Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5745/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2017. Зареєстровано: 10.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2017.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Результат оскарження 24.03.2021 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/5745/15-к 
		Провадження № 1-кп/750/133/17 
		 
		 В И Р О К
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10 листопада 2017 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
		головуючого  судді  ОСОБА_1 
		секретарів с/з  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6  
		захисника  ОСОБА_7  
		обвинувачених  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015270000000044 від 04.02.2015 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із повною вищою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, 
		    ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що ОСОБА_8 , працюючи з 21 листопада 2014 року інженером з ОДР ДПС ДАІ, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, тобто будучи працівником правоохоронного органу, представником влади та службовою особою, зобов`язаний відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» попереджувати та припиняти злочини та адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу, за пособництва свого знайомого ОСОБА_9 , вчинив всі дії, які вважав за необхідне, для одержання від ОСОБА_10  неправомірної вигоди в розмірі 10000 грн., поєднані з вимаганням, за наступних обставин. 
		03 лютого 2015 року інженер з ОДР ДПС ДАІ ОСОБА_8 , перебуваючи на службовому автомобілі «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в районі перехрестя вулиць Комсомольська та Примакова у м. Чернігові, зупинив автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 . Під час перевірки документів ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10 , що номерні знаки агрегатів його автомобіля не відповідають технічному паспорту та є заміненими, тому на автомобіль необхідно накласти арешт та помістити на штрафний майданчик, а відносно ОСОБА_10 розпочати кримінальне провадження.
		В подальшому, з метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_8 доставив автомобіль ОСОБА_10 до приміщення сектору КДТЗ відділу ІТ та ЕД НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 162-а, тим самим створивши у ОСОБА_10 уяву, що начальник зазначеного експертного підрозділу ОСОБА_11 , з яким спілкувався ОСОБА_8 , виявив факт заміни номера двигуна. 
		Після вказаних дій, запевнивши ОСОБА_10 , що він є правопорушником, ОСОБА_8 повідомив, що у разі сплати йому особисто 500 доларів США, він може не вчиняти передбачених законом дій щодо затримання автомобіля.
		Враховуючи, що ОСОБА_10 не мав з собою потрібної суми грошових коштів, вони домовились, що ОСОБА_10 передасть їх 04 лютого 2015 року. Для забезпечення виконання вищезазначеної вимоги, водійське посвідчення ОСОБА_10 , технічний паспорт на автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ключі від нього залишились у ОСОБА_8 , а автомобіль був поміщений на автостоянку біля житлового будинку № 261 по проспекту Миру в м. Чернігові. 
		Після цього, ОСОБА_10 , розуміючи протиправність вимоги ОСОБА_8 щодо сплати грошових коштів, звернувся до УСБУ в Чернігівській області з приводу вимагання у нього зазначеним працівником міліції неправомірної вигоди за повернення автомобіля.
		Наступного дня, 04 лютого 2015 року, ОСОБА_8 , розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи убезпечити себе, направив на зустріч з ОСОБА_10 для отримання від нього неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, свого знайомого ОСОБА_9 , якому попередньо повідомив обставини справи та передав водійське посвідчення ОСОБА_10 , технічний паспорт на автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ключі від нього.
		Цього ж дня, 04 лютого 2015 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_9 , на автостоянці біля житлового будинку № 261 по проспекту Миру в м. Чернігові, будучи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_8 , та виконуючи спільний з ним умисел на одержання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_10 для передачі ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 10 000 грн., після чого був викритий працівниками правоохоронних органів. 
		Дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані за ст.ст. 15 ч. 2, 368 ч. 3 КК України, як умисні дії, що виразилися в закінченому замаху на одержання службовою особою для себе неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, за пособництвом іншої особи, поєднаними з вимаганням.
		Дії ОСОБА_9 органом досудового слідства кваліфіковані за ст.ст. 27 ч. 4, 15 ч. 2, 368 ч. 3 КК України, як умисні дії, які виразилися у пособництві в закінченому замаху на одержання службовою особою для себе неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, поєднаними з вимаганням.
		Суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а також на інших матеріалах кримінального провадження, які були надані прокурором на підтвердження пред`явленої підозри, та іншими учасниками судового розгляду.
		Обвинувачений ОСОБА_8 своєї вини за ст. ст. 15 ч. 2, 368 ч. 3 КК України не визнав та в судовому засіданні повідомив, що на час інкримінованого йому діяння він працював інженером з організації дорожнього руху роти ДПС ДАІ УМВС України в Чернігівській області, звідки звільнився у липні 2016 року.
		03 лютого 2015 року о 09 год. він прибув на роботу і разом з колегою ОСОБА_12 , з яким працює в одному відділі, близько 10-ї год. на службовому автомобілі «Део Ланос» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснили робочу поїздку до Чернігівського райавтодору, який знаходиться в с. Павлівка, та Чернігівської ДЕД (дільниці експлуатації доріг), що знаходиться по вул. Любченко, 5. Точно не пам`ятає, в якій послідовності вони були у цих організаціях, але їх маршрут не проходив через центр міста, вони рухались околицею. До 13-ї год. повернулись до управління ДАІ, де знаходились до закінчення робочого часу та службовим автомобілем більше не користувались. В районі перехрестя вул. Комсомольська  Примакова 03 лютого 2015 вони на службовому автомобілі також не проїжджали та автомобіля під керуванням ОСОБА_10 ні він, ні його колега ОСОБА_12  не зупиняли та не вимагали у нього грошей. Крім того, відповідно до посадової інструкції, територією його обслуговування, що входить до кола його обов`язки, є дороги загальнодержавного значення, а не міста Чернігова.
		З ОСОБА_9 він особисто знайомим не був, але наглядно його знає, можливо під час навчання в школі зустрічались в одній компанії. Номерами телефонів з ним не обмінювались. 04 лютого 2015 року з ОСОБА_9 по телефону він не розмовляв, хоча не заперечує, що після 18-ї год. у нього в телефоні був відображений вхідний невизначений виклик, однак категорично заперечує, що він піднімав слухавку та розмовляв з абонентом. Доступ до його телефону мають усі співробітники відділу, оскільки він тримає його на столі, тому допускає, що у його відсутності хтось інший міг скористатись телефоном. Заперечує належність йому номеру мобільного телефону НОМЕР_3 та стверджує, що завжди користувався лише одним номером мобільного телефону: НОМЕР_4 . 
		Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ст. ст. 27 ч. 4, 15 ч. 2, 368 ч. 3 КК України не визнав та показав, що 03 лютого 2015 року катався по місту на автомобілі Мерседес Віто, що належить його батьку, та близько 20-ї год., проїжджаючи проспектом Миру в районі ЗАЗу неподалік від кафе «БудкаБар» зупинив автомобіль, щоб справити свої природні потреби. 
		На траві за бордюром побачив папірець, до якого був прикріплений технічний паспорт на автомобіль Део Ланос та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , поруч лежали ключі від автомобіля. Він забрав документи та ключі, а наступного ранку зателефонував за вказаним на папері номером і незнайомий чоловік підтвердив, що документи належать йому. По телефону про гроші не говорили, він лише погодився зустрітися та віддати ключі та документи. Домовились про зустріч увечері на стоянці автомобілів по проспекту Миру, де знаходився автомобіль ОСОБА_10 . В умовленому місці на автостоянці він побачив біля автомобіля Део Ланос чоловіка та підійшов до нього з наміром повернути ключі та документи, сподіваючись, що чоловік йому за це віддячить певною сумою грошей. ОСОБА_10 сам заговорив про гроші, але він не зрозумів, про які саме гроші йде мова, оскільки ОСОБА_10 почав запитувати, від кого він прийшов, цікавився курсом долара та говорив, що у нього гроші у гривнях, просив зателефонувати особі, з якою він домовлявся, щоб переконатися у дотриманні домовленостей. Він припустив, що ОСОБА_10 , мабуть, з кимось домовлявся про зустріч та гроші, тому вирішив йому підіграти, щоб оримати якісь кошти собі. Для цього у своєму мобільному телефоні з телефонної книги він набрав перший ліпший номер без прізвища, не представляючись якому, попросив його підтвердити, що все нормально, та передав слухавку ОСОБА_10 , який у цей час сидів у своєму автомобілі та не чув його розмови. Отримавши ствердну відповідь, ОСОБА_10 повідомив, що має 10000 грн., тому він був приємно здивований його щедрістю Після цього ОСОБА_10 передав йому 10000 грн., і одразу ж до них під`їхали співробітники СБУ, застосували до нього фізичну силу, від чого гроші випали у нього з рук, стверджували, що він співробітник ДАІ та вимагали посвідчення. Після заперечень його посадили в салон автомобіля, на якому приїхали, та тривалий час возили по місту, вимагаючи зізнання, що він «ДАІшник», погрожували, що прикриють бізнес батька, а його втоплять. 
		Не отримавши задовільної відповіді, оскільки він не розумів, що від нього вимагають, його привезли до приміщення обласної прокуратури, де склали протокол обшуку та зафіксували, що у нього вилучили 10000 грн. Насправді вказану суму коштів за кілька годин до цього співробітники СБУ підібрали на місці його затримання та возили їх з собою.
		Після цього співробітники СБУ привезли його на проспект Миру в район Красної площі, де завели в піцерію «Челентано». Наказали зі свого мобільного телефону зателефонувати якомусь «ДАІшнику», прізвище якого не називали. Злякавшись, він набрав якийсь номер телефону навмання, але за цим номером ніхто не відповів, тому його змусили чекати цього « ОСОБА_13 » в кафе, а самі вийшли та чекали в автомобілі. Тримали його в піцерії до 22 год., після чого знову повезли до обласної прокуратури, де продовжили погрози на його адресу та допитали.
		Про те, що під час зустрічі з ОСОБА_10 він телефонував ОСОБА_8 , він дізнався під час досудового розслідування. ОСОБА_8 він знав лише наглядно і особисто з ним стосунків не підтримував. Років сім тому він зустрівся з ОСОБА_8 в одній компанії та в розмові випадково дізнався, що ОСОБА_8 займався реалізацією велосипедів. Маючи намір придбати велосипед, він записав його номер мобільного телефону, поіменувавши його «Рома велосипед». Через деякий час у його телефоні зникла функція запам`ятовування номерів, тому телефон ОСОБА_8 залишився без імені, так як він йому ніколи не телефонував і в подальшому не знав, чий це телефон. 
		 
		Свідок ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_15 є його товаришем, з яким 04 лютого 2015 року у вечірній час на автомобілі ОСОБА_9 вони каталися по місту, чекаючи його товариша з роботи, та поїхали в район ЗАЗу. У районі магазину «Квартал» заїхали у двори, де стояло багато автомобілів. ОСОБА_9 , нічого йому не сказавши, пішов у напрямку автостоянки, яка була метрів за 100 від них та не був у полі його зору. Хвилин через 10 хв. до автомобіля підбігли співробітники СБУ, які витягли його з машини, скрутили та стали вимагати якесь посвідчення, вели мову про «ДАІшника», після чого без пояснень відвезли його до прокуратури області, де складали якісь протоколи та він давав свідчення. 
		 
		Свідок ОСОБА_12 у суді показав, що станом на 03 лютого 2015 року він працював інженером роти ДПС з організації дорожнього руху УДАІ в Чернігівській області разом з ОСОБА_8 03 лютого 2015 року удвох з ОСОБА_8  о 9 год. вони у форменому одязі заступили на службу та приблизно після 10 год. удвох з ним з поїхали по роботі на службовому автомобілі «Део Ланос» білого кольору в Чернігівський райавтодор та Чернігівську ДЕД, куди завезли службові запити та отримали відповіді. Повернулися на місце роботи на вул. Борисенка (нині Громадська), 66 в обідній час., решту робочого часу перебували у приміщенні адмінбудівлі. Того дня він з ОСОБА_8 жодного автомобіля не зупиняли і не перевіряли у водіїв документи. Від маршруту вони не відхилялися і в районі вул. Комсомольської та Примакова того дня службовим автомобілем не проїжджали. 
		 
		Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що працював начальником сектору комплексного дослідження транспортних засобів НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області. В його обов`язки входило огляд транспортних засобів та складання висновків. На початку лютого 2015 року він перебував на своєму робочому місці за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 162-А. У першій половині дня до нього звернувся чоловік у формі працівника ДАІ з проханням оглянути автомобіль, на що він відмовив та повідомив, що огляд без згоди власника чи постанови слідчого є порушенням посадової інструкції. Обличчя та статуру співробітника ДАІ він не запам`ятав і впізнати не може, так як він був у зимовому одязі та шапці. Автомобіль бачив на відстані і це, здається, був «Део Ланос» синього кольору.
		Заслухавши пояснення обвинувачених, допитавши свідків, дослідивши письмові документи, долучені до матеріалів кримінального провадження його учасниками, суд приходить до наступного висновку.
		Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_8 оголошено підозру в тому, що після доставки автомобіля Део Ланос до експертного відділення, «…запевнивши ОСОБА_10 , що він є правопорушником, ОСОБА_8 повідомив, що у разі сплати йому особисто 500 доларів США, він може не вчиняти передбачених законом дій щодо затримання автомобіля». 
		Разом з тим, у поясненні від 03 лютого 2015 року, наданому співробітнику УСБ України в Чернігівській області, ОСОБА_10 повідомив, що його зупинили два співробітники ДАІ у формі, одного з яких він ідентифікував як особу, «…віком близько 30 років, зростом близько 180 см, худорлявої статури, без особливих прикмет», другого  «…віком близько 35-37 років, зростом близько 175 см, міцної статури» (т. 1 а.п. 97). При впізнанні вказаних осіб за фотознімками, ОСОБА_10 впізнав у «худорлявому» працівнику ДАІ - ОСОБА_8 , а в «більш товстому» - ОСОБА_12 (т.1 а.п. 146-149). Зазначені свідчення є розбіжними з обвинувальним актом, однак інших свідчень ОСОБА_10 на досудовому слідстві щодо працівників ДАІ матеріали кримінального провадження не містять.
		Протокол проведення слідчого експерименту від 18 березня 2015 року за участю свідка ОСОБА_10 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 240 КПК України щодо мети його проведення, оскільки зміст цього протоколу містить, по суті, лише допит свідка ОСОБА_10 , що відрізняється від його пояснень, без перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та без відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, що відповідно до положень ст. 86 КПК України виключає визнання вказаного доказу допустимим.
		Відповідно до положень ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
		   
		Судом були вжиті усі передбачені процесуальним законом заходи для забезпечення явки в судове засідання для допиту свідка ОСОБА_10 , як особи, що була безпосередньо присутня при події злочину та була заявником відносно цієї події, однак, ні судовими викликами, ні прокурором в порядку, визначеному ч. 3 ст. 23 КПК України, така явка не була забезпечена. 
		Як свідчать матеріали кримінального провадження, місцеперебування свідка ОСОБА_10 встановлюється з часу постановлення апеляційним судом ухвали від 15 січня 2016 року про його примусовий привід (т. 2 а.п. 27), однак за повідомленнями Управління служби безпеки України в Чернігівській області місцезнаходження ОСОБА_10 не встановлене (т.2 а.п. 57, 81). 
		У зв`язку з цим суд позбавлений можливості безпосередньо допитати в судовому засіданні вказаного свідка та усунути встановлені в судовому засіданні розбіжності між свідченнями його, інших свідків та обвинувачених, а також спростувати доводи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо їх невинуватості.
		Згідно протоколу обшуку від 04 лютого 2015 року обшук обвинуваченого ОСОБА_9 був проведений у період з 18 год. 20 хв. до 18 год. 30 хв. з застосуванням технічних засобів фіксації  відеокамери «Panasonik Nv GS90», касети «Panasonik». На пропозицію видати заборонені чи незаконно отримані предмети і речі, ОСОБА_16 повідомив, що має 10000 грн., які отримав від власника автомобіля «Ланос» ОСОБА_10 . Однак згідно вказаного протоколу, окрім грошей, вилучено також посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , техпаспорт НОМЕР_5 на автомобіль, д.н.з. НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_17 , телефон «Самсунг» чорного кольору. В той же час, згідно постанови слідчого від 10 лютого 2015 року речовими доказами з вилучених речей та коштів визнано лише грошові кошти в сумі 10000 грн. За наслідками обшуку учасники запрошені до прокуратури Чернігівської області для перегляду відеозапису та складання протоколу і його підпису. При цьому, ОСОБА_16 стверджує, що обшук проводився після передачі ним документів та ключів ОСОБА_10 і не на місці передачі, а в прокуратурі області. 
		Стороною обвинувачення суду не наданий ні протокол перегляду відеозапису, ні сам технічний носій відеозапису процедури обшуку ОСОБА_16 , у зв`язку з чим суд позбавлений можливості з`ясувати, яким чином і яким процесуальним документом було зафіксовано момент і місце вилучення грошових коштів та інших речей у ОСОБА_16 04 лютого 2015 року у період з 18-20 до 18-30 год., в той час, як зі змісту протоколу вбачається, що учасники запрошуються до прокуратури області для його складання.
		Враховуючи наведені порушення, протокол обшуку від 04 лютого 2015 року також не відповідає вимогам ст. 86 КПК України, а відтак, є недопустимим доказом. 
		Згідно ч. ч. 4 та 6 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням  відповідні уповноважені оперативні підрозділи правоохоронних органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		Як вбачається з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 05 лютого 2015 року, вказана негласна слідча дія проведена не слідчим, а оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ Управління СБ України в Чернігівській області (т.1 а.п. 159). Інформації про доручення проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії оперативному уповноваженому матеріали справи не містять, що також ставить під сумнів допустимість зазначеного доказу.
		Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контролю особи від 05 лютого 2015 року та дослідженням у судовому засіданні оптичного диску шляхом відтворення його вмісту зафіксовано перебіг діалогу між свідком ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_9 , зі змісту якого є зрозумілим, що сторони ведуть розмову про ключі та документи, які ОСОБА_9 мав намір передати ОСОБА_10 , однак останній сумнівається, що саме з ним домовлявся про зустріч, а після розмови з невстановленою особою по телефону, ведуть мову про обумовлену суму, яку ОСОБА_10 передає ОСОБА_9 . При цьому, прізвище обвинуваченого ОСОБА_8 у вказаній розмові не згадується і з розмови не вбачається, що ОСОБА_9 мав домовленість з ОСОБА_8 на отримання від його імені неправомірної вигоди в ході зустрічі з ОСОБА_10 (т.1 а.п. 160-163). 
		Суд звертає також увагу, що саме у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 05 лютого 2015 року (т.1 а.п. 159) зафіксовано, що передача ОСОБА_10 грошових коштів ОСОБА_9 відбулася після розмови ОСОБА_10 по телефону саме з невстановленою особою, а не з ОСОБА_8 . 
		Також стороною обвинувачення жодним чином не спростовано доводи обвинуваченого ОСОБА_9 стосовно змісту розмови, де він повідомив, що лише підігравав ОСОБА_10 в розмові, щоб спонукати його заплатити певну суму грошей за повернення документів та ключів і не був обізнаний про те, що ОСОБА_10 дійсно з кимось домовлявся про зустріч. 
		Роздруківка інформації про зв`язок споживачів телекомунікаційних послуг підтверджують зв`язок абонентів з мобільними телефонними номерами НОМЕР_6 ( ОСОБА_9 ) та НОМЕР_7 ( ОСОБА_10 ) 04 лютого 2015 року о 10 год. 21 хв., 16 год. 24 хв. та 17 год. 43 хв., а також вихідний телефонний дзвінок ОСОБА_9 о 18 год. 00 хв. на телефонний номер НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_8 . З цього приводу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у своїх свідченнях обґрунтували обставини телефонування та надходження телефонних дзвінків, чим заперечили доводи звинувачення, однак аргументів на спростування цих доводів стороною обвинувачення не надано.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками суд також визнає недопустимим доказом з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками.
		Зі змісту вказаної норми вбачається можливість впізнання однієї особи, а не кількох одразу, і лише за необхідності можливе впізнання особи за фотознімками. Зазначених вимог закону при пред`явленні особи для впізнання органом досудового розслідування не дотримано. Зокрема, стороною обвинувачення не надано суду доказів неможливості проведення впізнання особи за її безпосередньої участі чи необхідності проведення такого впізнання без її участі, при цьому, впізнання проведено щодо двох осіб одразу, не за фотознімками, а за чорно-білими ксерокопіями фотознімків та з меншою кількістю інших осіб цієї ж статі, а одна з них має різку відмінність в одязі  шапку на голові.
		Зі змісту обвинувального висновку вбачається, що  ОСОБА_8 , розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи убезпечити себе, направив на зустріч з ОСОБА_10 для отримання від нього неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, свого знайомого ОСОБА_9 , якому попередньо повідомив обставини справи та передав водійське посвідчення ОСОБА_10 , технічний паспорт на автомобіль «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ключі від нього. Цього ж дня, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_9 , на автостоянці біля житлового будинку № 261 по проспекту Миру в м. Чернігові, будучи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_8 , та виконуючи спільний з ним умисел на одержання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_10 для передачі ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 10 000 грн. 
		Зазначені твердження щодо умислу та бажання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є лише припущеннями, які в судовому засіданні підтвердження не знайшли. Стороною обвинувачення не доведено, що саме ОСОБА_8 направив ОСОБА_16 на зустріч з ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 , у свою чергу, був обізнаний з намірами ОСОБА_8 . Обвинувачені зазначені факти заперечили, допитані у суді свідки вказаних фактів не підтвердили, а інших письмових доказів вини обвинувачених суду не надано. 
		Згідно положень ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, тобто, містить всі ознаки складу злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Об`єктивна сторона, як одна із обов`язкових ознак складу злочину, - це сукупність його зовнішніх ознак: діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв`язок, спосіб, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину тощо. 
		За правилами частин 2 та 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Таким чином, аналізуючи в сукупності надані суду та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вина ОСОБА_8 та ОСОБА_16 в порядку, встановленому КПК України, беззаперечно не доведена, стороною обвинувачення не спростований жоден із доводів обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_16 щодо їх невинуватості, у зв`язку з чим обвинувачені підлягають виправданню за недоведеністю їх вини в інкримінованому правопорушенні: ОСОБА_18  за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_16  за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України. 
		Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		 Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.
		 
		Керуючись ст. ст. 100, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд 
		З А С У Д И В :
		 ОСОБА_8 визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України. 
		  ОСОБА_9  визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 368 КК України. 
		 Речові докази після набрання вироком законної сили:
		- грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) грн. передати УСБУ в Чернігівській області; 
		- компакт-диск для лазерних систем зчитування марки «LG» з відео-, аудіо записом на ньому, компакт-диск для лазерних систем зчитування з роздруківкою телефонних з`єднань, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги  після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...