Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3860/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2017. Зареєстровано: 05.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2017.
Дата набрання законної сили: 06.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  02.11.2017 Справа № 756/3860/17
		                                                            Номер справи 756/3860/17
		Номер провадження 2/756/3012/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 
		26 жовтня 2017   року                    Оболонський районний суд м.Києва
		в складі: головуючого - судді                             -  Яценко Н.О.
		за участю секретаря                                              -  Шецкіної О.Г.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,   
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. В обґрунтування вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належала їй на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12.03.1996 р., яке було видано згідно розпорядження № 404 від 12.03.1996 та зареєстровано в БТ1 м. Києва (запис у реєстровій книзі № 731/1025 від 25.03.1996 р.).
		За життя остання склала заповіт, за яким все майно заповіла позивачу. Після звернення до нотаріальної контори та заведення спадкової справи, позивачу стало відомо, що вказана квартира була декілька разів нібито перепродана та на даний час право власності зареєстровано за третьою особою - ОСОБА_6 Позивач вважає, що певні особи шахрайським шляхом намагаються заволодіти даною квартирою. Оскільки за життя ОСОБА_5 ніколи не відчужувала належну їй квартиру, не мала ніколи такого наміру та до кінця життя була зареєстрована та проживала у своїй квартирі. Крім того, вона залишала заповіт на позивача.
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.02.2017 р. квартира АДРЕСА_1 зареєстрована 17.02.2017 р. на праві приватної власності за ОСОБА_4 па підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.02.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 145.
		У вказаному договорі купівлі-продажу квартири продавцем значиться відповідач - ОСОБА_2, а покупцем - ОСОБА_6 Відповідно до п. 2 вказаного договору відчужувана квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18 лютого 2004 р. ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 634, право власності на нерухоме майно зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності та записано у реєстрову книгу № д 908-22 за реєстровим № 4996 від 20 лютого 2004 р.
		Позивач вказує, що ОСОБА_5 ніколи не укладала та не підписувала такий договір продажу своєї квартири 18.02.2004 р. За життя остання ніколи не повідомляла позивача, що вона комусь продала свою квартиру. Згідно інформаційної довідки № КВ-2017 № 7298 від 28.02.2017 р., виданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» згідно з даними реєстрових книг Бюро АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району 12.03.1996 р 
		Посилаючись на ст.ст.16, 203, 215, 216, 228, 319, 321 ЦК України, позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 18.02.2004 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 634, недійсним та стягнути судові витрати.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
		Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог з посиланням на те, що спірний правочин не можна вважати недійсним, оскільки сторони його не укладали, а вважає його нікчемним та пояснив суду, що ОСОБА_2 не має ніякого відношення до нерухомого майна розташованого в АДРЕСА_1, ніколи цією квартирою не володів, не купував та не продавав, в офісі нотаріуса ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не перебував. Ніяких договорів купівлі-продажу вказаної квартири та інших документів не підписував та не уповноважував інших осіб на подібні дії від свого імені. На момент посвідчення приватним нотаріусом договору купівлі-продажу 17.02.2017 року ОСОБА_2 не перебував на території України. Крім того, дізнавшись про те, що невідомими особами проводяться фактичні та юридичні дії від імені ОСОБА_2, ним була подана відповідна заява до компетентних органів про вчинення кримінальних правопорушень та відкрито кримінальне провадження №12017100100004156 за фактом підробки підписів ОСОБА_2 та здійснення юридично значущих дій від його імені. На теперішній час тривають слідчі дії щодо встановлення кола осіб причетних до вчинення кримінальних правопорушень внаслідок дій яких була завдана шкода правам та інтересам ОСОБА_2
		Третя особа приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, направив на адресу суду пояснення, в яких зазначає, що не зможе бути присутнім в судовому засіданні, оскільки є інвалідом ІІ групи та по суті позову вказує, що 18.02.2004 року за реєстровим номером №634 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 не посвідчувався. За реєстровим номером №634 від 18.02.2004 року ним був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, але за іншою адресою та між іншими особами, договір був викладений на бланку ВВВ №550464. 
		Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, направив на адресу суду свої пояснення, в яких вказує, що договір купівлі-продажу від 17.02.2017р. №145 він не укладав та не підписував, про існування даного договору йому стало відомо з позовної заяви. Паспорт серії НОМЕР_1 виданий Ленінським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградськійобласті 30 травня 2006 року, на який є посилання в договорі купівлі-продажу від 17.02.2017р. він втратив у 2014 році. Станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 17.02.2017р. у нього був інший паспорт. Просив прийняте законне і обґрунтоване рішення згідно вимог чинного законодавства. 
		Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі суд встановив наступне.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5. 
		Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира належала спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12.03.1996 р., яке було видано згідно розпорядження № 404 від 12.03.1996 та зареєстровано в БТ1 м. Києва (запис у реєстровій книзі № 731/1025 від 25.03.1996 р.).
		За життя остання склала заповіт, за яким все майно заповіла ОСОБА_1 Як пояснив представник позивача, після звернення до нотаріальної контори та заведення спадкової справи, позивачу стало відомо, що вказана квартира була декілька разів нібито перепродана та на даний час право власності зареєстровано за третьою особою - ОСОБА_6 
		Як убачається з листа приватного нотаріуса ОСОБА_3 18.02.2004 року за реєстровим номером №634 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 не посвідчувався. За реєстровим номером №634 від 18.02.2004 року ним був посвідчений договір купівлі-продажу квартири, але за іншою адресою та між іншими особами, договір був викладений на бланку ВВВ №550464. 
		Представник відповідача також суду пояснював, що його довіритель, а ні купував, а ні продавав АДРЕСА_1. 
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.02.2017 р. квартира АДРЕСА_1 зареєстрована 17.02.2017 р. на праві приватної власності за ОСОБА_4 па підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.02.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 145.
		У вказаному договорі купівлі-продажу квартири продавцем значиться відповідач - ОСОБА_2, а покупцем - ОСОБА_6 Відповідно до п. 2 вказаного договору відчужувана квартира належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 18 лютого 2004 р. ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 634, право власності на нерухоме майно зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності та записано у реєстрову книгу № д 908-22 за реєстровим № 4996 від 20 лютого 2004 р.
		 Проте, згідно інформаційної довідки № КВ-2017 № 7298 від 28.02.2017 р., виданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» згідно з даними реєстрових книг Бюро АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району 12.03.1996 р.
		У відповідності до ч.4 та ч.5 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього повну грошову суму.
		Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 
		Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. 
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Суд вважає, що в задоволенні вимоги про визнання договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 від 18.02.2004 року слід відмовити, оскільки судом встановлено, що вказаний договір взагалі не є укладеним між сторонами та нотаріусом ОСОБА_3 не посвідчувався, а тому він є нікчемним. Окрім того слід зазначити, що стаття 346 ЦК України передбачає, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна, що в даному випадку не відбулося. 
		Частиною 4 ст.334 ЦК України визначено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Однак, як убачається з довідки БТІ право власності за відповідачем взагалі не було зареєстровано.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити .
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 88, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		 
		 
		В задоволенні позову - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду  подається   до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.              
		Суддя:                                                            Н.О. Яценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...