Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1260/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2017. Зареєстровано: 06.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2017.

Результат оскарження 07.12.2022 Верховний Суд: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1260/17
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді         Шевякова І.С.,розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1         до Полтавської обласної ради         , Управління  державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради, треті особи - Комунальне підприємство "Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи" Полтавської обласної ради, Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи, Департамент охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації,           про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		          ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської обласної ради (надалі також Відповідач -1), Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі також відповідач-2; Управління державної реєстрації) про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії. 
		          У своєму позові ОСОБА_1 просила:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської обласної ради, що прийняте на Пленарному засіданні сімнадцятої сесії сьомого скликання 14 липня 2017 року за № 520 "Про створення комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи" Полтавської обласної ради";
		- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської обласної ради, що прийняте на Пленарному засіданні сімнадцятої сесії сьомого скликання 14 липня 2017 року за № 521 "Про ліквідацію Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи";
		- зобов`язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради скасувати та вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис, проведений 18.07.2017 року, а саме: № 15881020000016453 про проведення державної реєстрації юридичної особи - Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи" Полтавської обласної ради (ІК юридичної особи 41467163);
		- зобов`язати Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради скасувати та вилучити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань записи, проведені 18.07.2017 року, а саме: запис про перебування Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи (ІК юридичної особи 26553989) в стані припинення; запис про зміну керівника, зміну складу підписантів Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи (ІК юридичної особи 26553989).
		          В обґрунтування таких вимог ОСОБА_1 вказала, що рішенням Полтавського районного суду від 19.04.2017 року, що набрало законної сили, вона поновлена на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи (надалі також Полтавський обласний центр МСЕК). Також існують інші, раніше винесені судові рішення про поновлення її на цій посаді. Рішення судів не були виконані відповідачем, Полтавською обласною радою, належним чином поновлення її на посаді головного лікаря здійснено не було. Натомість Полтавською обласною радою були прийняті оскаржувані рішення про ліквідацію Полтавського обласного центру МСЕК та створення на базі цього ж комунального майна Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» (надалі також КП «Полтавський обласний центр МСЕК»).
		          Позивач вважала, що зазначеними рішеннями порушені її права на належне виконання судових рішень про поновлення її на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕК. Самі ж рішення є незаконними, оскільки:
		норми Закону України «Про місцеве самоврядування», які за текстом оскаржуваних рішень, стали підставою для їх прийняття, не передбачають права та повноважень обласних рад створювати чи ліквідовувати установи охорони здоров'я;
		порушені вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», згідно ст. 3 якого, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, отже, ця установа перебуває у віданні виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування;
		порушені вимоги Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року, згідно якого утворення, реорганізація та ліквідація обласних (з-поміж інших) медико-соціальних експертних комісій визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ;
		при прийнятті оскаржуваних рішень порушені вимоги Регламенту Полтавської обласної  ради, зокрема, в частині своєчасності оприлюднення проектів рішень та в частині попереднього ознайомлення з проектом депутатів обласної ради;
		порушено Статут Полтавського обласного центру МСЕК, згідно якого ліквідація чи реорганізація центру здійснюється за рішенням Власника, управління охорони здоров'я облдержадміністрації та участю трудового колективу або суду чи господарського суду.
		Вимоги до Відповідача-2, що заявила позивач, витікають з незаконності рішень Полтавської обласної ради, що стали підставою для реєстраційних процедур припинення та створення відповідних юридичних осіб, а також з твердження позивача про те, що документи для вчинення у Державному реєстрі записів про перебування Полтавського обласного  центру МСЕК в стадії припинення, про зміну керівника та складу підписантів юридичної особи були подані Відповідачу -2 неуповноваженою особою. 
		Позивач та її представник у судовому засіданні підтримували позовні вимоги. У письмових поясненнях та поясненнях усних наполягали на своїх тезах на доведення протиправності оскаржуваних рішень Полтавської обласної ради, зміст яких в цілому описаний вище. Також, у своїх поясненнях сторона позивача стверджувала про порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на наявність ряду судових рішень та виконавчих проваджень про поновлення позивача на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕК (детальне письмове пояснення див. т.3 а.с. 45-52).
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду  від 07.08.2017 року до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача були залучені Департамент охорони здоров'я  Полтавської обласної державної адміністрації, КП «Полтавський обласний центр МСЕК» та Полтавський обласний центр МСЕК.
		Відповідач-1, Полтавська обласна рада, проти задоволення позову заперечував. Надав письмові заперечення по справі (т.2 а.с.146-157).
		Свої заперечення ґрунтував на тому, що оскаржувані рішення не стосуються прав та інтересів позивача, ОСОБА_1, оскільки відсутні будь-які невиконані рішення про поновлення її на посадах Полтавського обласного центру МСЕК. Також, заперечував наявність інших порушень, про які йшлося в позові. Зокрема, вважав, що для ліквідації та створення установ медико-соціальної експертизи Полтавська обласна рада має достатні повноваження. Наявність таких повноважень доводив з посиланням на передбачене ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» право розпорядження майном комунальної власності, на базі саме якого був створений Полтавський обласний центр МСЕК, що ліквідується, та яке передано створюваному КП «Полтавський обласний центр МСЕК». З посиланням на норми цивільного законодавства стверджував, що Полтавська обласна рада оскаржуваними рішеннями реалізувала повноваження власника, функції якого вона виконує по відношенню до комунального майна. Відповідач-1 вважав, що ним не допущено порушень процедурного характеру, зокрема, проекти оскаржуваних рішень не є такими, які підлягають завчасному оприлюдненню; процедура прийняття проектів дотримана відповідно до Регламенту Полтавської обласної ради. Вказував, що позивач посилався на норми Регламенту, що вже не є дійсним. Аналогічно заперечував посилання позивача на окремі пункти Статуту Полтавської обласного центру МСЕК, оскільки редакція Статуту, на яку посилалися, є нечинною і була змінена. Положення про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, яким слід було керуватися при вирішенні питань створення, реорганізації, ліквідації установи здійснення медико-соціальної експертизи, на яке мається посилання у Постанові Кабінету Міністрів України № 13137 від 03.12.2009 року «Питання медико-соціальної експертизи», - на даний час ніким не розроблене й не прийняте. Тому норми Постанови КМУ № 1317 при прийнятті оскаржуваних рішень не враховувались.
		Так само заперечував проти задоволення позову представник Відповідача -1 у судовому засіданні, надавши пояснення, в цілому аналогічне за змістом письмовому запереченню, зміст якого викладено.
		Представник Відповідача-2, Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради, у судове засідання не з'явився. Відповідач -2 проти задоволення позову не заперечував, поклавшись на розсуд суду, направив також до суду заяву про розгляду справи за відсутності свого представника (т.1 а.с.113-114).
		Також, заперечував проти задоволення позову представник третіх осіб (одна й та сама особа, представляла за відповідними довіреностями і Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, і КП «Полтавський обласний центр МСЕК», і Полтавський обласний центр МСЕК). Зміст заперечень представника третіх осіб в цілому обґрунтований тими ж твердженнями, що заперечення Полтавської обласної ради. Представник третіх осіб вважав, що Полтавська обласна рада була повноважна приймати оскаржувані рішення, з огляду на наявність у неї повноважень з розпорядження комунального майна, функції власника якого вона виконує на підставі закону; процедуру формування проектів та прийняття рішень не було порушено; права та інтереси позивача ОСОБА_1 не були порушені оскаржуваними рішеннями та реєстраційними діями Відповідача-2, оскільки відсутні невиконані рішення судів про поновлення її на посадах Полтавського обласного центру МСЕК.
		Заслухавши у судовому засіданні пояснення осіб, які беруть участь у справі, витребувавши усі докази, про які просили представники та які вважав за необхідне витребувати суд, судом прийнято рішення про завершення судового розгляду справи у порядку письмового провадження, проти чого представники не заперечували.
		Згідно із частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. 
		З огляду на вказані норми, а також на частину 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість розглядати справу в порядку письмового провадження.
		З пояснень осіб, що беруть участь у справі, матеріалів адміністративної справи судом встановлені такі фактичні обставини.
		ОСОБА_1 перебувала на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕК з 21.09.1995 року.
		Так, наказом Управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21.09.1995 р. № 92-К п.3  ОСОБА_1 була призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи.
		23.05.2012 року між Полтавською обласною радою та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого остання призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на трирічний строк з 23.05.2012 року по 22.05.2015 року.
		Розпорядженням голови Полтавської обласної ради № 97 від 21.05.2015 р. «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 звільнено із займаної посади відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 р. у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту.
		На виконання вищезазначеного розпорядження Наказом Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації № 40 - К від 21.05.2015 року «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 була звільнена на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України 22.05.2015 року.
		Після цього позивач, ОСОБА_1, неодноразово зверталася до судів із позовами про поновлення на посаді та була поновлена після отримання рішень судів про задоволення позовів, але знову звільнялася Полтавською обласною радою.
		Зокрема, рішенням Полтавського районного Полтавської області від 17.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 14.01.2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року, скасовано розпорядження голови Полтавської обласної ради «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» № 97 від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту та наказ Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації № 40-к від 21.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року в зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту (п.2 ст. 36 КЗпП України).
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року.
		Рішенням Полтавської обласної ради третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) від 29.01.2016 року № 49 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» відповідно до пункту 2 ст. 36 КЗпП України та на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17.09.2015 року у справі 545/1491/15ц, пунктом 1 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року. Пунктом 2 звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 22.05.2015 року відповідно до пункту 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, управління майном Полтавської обласної ради, про визнання рішення незаконним та поновлення на посаді задоволено.
		Визнано незаконним і скасовано рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 в частині: «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року та звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року відповідно до п. 2 ст.36 КЗпП України у зв'язку зі закінченням терміну дії трудового контракту.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року.
		Зобов'язано Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року з фактичним допущенням до виконання обов'язків на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи.
		Рішенням колегії суддів апеляційного суду від 29 листопада 2016 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» пункт 1, яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року скасовано.
		Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29.01.2016 р. № 49 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи» пункт 1, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року.
		В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року залишено без змін.
		Рішенням дванадцятої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради № 309 від 23 грудня 2016 року взято до уваги рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03.06.2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29.11.2016 року, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22.05.2015 року.
		Визнано подовженим дію трудового контракту з ОСОБА_1 головним лікарем Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, з 22.05.2015 року по 26.12.2016 року.
		Звільнено ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 26.12.2016 року відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням терміну дії трудового контракту.
		Після цього звільнення ОСОБА_1 знову звернулася до суду з відповідним позовом про поновлення на посаді. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, вказане рішення залишене без змін і набрало законної сили після винесення відповідної ухвали Апеляційним судом Полтавської області 02.06.2017 року.
		Визнано незаконним і скасовано рішення пленарного засідання дванадцятої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради від 23.12.2016 р. № 309 «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи».
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 27.12.2016 року. Зобов'язано Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з фактичним допущенням до виконання попередніх обов'язків.
		09.06.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області видано виконавчі листи з даного рішення. Департаментом охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації 06.07.2017 року винесено наказ № 100-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру МСЕК з фактичним допущенням до виконання обов'язків. Направлено клопотання  державному виконавцю про закінчення виконавчого провадження. Постановами від 19.08.2017 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчив відповідні виконавчі провадження з виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 19.04.2017 року (т.2 а.с.199-202) у зв'язку з їх фактичним виконанням.
		Рішенням Полтавської обласної ради № 469 від 26.04.2017 року було визнано продовженою дію контракту з ОСОБА_1 як з головним лікарем Полтавського обласного центру МСЕК. Однак цим же рішенням ОСОБА_1 була звільнена зі вказаної посади у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту (т.3 а.с.114).
		Дане рішення Полтавської обласної ради оскаржені ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави, станом на час розгляду справи відсутня інформація про постановлені судові рішення за таким позовом.
		Також, у ході розгляду справи встановлено, що наказом по Полтавському обласному  центру МСЕК № 48-к від 28 травня 2015 року «Про призначення ОСОБА_1.» п.1 її призначено на посаду лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1 з 28 травня 2015 року та доручено їй за згодою, виконання поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язків голови цієї ж комісії з 28 травня 2015 року, а п.3 наказу встановлено доплату до заробітної плати за виконання обов'язків голови обласної МСЕК №1 в розмірі 25% посадового окладу за основною посадою.
		Наказом № 106-К від 11.09.2015 року скасовано п.п.2, 3 наказу від 28 травня 2015 року № 48-К.
		Наказом обласного центру МСЕК від 29 лютого 2016 року № 24-к з 01 березня 2016 року її переміщено з посади лікаря-терапевта обласної МСЕК № 1 на посаду лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК, а наказом обласного центру МСЕ від 15 липня 2016 року № 122-К її звільнено з вказаної посади за прогули без поважних причин 15 липня 2016 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України.    
		Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 липня 2017 року позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, треті особи :  в.о. головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Шпилько Лариса Олександрівна, Шпилько Лариса Олександрівна про скасування наказу про звільнення, як такого, що є незаконним та поновлення на посаді  задоволено частково.
		Визнано незаконним і скасовано наказ Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи № 122-К від 15 липня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта спеціалізованої психіатричної МСЕК».
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта обласної МСЕК Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 15 липня 2016 року. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області набрало законної сили 21.09.2017 року в момент проголошення ухвали Апеляційного суду Полтавської області, яким воно залишено без змін.
		17.07.2017 року Шевченківським ВДВС м. Полтави Головного територіального управління юстиції в Полтавській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Полтавського районного суду від 11.07.2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта Полтавського обласного центр МСЕК з 15 липня 2016 року. (т.2 а.с. 219). За твердженням позивача та її представника,  станом на момент розгляду даної адміністративної справи вказане рішення суду не виконано, ОСОБА_1 до робочого місця допущена не була. 
		На пленарному засіданні 14 липня 2017 року сімнадцятої сесії сьомого скликання Полтавська обласна рада прийняла рішення № 520 «Про створення комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи». Вирішено: створити комунальне підприємство «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи»; призначити виконуючого обов'язки директора вказаного підприємства, передати створеному комунальному підприємству на баланс майно з балансу Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи; виконуючому обов'язки директора доручено підготувати та подати на затвердження Статут підприємства, здійснити його державну реєстрацію, вирішити питання ліцензування і акредитації; інше (т.1 а.с. 14-15).
		Додатком до цього рішення є перелік матеріальних цінностей Полтавського обласного центру МСЕК, що передаються на баланс КП «Полтавський обласний центр МСЕК».
		На тому ж пленарному засіданні та в той же день Полтавською обласною радою прийнято рішення № 521 «Про ліквідацію Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи». Вирішено припинити Полтавський обласний центр МСЕК як юридичну особу, утворити ліквідаційну комісію, голові ліквідаційної комісії доручити проведення ліквідаційних процедур; інше (т. 1 а.с. 20-21).
		18.07.2017 року особа, яку рішенням № 521 Полтавської обласної ради було призначено головою ліквідаційної комісії Полтавського обласного центру МСЕК, подала державному реєстратору згадане рішення задля внесення запису про припинення юридичної особи та відомості про зміну підписанта. Відповідні записи до ЄДР внесені.
		18.07.2017 року наказом начальника управління майном Полтавської обласної ради затверджено Статут КП «Полтавський обласний центр МСЕК» (т.2 а.с. 47-57).
		Цього ж дня уповноважена рішенням № 520 Полтавської обласної ради особа подала це рішення разом з іншими документами державному реєстратору задля внесення запису про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК». Відповідні записи до ЄДР внесені.
		Позивач, ОСОБА_1, з огляду на викладені вище обставини неодноразових звільнень її з роботи та відмов поновлювати її на роботі, вважаючи, що ліквідацією установи, на роботі в якій вона має бути поновлена, порушуються її трудові права, звернулася до суду з даним позовом. 
		За наслідком судового розгляду справи, суд прийшов до таких висновків.
		Як зазначалося вище, позивач стверджувала про незаконність оскаржуваних нею рішень обласної ради, посилаючись на відсутність у Полтавської обласної ради нормативно встановлених повноважень ліквідовувати та створювати таку установу охорони здоров'я як обласний центр МСЕК.
		З дослідження змісту рішень Полтавської обласної ради № 520 та № 521 встановлено, що як на нормативну підставу їх прийняття Полтавська обласна рада посилалася на ряд правових норм.
		Так, рішення № 520  від 14.07.2017 року Полтавської обласної ради «Про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК» містить посилання на п. 20 ч. 1 ст. 43; ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.14,16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.ст.62,63,78 Господарського кодексу України, ст. 87 Цивільного кодексу України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я».
		Рішення № 521  від 14.07.2017 року Полтавської обласної ради «Про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК» містить посилання на п. 20 ч. 1 ст. 43; ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.104, 111, 112 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, ст.ст. 14,16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я».
		Згідно п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» «Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях», виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:…вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
		Відповідно до ст. 60 цього ж Закону «Право комунальної власності»,  територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. 
		Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. 
		Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. 
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 
		Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. 
		Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. 
		Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. 
		Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: 
		1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; 
		2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад; 
		3) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Стаття 87 Цивільного кодексу України внормовує створення юридичної особи: для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. 
		Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. 
		Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
		Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. 
		Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. 
		Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). 
		          Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
		Згідно зі ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
		Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.  Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
		Статтями 111 та 112 Цивільного кодексу України врегламентовано загальний порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів.
		Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України, припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
		Згідно ст. 62 та ст. 63 Господарського кодексу України встановлено визначення підприємства як суб'єкта господарювання, а також види та організаційні форми підприємств.
		Статтею 78 Господарського кодексу України надано загальне визначення та основні правила господарської діяльності комунального унітарного підприємства.
		Відповідно до статей 14, 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи виконавчої влади. 
		Кабінет Міністрів України організує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в сфері охорони здоров'я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров'я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи виконавчої влади в сфері охорони здоров'я. 
		Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в сфері охорони здоров'я, визначають єдині науково обґрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров'я населення, формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення сфері, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в сфері охорони здоров'я. 
		Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, а також органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров'я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.
		Згідно ст.16 цього ж Закону «Заклади охорони здоров'я», держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності.
		Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.
		Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
		Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.
		Заклади охорони здоров'я підлягають акредитації у випадках та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов'язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах. 
		Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
		Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
		Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства.
		Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров'я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п'яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров'я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Призначення на посаду та звільнення з посади керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
		Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.
		За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.
		За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
		Заклади охорони здоров'я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.
		Заклади охорони здоров'я, утворені в результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я - державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (в тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки.
		          Законом України від 06.04.2017 року № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я» (надалі Закон 2002) було внесено окремі зміни до  Основ законодавства України про охорону здоров'я. Зокрема, надано визначення «заклад охорони здоров'я», «охорона здоров'я», «медичне обслуговування»; встановлену процитовану вище редакцію статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я  та редакції статей 18,24 цього ж Закону щодо особливостей фінансування та участі громадськості. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень цього ж Закону, державні та комунальні заклади охорони здоров'я - бюджетні установи можуть реорганізовуватися в казенні підприємства або комунальні некомерційні підприємства. Зміна основного виду діяльності державного та комунального закладу охорони здоров'я з медичного обслуговування населення (медична практика) у зв'язку із зміною його організаційно-правової форми забороняється.
		          З аналізу процитованих норм законодавства, матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що Полтавська обласна рада мала належні повноваження власника по відношенню до юридичних осіб медико-соціальних експертних комісій, які й реалізувала шляхом прийняття оскаржуваних рішень, фактично реорганізувавши комунальний заклад охорони здоров'я, Полтавський обласний центр МСЕК, у комунальне некомерційне підприємство з аналогічною назвою - як це й передбачено Прикінцевими положеннями Закону 2002.
		          Суд погоджується з твердженням сторони позивача про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень Відповідачем-1 не було враховано вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року «Питання медико-соціальної експертизи» (надалі Постанова 1317). Більше того, факт, що ця Постанова не була врахована, визнав у ході судового засідання і представник Полтавської області ради, Відповідача-1. 
		          Так, цією Постановою затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, згідно  пункту 4 якого медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. 
		Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації. 
		Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні. 
		Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік. 
		МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар. 
		Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.
		          Суд витребував інформацію щодо прийняття вказаного Положення у Міністерства охорони здоров'я України, також у третіх осіб по справі.
		Третіми особами, які беруть участь у справі, було надано повідомлення про те, що вони не володіють інформацією про прийняття Міністерством охорони здоров'я України згаданого Положення (т. 2 а.с.177-179).
		На вимогу ухвал суду про надання Положення або ж інформації про його прийняття та реєстрацію Міністерством охорони здоров'я України направлено у відповідь лише примірник Положення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія»  та копія постанови Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року «Питання медико-соціальної експертизи» ( т.3 а.с.161).
		Третьою особою у справі, Департаментом охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації, надано суду копії листів, згідно яких на запит Департаменту Міністерством охорони здоров'я України повідомлено, що Положення про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центри (бюро) медико-соціальної експертизи Міністерством не розроблялося, не затверджувалося і не реєструвалося ( т.4 а.с.9-10).
		          Таким чином, незважаючи на те, що Постановою 1317 встановлено норму про  необхідність при створенні, реорганізації, ліквідації обласної експертної комісії керуватися спеціальним актом, що встановлює відповідну процедуру, суд констатує неможливість для відповідача керуватися даною нормою. Оскільки спеціальний процедурний нормативний акт, про який йде мова, органами виконавчої влади не був ані розроблений, ані прийнятий.
		При цьому суд зауважує, що відсутність спеціального нормативного акту не може обмежити відповідного суб'єкта у праві та компетенції вчиняти необхідні правочини, на можливість яких вказують наведені вище законодавчі норми.
		          Також, позивач вказувала в обґрунтування своїх вимог на порушення Полтавською обласною радою процедурних норм прийняття рішень на сесії, передбачених Регламентом Полтавської обласної ради.
		          Судом перевірено дотримання відповідних норм. Встановлено такі фактичні обставини справи.
		13.05.2017 року Голова Полтавської облдержадміністрації звернувся до Голови Полтавської обласної ради листом з пропозицією розглянути питання про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК» (т.2 а.с. 95).
		13.06.2017 року проект такого рішення сесії обласної ради був направлений Полтавській обласній раді (т. 2 а.с. 108).
		03.07.2017 року розпорядженням Голови Полтавської обласної ради № 119 було скликано пленарне засідання сімнадцятої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання на 14.07.2017 року, до порядку денного питань для розгляду сесії було включено, з-поміж іншого, питання про створення  КП «Полтавський обласний центр МСЕК» (т. 2. а.с.173-176).
		07.07.2017 року комісією з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення Полтавської обласної ради підтримано проект рішення про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК» (т.2 а.с. 97-99).
		12.07.2017 року Полтавською обласною державною адміністрацією направлено до Полтавської обласної ради проект рішення сесії Полтавської обласної ради «Про ліквідацію Полтавського обласного центру МСЕК» для винесення на розгляд сесії 14.07.2017 року. (т.2 а.с.103). Згідно пояснювальної записки, проект даного рішення про ліквідацію Полтавського обласного центру МСЕК вноситься з метою недопущення скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров'я (т.2 а.с. 106-107).
		14.07.2017 року комісією з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення Полтавської обласної ради підтримано проект рішення про ліквідацію Полтавського обласного центру МСЕК (т.2 а.с. 96, 100-101)
		Вище описано процедуру створення, внесення і подання до обласної ради проектів оскаржуваних рішень № 520 та № 521. Також на вимогу суду представником Полтавської обласної ради надано копії проектів рішень з візами відповідальних за підготовку та проходження проектів осіб (т.3 а.с. 204-206).
		Перевіряючи твердження позивача про порушення Полтавською обласною радою власного Регламенту при прийнятті оскаржуваних рішень, суд встановив, що позивач дійсно виходила зі старої редакції Регламенту, яка вже була змінена на час прийняття рішень № 520 та № 521. Позивач та її представник пояснили, що саме ця редакція Регламенту малася в загальному доступі на інтернет-сайті Полтавської обласної ради.
		Судом було витребувано у Відповідача-1 редакцію Регламенту, актуальну на час прийняття оскаржуваних рішень.
		На вимогу суду Полтавською обласною радою надано власний Регламент в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень (т. 3 а.с.3-38).
		Згідно ч. 1 ст.22 Регламенту, проекти рішень, інші матеріали з питань, рекомендованих для розгляду на сесії, в міжсесійний період подаються до виконавчого апарату обласної ради, як правило, не пізніше, ніж за 20 робочих днів, а у виняткових випадках не пізніше, ніж за 10 днів до запланованої дати проведення чергового пленарного засідання, відповідно до плану роботи, та обов'язково доводяться до відома депутатів не пізніше, ніж за 3 дні до початку засідань постійних комісій, як правило, у електронному вигляді, а у виняткових випадках - у день проведення сесії.
		Статтею 23 Регламенту встановлено вимоги до проекту рішення обласної ради та процедурні етапи формування й проходження проекту рішення обласної ради.
		Порівнявши фактичні обставини, встановлені з названих доказів, суд погоджується з твердженням Відповідача-1 про те, що ним було дотримано вимоги Регламенту щодо рішення № 520 «Про створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК». 
		У той же час суд констатує допущене порушення Регламенту щодо рішення № 521 «Про ліквідацію Полтавського обласного центру МСЕК». Проект даного рішення було направлено до Полтавської обласної ради тільки 12.07.2017 року - тобто за два дні до сесії, на якій здійснено його прийняття. При цьому докази направлення цього проекту депутатам до моменту голосування взагалі не надані. Суд погоджується з позивачем в тому, що необізнаність депутатів заздалегідь зі змістом цього проекту рішення могла вплинути на результати волевиявлення.
		Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про відсутність факту оприлюднення заздалегідь проектів оскаржуваних рішень, так як згідно змісту ст.22 Регламенту, оприлюдненню для обговорення підлягають проекти рішень регуляторного характеру та проекти нормативно-правових актів.
		          Суд також не приймає до уваги твердження сторони позивача про порушення Статуту Полтавського обласного центру МСЕК та порушення, допущені Відповідачем-2 під час реєстраційних дій з припинення Полтавського обласного центру МСЕК та реєстрації створення КП «Полтавський обласний центр МСЕК».
		          Згідно останньої редакції Статуту Полтавського обласного центру МСЕК, що затверджена 25.07.2016 року (т. 1 а.с. 222-230),  даний центр є закладом охорони здоров'я, що надає медичну допомогу населенню на території Полтавської області. Засновник - Полтавська обласна рада. Власники - територіальні громади Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.
		          Враховуючи загальні вимоги до процедури створення та припинення юридичної особи, детально наведені вище норми законів, що регламентують створення, припинення, реорганізацію та діяльність як юридичних осіб взагалі, так і спеціалізованих закладів охорони здоров'я, власник (Полтавська обласна рада) уповноважений приймати такі рішення, які були прийняті у даному разі.
		          Реєстраційні процедури припинення та створення юридичних осіб, що є предметом розгляду у даній справі, відбулися на підставі та у спосіб, встановлені законом, і були наслідком прийняття оскаржуваних рішень обласної ради.
		          Суд не приймає як доведене твердження сторони позивача щодо того, що документи для реєстрації подавалися неуповноваженими особами, оскільки таке твердження спростоване як змістом оскаржуваних рішень (які уповноважили відповідних осіб на такі дії), так і матеріалами реєстраційних справ, що в повному обсязі долучені до справи адміністративної у вигляді фотокопій (томи 1-2).
		          Перевіривши та надавши оцінку правовій позиції позивача, висловленій в обґрунтування своїх вимог, суд також змушений вказати на таке.
		Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Тобто, умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
		У свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
		Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
		При цьому, виходячи з наведених вище положень частини другої статті 55 Конституції України, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
		Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 №6-зп (у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки ОСОБА_3 щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи)) зазначив: "частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.".
		Водночас задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.
		В обґрунтування позивачем порушення своїх прав та/або інтересів, що потребують судового захисту, було покладено тезу про порушення її трудових прав та порушення інтересу у правомірній поведінці відповідача по відношенню до поновлення її на посаді у Полтавському обласному центрі МСЕК на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Таким чином, позивач вважала, що виконання судових рішень про поновлення її на роботі стане неможливим після ліквідації власне установи, де вона поновлена - Полтавського обласного центру МСЕК.
		Суд знаходить таку позицію необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності.
		Незважаючи на те, що оскаржувані рішення були винесені зі вжиттям термінів «створення» і «ліквідація», фактично насправді відбулася реорганізація медичного закладу комунальної форми власності: Полтавського обласного центру МСЕК в Комунальне підприємство «Полтавський обласний центр МСЕК».
		Такий факт випливає, перш за все, з аналізу функцій та повноважень вказаних двох юридичних осіб.
		          Так, згідно даних ЄДРПОУ, Полтавський обласний центр МСЕК є комунальною організацією (установа, заклад), власником (засновником) є Полтавська обласна рада; основним видом діяльності облікований КВЕД 84.12 «Регулювання у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування» (т.1 а.с.22-26).
		Згідно даних ЄДРПОУ, 18.07.2017 року зареєстроване КП «Полтавський обласний центр МСЕК», яке також є комунальним підприємством, засновник Полтавська обласна рада, основний вид діяльності - КВЕД 84.12 «Регулювання у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування» (т. 1 а.с. 27-31)
		Згідно останньої редакції Статуту Полтавського обласного центру МСЕК, що затверджена 25.07.2016 року ( т. 1 а.с. 222-230),  даний центр є закладом охорони здоров'я, що надає медичну допомогу населенню на території Полтавської області. Засновник - Полтавська обласна рада. Власники - територіальні громади Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Метою діяльності Закладу є надання медичної допомоги населенню для досягнення соціальних та інших результатів на підставі ліцензії. Основними напрямками діяльності Підприємства є здійснення медичної практики, організація та проведення медико-соціальної експертизи в області, сприяння проведенню відповідними службами області ефективних заходів з профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя, інше (т.1 а.с.234).
		Згідно Статуту КП «Полтавський обласний центр МСЕК», затвердженого 18.07.2017 року, дане підприємство є закладом охорони здоров'я, заснованим на майні спільної комунальної власності територіальних громад області; засновник - Полтавська обласна рада, підприємство підпорядковане та підзвітне Департаменту охорони здоров'я Полтавської облдержадміністрації. Підприємство є закладом медико-соціального захисту, метою діяльності якого є надання медичної допомоги населенню для досягнення соціальних та інших результатів на підставі ліцензії. Основними напрямками діяльності Підприємства є здійснення медичної практики, організація та проведення медико-соціальної експертизи в області, сприяння проведенню відповідними службами області ефективних заходів з профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя, інше ( т.2 а.с.159-168)
		          Вищий адміністративний суд України у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висловив правову позицію щодо правонаступництва органу (організації, установи), наділених владними функціями (п.9): «При визначенні процесуального правонаступництва судам слід виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, та враховувати, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то в такому випадку суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників. У випадку ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача.
		У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач судом залучається інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
		Виходячи з положень статей 55, 56 Конституції України у будь-якому разі в названих вище випадках спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому суди повинні враховувати, що відмова у відкритті або закриття провадження у такій справі з підстав ліквідації (припинення діяльності, позбавлення частини повноважень, звільнення з посади, скорочення посади) суб'єкта владних повноважень є неприпустимими».
		З викладеного слід зробити висновок про те, що правонаступництво органу (організації, установи), наділеного владними функціями, слідує за переданими самими «владними функціями». Медико-соціальні комісії у відносинах встановлення юридичних фактів, пов'язаних з інвалідністю, від імені держави наділені владними повноваженнями, приймаючи рішення, що впливає на права, свободи, статус осіб. 
		Відтак, оскільки відповідна «владна функція» передана від ліквідованої юридичної особи до новоствореної у формі комунального підприємства, суд приходить до однозначно висновку про те, що  КП «Полтавський обласний центр МСЕК» є правонаступником Полтавського обласного центру МСЕК. 
		По-друге, на таке правонаступництво прямо вказує норма закону.
		Як уже зазначалося вище, при прийнятті обох оскаржуваних рішень Полтавська обласна рада керувалася Законом України від 06.04.2017 року № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я» (Закон 2002).
		Згідно Прикінцевих положень цього Закону, п. 2: державні та комунальні заклади охорони здоров'я - бюджетні установи можуть реорганізовуватися в казенні підприємства або комунальні некомерційні підприємства. Зміна основного виду діяльності державного та комунального закладу охорони здоров'я з медичного обслуговування населення (медична практика) у зв'язку із зміною його організаційно-правової форми забороняється.
		Не підлягають реорганізації в казенні підприємства та/або комунальні некомерційні підприємства заклади охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, а також інші заклади охорони здоров'я відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		А згідно Пункту 3 Прикінцевих положень, встановлено, що до 31 грудня 2018 року:
		1) кредитори державних та комунальних закладів охорони здоров'я, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов'язань, припинення або дострокового виконання зобов'язання або забезпечення виконання зобов'язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов'язанні у такому разі не вимагається;
		2) обов'язкова оцінка майна, передбачена Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", для закладів охорони здоров'я, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, не застосовується;
		3) звільнення працівників закладів, що реорганізуються відповідно до пункту 2 цього розділу, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу;
		4) казенні підприємства та комунальні некомерційні підприємства, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ відповідно до пункту 2 цього розділу, є правонаступниками всіх прав та обов'язків відповідних бюджетних установ. Органи, що здійснюють управління майном відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ, передають відповідним казенним підприємствам та комунальним некомерційним підприємствам, що утворюються у результаті реорганізації таких установ відповідно до пункту 2 цього розділу, майно, що входить до цілісного майнового комплексу державного чи комунального закладу охорони здоров'я - бюджетної установи, яким користувалися на законних підставах ці заклади. Майно, що передається від державних та комунальних закладів охорони здоров'я - бюджетних установ відповідно до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, утворених у результаті реорганізації, закріплюється за ними на праві оперативного управління.
		          У справі, що розглядається, дії Полтавської обласної ради в повній мірі відповідають диспозиції цитованої норми: рада, як орган, що здійснює управління майном комунального закладу охорони здоров'я, передала комунальному некомерційному підприємству «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» цілісний майновий комплекс Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, про що свідчать додатки до оскаржуваних рішень обласної ради.
		Не вдаючись до аналізу обставин звільнення й поновлення позивача на посаді, не оцінюючи дії державних виконавців та Відповідача-1 з приводу поновлення позивача, суд з викладеного вище робить закономірний висновок про те, що трудові права позивача не можуть бути порушені оскаржуваними рішеннями. Оскільки мала місце фактична реорганізація установи; мається пряма законодавча заборона звільнення працівників реорганізовуваної установи; будь-які судові рішення про поновлення позивача на роботі можуть бути виконані з дотриманням правил поновлення незаконно звільненого працівника при реорганізації установи.
		Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відтак, суд констатує недоведеність порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями Відповідача-1 та діями Відповідача-2 та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		На підставі викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовити.
		          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		 
		          Суддя                                                                                І.С. Шевяков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...