зі сторони с. Коровія в напрямку с. Чагор.
		Проїжджаючи на 10км.+500м., вказаної автодороги, водій ОСОБА_4 , рухаючись поза межами населеного пункту, в адміністративно-територіальних межах Глибоцького району, Чернівецької області, не врахувавши дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, безпідставно змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , який рухався в межах своєї смуги руху, перевозячи в якості пасажирів ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .
		Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки «ВАЗ-2109», ОСОБА_11 , 1989 року народження, у відповідності до висновку СМГ № 29 Г від 20.04.2017, спричинено смерть, яка настала від закритого перелому І-ІІ  ого шийних хребців з розривом атланто-окципітального зчленування та ушкодженням спинного мозку на даному рівнітравматичного шоку, як наслідок політравми у вигляді чисельних переломів кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів. Крім цього, пасажирам автомобіля марки «ВАЗ-2109 »:
		ОСОБА_12 , 1979 року народження, у відповідності до висновку СМЕ № 28-Г від 20.04.2017, спричинено смерть, яка настала від гемарагічного шоку, який розвинувся як ускладнення масивної внутрішньої кровотечі внаслідок тупої травми грудної клітки та черева з ушкодженнями внутрішніх органів;
		ОСОБА_8 , 2001 року народження, у відповідності до висновку СМЕ № 585 мд від 24.05.2017, спричинено тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому 4-го поперекового хребця із стенозом спинномозкового каналу на даному рівні, ускладнений нижнім параперезом стоп, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що призвели до тривалого розладу здоров`я.
		Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1 встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, що також підтверджуються висновком експерта №399-А від 26.05.2017, які вимагають від водія:
		п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		-    п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що не буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
		Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 , просив призначити йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на три роки, а також просив позбавити обвинуваченого спеціального звання та повністю задовольнити цивільні позовні вимоги потерпілих. Просив обрати обвинуваченому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою взявши його під варту в залі суду. 
		Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні вказала на те, що фактично учасником ДТП вона не була, а в результаті ДТП загинув її чоловік ОСОБА_11 . Після смерті чоловіка на її повному утриманні залишилися двоє малолітніх дітей 2009 та 2011 року народження. Поданий цивільний позов підтримала в повному обсязі, просила стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 41000 гривень та моральну шкоду у розмірі 400000 гривень. Вказала також, що обвинувачений під час досудового розслідування частково у розмірі 127 200 гривень відшкодував завдану матеріальну шкоду, яку вона врахувала при подачі позову. Просила суворо не карти обвинуваченого. 
		Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав на те, що фактично учасником ДТП він не був, в результаті ДТП загинув його рідний брат ОСОБА_12 . Поданий цивільний позов своєї матері ОСОБА_14 він підтримав в повному обсязі, просив стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 42000 гривень та моральну шкоду у розмірі 300000 гривень. Вказав на те, що обвинувачений частково у розмірі 53 000 гривень відшкодував завдану матеріальну шкоду, яка була врахована при подачі позову. Просив суворо не карти обвинуваченого, міру покарання залишив на розсуд суду. 
		Законний представник потерпілого ОСОБА_8  ОСОБА_9 , в судовому засіданні вказала на те, що на момент ДТП вона знаходилась за кордоном. Внаслідок ДТП загинув її старший син ОСОБА_11 , а молодший син ОСОБА_8 , 2001 року народження отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, і на даний час визнаний інвалідом. Під час проведення досудового розслідування обвинувачений повернув їй частину коштів, які були затрачені на лікування сина, а тому матеріальних претензій до обвинуваченого не має. Проте цивільні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень просила задовольнити у повному обсязі. В частині призначення міри карання обвинуваченому просила його суворо не карати. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю, жодним чином не заперечував проти обставин, які викладені в обвинувальному акті, підтвердив їх та пояснив при яких обставинах було скоєне кримінальне правопорушення. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, попросив пробачення у потерпілих, яким часткового відшкодував завдану шкоду. Цивільні позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишив на розсуд суду. Просив суд не призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі. 
		За згодою всіх учасників судового процесу, згідно ч.3 ст.349 КПК України, судом було визнано недоцільно дослідження всіх доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджуються його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не має, а тому суд, згідно вимог ч.2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, допитом потерпілих, частковим дослідженням письмових доказів і оголошенням характеризуючих даних обвинуваченого ОСОБА_4 , які наявні в матеріалах кримінального провадження.
		Так, крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його вина у інкримінованому йому злочині доведена наступними доказами: 
		-протоколом огляду місця події від 27.03.2017 року, схемою до протоколу та фото таблиці ілюстрацій до нього;
		-висновком експерта №247-А від 03.04.2017 року, висновком експерта №246-А від 29.03.2017 року, висновком експерта №245- А від 31.03.2017 року, висновком експерта №454 від 28.03.2017 року, протоколом огляду трупа від 27.03.2017 року, висновком експерта №29-Г від 20.04.2017 року, протоколом огляду трупа від 27.09.2017 року, висновком експерта №28-Г від 20.04.2017 року, висновком експерта №124 від 21.06.2017 року, висновком експерта №585мд від 24.05.2017 року;
		-протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 від 15.05.2017 року, схемою до протоколу та фото таблицю ілюстрацій до нього;
		-протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_15 від 15.05.2017 року, схемою до протоколу та фото таблицю ілюстрацій до нього;
		-висновком експерта №399-А від 26.05.2017 року за результатами проведення авто технічної експертизи.
		Аналізуючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_15 у вчинені злочину передбаченого ч. 3 ст.286 КК України доведена у повному обсязі. Вищенаведені докази, надані стороною обвинувачення, не викликають сумнівів у суду, з них встановлено фактичні обставини події, вони є належними, достовірними та допустимими, зібрані відповідно до вимог чинного законодавства, з якими обвинувачений повністю погодився.
		 З огляду на викладене, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_15 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а потерпілий ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. 
		Порушення особою кримінально-правового припису держави має своїм наслідком кримінальну відповідальність - однією з форм якої є призначення покарання. 
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (ч.2 ст.65 КК України), при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами у майбутньому.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст.66 КК України суд визнає визнання ним своєї вини, сприяння у розкритті злочину, щире каяття у вчиненому та часткове відшкодування завданих збитків.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , суд враховує, що він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, його ставлення до скоєного, ту обставину, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив вперше, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем несення служби, приймав участь у антитерористичної операції на сході України, має на утриманні малолітню дитину та позицію потерпілих, які просили не призначити обвинуваченому сувору міру покарання.
		З огляду на викладені обставини, беручи до уваги пом`якшуючи покарання обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку є обгрунтованi підстави для призначення покарання обвинуваченому з застосуванням вимог ст.69 КК України, та призначити йому більш м`яке покарання ніж передбачено санкцією ст.286 ч.3 КК України.
		Разом з тим, суд також враховує характер вчинення злочину, обставини при яких був скоєний даний злочин, ступінь вини обвинуваченого, а саме те, що тільки порушення ПДР з його боку призвели до дорожньо-транспортної пригоди, а також головне наслідки вчиненого злочину, а саме загибель двох осіб ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , отримання неповнолітнім ОСОБА_8 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які призвели до його інвалідності, а тому в даному конкретному випадку суд вважає, що мета покарання може бути досягнута тільки призначенням обвинуваченому покарання пов`язаного з його ізоляцією від суспільства, оскільки, саме таке покарання, на думку суду в даному випадку є справедливим, а також є необхідним і достатнім для попередження вчинення нових аналогічних злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами. А тому, підстав для призначення покарання з застосуванням вимог ст.75 КК України суд не знаходить. 
		При цьому, з огляду на наведені обставини, суд вважає за необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_15 додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
		Крім цього, згідно вимог ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, може бути позбавлена за вироком суду цього звання.
		При цьому, позбавлення військового звання є додатковим покаранням, яке спрямоване не лише на здійснення морального впливу на засуджену особу, а й на позбавлення її тих переваг, які надають відповідні звання.
		Проте враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що обвинувачений жодним чином не використовував своє звання для скоєння злочину, сумлінно ставиться до своїх службових обов`язків, про що свідчать його характеризуючи дані, відсутність дисциплінарних стягнень, участь обвинуваченого у проведення АТО на сході України, а також сама поведінка обвинуваченого, на думку суду не дають підстав для застосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у вигляді позбавлення його військового звання. 
		Крім цього, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи дотримувався умов обраного запобіжного заходу на досудовому слідстві, з`являвся на всі судові засідання, не створював перешкод для розгляду кримінального провадження, має постійне місце проживання, військовослужбовець, одружений та має на утриманні малолітню дитину, тобто має місці соціальні зв`язки, а тому суд вважає, що в даному випадку відсутні ризики передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України і підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час відсутні, проте з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого суд вважає за необхідним обрати обвинуваченому міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього ряду обов`язків. 
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , яка діє в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 слід задовольнити частково виходячи за наступного.
		Відповідно до статей 1166, 1187ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ст.1177 ЦК України).
		З огляду на ці обставини, суд вважає що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6  про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 41 000 гривень та позовні вимоги потерпілої ОСОБА_14 про стягнення з обвинуваченогоматеріальної шкоди у розмірі 42 000 гривень підлягають до повного задоволення 
		Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди завданої потерпілім  ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 суд враховує, що потерпілі внаслідок вчинення злочину втратили близьких людей, двоє малолітніх дітей залишились без батьківського піклування, потерпілий ОСОБА_8 внаслідок отриманих травм в молодому віці залишився інвалідом, а також тяжкість вимушених змін у житті потерпілих, глибину їх фізичних та душевних страждань.
		Поряд із цим, суд не вважає за можливим задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування моральної шкоди саме в заявлених у позовних вимогах сумах, так як немає і не може бути абсолютних критеріїв майнового виразу душевного болю, морального страждання, при цьому будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням потерпілих і може мати суто умовний вираз. 
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин, які мають суттєве значення, матеріального стану обвинуваченого, та враховуючи вимоги розумності, співмірності й справедливості, вважає, що в даному випадку належному розміру відповідатиме сума моральної шкоди в розмірі по 250000 гривень, які необхідно стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих  ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , а також у розмірі 175000 гривень, які необхідно стягнути з обвинуваченого на користь законного представника потерпілого ОСОБА_9 .
		Понесені цивільним позивачами судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з обвинуваченого згідно вимог ст. 88 ЦПК України. 
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, а процесуальні витрати на проведення судових експертиз слід стягнути згідно вимог ст. 124 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 177, 179, 194, 349, 368, 371, 374 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_4  визнати винним у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України і призначити йому міру покарання з застосуванням вимог ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 2 (два) роки. 
		Обрати засудженому ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили, міру запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання поклавши на нього ряд обов`язків, а саме: повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання або роботи; з`являтися за викликом до слідчого прокурора, суду або уповноваженого органу з питань пробації. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз на досудовому слідстві у розмірі 2726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) гривень 08 копійок.
		Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану майнову шкоду у розмірі 41 000 (сорок одну тисячу) гривень, моральну шкоду у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, всього на загальну суму 294 750 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_14 задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завдану майнову шкоду у розмірі 42 000 (сорока двох тисяч) гривень, завдану моральну шкоду у розмірі 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, всього на загальну суму 295 750 (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , задану моральну шкоду у розмірі 175 000 (сто сімдесят п`ять тисяч) гривень.
		Стягнути з  ОСОБА_4 2625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень на рахунок спеціально фонду державного бюджету України, що становить судовий збір за подання позовної заяви ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди. 
		Речові докази по справі, які зберігаються на спеціальному-майданчику Глибоцького ВП Сторожинецького ГУНП в Чернівецькій області, а саме: 
		-автомобіль марки «Peugeot-Partner», номерний знак НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_4 ; 
		-автомобіль марки «ВАЗ-2109», номерний знак НОМЕР_3 повернути власнику ОСОБА_16 . 
		Копія вироку суду негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		На вирок суду може бути подано апеляцію в апеляційний суд Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу. 
		 
		СУДДЯ: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...