Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/6481/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2017. Зареєстровано: 09.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.
Дата набрання законної сили: 23.01.2018
Результат оскарження 23.01.2018 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/6481/17
		пр. №  2-а/759/236/17   
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		    25 жовтня 2017 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
		головуючого - судді           П'ятничук І.В.,
		при секретарях                    Немировській А.М., Винарчук М.А.,
		 розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
		в с т а н о в и в :
		     Позивач ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ПОУПФУ в м. Києві) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.          Позовні вимоги обґрунтовує наступним.
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з травня 2012 р. одержує пенсію державного службовця, призначену Управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва.
		ОСОБА_1 зверталася до Правобережного об'єднаного УПФУ м. Києва із заявою про перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням оплати праці державних службовців, зокрема, були збільшені посадові оклади, надбавки за ранг та вислугу років, згідно з постановою Кабінету Міністрів України» від 06.04.2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» (зі змінами та доповненнями), та постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів».
		За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено у такому перерахунку, що підтверджується листом Правобережного об'єднаного УПФУ м. Києва, копія якого додається.
		Позивач, не погоджуючись з висновками Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, свої законні вимоги обґрунтовує наступним чином.
		     Так, на час виходу на пенсію після звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-економіста Державної служби статистики України відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення пенсії Позивачу), було встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
		Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
		     Виходячи на пенсію, Позивач мала законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір державного пенсійного забезпечення та здійснювати його перерахунок пропорційно у випадку зміни сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
		За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 було відмовлено у такому перерахунку, що підтверджується листом Правобережного об'єднаного УПФУ м. Києва.
		Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач була вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги адміністративного позову підтримав та просив задовольнити посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
		     Представник відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, надіслав до суду заперечення, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
		     Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості.
		     Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Належними суд визнає докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Поруч з цим, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 
		За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.
		Так, на час виходу на пенсію після звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-економіста Державної служби статистики України відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення пенсії Позивачу) (надалі - Закон № 3723-ХІІ), було встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
		     Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
		     Виходячи на пенсію, Позивач мала законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір державного пенсійного забезпечення та здійснювати його перерахунок пропорційно у випадку зміни сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
		     Статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ було змінено лише 01.01.2015 р. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII. 
		     Згідно вказаного закону ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ було викладено в новій редакції, а саме встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, до цього часу такого порядку не встановлено, тобто не встановлено державного регулювання питання перерахунку пенсій державним службовцям.
		     Отже, вносячи певні зміни законодавець виключив норму, яка встановлювала правила перерахунку пенсій державним службовцям, яка діяла понад 10 років, позбавивши державних службовців раніше задекларованої державою гарантії на подальший перерахунок пенсії державним службовцям у випадку зміни сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
		     Хоча згідно із ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		     Таким чином, очікування на здійснення перерахунку розміру пенсійного забезпечення були законними та правомірними.
		     Необхідність дотримання і забезпечення принципу правомірних (законних) очікувань підтверджується й прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Так, при вирішенні питання щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав і основоположних свобод та протоколів до неї (надалі - Конвенція) велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.
		     За прецедентною практикою ЄСПЛ принцип правової визначеності є складовою частиною верховенства права.
		     У широкому сенсі в основі принципу правової визначеності лежить ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним принципам.
		     Таким чином, стійкість (стабільність) нормативних орієнтирів має значення для створення чітких, зрозумілих та довготривалих правил поведінки.
		     Діючи за такими правилами, особа повинна мати впевненість в реалізації цих норм у життя і повинна бути реально захищеною від негативних наслідків.
		     Відповідні стандарти правозастосування визначаються Конвенцією та практикою ЄСПЛ.
		     У більшості випадків ЄСПЛ розглядає поняття «заочні очікування» як елемент верховенства права й елемент «юридичної визначеності» та як об'єкт захисту, у тому числі, коли йдеться про захист законних очікувань.
		     Зокрема, у справах «Пайн Белі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо можливості ефективного використання права (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 р., серія A, N, 332, с. 21, п. 31) (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).
		     Таким чином, легітимність очікування поєднує як елемент їх законності, так і елемент їх стабільності, тобто зумовлену законом правомірність сподівань суб'єктів суспільних відносин на реалізацію проголошених норм. Тому очікування суб'єктів суспільних відносин повинні захищатися від непередбачуваних змін законодавства, якими встановлений відповідний правовий режим чи певних правил поведінки.
		     Так, відповідно до Постанови КМУ № 292, з урахуванням довідки 02.03.2017 р. № 19.1-27/40-17, виданої Державною службою статистики України на вимогу Позивача, заробітна плата на посаді головного спеціаліста-економіста Державної служби статистики України, яку займала ОСОБА_1 перед виходом на пенсію, була підвищена у зв'язку зі збільшенням посадового окладу до 4 308,00 грн., надбавки за ранг - до 300,00 грн., надбавки за вислугу років - до 2 154,00 грн. 
		     Поруч з цим, відповідно до постанови КМУ № 15, з урахуванням довідки 02.03.2016 р. № 19.1-27/41-17, виданої Державною службою статистики України на вимогу Позивача, з 01.01.2017 р. заробітна плата на посаді головного спеціаліста-економіста, яку займала ОСОБА_1 перед виходом на пенсію, була підвищена у зв'язку зі збільшенням посадового окладу до 5 900,00 грн., надбавки за ранг - до 300,00 грн., надбавки за вислугу років - до 2 950,00 грн.
		     Вказані вище обставини, пов'язані зі збільшенням складових заробітної плати працюючих державних службовців, були підставою для звернення Позивача до Правобережного об'єднаного УПФУ м. Києва із заявою щодо перерахунку та виплати їй пенсії у зв'язку з підвищенням оплати праці.
		     Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		     Відповідно до ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		     Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, у тому числі основи соціального захисту.
		     Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
		     Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. 
		     Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		     З 01.04.2015 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-ХІІІ (надалі - Закон № 213-ХІІІ).
		Відповідно до п. 5 «Прикінцевих положень» Закону № 213-ХІІІ з 01.06.2015 р. пенсії не призначаються та не перераховуються, у тому числі згідно із Законом № 3723-ХІІ.
		     Проте «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 01.06.2015 р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.
		     Правовідносини, що виникли у процесі реалізації Позивачем права на перерахунок призначеної пенсії основані на принципі юридичної визначеності. 
		     Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі 41/74 «Van Duyn v. Home Office», принцип юридичної визначеності не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
		     Так, п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII суперечить конституційним нормам, передбаченим ст. ст.  8, 21 та 22 Конституції України, адже суттєво звужує соціальні права пенсіонерів, гарантовані державою.
		Таким чином, відмова у перерахунку та виплаті пенсії відповідно до положень Закону № 213-VII не може бути законною та обґрунтованою, адже суперечить положенням Конституції України, норми якої є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. 
		Суд при розгляді конкретної справи має застосовувати Конституцію України як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції України і на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
		     Враховуючи те, що Позивач є пенсіонером, з огляду на положення ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зокрема управління Пенсійного фонду України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		     Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. 
		     Згідно офіційного тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України на підставі рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 р. дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		     Конституція України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
		     Відмова у перерахунку пенсії свідчить про порушення гарантованого Позивачу права на отримання пенсії в розмірі, порядку та на підставах, що діяли під час виходу її на пенсію. Недопустимість звуження змісту та обсягу такого права закріплено в Основному Законі України.
		     З огляду на викладене, бездіяльність Відповідача є такою, що порушує гарантоване право ОСОБА_1 на одержання пенсії в розмірі, встановленому під час її виходу на пенсію, та призводять до звуження існуючого права, що суперечить ст. 46 Конституції України.
		Поруч з цим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Дана правова норма означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців відповідно до Постанови КМУ № 15 у ОСОБА_1 виникло з 01.01.2017 р., відповідно до Постанови № 292 - з 01.05.2016 р. Проте Позивач обмежена шестимісячним строком звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, тому й вимагати перерахунку й виплати пенсії відповідно до Постанови КМУ № 292 вона може лише за останні шість місяців з дня звернення до суду, тобто з 06.10.2016 р., а відповідно до Постанови КМУ № 15 - з 01.01.2017 р.
		Вищий адміністративний суд України у своєму листі № 1425/11/13-10 від 13.10.2010 р. роз'яснив, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевим адміністративним судам необхідно перевіряти додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду. При цьому необхідно враховувати, що предметом позову в цій категорії справ є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір. Тобто можливі випадки, коли в частині вимог позовну заяву слід залишати без розгляду (ч. 1 ст. 100 КАС України), а в іншій частині - відкривати провадження у справі (скорочене провадження).
		Вирішуючи спори вказаної категорії та визначаючи початкову дату, з якої належить зобов'язувати відповідачів проводити такі нарахування та виплату позивачам необхідних коштів, судам слід виходити з визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячного строку, а не «прив'язувати» дату до першого числа відповідного місяця.
		Така правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України (справи №№ К-4551/09, К-59059/09, К-59640/09, К-5445/10, К-8779/10 та інші).
		     Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому на користь Позивача з Відповідача слід стягнути судові витрати.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
		Враховуючи викладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, поясненнями сторін з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ч.1 ст. 94 КАС України, у відповідності до вимог якої витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
		Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст.ст. 2, 11, 18, 71, 87, 99, 104, 160-163, 183-2, 244-2, 254, 256 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, суд -
		п о с т а н о в и в :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задовольнити.
		    Визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва щодо нездійснення перерахунку, призначеної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році», постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів».
		    Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва:     
		    - з 06.10.2016 р. по 31.12.2016 р. провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 р. № 292 «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» у розмірі 80 відсотків від розміру заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад у розмірі 4 308,00 грн., надбавку за ранг у розмірі 300,00 грн., надбавку за вислугу років у розмірі 2 154,00 грн. і врахованих раніше надбавок та премій за 24 календарні місяці роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків зі збереженням індексації;
		    - з 01.01.2017 р. провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок та виплату пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» у розмірі 80 відсотків від розміру заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад у розмірі 5 900,00 грн., надбавку за ранг у розмірі 300,00 грн., надбавку за вислугу років у розмірі 2 950,00 грн. і врахованих раніше надбавок та премій за 24 календарні місяці роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків зі збереженням індексації.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІПН - НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
		    
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...