Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3816/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2017. Зареєстровано: 09.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.
Дата набрання законної сили: 01.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"01" листопада 2017 р.           Справа№ 910/3816/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Ткаченка Б.О.
		суддів:            Мартюк А.І. 
		          Зеленіна  В.О. 
		За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
		 
		представників сторін:
		від позивача -            Новік В.М., дов. № 19/3-02/197 від 14.11.2016 року;
		від відповідача -           Аністратенко О.О., дов. № б/н від 29.05.2017 року;
		від третьої особи - Корольова Є.О., дов. № 1743/09 від 15.07.2017 року.
		 
		розглянувши матеріали
		апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний 
		                                 банк України»
		на рішення               Господарського суду міста Києва
		від                             02.08.2017 року
		у справі                    № 910/3816/16 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом               Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний 
		                                 банк України»
		до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ»                
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача                   Публічне акціонерне товариство «Національний 
		                                  депозитарій України»
		про                             стягнення 382 387 764,28 грн.
		               
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року по справі №   910/3816/16 позов задоволено частково.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 802 370 052,20 грн. - основного боргу, 29  738  554,74 грн. - 3% річних, 122 733 061,63 грн. - інфляційних втрат та 172 414,24 грн. витрат зі сплати судового збору.
		Відстрочено виконання рішення по справі № 910/3816/16 на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року по справі №   910/3816/16 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 132 142 312,55 грн., відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 57 734 509,64 грн. та відстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік та прийняти в цій частині нове рішення, яким:
		1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на користь Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України»:
		- 132 142 312,55 грн. - пені за прострочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу;
		- 180 467 571,27 грн., - інфляційних втрат за просторочення виконання зобов'язання зі сплати відсоткового доходу;
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» суму сплаченого Позивачем судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
		3. Відмовити в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю   «ЕСУ» про відстрочку виконання рішення суду повністю.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2017 року.
		25.09.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		25.09.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа зазначила, що вона діє відповідно вимог Закону України «Про депозитарну систему України», Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 року № 735 та Правил Центрального депозитарію цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, зазначено, що спірне рішення не вплине на права та обов'язки третьої особи, оскільки у останньої не виникне жодних додаткових прав та обов'язків, окрім тих які визначені чинним законодавством.
		У судовому засіданні 27.09.2017 року було оголошено перерву в розгляді справи до 04.10.2017 року.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року було відкладено розгляд справи на 11.10.2017 року.
		У судовому засіданні 11.10.2017 року було оголошено перерву в розгляді справи до 01.11.2017 року.
		25.10.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.
		Представник Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року по справі № 910/3816/16 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 132 142 312,55 грн., відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 57 734 509,64 грн. та відстрочки виконання рішення суду строком на 1 рік та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 132 142 312,55 грн. пені, 180 467 571,27 грн., інфляційних втрат та відмовити у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду повністю.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
		Представник Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав подані ним раніше письмові пояснення, у вирішенні спору поклався на розсуд суду.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
		 
		29.03.2013 року Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (далі - емітент, відповідач, ТОВ «ЕСУ») прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ».
		Відповідно до п.   3.2 Проспекту емісії облігацій ТОВ «ЕСУ», зареєстрованого 12.04.2013 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Проспект емісії облігацій), здійснено випуск іменних, відсоткових  простих (незабезпечених) облігацій серії С у бездокументарній формі у кількості 4  610  644 штук номінальною вартістю 1 000 грн., на загальну суму 4 610  644  000,00 грн.
		25.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - покупець, позивач, ПАТ «Ощадбанк») та ТОВ «ЕСУ» (далі - продавець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № 2807-ДД/2013 (далі - Договір). 
		За умовами Договору позивач придбав у відповідача 2 000 000 штук іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій серії С, загальною номінальною вартістю 2 000 000,00 грн. 
		Виписками про стан рахунку в цінних паперах підтверджується, що станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 9-15 відсотковий періоди ПАТ «Ощадбанк» є власником 1 839 110 шт. іменних відсоткових звичайних (незабезпечених) облігацій.
		Згідно виписок про стан рахунку в цінних паперах за період з 13.03.2017 року по 27.07.2017 року, тобто станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 16 відсотковий періоди, ПАТ «Ощадбанк» є власником відсоткових бездокументарних іменних облігацій ТОВ «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, в кількості 839 110 штук.
		Пунктом 3.4 Проспекту емісії облігацій, з урахуванням змін до нього, визначені права, що надаються власникам облігацій: право отримувати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігації в кінці кожного відсоткового періоду.
		Порядок виплати відсоткового доходу за облігаціями встановлений пунктом 3.8. Проспекту емісії облігацій (зі змінами).
		Так, виплати відсоткового доходу за облігаціями здійснюється у національній валюті України (гривні) самостійно емітентом на підставі зведеного облікового реєстру власників облігацій, складеного депозитарієм на кінець операційного дня, що передує даті виплати відсоткового доходу по облігаціям, та наданого на день виплати відсоткового доходу за адресою: Україна, 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4.
		Згідно з п. 3.8 Проспекту емісії облігацій, з урахуванням внесених змін, встановлені дати виплати відсоткового доходу облігацій, а саме:
		- 9 відсотковий період: дати виплати: з 22.07.2015 по 24.07.2015; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 10 відсотковий період: дати виплати: з 21.10.2015 по 23.10.2015; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 11 відсотковий період: дати виплати: з 20.01.2016 по 22.01.2016; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 12 відсотковий період: дати виплати: з 20.04.2016 по 22.04.2016; кількість днів у процентному періоді - 91; 
		- 13 відсотковий період: дати виплати: з 20.07.2016 по 21.10.2016; кількість днів у процентному періоді - 91;
		- 14 відсотковий період: дати виплати: з 19.10.07.2016 по 21.10.2016; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 15 відсотковий період: дати виплати: з 18.01.2017 по 20.01.2017; кількість днів у процентному періоді - 91.
		- 16 відсотковий період: дати виплати: з 17.03.2017 по 19.03.2017; кількість днів у процентному періоді - 58.
		Відсотки по облігаціях нараховуються відповідно до відсоткових періодів.
		Відсотковий дохід обчислюється за формулою: I=(N * r * T)/(365 * 100), де 
		I - сума відсоткового доходу;
		N - номінальна вартість одної облігації в гривнях;
		r - відсоткова ставка за відповідний відсотковий період;
		T - кількість днів у відповідному відсоткову періоді;
		365 - кількість днів у році.
		Відсоткова ставка за 6-8 відсотковий період оприлюднюється емітентом до 23.06.2014 року, за 9-13 відсотковий період - до 22.04.2015 року.
		Листом № 137 від 16.04.2014 року відповідач повідомив позивача, що відсоткова ставка на 9-13 відсоткові періоди становить 24% річних у разі реєстрації змін до проспекту емісії.
		28.04.2015 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було зареєстровано відповідні зміни до проспекту емісії, що підтверджується розпорядженням № 02-КФ-ВО-О від 28.04.2015 року.
		Як стверджує ПАТ «Ощадбанк», ТОВ «ЕСУ» неналежним чином виконував зобов'язання щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями за 1-8 відсоткові періоди, проте відсотковий дохід за 9-16 відсоткові періоди взагалі не було сплачено. У зв'язку з цим, позивач неодноразово звертався з листами щодо оплатити відсоткового доходу, які залишні без реагування з боку відповідача. 
		З огляду на вказане, ПАТ «Ощадбанк» звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з ТОВ «ЕСУ», з урахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, заборгованість по відсотковим доходам за 9-16 відсоткові періоди у сумі 802 370 052,20 грн., а також 123 142 312,55 грн. пені, 29 738 554,74 грн. 3% річних та 180 467 571,27 грн. інфляційних втрат.
		Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»   встановлено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). 
		Відповідно до п.   15 ч.   1 ст.   1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» проспект емісії цінних паперів - документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
		Частиною 1 ст. 197 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
		Положеннями ч.   1 ст.   8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Пунктом 2 Розділу І «Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств, облігацій міжнародних фінансових організацій та їх обігу», затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2998 від 27.12.2013 року (далі Положення № 2998 від 27.12.2013 року) визначено, що власники облігацій - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на облігації відповідно до законодавства; емітент облігацій - юридична особа - резидент, яка від свого імені розміщує облігації і бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками / міжнародна фінансова організація, яка отримала дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій, яка від свого імені розміщує облігації та бере на себе зобов'язання, що випливають з умов емісії цих облігацій, перед їх власниками.
		Згідно з п. 2 п. 5 Положення № 2998 від 27.12.2013 року емітент відсоткових облігацій повинен виплачувати відсотковий дохід за облігаціями в розмірі та в строк, що встановлені рішенням про розміщення таких облігацій та проспектом їх емісії.
		Умовами ч. 10 ст. 30 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що за невиконання умов проспекту емісії цінних паперів, зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних паперів несе відповідальність, передбачену законом.
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
		Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Вище встановлено, що позивач є власником відсоткових, бездокументарних, іменних облігацій ТОВ «ЕСУ», серії С, код цінних паперів UA 4000163901, станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 9-15 відсоткові періоди - 1 839 110 шт., станом на момент виплати відсоткового доходу облігацій за 16 відсотковий період - 839 110 шт., що підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах позивача. 
		Відповідно до матеріалів справи та Проспекту емісії облігацій вбачається, що відсотковий дохід за 9-16 відсоткові періоди складає 802 370 052,20 грн., який визначається за умовами п. 3.8 Проспекту емісії облігацій, в розрахунку враховується, зокрема кількість облігацій, якими позивач володів станом на дату виплати доходу за відповідний період а саме:
		- за відсоткові періоди з 9 по 15 позивач володів 1 839 110 шт. облігацій, купонний дохід за кожним з періодів складає 110 052 342,40 грн.,
		- за відсотковий період 16 позивач володів 839 110 шт. облігацій, купонний дохід складає 32 003 655,40 грн.
		Слід зазначити, що відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 8818 від 31.05.2017 року, яку призначив суд першої інстанції з метою встановлення відповідності розрахунку заборгованості ТОВ «ЕСУ» перед ПАТ «Ощадбанк» по сплаті відсоткового доходу за облігаціями серії С, у кількості 1  839  110 штук, відсотковий дохід відповідає умовам Проспекту емісії облігацій за 9-13 відсоткові періоди та відповідає розрахунку позивача за вказаний період.
		Доказів погашення заборгованості з виплати відсоткового доходу за 9-16  відсоткові періоди матеріали справи не містять.
		Таким чином, відповідач порушив умови Проспекту емісії облігацій, не здійснив виплату відсоткового доходу за 9-16 відсоткові періоди, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 802 370 052,20 грн.
		Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 802 370 052,20 грн.
		Факт заборгованості з виплати відсоткового доходу та його розмір під час апеляційного перегляду справи сторонами не заперечується.
		 
		У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Проспекту емісії облігацій щодо своєчасної виплати відсоткового доходу за 9-16 відсоткові періоди, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 132 142 312,55 грн. пені за період з 27.07.2015 року по 01.08.2017 року.
		Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. 
		Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного  Закону.
		Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Тобто, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
		Правовідносини між сторонами регулюються умовами Проспекту емісії облігацій, проте ані ним, ані іншими законодавчими актами не встановлено право та розмір штрафних санкції у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання щодо невчасності виплати відсоткового доходу за облігаціями. 
		З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 132 142 312,55 грн.  
		 
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 29 738 554,74 грн. 3% річних та 180 467 571,27 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Колегія суддів відмічає, що виплата відсоткового доходу за кожен відсотковий період є фактично окремою вимогою та не залежить від невиплати за іншим відсотковим періодом, а отже розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат повинен розраховуватись за кожним відсотковим періодом окремо, а не наростаючим підсумком, як зроблено позивачем у своєму розрахунку.
		З огляду на вказане, судовою колегією здійснено наступний розрахунок:
		Відсотковий періодиПеріод простроченняСума боргу (грн)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.)927.07.2015 - 31.07.2017110 052 342,407363 %6 648 367,531024.10.2015 - 31.07.2017110 052 342,406473 %5 843 327,111123.01.2016 - 31.07.2017110 052 342,405563 %5 020 739,611223.04.2016 - 31.07.2017110 052342,404653 %4 199 857,381323.07.2016 - 31.07.2017110 052 342,403743 %3 378 975,151422.10.2016 - 31.07.2017110 052 342,402833 %2 558 092,931521.01.2017 - 31.07.2017110 052 342,401923 %1 736 716,421620.03.2017 - 31.07.201732  003   655,401343 %352 478,62Всього за 9-16 періоди 29 738 554,75Таким чином, за розрахунок суду розмір 3% річних складає 29 738 554,75 грн., що перевищує розрахунок позивача, який складає 29 738 554,74 грн.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у межах заявленої ним суми 29 738 554,74 грн.
		 
		Стосовно розміру інфляційних втрат, то в шапці розрахунку позивачем вказано «розрахунок втрат банку від інфляції (ст. 625 ЦК України) за несвоєчасну сплату ТОВ «ЕСУ» відсоткового доходу за 9-16 відсотковий період за облігаціями серії С, ISIN UA4000163901 за період з 27.07.2015 по 31.07.2017 включно станом на 01.08.2017», проте нижче в таблиці позивач здійснив розрахунок фактично за період з 01.08.2015 року по 01.07.2017 року та просив стягнути з відповідача 180 461 571,27 грн. При цьому, в ньому  зазначено, що кінцева дата (якою вказано в таблиці 01.07.2017) до розрахунку  не включається (т. 2 а.с. 157).
		Суд першої інстанції, здійснюючи перерахунок суми інфляційних втрат дійшов висновку, що вірний період, за який стягується сума інфляційних втрат починається з   01.08.2015 року та закінчується 30.06.2017 року, який відповідає наданому позивачем розрахунку та фактичного періоду зазначеному в ньому (т. 2 а.с. 157), а обґрунтований розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню складає 122 733 061,63 грн.
		Положеннями п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14 роз'яснено, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
		В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97.
		Апелянт посилається на лист Верховного Суду України від  03.04.1997 року № 62-97 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», яким передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому умовно слід вважати, що  сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад       травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
		Проте, судова колегія, дослідивши розрахунок позивача та враховуючи зазначені в ньому періоди дійшла висновку, що позивачем невірно встановлено розмірі індексу інфляції за відповідні періоди, а також позивач, здійснюючи нарахування наростаючим підсумком з урахуванням заборгованості, яка  виникла за попередній період, припустився подвійного врахування одного й  того ж місяця на стиках періодів зазначених самим позивачем.
		Таким чином, розрахунок позивача не відповідає ані логічному порядку розрахунку, ані рекомендаціям зазначеним у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97, на який посилається апелянт.
		При цьому, як і в розрахунку 3% річних колегія суддів відмічає, що виплата відсоткового доходу за кожен відсотковий період є фактично окремою вимогою та не залежить від невиплати за іншим відсотковим періодом, а отже розрахунок інфляційних втрат повинен розраховуватись за кожним відсотковим періодом окремо, а не наростаючим підсумком, як зроблено позивачем у своєму розрахунку.
		Як приклад, якщо заборгованість яка виникла за 9 відсотковий період, то її розрахунок має здійснюватися з наступного дня за датою остаточної сплати відсоткового доходу за цей період та до дня який визначено останнім у розрахунку, тобто незалежно від наявності заборгованості за іншими відсотковими періодами, які мають розраховуватись за таким же принципом - окремо.
		Вказаним критеріям не відповідає як розрахунок позивача, так і розрахунок суду першої інстанції.
		З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про необхідність перерахунку інфляційних втрат відповідно до зазначених вище вимог.
		Слід зазначити, що початковим місяцем розрахунку позивачем вказано серпень 2015 року, а кінцевим червень 2017 року.
		Враховуючи вказане, судовою колегією здійснено наступний розрахунок:
		Відсотковий періодиПеріод заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)901.08.2015 -30.06.2017110052342,401.24827277635,10137329977,501024.10.2015 - 30.06.2017110052342,401.24627055056,05137107398,451123.01.2016 - 30.06.2017110052342,401.20222241637,49132293979,891223.04.2016 - 30.06.2017110052342,401.15517010632,69127062975,091323.07.2016 - 30.06.2017110052342,401.15717265395,23127317737,631422.10.2016 - 30.06.2017110052342,401.10911973794,29122026136,691521.01.2017 - 30.06.2017110052342,401.0687454393,34117506735,741620.03.2017 - 30.06.201732003655,401.0381231208,5333234863,93Всього за 9-16 періоди 131  509 752,72
		Таким чином, за розрахунок суду розмір інфляційних втрат складає 131 509 752,72   грн., що перевищує розрахунок суду першої інстанції (122 733 061,63 грн.), але не перевищує розрахунок позивача (180 461 571,27 грн.)
		Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 131 509 752,72 грн.
		 
		Стосовно заяви про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/3816/16 на 5 років, тобто до 30 липня 2022 року, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
		Пунктом 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 року № 9 встановлено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
		Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
		Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
		Обґрунтовуючи дану заяву відповідач вказує, що порушенням строків виплати відсоткового доходу позивачу з середини 2015 року відбулося через неможливість ТОВ «ЕСУ»  в умовах спаду економіки та інфляційних процесів, що відбуваються у ній, виконати економічні прогнози щодо свого розвитку. За твердженням відповідача, негайне виконання рішення суду є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків, а саме банкрутство ТОВ   «ЕСУ», як мажоритарного акціонера ПАТ «Укртелеком», призведе до порушення стабільності роботи останнього, який в свою чергу надає стратегічно важливі послуги для безпеки держави та соціально значущі для усіх верст населення. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що існують об'єктивні обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення суду.
		Скрутний фінансовий стан ТОВ «ЕСУ» підтверджується його фінансовою звітністю за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, при цьому, негайне виконання оскаржуваного рішення призведе до банкрутства останнього.
		Відповідач також посилається не те, що надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти не тільки забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереження найбільшого оператора телекомунікації та десятки тисяч робочих місць.
		Враховуючи доводи відповідача та можливі негативні наслідки, які будуть при негайному виконанню рішення суду, колегія суддів вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача, а саме про відстрочення виконання рішення суду на один рік з дня набрання рішенням суду законної сили.
		 
		З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткову зміну оскаржуваного рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122 733 061,63 грн. - інфляційних втрат, стягнувши в цій частині 131 509 752,72 грн.
		Доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення по даній справі в іншій частині - не наведено.
		Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду даної справи.
		Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року по справі № 910/3816/16 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині розміру інфляційних втрат.
		У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторін пропорційно.
		Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства  «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року по справі № 910/3816/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5А, код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 г, ідентифікаційний код 00032129) 122 733 061,63 грн. інфляційних втрат - змінити. 
		3.          Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 року в наступній редакції:
		«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд 5А, код 33940565) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12 г, ідентифікаційний код 00032129) 802 370 052,20 грн. - основного боргу, 29 738 554,74 грн. - 3% річних, 131 509 752,72 грн. - інфляційних втрат та 173 818,47 грн. витрат зі сплати судового збору за подання та розгляд позовної заяви».
		4.          В іншій частині рішення залишити без змін.
		5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСУ» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 36 169,68 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.
		6.          Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		7.          Матеріали справи № 910/3816/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		8.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття. 
		 
		Головуючий суддя                                                             Б.О. Ткаченко 
		 
		Судді                                                                                А.І. Мартюк
		 
		                                                                                В.О. Зеленін
		 
		Повний текст рішення складено 03.11.2017 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...