Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/4137/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2017. Зареєстровано: 03.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/4137/17
		Провадження № 2-а/761/428/2017
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     01 серпня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого -                     судді  Гуменюк А. І.                                             
		при секретарі                                  Бондарю В. Б., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Тереверка Євгена Олександровича, Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Стеценка Олександра Костянтиновича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними, -
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_1 (далі - Позивач) 02 березня 2017 року звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Тереверка Євгена Олександровича (далі - Відповідач № 1), Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Стеценка Олександра Костянтиновича (далі - Відповідач № 2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент патрульної поліції (далі - Третя особа), про визнання дій протиправними.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 лютого 2017 року приблизно о 17 год. 46 хв. вона вийшла з приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-б, та попрямувала до свого автомобіля марки «Тойота Рав-4», державний номерний знак НОМЕР_1. Зауважує, що підійшовши до автомобіля, вона побачила що її автомобіль з переду та із заду практично заблоковано припаркованими автомобілями. Сівши за кермо, зважаючи на те, що місце, де стояли авто було під «нахилом», вона зрозуміла, що в разі зняття правої ноги з педалі гальмування, її автомобіль може скотитися на декілька сантиметрів вперед і вдарити попереду стоячий автомобіль, у зв'язку з чим вона зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_4 та попросила його під'їхати та допомогти виїхати, на що останній повідомив, що зможе під'їхати не раніше, ніж через півгодини. В цей час, як вона знаходилася в салоні свого автомобіля, під час розмови із своїм знайомим, у скло з боку водійського сидіння почав доволі голосно та із силою стукати патрульний поліцейський, який на цей час не представився, проте, у подальшому, ним виявився Відповідач № 1. Зауважує, що її автомобіль був припаркований з самого ранку і, що вийшовши з автомобіля, вона пояснила Відповідачам, що проїхати не зможе, оскільки її автомобіль заблоковано та в свою чергу акцентувала на тому, що автомобіль поліцейських заблокував проїжджу частину дороги, оскільки зупинився безпосередньо біля її припаркованого автомобіля. Зазначила, що у подальшому, приблизно через хвилин десять, Відповідач № 1 вже представившись, в грубій формі заборонив їй залишати місце «вчинення адміністративного правопорушення», проте, на її питання яке саме правопорушення, відповіді вона не отримала та при цьому почав вимагати від неї пред'явлення йому документів, незважаючи на те, що в даний конкретний момент звернення до неї, автомобілем вона не керувала, проте, у подальшому було обмежено її пересування та здійснено її затримання із застосуванням поліцейських заходів примусу, зокрема, фізичного впливу (сили) та застосування кайданків, у зв'язку з чим вважає такі дії Відповідачів протиправними. При цьому зауважує, що з урахуванням конкретної ситуації, зокрема, відсутності в її діях будь якого правопорушення, крім того, вона не чинила опору, не намагалася втекти, тим самим, застосування фізичної сили та кайданків відносно неї є непропорційним даній ситуації. Вказує, що Відповідачі при цьому стверджували, що оформлення адміністративних матеріалів можна «замінити» профілактичною бесідою, що на її думку, прямо суперечить ст. 251 КУпАП. Зауважує, що за реальної можливості жодних документів складено не було, в той же час її притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у вигляді попередження. При цьому зауважує, що за поясненнями Відповідача № 1 зміст такого правопорушення полягав у порушенні нею Правил дорожнього руху, а саме паркування під знаком, який забороняє стоянку, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАп, санкція якої взагалі не передбачає попередження. Крім того, зауважила, що санкція ст. 185 КУпАП, яка усно їй також інкримінувалася, такого виду адміністративного стягнення, як попередження також не передбачає. 
		Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати протиправними дії Відповідачів, які полягали у притягненні її 21 лютого 2017 року до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження та у застосуванні до неї поліцейських заходів примусу, а саме фізичної сили та кайданків. 
		Згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, справа була передана Шевченківському районному суду м. Києва в порядку статті 22 КАС України.
		У судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові. Просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Представник Відповідачів та Третьої особи одночасно, позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що згідно рапорту Відповідача № 1, він рухався в складі екіпажу УПП у м. Києві ДПП з позивним «Форт-1012» на службовому автомобілі із Відповідачем № 2, які здійснювали патрулювання у Шевченківському районі м. Києва згідно затвердженої розстановки сил та засобів УПП в м. Києві ДПП 21.02.2017 на виклик «крадіжка», проїжджаючи повз будинок № 7-А, по пров. Киянівському, помітили автомобіль марки «Тойота Рав-4», державний номерний знак НОМЕР_1, водій якого розпочав рух та не закінчивши маневр, раптово зупинився, внаслідок чого своїм розташуванням унеможливив подальший рух службового автомобіля, який направлявся на завдання, а також інших автомобілів, які рухалися у зустрічному напрямку, чим порушив вимоги пункту 15.9ж Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за частиною 3 ст. 122 КУпАП. Зазначив, що з метою з'ясування причини зупинки, Відповідач № 1 підійшов до вказаного автомобіля та звернувся до водія, яким виявилася Позивач, та яка опустивши скло в дверях, повідомила, що не може рухатися, оскільки їй заважають інші автомобілі, зауваживши, що автомобіль вона поставила на ручне гальмо, у разі, якщо вона його вимкне, її автомобіль покотися донизу здійснить зіткнення із іншим автомобілем, після чого знову підняла скло. Зауважив, що Позивач, перебуваючи за кермом, під час спілкування із Відповідачем № 1, весь час спілкувалася по телефону, тримаючи його у руці. Через деякий час Позивач, відчинивши водійські двері, покинула автомобіль, ігноруючи вимоги Відповідачів залишатися на місці, пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспорт. У подальшому на повторне звернення Відповідача № 1 до Позивача щодо перешкоджання її автомобілем руху інших транспортних засобів, у тому числі службового автомобіля, Позивач уваги не звернула, та продовжила рух у невідомому напрямку та на вимогу пред'явити документи також не відреагувала. За таких обстави, з урахуванням того, що Позивач, як особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, намагалася зникнути з місця його вчинення, Відповідач             № 1 попередив її, що у випадку подальшого ігнорування його законних вимог, до неї будуть застосовані заходи фізичного впливу та спеціальні засоби і, що Позивачеві було надано достатньо часу для виконання вимог Відповідача № 1, після чого останній здійснив спробу зупинити Позивача, яка відреагувала агресивно та почала відштовхувати Відповідачів, та схопивши нагрудний відеореєстратор, який був закріплений на елементах однострою Відповідача № 1, кинувши його на землю, відштовхнула його під службовий автомобіль. Також при цьому наносила удари ногою по службовому автомобілю. Зауважив, що з метою вжиття заходів щодо встановлення особи правопорушника, Відповідачі застосували адміністративне затримання, враховуючи, що Позивач поводила себе агресивно і своїми небезпечними діями могла нанести шкоду собі та оточуючим. Також зазначив, що для затримання Позивача, стосовно неї було застосовано такий спеціальний засіб обмеження руху, як кайданки. Зауважив, що у подальшому, застосування спеціального засобу було припинено, а особу Позивача було встановлено. При цьому також зауважив, що Відповідач № 1 зазначив, що після встановлення особи Позивача та, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, ним було прийнято рішення звільнити Позивача від адміністративної відповідальності відповідно до ст. 22 КУпАП., обмежившись усним зауваженням. Зауважив, що за даним фактом проводилася службова перевірка, якою було встановлено, що Відповідачами було виявлено вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та з метою встановлення особи правопорушника, Відповідачі виголосили вимогу надати документи, що посвідчують особу, та відповідне право керування транспортним засобом. Вказані вимоги Відповідачів Позивач не виконала та в подальшому намагалася залишити місце події, на неодноразові оголошені вимоги Відповідачів залишатися на місці події та надати відповідні документи, особа почала здійснювати злісну непокору законним вимогам останніх під час виконання ними службових обов'язків, а саме чинила супротив та намагалася залишити місце події, тому застосування фізичної сили та кайданок по відношенню до Позивача службова перевірка визнала правомірними та у відповідності до вимог, передбачених ст. 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію». Зауважив, що за результатами службової перевірки, Відповідачів було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки останні не склали протоколи про адміністративні правопорушення відносно Позивача за ч. 3 ст. 122 та ст. 185 КУпАП, а також не склали протокол про адміністративне затримання відносно Позивача. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Аналогічні показання, як свідки, у судовому засіданні надали Відповідач № 1 та Відповідач № 2 в частині щодо подій, які відбувалися 21 лютого 2017 року за участю Позивача. Вказані особи також вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
		Заслухавши пояснення сторони Позивача, сторони Відповідачів та представника Третьої особи, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
		Судом встановлено, що 21.02.2017, автомобіль позивача «Тойота Рав-4», д.н.з. НОМЕР_1, впродовж дня був припаркований по провулку Киянівському, в місті Києві, в зоні відсутності знаку, який забороняє зупинку чи стоянку транспортного засобу. В кінці робочого дня підійшовши до свого автомобіля, Позивач виявила, що попереду та із заду її автомобіля були припарковані інші автомобілі, які стояли в один ряд. При цьому, залишалася одна смуга для руху транспорту, оскільки з іншого боку дороги навпроти автомобіля Позивача також був припаркований інший автомобіль, таким чином, лише по одній вільній смузі (посередині), в тому числі і для руху зустрічного транспорту, відбувався рух транспортних засобів в обидва напрямки, що було встановлено із записів камери відеоспостереження, які досліджувалися у судовому засіданні.
		Як пояснила Позивач у судовому засіданні, сівши в салон свого автомобіля, оцінивши свій водійський стаж за такого розташування її автомобіля, вона прийшла до висновку, що виїхати не зможе, перед цим здійснивши таку спробу та вивернувши кермом колеса вліво. Після цього, вона вимкнула двигун та зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_4, з проханням під'їхати їй допомогти, оскільки вона сама виїхати не могла. Допитаний у судовому засіданні як свідок, ОСОБА_4 вказані обставини підтвердив.
		В цей час, Відповідач № 1 рухався в складі екіпажу УПП у м. Києві ДПП з позивним «Форт-1012» на службовому автомобілі разом із Відповідачем № 2, оскільки вони здійснювали патрулювання у Шевченківському районі м. Києва згідно затвердженої розстановки сил та засобів УПП в м. Києві ДПП, та як пояснили останні у судовому засіданні, на виклик «крадіжка», який було здійснено жінкою із приміщення суду за адресою м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б (а.с.79). Керуючи патрульним автомобілем, та в цей момент рухаючись по вищезазначеній одній вільній смузі руху по дорозі, побачивши, що автомобіль Позивача не може виїхати, вийшов із свого автомобіля і, підійшовши до автомобіля Позивача, почав стукати у скло. Позивач, сидячи в автомобілі пояснила Відповідачу № 1 про неможливість виїзду з місця паркування, оскільки її автомобіль заблоковано іншими автомобілями. 
		Відповідач № 1 у судовому засіданні вказані обставини не заперечував. 
		Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 
		Крім того, за змістом ч. 3 ст. 122 КУпАП, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів громадян.
		Відповідно до п. 15.9(ж) Правил дорожнього руху України (далі - Правила), зупинка забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
		 
		Саме вказаний пункт ПДР України, на думку сторони Відповідачів, порушила Позивач.
		Проте, із вказаною позицією сторони Відповідачів суд не погоджується, виходячи з наступного.
		За змістом п. 1.10 Правил, терміни, що наведені у цих Правилах, мають такі значення, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваг в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
		стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
		Судом встановлено, що 21 лютого 2017 року, Позивач здійснила стоянку власного автомобіля по провулку Киянівському в м. Києві, у зв'язку із приїздом до Солом'янського районного суду м. Києва, у якому вона обіймає посаду судді. Крім того, судом також встановлено, що автомобіль Позивача залишався припаркованим впродовж дня, до того часу допоки Позивач під кінець робочого дня не повернулася до автомобіля з метою залишення робочого місця. При цьому судом також встановлено, що впродовж дня припаркований в такий спосіб автомобіль Позивача не перешкоджав руху інших транспортних засобів.
		Відповідно до п. 2.3.(д) Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
		Судом встановлено, що через обставини, що склалися, зокрема, автомобіль Позивача був заблокований іншими автомобілями з переду та із заду, відповідно, у зв'язку з чим, вказана обставина не дозволила Позивачеві вчинити відповідний маневр та виїхати з місця стоянки, зокрема, в силу погодних умов та розташування її автомобіля (під нахилом), тому розуміючи, що в разі зняття правої ноги з педалі гальмування, її автомобіль може скотитися на декілька сантиметрів вперед і вдарити попереду стоячий автомобіль, оцінивши дорожню обстановку, вона звернулася по допомогу до сторонніх осіб, зокрема, до знайомого ОСОБА_4, який підтвердив вказані обставини у судовому засіданні, будучи допитаним, як свідок. 
		За змістом ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії транспортних засобів.
		Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
		З урахуванням фактичних обставин, суд приходить до висновку, що Позивач, як водій, оцінивши дорожню обстановку, виконала обов'язок водія, та запобігла можливому заподіянню шкоди особі - власнику припаркованого поруч автомобіля. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Крім того, відповідно до п. п. 1, 11 ч. 1 ст. 23 Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
		регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. 
		До превентивних поліцейських заходів п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону відносить перевірку документів особи.
		Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи (ч. 2 ст. 31 Закону).
		Відповідно до п.п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 32 Закону, поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що підтверджують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 
		якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 
		якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
		 
		Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом, оскільки, Позивач, як водій, не порушувала п. 15.9.(ж) Правил, як вважає та вважав Відповідач № 1, в останнього були відсутні підстави вимагати у Позивача документи, що посвідчують її особу та посвідчення водія.
		При цьому, за змістом ч. 1 ст. 37 Закону, поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		За змістом ст. 260 КУпАП, у випадках прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, допускається адміністративне затримання особи.
		Всупереч вказаним підставам, за відсутності в її діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, Позивач була затримана Відповідачами у справі та поміщена на деякий час до службового автомобіля поліцейських. 
		Крім того, судом також встановлено, що з боку Відповідачів у справі до Позивача було застосовано фізичний вплив (силу) та кайданки.
		Зокрема, згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22.02.2017 №340-Ж Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи при огляді Позивач пояснила, що 21.02.2017, приблизно о 18.30 годині, двоє співробітників патрульної поліції заламали руки за спину та одягли на руки кайданки. Штовхаючи в спину та смикаючи за руки, проти волі, затягли до салону автомобіля патрульної поліції. Коли заштовхували в авто - вдарилась головою об його металеву частину. При судово-медичному огляді у Позивача та вивченні медичної документації на ім'я Позивача встановлено, що мали місце наступні тілесні ушкодження: садна (по заднє-зовнішній поверхні, заднє-внутрішній поверхні) на фоні синця на тилі правового передпліччя у нижній третині з переходом на заднє-внутрішню поверхню його; садна - на заднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на заднє-зовнішній поверхні його у нижній третині, на переднє-зовнішній поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу; синці - на тилі правої кисті в проекції задньої ? п'ясної кістки, середньої третини 3-ї п'ясної кістки її, на тилі нігтьової фаланги та дистального між фалангового суглобу лівої кисті, на переднє-внутрішній поверхні лівого передпліччя у середній, нижній третинах, на тилі лівої кисті в проекції передньої третини 2-ї п'ясної кістки.
		Спеціаліст зробив висновок про те, що зазначені тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження відповідно до п.п.2.3.5 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з МВС України, ГПУ, ВСУ, СБУ, їх характер та морфологія свідчать про те, що вони утворились від дії тупих предметів, за давністю можуть відповідати вказаній даті, тобто 21.02.2017.
		 
		Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 3, п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону, поліція під час виконання повноважень, визначених Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила);
		застосування спеціальних засобів.
		Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. 
		Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: засоби обмеження рухомості (кайданки).
		Відповідно до ч.1, підпунктів а), б), г) п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону, поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засобі, визначені цим Законом.
		Загальні правила застосування спеціальних засобів: кайданки застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення чи чинить опір поліцейському або намагається втекти;               б) під час затримання особи; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоди собі і оточуючим.
		Крім того, за змістом ч. 1 ст. 44 Закону, поліцейський може застосовувати фізичну силу для забезпечення особистої безпеки та/або безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
		За змістом п.п. 1-4 ч. 1, ч. 3 ст. 18 Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати допомогу особам, які опинилися в безпорадному стані. 
		Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати свої прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи з рук.
		Судом встановлено, що при відсутності в діях Позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, всупереч вимогам ст. 18 Закону, Відповідачі у справі діяли не професійно, зокрема, замість надання Позивачеві допомоги для виїзду її автомобіля з місця стоянки, без заподіяння пошкоджень автомобілю, припаркованому поруч, Відповідачі у справі безпідставно вимагали у неї документи, що посвідчують особу та надають право керування транспортним засобом. При цьому Позивача безпідставно затримали, застосувавши до неї поліцейські заходи примусу, чим порушили права та свободи останньої.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначені дії Відповідачів у справі є протиправними, у зв'язку з чим, адміністративний позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
		При цьому суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки вважає зазначені показанні надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, встановлених судом в ході її розгляду. Крім того, матеріали службового розслідування Управління патрульної поліції відносно Відповідачів у справі також не заслуговують на увагу та не можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, оскільки фактично вони зібрані не в межах справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Згідно ч. 2 ст. 70 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог чи заперечень.
		Частинами 1, 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а Позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
		Оцінюючи зібрані докази у справі в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо неправомірності застосування поліцейських заходів примусу підлягають задоволенню, оскільки суб'єкт владних повноважень не довів зворотне.
		Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати протиправними дії Відповідачів у справі, які полягали у притягненні її 21 лютого 2017 року до адміністративної відповідальності та накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження.
		Позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосуватися такі адміністративні стягнення:                   1) попередження.
		Відповідно ст. 26 КУпАП, попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом.
		Оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлено, що до Позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку не притягувалася та такий вид адміністративного стягнення, як попередження, до не не застосовувався, адміністративний позов в цій частині є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.
		При цьому, за змістом частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету, у звзяку з чим на користь Позивача підлягають присудженню із Державного бюджету судові витрати, понесені нею у розмірі 640 грн.
		З урахуванням викладеного, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», статті 14 Закону України «Про дорожній рух», статтей 9, 24, 26, 122, 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, керуючись статтями 8-12, 14, 18, 69, 71, 72, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Тереверка Євгена Олександровича, Інспектора роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Стеценка Олександра Костянтиновича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Департамент патрульної поліції, про визнання дій протиправними -  з а д о в о л ь н и т и  частково.
		Визнати застосування 21 лютого 2017 року Інспектором роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Тереверком Євгеном Олександровичем та Інспектором роти № 10 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Стеценком Олександром Костянтиновичем поліцейських заходів примусу, зокрема, фізичного впливу (сили) та кайданків до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - протиправним.
		У задоволенні адміністративного позову в частині щодо визнання протиправними дій про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді попередження - в і д м о в и т и.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок Державного бюджету судові витрати, пов'язані  із розглядом справи, у розмірі 640 грн. 
		                      
		Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним адміністративним судом, якщо вона не буде скасована. 
		СУДДЯ :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...