Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/150/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 листопада 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		Штелик С.П.,         Гулька Б.І.,          Журавель В.І.,            
		розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дубровицької міської ради Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_4  звернувся до суду із позовом до Дубровицької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на 1/2 частку будівлі овочесховища, що знаходиться по                             АДРЕСА_1. 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2005 року та договору купівлі-продажу від 20 листопада                   2012 року він є власником 1/2 частки будівлі овочесховища, що знаходиться по АДРЕСА_1. Власником іншої       1/2 частки нерухомості був ОСОБА_6 який помер                    ІНФОРМАЦІЯ_1 Заповіту ОСОБА_6 не залишив, його спадкоємці невідомі. За прийняттям спадщини ніхто не звертався. Отже, враховуючи норми ЦК України, у разі наявності у померлого спадкоємців, на даний час вони вважаються такими, що не прийняли спадщину. З часу, коли ОСОБА_6 помер, тобто більше десяти років, він одноосібно відкрито, безперервно володіє будівлею овочесховища, утримує її, сплачує необхідні платежі. З огляду на це за ним може бути визнано право власності за набувальною давністю на 1/2 часткубудівлі овочесховища, що знаходиться по АДРЕСА_1. 
		Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області                                 від 26 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.  
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4.
		Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ  діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. 
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню. 
		Згідноч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -  протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. 
		Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.
		Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову  підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
		Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
		За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
		Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач обізнаний відносно того, що власником 1/2 частини будівлі овочесховища, на яку він просить визнати право власності за набувальною давністю, був ОСОБА_6 а тому не можна вважати володіння позивачем часткою ОСОБА_6 у праві власності на нерухомість добросовісним.  
		Правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що строк користування позивачем часткою будівлі овочесховища ОСОБА_6 не є строком давнісного володіння за                       ст. 344 ЦК України, позивачем не доведено всіх обставин, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що утримання частки будівлі овочесховища ОСОБА_6 підтверджує давність та відкритість володіння чужим майном, на законність судових рішень у справі не впливають, оскільки такі доводи оцінено судами із належним вмотивуванням підстав їх відхилення. 
		Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись  ч. 3 ст. 332   ЦПК   України,   колегія  суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.
		Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області                            від 26 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області                      від 29 березня 2017 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Колегія суддів:                                                                          С.П. Штелик
		 
		                                                                                                     Б.І.Гулько
		 
		                                                                                                      В.І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...