Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-168кс(15)17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А  
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		30 жовтня 2017 року                                                                                       м. Київ
		                         
		Верховний Суд України у складі:
		 
		головуючого судді-доповідача ОСОБА_42                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 суддів:    ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48., ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52., ОСОБА_53.,          ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56.,                 ОСОБА_57., ОСОБА_58., ОСОБА_59  за участю:  засудженого  та захисника  при секретарях: прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_60.,  ОСОБА_20  ОСОБА_61.   ОСОБА_62, ОСОБА_63
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого ОСОБА_20 про перегляд постановлених щодо нього судових рішень,
		 
		                                                                                                 у с т а н о в и в:
		 
		Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від                         27 грудня 2006 року ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за сукупністю злочинів, передбачених частиною другою статті 140, частиною третьою статті 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року), частиною п'ятою статті 185, частинами другою та п'ятою статті 186, частиною четвертою статті 187, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК), до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна. Цим же вироком         ОСОБА_20 виправдано за частиною другою статті 194 КК.
		Також цим вироком засуджено ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29, заяви стосовно яких про перегляд судових рішень не подано.
		За вироком суду ОСОБА_20 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
		Проти ночі 18 серпня 2001 року ОСОБА_20, діючи у складі організованої групи, за попереднім зговором з ОСОБА_24,           ОСОБА_26 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вчинив крадіжку майна з кафе «Ірина», розміщеного на           вул. Жовтневій у м. Валки Харківської області, на загальну суму 2236 грн   50 коп., завдавши значної шкоди потерпілій ОСОБА_30  
		22 серпня 2001 року о пів на першу годину ночі ОСОБА_20, за попереднім зговором з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, проник у кімнату АДРЕСА_1 де вчинив напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_31, та з погрозою застосування такого насильства, в ході якого заволодів майном останнього на загальну суму 5606 грн 54 коп.
		Проти ночі 4 вересня 2001 року ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_24 і ОСОБА_26, проник у приміщення кіоску, розміщеного у АДРЕСА_5, звідки таємно, повторно, викрав належне ОСОБА_32 майно на загальну суму 993 грн.
		Проти ночі 26 вересня 2001 року ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_24, ОСОБА_26 та особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, проник у приміщення Торгового дому «Вікторія», розміщеного у будинку АДРЕСА_2 звідки таємно, повторно викрав належне потерпілому ОСОБА_33 майно на загальну суму 3264 грн, чим завдав останньому значної шкоди, та належне потерпілому ОСОБА_34 майно на загальну суму 12 377 грн, що становило особливо великий розмір.
		28 вересня 2001 року, з 21 год. 45 хв. до 22 год. 45 хв., ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_24 і ОСОБА_26, перебуваючи на вул. Річковій у с. Водяна Балка Валківського району Харківської області, повторно, вчинив на охоронця ОСОБА_35 напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2107, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 15 815 грн 50 коп., чим завдав потерпілому великої матеріальної шкоди, а також, у ході нападу, заволодів належним ОСОБА_35 іншим майном на загальну суму 2109 грн 20 коп.
		13 грудня 2001 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_20, за попередньою змовою з ОСОБА_24, біля будинку № 90 на просп. Гагаріна у м. Харкові, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_36, повторно, відкрито викрав у останнього майно на загальну суму 171 грн 93 коп., чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди.
		1 січня 2002 року, приблизно о 2 год. 30 хв.,  ОСОБА_20, діючи у складі організованої групи разом із ОСОБА_24 і ОСОБА_26, перебуваючи на вул. Гамарника у м. Харкові, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_37, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1580 грн.
		8 січня 2002 року, приблизно о 19 год. 30 хв.,  ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_24, ОСОБА_26 та           ОСОБА_27, перебуваючи на вул. Енгельса у м. Харкові, застосувавши до потерпілої ОСОБА_38 насильство, яке не є небезпечним для її життя і здоров'я, повторно, відкрито заволодів належним потерпілій майном на загальну суму 1918 грн 15 коп., чим завдав їй значної матеріальної шкоди.
		8 лютого 2002 року, приблизно о 22 год. 30 хв., ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_25, перебуваючи на узвозі Халтуріна у м. Харкові, повторно, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_39, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 333 грн 50 коп.
		Цього ж дня, приблизно о 23 год., ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_25, перебуваючи на узвозі Халтуріна у м. Харкові, застосувавши до потерпілого ОСОБА_40 насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я, повторно, відкрито заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1525 грн 75 коп.
		Цього ж дня ОСОБА_20, у складі організованої групи разом із          ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_25, перебуваючи на          АДРЕСА_3 повторно, вчинив напад на потерпілого ОСОБА_41, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1205 грн.
		Крім того, ОСОБА_20, незаконно заволодівши у ході нападу на потерпілого ОСОБА_35 мисливською рушницею «ІЖ-27», виготовив з неї обріз, який носив при собі, а також зберігав указаний обріз і набої до нього за місцем свого мешкання АДРЕСА_4 до моменту їх вилучення працівниками міліції 10 лютого 2002 року.
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 грудня                2008 року вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_20 за частиною першою статті 263 КК скасовано, а справу в цій частині закрито у зв'язку із закінченням строків давності.
		Цей же вирок щодо ОСОБА_20 змінено.
		Виключено з вироку вказівки суду про засудження ОСОБА_20 за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину організованою групою» та, відповідно, перекваліфіковано його дії з частини п'ятої статті 186 КК - на частину третю цієї ж статті, з частини четвертої статті 187 КК - на частину третю цієї ж статті, із одночасним виключенням кваліфікуючої ознаки вчинення розбою, що завдав значної шкоди потерпілим, як такої, що не передбачена диспозицією норм статті 187 КК.
		Постановлено вважати ОСОБА_20 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених частиною другою статті 140, частиною третьою статті 142 КК 1960 року, частиною п'ятою статті 185, частинами другою та третьою статті 186, частиною третьою статті 187, частиною третьою              статті 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_20
		Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) у справі «Архіпов та інші проти України», ухваленим 12 січня 2017 року, оголошено прийнятними скарги заявників, у тому числі й ОСОБА_20, щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а також інші скарги відповідно до усталеної практики Європейського суду, згідно із додатком до цього рішення, а решту скарг у заявах - неприйнятними.
		Постановлено, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
		Постановлено сплатити деяким заявникам державою-відповідачем суми, зазначені у додатку.
		Решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції відхилено.
		У поданій до Верховного Суду України (далі - Суд) заяві ОСОБА_20, посилаючись на зазначене рішення Європейського суду просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу закрити або направити її на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого слід усунути численні процесуальні порушення, допущені як під час розслідування справи, так і при її розгляді національними судами. У зв'язку з тим, що рішенням Європейського суду йому не присуджено відшкодування моральної шкоди, з метою остаточної сатисфакції, стверджує про необхідність ухвалення рішення щодо зняття з нього судимості.  
		Суд заслухав суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_20 та його захисника, які підтримали заяву, міркування прокурора про необхідність відмови у задоволенні заяви, дослідив матеріали справи та обговорив доводи, викладені у заяві, й дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 1 Конвенції Україна гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції, та зобов'язується, в силу норми пункту першого статті 46 Конвенції, виконувати остаточні рішення Європейського суду в будь-якій справі, у якій вона є стороною.
		Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статус остаточного, регламентовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон) і передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
		Додатковими заходами індивідуального характеру, згідно із частиною другою статті 10 Закону, є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду.
		Відновлення попереднього юридичного стану стягувача, здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, або ж повторного розгляду справи адміністративним органом (частина третя статті 10 Закону).
		Рішенням Європейського суду у справі «Архіпов та інші проти України» констатовано порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень, зокрема у справі ОСОБА_20 цей строк становив 7 років 8 місяців та 4 дні.
		При цьому, Європейський суд у зазначеному рішенні не давав оцінки законності та обґрунтованості ухвалених національними судами рішень, не аналізував докази у справі та не вдавався до правильності встановлених у ній фактичних обставин.
		Наведене дає змогу Суду стверджувати про те, що стосовно           ОСОБА_20 були допущені такі порушення Конвенції, які за даних обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до їх вчинення, а скасування судових рішень чи повторний розгляд справи не призведе до сатисфакції заявника у розумінні вимог Конвенції та національного законодавства.
		Слід зазначити й те, що у своїй заяві ОСОБА_20, як видно з її змісту, поза зв'язком із рішенням Європейського суду, заперечує свою причетність до деяких епізодів злочинної діяльності, просить переоцінити докази, посилається на істотні порушення процесуального закону.
		Відповідно до пункту 4 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України Суд вправі переглядати судові рішення та, за наявності для цього підстав, втручатися в них у випадку, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановить порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 
		Зазначені у заяві твердження, в тому числі й прохання про зняття судимості, виходять за межі визначеного законом предмета перегляду Судом судових рішень, а тому не можуть бути підставами для їх скасування.
		Як видно з пункту 15 рішення «Архіпов та інші проти України»,           ОСОБА_20 при зверненні до Європейського суду питання про виплату моральної шкоди унаслідок порушеннями Україною Конвенції в його кримінальному провадженні не ставив, на пропозицію цього суду стосовно справедливої сатисфакції він не відповів. 
		За таких обставин у задоволенні заяви слід відмовити.
		Керуючись підпунктом 2 пункту 2  Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу України, Верховний Суд України
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_20 про перегляд вироку Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2006 року, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2008 року та ухвали Верховного Суду України від 13 жовтня 2009 року щодо нього відмовити. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий                                                                                                    ОСОБА_42
		 
		Судді:  
		                                     ОСОБА_43 ОСОБА_44 ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47 ОСОБА_48 ОСОБА_49 ОСОБА_50 ОСОБА_51                                                                                     ОСОБА_52 ОСОБА_53 ОСОБА_54 ОСОБА_55 ОСОБА_56 ОСОБА_57 ОСОБА_58 ОСОБА_59

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...