Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/4599/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2017. Зареєстровано: 09.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.
Дата набрання законної сили: 02.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 357/4599/16-ц   Головуючий у І інстанції Кошель Б. І.Провадження № 22-ц/780/4382/17                           Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46                                                                                                 02.11.2017      
		<s>                                                                                                                                                                                            </s>
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії  суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
		В С Т А Н О В И Л А :
		В квітні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, де, просила
		визнати недійсним та скасувати рішення сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 22 серпня 2013 року №1023-45-VI в частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
		визнати недійсним та скасувати рішення сесії Білоцерківської міської ради Київської області №1279-62-VI від 29 серпня 2013 року в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
		визнати недійсним свідоцтво про право власності №27181965, видане на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		скасувати рішення про державну реєстрацію земельних ділянок за №№7095542, 7095597, 7095632.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належать квартири №№1, 5 у житловому будинку №13 з господарськими будівлями та спорудами, що по вул. Короленка в м. Біла Церква. 
		Даний будинок розташований на земельній ділянці, частину якої їй надано у користування, інша частина земельної ділянки розподілена між співвласниками житлового будинку: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та землі загального користування, згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 29 квітня 1974 року №232 та рішенням товариського суду ЖЕК №2 від 31 травня 1974 року.
		Рішенням №1023-45-VI сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 22 серпня 2013 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є власниками квартир №№2, 6 в будинку №13, що по вул. Короленко в м. Біла Церква. 
		Рішенням №1279-62-VI сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 29 серпня 2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за рахунок земель населеного пунктум. Біла Церква, земельні ділянки, загальною площею 0,0756 га, що по вул. Короленко в м. Біла Церква.
		Проте, передача у власність земельної ділянки відповідачам відбулась із суттєвими порушеннями норм чинного законодавства, що в свою чергу призвело до накладення земельних ділянок сторін по справі одну на одну, суттєве звуження проїзду ( проходу ) до будинку позивача.
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
		Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2013 року №1023-45-VI в частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
		Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Білоцерківської міської ради №1279-62-VI від 29 серпня 2014 року в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку кадастровий номер №3210300000:04:012:0287, видане на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
		Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за №7095542 від 17 вересня 2014 року, №7095597 від 17 вересня 2014 року та №7095632 від 17 вересня 2014 року на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідно, проведену Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
		На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що рішення сесії Білоцерківської міської ради №1279-62-VI від 29 серпня 2014 року, в частині передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки при його постановленні було допущено порушення встановленого для цього законом порядку, наслідком чого стало порушення прав позивачки ОСОБА_5, яка позбавлена можливості оформити свої права на земельну ділянку ( приватизувати земельну ділянку ) в звязку з накладанням земельної ділянки відповідачів на земельну ділянку, яка надана їй в користування, факт чого підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
		Оскільки виданим на імя відповідачів свідоцтвом про право власності на земельну ділянку порушуються права позивачки ОСОБА_5, щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача про визнання оспорюваного свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними та скасування державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно за №7095542 від 17 вересня 2014 року, №7095597 від 17 вересня 2014 року та №7095632 від 17 вересня 2014 року на імя ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідно, проведену Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.
		Не погоджуючись із ухваленим рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
		Просять рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним. 
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_5 є власником 32/100 частин житлового будинку №13, що по вул. Короленка в м. Біла Церква на підставі договору дарування від 17 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого 06 вересня 2007 року в електронному реєстрі за №125 ( а.с. 99 ).
		Співвласниками зазначеного домоволодіння є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в розмірі 38/100 його частин, ОСОБА_6  ? його частини, ОСОБА_7  1/10 його частину та ОСОБА_5  32/100 його частин ( а.с. 100-102 ).
		Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 29 квітня 1974 року №232 та рішенням товариського суду ЖЕК №2 від 31 травня 1974 року за домоволодінням по вул. Короленка 13, в м. Білій Церкві закріплено земельну ділянку 2501 кв.м. та проведено розподіл земельної ділянки, за яким виділено у користування ОСОБА_9 ( ОСОБА_5 ) 853 кв.м., ОСОБА_10 ( ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ) 773 кв.м., проїзд до загальної частини виїзду останніх визначено в їх загальне користування ( а.с. 91, 95-96 ).
		Рішенням №1023-45-VI Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2013 року «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що АДРЕСА_1, 6, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 756 кв.м. ( а.с. 111, 118 ).
		Рішенням №1279-62-VI сесії Білоцерківської міської ради Київської області від 29 серпня 2014 року затверджено проекти землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, земельну ділянку, загальною площею 0,0756 га, що по вул. Короленко в м. Біла Церква ( а.с. 112 ).
		При цьому, згідно висновку №1489 від 14 жовтня 2013 року, Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міськради вважало за можливе передати у спільну-часткову власність земельну ділянку, що АДРЕСА_2, 6, загальною площею 0,0756 га ( в т.ч. земельна ділянка, площею 0,0021 га, на яку встановлюється сервітут ) з цільовим використанням  для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( а.с. 127-128, 129 ).
		Ухвалюючи рішення з цього приводу, управлінням встановлені обмеження на використання земельної ділянки, що по вул. Короленка 13, кв. 2,6, зокрема, щодо суміжних землекористувачів - на земельну ділянку, площею 0,0021 га, яке вважало необхідним укласти договір земельного сервітуту ( там же ).
		Погоджуючи розроблений приватним підприємством «Разань» проект землеустрою за заявою відповідачів від 10 вересня 2013 року, відділ Держземагентства у м. Білій Церкві Київської області 26 травня 2014 року встановив такі ж обмеження на використання зазначеної земельної ділянки   ( а.с. 117, 120, 125, 126 ).
		Однак, акт про встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки від 02 липня 2012 року, складено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11, за відсутності погодження та підпису позивача по справі ( а.с. 124 ).
		Оспорюючи правомірність виділення відповідачам земельних ділянок та порушення її права землекористування, ОСОБА_5 в квітні 2016 року звернулась до суду із зазначеним позом ( а.с. 2-4 )
		За її клопотанням було проведено судову земельно-технічну експертизу, згідно висновків якої від 13 квітня 2017 року встановлено наступне.
		Згідно матеріалів, в складі проекту землеустрою відсутні: копія клопотання ( заяви ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відомості про обчислення площі земельної ділянки, акт перенесення в натуру ( на місцевість ) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, перелік обмежень у використанні земельних ділянок, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру   ( на місцевість ).
		Крім того, проект землеустрою містить такі невідповідності за змістом:
		відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий план земельної ділянки - це графічний документ, на якому відображаються:
		- площа земельної ділянки;
		- зовнішні межі земельної ділянки ( із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності );
		- координати поворотних точок земельної ділянки;
		- лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;
		- кадастровий номер земельної ділянки;
		- кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);
		- межі земельних угідь;
		- межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;
		- контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
		Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
		На кадастровому плані, що є невідємною частиною проекту землеустрою ( а.с. 122 ), відсутні:
		- таблиця із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки;
		- межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельної ділянки, які зазначені у висновку управління містобудування та архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки по вул. Короленка, 13, кв. 2,6 за №1489 від 14 жовтня 2013 року.
		Крім того, кадастровий план не відповідає п. 1.1.6 наказу Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті міністрів України «Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 ( ГКНТА-2.04-02-98 )» №56 від 09 квітня 1998 року, а саме: не застосовано діючі «Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500» з урахуванням доповнень і пояснень Укргеодезкартографії, щодо особливостей їх застосування.
		У висновку відділу Держземагентства у м. Біла Церква №298 від 26 травня 2014 року ( а.с. 126 ) «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну часткову власність», зазначено, що земельна ділянка розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Короленка, 13, кв. 2,6. 
		У той же час, у вищезазначеному висновку вказано, що Відділ Держземагенства у м. Біла Церква Київської області погоджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у спільну часткову власність гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 в рівних долях, по вул. Травнева, 63 в межах м. Біла Церква, Київської області.
		Виходячи із наведеного, у висновку відділу Держземагентства у м. Біла Церква №298 від 26 травня 2014 року, зазначена суперечлива інформація щодо адреси ділянки.
		Наявний у проекті землеустрою акт про встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11О від 02 липня 2012 року, містить лише ремарку про передачу межових знаків, при цьому не складений, як власне, акт про передачу межових знаків. 
		Крім того, неможливо встановити кількість переданих на зберігання межових знаків ( замість кількості межових знаків зазначена площа земельної ділянки ).
		Згідно п. 3.12. Інструкції про встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості ) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18 травня 2010 №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) здійснюється виконавцем у присутності власника ( користувача ) земельної ділянки, власників ( користувачів ) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним ( ними ) особою. 
		Повідомлення власників ( користувачів ) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) здійснюється виконавцем завчасно, шляхом надсилання рекомендованого листа, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.
		Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) може здійснюватися за відсутності власників ( користувачів ) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
		Згідно кадастрового плану земельної ділянки, яка відводиться у спільну часткову власність громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за проектом землеустрою, дана земельна ділянка межує із землями загального користування, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_13
		В даному випадку в акті відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_5 ( підпис якої відсутній в акті ) була належним чином повідомлена про час проведення вищезазначених робіт.
		Як зазначено вище, проект землеустрою розроблений на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 22 серпня 2013 року №1023-45-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам» ( а.с.118 ), яке в свою чергу стало підставою для розробки проекту землеустрою.
		При цьому, акт про встановлення на місцевості і погодження зовнішніх меж земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 02 липня 2012 року, тобто за рік до надання дозволу на відведення земельної ділянки, що суперечить послідовності виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		У завданні на виконання робіт ( а.с. 120 ) в частині характеристики земельної ділянки зазначено, що земельні сервітути відсутні. 
		При цьому, на кадастровому плані земельної ділянки ( а.с. 122 ) нанесена територія, площею 0,0021 га, названа сервітутом, що накладається на земельну ділянку. 
		Враховуючи все вищезазначене експерт приходить до висновку, що копія проекту землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства, чинного станом на 29 серпня 2014 року, в частині його складу та змісту.
		Окрім цього, як зазначено у висновку, існуючий проїзд ( прохід ) облаштований крізь земельну ділянку, щодо якої розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0756 га, у спільну-часткову власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 173а-188 ).
		Суд апеляційної інстанції, з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів             ( майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо ).
		Ухвалюючи рішення по справі, місцевий суд, з точки зору суду другої інстанції, у повній мірі врахував зазначені порушення при виділенні земельної ділянки відповідачам та переконливо прийшов до висновку, що цим порушені, зокрема, право землекористування ОСОБА_5, яке підлягає захисту.
		За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 15 ЦК України, ст.ст. 83, 116, 118, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову на підставі зазначених доказів по справі, віднесених судом до числа належних та допустимих відповідно до положень ст.ст. 58-60 ЦПК України.
		При цьому, ним дана належна оцінка доказів по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.
		А тому, доводи апелянтів про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 81, 83, 116, 120, 122, 125-126, 158 ЗК України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ст.ст 119, 120-121 ЦПК України, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції та спростовуються дослідженими судом належними та допустимими доказами по справі.
		Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що судом передчасно відкрито провадження по справі, про дію розподілу земельної ділянки, проведеного рішенням товариського суду ЖЕК №2 від 31 травня 1974 року, земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органом місцевого самоврядування та цим порядком скористались відповідачі, звернувшись до постійної комісії з питань ефективного використання земель всіх форм власності, відсутні докази перешкод інженерним службам для ремонту та обслуговування на земельній ділянці інженерних мереж та те, що відповідачі не чинили перешкод в її користуванні, відсутні докази порушення прав позивача, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, також не спростовують висновки суду першої інстанції про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою, в силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.
		Передчасність відкриття провадження по справі, як заявляють апелянти, з точки зору суду другої інстанції, не свідчить у силу викладеного про помилковість висновків місцевого суду про обґрунтованість заявлених вимог та не може бути підставою для задоволення апеляції у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.
		Тим паче, ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не оскаржена апелянтами та набрала чинності в установленому законом порядку.
		Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що розподіл земельної ділянки, проведений рішенням товариського суду ЖЕК №2 від 31 травня 1974 року, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки у зазначеного органу на період його ( рішення ) постановлення не було повноважень щодо розгляду зазначеного спору між співвласниками майна згідно Положення про товариські суди Української РСР, затвердженого указом №1852 Президії Верховної Ради Української РСР від 23 березня 1977 року.
		Звернення ж до постійної комісії з питань ефективного використання земель всіх форм власності, як зазначають апелянти, на переконання апеляційного суду, не позбавило відповідачів обовязку погоджувати межі земельної ділянки, яка їм надавалась у власність, із ОСОБА_5.
		Недотримання ж встановленого законом порядку надання земельної ділянки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з точки зору суду другої інстанції, свідчить про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом задоволення заявлених позовних вимог у відповідності до положень ст. 15 ЦК України.
		Посилання апелянтів на відсутність доказів порушення прав позивача, на переконання апеляційного суду, окрім іншого, не відповідає дійсності, оскільки повністю спростовується висновком судової земельно-технічної експертизи від 13 квітня 2017 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, який судом відносться до числа належних та допустимих доказів згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України.
		Надані відповідачами докази, зокрема, копії рішень, заява, рекомендації постійної комісії, листи, довідка ( а.с. 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216 ), у силу викладеного, не є підставою для задоволення апеляційних вимог.
		При цьому, допущена судом першої інстанції описка щодо прав ОСОБА_5 на належну їй на праві користування земельну ділянку, на переконання апеляційного суду, не є, у даному разі, підставою для зміни чи скасування судового рішення, оскільки вона                ( описка ) може бути виправлена у відповідності до положень ст. 219 ЦПК України.
		А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.
		Окрім цього, згідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:                                  А.С. Сержанюк
		 
		 
		 
		 
		Судді:                                        С.О. Журба
		 
		 
		 
		       ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...