Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/22694/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано судом: 06.11.2017. Зареєстровано: 06.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2017.
Дата набрання законної сили: 03.11.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/22694/16-к
		Провадження №11-кп/772/318/2017
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач : ОСОБА_2 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 листопада 2017 року  м. Вінниця
		Апеляційний суд Вінницької області в складі:
		головуючого ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі ОСОБА_5 
		з участю прокурора ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		засудженого ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого та засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання про звільнення засудженого від покарання за хворобою,-
		В С Т А Н О В И В:
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про звільнення від покарання за хворобою.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні зазначеного клопотання судом зазначено про врахування тяжкості вчинених злочинів, характеру захворювання та характеристики засудженого. Так, суд вказав, що ОСОБА_8 засуджений до довічного позбавлення волі за вчинення умисних особливо тяжких злочинів, згідно висновку спеціальної лікарської комісії №1 від 19.09.2014 року у засудженого встановлено повну сліпоту обох очей, проте вказане захворювання не становить загрози для життя і здоров`я засудженого і не перешкоджає подальшому відбуванню покарання. Крім цього зазначено, що ОСОБА_8 посередньо характеризується за місцем відбування покарання, має 16 стягнень, які погашені.
		В апеляційних скаргах захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2016 року через істотні порушення кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання про звільнення засудженого від покарання. Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що в порушення вимог кримінального процесуального закону при наявності суперечностей у висновку спеціальної лікарської комісії та поясненні лікаря медичної частини УВП №1 ОСОБА_9 суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання захисту про призначення судово-медичної експертизи для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім цього не було в повній мірі досліджені і інші обставини, зокрема щодо особи засудженого.
		В судовому засіданні засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги з підстав, викладених в них та просять задовольнити їх в повному об`ємі.
		Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційних скарг вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
		 Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, провівши часткове судове слідство, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги засудженого та його захисника підлягає до задоволення з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Як убачається з ухвали, суд не дотримав зазначені вимоги закону, через що завчасно дійшов висновку про безпідставність клопотання про звільнення засудженого від покарання за хворобою.
		Відповідно до ч.2 ст.84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
		Із зазначеного випливає, що встановлення захворювання, що входить до «Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції і Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 «Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», саме по собі не є підставо для прийняття судом такого рішення. При вирішенні цього питання слід врахувати і інші обставини.
		З роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1973 року (зі змінами) №8 вбачається, що звільнення від відбування покарання через хворобу може бути застосовано судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у тих випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків.
		У зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що полягали в безпідставному відхиленні клопотання про призначення експертизи та неповнотою судового розгляду, а саме дослідження обставин, що могли вплинути на правильне вирішення справи, судом апеляційної інстанції проведено судове слідство, в ході якого встановлено наступне.
		ОСОБА_8 засуджений 13 листопада 2001 року Апеляційним судом Хмельницької області за ст.ст.215-3 ч.2, 215-3 ч.3, 140 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. «в», «г», «і», «з», 17, 93 п.п. «в», «г», 19, 93 п.п. «а», «г», «е», 19, 17, 93 п.п. «а», «г», 229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), 257, 263 ч.1, 263 ч.2, 348, 357 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3, 70, 71 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. Засуджений за вчинення тринадцяти епізодів умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, завданні тяжких тілесних ушкоджень, у незаконному зберіганні вогнепальної зброї, бандитизмі та розбої. Зокрема, обвинувачувався у вбивствах семи осіб, включаючи трьох працівників міліції, які намагалися перешкодити вчиненню ним злочинів (п.37 Рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 року «Каверзін проти України» (заява 23893/03)).
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13 травня 2003 року вирок суду першої інстанції змінено, - виключено з вироку вказівку суду про призначення ОСОБА_8 покарання з застосуванням ч.1 ст.71 КК України і вважати його засудженим на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.215-3 ч.2, 215-3 ч.3, 140 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. «в», «г», «і», «з», 17, 93 п.п. «в», «г», 19, 93 п.п. «а», «г», «е», 19, 17, 93 п.п. «а», «г», 229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), 257, 263 ч.1, 263 ч.2, 348, 357 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.
		Після затримання працівниками правоохоронних органів зазнав катувань з боку останніх, внаслідок чого розвинулось захворювання та 28.09.2004 року міжрайонною офтальмологічною медиком-соціальною експертною комісією (МСЕК) міста Дніпропетровська ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва МСЕ-ДНА-01 № НОМЕР_1 визнаний інвалідом 1-ї групи безстроково з 01 жовтня 2004 року.
		Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» (заява 23893/03) встановлено порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з катуванням заявника працівниками міліції; порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з не проведенням органами влади ефективного розслідування за скаргою заявника на катування; порушення статті 3 Конвенції з огляду на відсутність у період з січня до вересня 2001 року адекватної медичної допомоги у зв`язку з ушкодженням ока; порушення статті 3 Конвенції у зв`язку з застосуванням до заявника наручників у Дніпропетровській колонії.
		Згідно висновку №1 спеціальної лікарської комісії про медичний огляду засудженого щодо наявності захворювання, визначеного переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання від 10.09.2014 року, у ОСОБА_8 діагностовано повну сліпоту обох очей, після травматичний рубець рогівки OD, зарощення зіниці, передня спайка OD, більмо рогівки OS, субатрофія лівого очного яблука OS ІІІ ступеню. При цьому рішенням комісії визначено, що наявне захворювання не становить загрози для життя і здоров`я засудженого і не перешкоджає подальшому відбуванню покарання.
		Через невідповідність вищевказаного висновку СЛК вимогам, викладеним в додатку №13 до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавленням волі», відповідно до рекомендацій, викладених в п.3 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 28.09.1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», судом апеляційної інстанції 01.02.2017 року призначено судово-медичну експертизу засудженого ОСОБА_8 .
		Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №13 від 26.04.2017 року у ОСОБА_8 наявні хвороби нервової системи та органів чуття: повна сліпота обох очей в зв`язку з патологічними змінами очей: після травматичний рубець рогівки, зарощення зіниці, передня спайка правого ока; більмо рогівки, субатрофія лівого очного яблучка ІІІ ступеню (офтальмологічний статус: VOD=0 (нуль), VOS=0 (нуль); а також після травматична енцефалопатія з ознаками значних розладів лікворо-динаміки (ліквор-гіпертензивний синдром, віддалені наслідки черепно-мозкової травми значного ступеню) із вестибулярною та вазо-вегетативною дисфункцією з пароксизмами по типу симпато-адреналових (прояви сильного дифузного головного болю, запаморочення, внутрішньо-черепного тиску, пригніченості, заторможеності).
		На даний час у ОСОБА_8 вказані захворювання очей (повна сліпота обох очей в поєднанні з наслідками перенесеної черепно-мозкової травми) підпадають під вимоги «Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції і Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 «Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» (додаток №12, п.7 розділу VI).
		Отримані при обстеженнях дані також доводять необхідність суворого контролю за показниками внутрішньочерепного гомеостазу, оскільки характер лікворо-гіпертензивного синдрому у ОСОБА_8 в значній мірі обумовлює прогноз виникнення небезпечних для життя ускладнень, зокрема інсульту.
		Характер наявних захворювань, характер перебігу вказаних патологічних змін у ОСОБА_8 , враховуючи динамічні зміни клінічних проявів і даних лабораторних досліджень, свідчать про погіршення його фізичного стану та розвиток тяжких наслідків, що відбувалось, судячи з наявних матеріалів, в період з січня 2001 року по 2004 рік в місцях позбавлення волі.
		Характер і клінічні прояви виявлених захворювань у ОСОБА_8 обмежують здатність його до самозбереження (ідентифікація людей і об`єктів, адекватне реагування на незвичні ситуації, дотримання особистої безпеки) та свідчать про постійну потребу сторонньої допомоги та догляду.
		Наявні захворювання у ОСОБА_8 за своїм причинно-наслідковим зв`язком обумовили в останнього порушення функцій самообслуговування: пересування, обмеження здатності до самообслуговування (виконання соціально-побутових функцій, задоволення власних потреб), здатності до орієнтації (самостійно орієнтуватись в часі та просторі, мати уяву про навколишні предмети, розрізняти зорові образи людей та предметів, наявність та відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), комунікації (здатність до спілкування), трудової діяльності, тощо.
		Вказане свідчить про ускладнення та тяжкі наслідки захворювань ОСОБА_8 за час відбування покарання і узгоджується з фактом визнання його комісією МСЕК 01.10.2014 року інвалідом першої групи безстроково.
		Оцінюючи наявні медичні висновки суд не приймає до уваги висновок №1 спеціальної лікарської комісії про медичний огляду засудженого від 10.09.2014 року, оскільки в ньому окрім встановленого діагнозу, який сам по собі підпадає під перелік захворювань, які можуть бути підставою для звільнення засудженого від відбування покарання, лікарською комісією без наведення обґрунтувань зроблено висновок про те, що наявне захворювання не перешкоджає подальшому відбуванню покарання.
		Натомість висновок комісійної судово-медичної експертизи №13 від 26.04.2017 року, до складу якої в якості членів експертної комісії були залучені відповідні фахівці вузького профілю, а саме завідувач відділення мікрохірургії ока Вінницької обласної клінічної лікарні ім.. Пирогова ОСОБА_10 , завідувач неврологічного відділення Вінницької центральної районної клінічної лікарні ОСОБА_11 , завідувач відділення функціональної діагностики Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні ім.. академіка ОСОБА_12 на підставі досліджених медичних документів та безпосереднього дослідження стану здоров`я ОСОБА_8 , окрім встановленого діагнозу, який не суперечить попередньому, містить обґрунтування погіршення стану здоров`я хворого та наслідки, до яких таке погіршення може призвести.
		Крім цього допитаний судом начальник відділення №3 соціально-психологічної служби Вінницької УВП №1 ОСОБА_13 пояснив, що засуджений ОСОБА_8 є інвалідом першої групи, в 2015 році був переведений до камери для 2-3 осіб. На його думку наявне у засудженого захворювання не перешкоджає відбуванню покарання, оскільки він має можливості здійснювати елементарні функції по самообслуговуванню, за межами камери його супроводжують або працівники установи, або співкамерники. Про загрозу подальшого ускладнення хвороби йому невідомо. З приводу організації побуту засуджений до нього не звертався. З працівників установи за засудженим ніхто не закріплений. При цьому ОСОБА_8 приймає участь в програмі «Правова просвіта», а також відвідує релігійні служби. Допомогу в побуті надають інші ув`язнені, які перебувають в одній камері.
		Начальник медичної частини ДУ Вінницька УВП №1 ОСОБА_14 пояснив, що він перебуває на займаній посаді близько одного року. В установі виконання покарань відбуває покарання довічно засуджений ОСОБА_8 , який є інвалідом першої групи по зору  повна сліпота обох очей. Крім цього в нього спостерігаються залишкові явища перенесеної черепно-мозкової травми. Хворий іноді жаліється на головні болі, розлади ходьби, координацію рухів. Протягом року на лікування до інших медичних закладів ОСОБА_8 не направлявся. На його думку наявні захворювання не перешкоджають відбувати покарання. Від призначеного лікування не відмовляється. В установі виконання покарань неможливо здійснювати постійний контроль за внутрішньочерепним тиском особи. Допомогу в повсякденному побуті надають особи, які перебувають з ним в приміщенні.
		В.о. начальника медичної служби ДУ Вінницька УВП №1 ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_8 проходить медичний огляд два рази на рік. Також проводиться огляд засудженого по його вимозі. Востаннє він звертався зі скаргами на головний біль. В умовах відбування покарання постійний контроль за внутрішньочерепним тиском засудженого не здійснюється.
		Начальник відділу медичного забезпечення Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань і пробації ОСОБА_16 суду пояснив, що особисто з ОСОБА_8 не знайомий, однак у нього на розгляді іноді перебувають скарги зазначеного засудженого з приводу медичного забезпечення. Про наявний висновок експертів йому невідомо.
		Таким чином в ході допиту зазначених свідків судом установлено, що ОСОБА_8 і на даний час скаржиться на головні болі, запаморочення, що об`єктивно узгоджується з дослідженим висновком експерта та крім цього встановлено, що в умовах відбування покарання неможливо здійснювати постійний контроль за станом здоров`я засудженого (зокрема за показниками внутрішньочерепного гомеостазу) для запобігання значного ускладнення здоров`я. Також встановлено факт надання допомоги в організації побуту іншими особами.
		В ході з`ясування інших обставин справи, а саме вивченням особи засудженого ОСОБА_8 встановлено, що на початковому етапі відбування покарання засуджений характеризувався негативно, притягувався до дисциплінарної відповідальності до 2008 року включно.
		З наявних та досліджених судом характеристики за 2010 рік, 2013-2105 роки вбачається, що ОСОБА_8 характеризується посередньо, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання, розпорядок дня установи, за що чотири рази заохочувався правами начальника установи. У взаємовідносинах з засудженими не конфліктний, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Дбайливо ставиться до майна установи, приймає участь в реалізації програми «Духовне відродження».
		З дослідженої психологічної характеристики засудженого вбачається, що за психоемоційним станом у ОСОБА_8 адекватна самооцінка, послідовний в вчинках та поведінці, має низький рівень агресивності та йому притаманна адекватна реакція на зауваження та поради.
		Вирішуючи питання про можливість звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у зв`язку з захворюванням на тяжку хворобу, окрім норм ст.84 КК України та рекомендацій, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України №8 від 28.09.1973 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу», суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Таким чином судом установлено, що під час перебування ОСОБА_8 під вартою, останній захворів на тяжку хворобу, яка відповідно до додатку №12 п.7, розділу 6 «Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції і Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 «Про затвердження порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», може бути підставою для звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.
		При цьому суд також враховує, що згідно висновку експертів №13 від 26.04.2017 року отримані при обстеженнях дані доводять необхідність суворого контролю за показниками внутрішньочерепного гомеостазу, оскільки характер лікворо-гіпертензивного синдрому у ОСОБА_8 в значній мірі обумовлює прогноз виникнення небезпечних для життя ускладнень, зокрема інсульту. Характер наявних захворювань, характер перебігу вказаних патологічних змін у ОСОБА_8 , враховуючи динамічні зміни клінічних проявів і даних лабораторних досліджень, свідчать про погіршення його фізичного стану та розвиток тяжких наслідків, що відбувалось, судячи з наявних матеріалів, в період з січня 2001 року по 2004 рік в місцях позбавлення волі. Характер і клінічні прояви виявлених захворювань у ОСОБА_8 обмежують здатність його до самозбереження (ідентифікація людей і об`єктів, адекватне реагування на незвичні ситуації, дотримання особистої безпеки) та свідчать про постійну потребу сторонньої допомоги та догляду. Наявні захворювання у ОСОБА_8 за своїм причинно-наслідковим зв`язком обумовили в останнього порушення функцій самообслуговування: пересування, обмеження здатності до самообслуговування (виконання соціально-побутових функцій, задоволення власних потреб), здатності до орієнтації (самостійно орієнтуватись в часі та просторі, мати уяву про навколишні предмети, розрізняти зорові образи людей та предметів, наявність та відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), комунікації (здатність до спілкування), трудової діяльності, тощо.
		Такі висновки на переконання апеляційного суду свідчать про існування суттєвої загрози життю та здоров`ю засудженого.
		Крім цього суд приймає до уваги тривалу сенсорну ізоляцію особи (відсутність зору), що обумовлює обмеження особи до самообслуговування, ідентифікації, комунікації, трудової діяльності.
		З цього приводу у рішенні «Лорс проти Нідерландів» («Lorse and Others v. The Netherlands) від 04.02.2003 року (заява 52750/99) в п.63 Європейський суд з прав людини наголосив, що повна сенсорна ізоляція, поєднана з тотальною соціальною ізоляцією, може знищити особистість та становить форму негуманного поводження, яка не може бути виправдана потребами забезпечення безпеки за будь-яких причин.
		Встановлені під час апеляційного розгляду обставини переконують суд в тому, що наявне захворювання ОСОБА_8 перешкоджає подальшому відбуванню покарання та в даному випадку засуджений підлягає звільненню від подальшого відбування покарання.
		Керуючись ст.ст.332, 405 КПК України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_8 задовольнити.
		Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про звільнення від покарання за хворобою скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 про звільнення від покарання за хворобою задовольнити.
		Звільнити ОСОБА_8  ІНФОРМАЦІЯ_1 від подальшого відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2002 року за ст.ст.215-3 ч.2, 215-3 ч.3, 140 ч.2, 142 ч.3, 93 п.п. «в», «г», «і», «з», 17, 93 п.п. «в», «г», 19, 93 п.п. «а», «г», «е», 19, 17, 93 п.п. «а», «г», 229-6 ч.1 КК України (в редакції 1960 року), 257, 263 ч.1, 263 ч.2, 348, 357 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.3, 70 КК України у зв`язку з захворюванням на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.
		Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Судді:
		Згідно з оригіналом:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...