Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 266/2278/15-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		іменем україни
		6 листопада 2017 року м. Київ
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		  ОСОБА_7 , 
		засудженого  ОСОБА_8 ,
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		  ОСОБА_11 ,
		потерпілої ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 7 лютого 2017 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2016 року
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		засуджено: 
		за ч.1ст.115 КК України на 12 років позбавлення волі;
		зач.3 ст. 365 КК Українина 9 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на три роки, з позбавленням військового звання «старший солдат».
		На підставіч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах строком на три роки, та позбавленням військового звання «старший солдат».
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, 7 вересня 2014 року, о 21-й годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги напроти домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив з ввіреної йому, штатної зброї автомату АКС-74 № НОМЕР_2 дванадцять прицільних пострілів по лобовому склу та капоту автомобіля «Шкода Рапід» д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився на відстані 68 метрів від нього та рухався по вулиці Гірській у напрямку ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , не створюючи будь-якої загрози їх здоров`ю чи життю.
		В результаті протиправних дій ОСОБА_8 . ОСОБА_15 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, заподіяно множинні вогнепальні поранення від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 о 02 годині 30 хвилин вона померла.
		Він же, будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », тобто працівником правоохоронного органу, перевищуючи службові повноваження, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.2, 2.3.3, 2.5,2., 2.5.5, 2.5.8, 2.5.9, 6.1 Інструкції про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затвердженої наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 року № 200, а також посадової інструкції затвердженої наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.05.2014 № 150-А, прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », діючи умисно, 7 вересня 2014 року, о 21-й годині 30 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги напроти домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив з ввіреної йому, штатної зброї автомату АКС-74 № НОМЕР_2 дванадцять прицільних пострілів по лобовому склу та капоту автомобіля «Шкода Рапід» д.н.з. НОМЕР_3 , який знаходився на відстані 68 метрів від нього та рухався по вулиці Гірській у напрямку  ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , не створюючи будь-якої загрози їх здоров`ю чи життю.
		В результаті протиправних дій ОСОБА_8 ОСОБА_15 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, заподіяно множинні вогнепальні поранення від яких ІНФОРМАЦІЯ_3 о 02 годині 30 хвилин вона померла.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 7 лютого 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		 
		У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на неправильне застосування кримінального та допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає про те, що суд дав неправильну оцінку наявним матеріалам справи і дійшов помилкового висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115, ч. 3 ст. 365 КК України. Зокрема, вказує на те, що суд дав неправильну оцінку висновкам наявних у справі експертиз, поясненням самого ОСОБА_8 , показанням потерпілого ОСОБА_16 та свідків щодо обставин події та порушив право на перехресний допит. Захисник указує на те, що ОСОБА_8 діяв у межах діючого законодавства та статутів Збройних Сил України, однак за конкретних обставин та наслідків, що настали, його дії слід кваліфікувати за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Крім того, зазначає про те, що матеріали справи не містять аудіозаписів та журналів ряду судових засідань як суду першої інстанції, так і апеляційної, що є безумовною підставою для скасування судових рішень.
		 
		На касаційну скаргу захисника надійшли заперечення від прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, а в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали доводи касаційної скарги, і на підставі положень ст. 433 КПК України просили суд касаційної інстанції вийти за межі вимог касаційної скарги та скасувати судові рішення у справі, а провадження у справі закрити у зв`язку з недоведеністю, вчинення ОСОБА_8 злочинів, пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, та вказували, що судові рішення є законними та обґрунтованими, пояснення потерпілої, котра заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити судові рішення без зміни, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах. 
		 
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції єістотне порушення вимог кримінального процесуального закону танеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч.1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями412 - 414цього Кодексу.
		Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону слід розуміти порушення, які перешкоджають чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність слід розуміти незастосування судом закону, який підлягає застосуванню,застосування закону, який не підлягає застосуванню,неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
		На думку колегії суддів суду касаційної інстанції районний суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення та призвели до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які полягають в наступному.
		Так, відповідно до ст. 370 КПК Українисудове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згіднознормами матеріального праваздотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Положеннями ст. 115 КК України, інкримінованої  ОСОБА_8 , передбачено відповідальність за умисне вбивство, тобто за дії особи, яка розуміє, що здійснює посягання на життя іншої особи і передбачає, що наслідками таких дій може (може бути) смерть потерпілого і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) настання таких наслідків. 
		Питання про наявність чи відсутність у винного умислу на вбивство слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину, зокрема слід брати до уваги ті обставини, які можуть свідчити про бажання чи свідоме допускання винним заподіяння смерті потерпілому.
		Таким чином, встановлення наявності умислу на вбивство є обов`язковою умовою для постановлення обвинувального вироку за ст. 115 КК України.
		Разом із тим, як убачається з вироку, описуючи встановлені фактичні обставини справи, суд не встановив наявності умислу ОСОБА_8 на умисне вбивство. При цьому суд виклав обставини, характерні для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого, разом із тим, суд кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України як умисне вбивство.
		Крім того, як зазначено у вироку, суд першої інстанції дійшов висновку, що смерть ОСОБА_17 настала від численних вогнепальних поранень через кілька годин після їх отримання. Такий висновок зроблено з посиланням на судово-медичну, судово-балістичну та комплексну судово-медичну експертизи. Разом із тим, як убачається із вказаних висновків експертам вдалося встановити, що лише частина із наявних пошкоджень, а саме зафіксованих слідством під номерами 2 та 15 ймовірно могли бути завдані особою, котра знаходилася попереду зліва від автомобіля, тобто ОСОБА_8 . Таким чином, висновок суду з приводу спричинення саме ОСОБА_8 всього комплексу тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_17 ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України. Доводів обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу того, що постріли по автомобілю також здійснювали інші військовослужбовці, від яких потерпіла могла отримати тілесні ушкодження, належним чином не було перевірено.
		Як уже зазначалося вище, ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він, будучи військовослужбовцем прикордонного загону, не маючи достатніх підстав для застосування зброї, під час несення служби, здійснив 12 прицільних пострілів по лобовому склу та капоту автомобіля, що призвело до смерті ОСОБА_17 . Під час розгляду справи в суді підсудний своєї вини у пред`явленому обвинуваченні не визнавав і вказував на те, що він виконував наказ свого командира про затримання автомобіля. Умислу на вбивство водія чи пасажира він не мав і діяв у межах Інструкції про застосування зброї, яка допускає її застосування з метою затримання транспортного засобу. Обґрунтовуючи свої доводи, вказував на дані протоколу огляду автомобіля, чисельність та характер пошкоджень. Суд з указаними доводами не погодився. Разом із тим, з урахуванням обставин події, встановлених судом, за яких здійснювались постріли, а саме: нічної пори доби, покриття дороги, відстані, на думку колегії суддів, цих доводів належним чином не спростовано. 
		Також не можна вважати належним чином оціненими доводи ОСОБА_8 про те, що його дії були обумовлені небезпечною обстановкою, що на той час склалася в районі м. Маріуполя, оскільки є загальновідомим і таким, що не потребує доведення той факт, що у 2014 році частина території Донецької та Луганської областей були захоплені незаконними збройними формуваннями, що призвело до загибелі великої кількості військовослужбовців та мирних громадян. При цьому м. Маріуполь знаходиться на незначній відстані від зони розмежування, є контрольованим прикордонним районом, а військовослужбовець ОСОБА_8 за наведених у вироку обставин виконував на його території свої обов`язки з охорони Державного кордону України з Російською Федерацією.
		Також колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом не були спростовані доводи обвинуваченого та захисту про те, що за зазначених у вироку обставин ОСОБА_8 діяв з метою затримання злочинця, а тому його дії могли бути кваліфіковані за ст. 118 КК Українияк умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, чи за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		Оцінюючи доводи сторони захисту, суд зробив висновок, що оскільки відсутні будь-які дані про те, що в автомобілі перебував злочинець, якого необхідно було затримати, дії ОСОБА_8 не можна кваліфікувати за ст. 118 КК України.
		Разом із тим, надаючи оцінку обставинам щодо перебування особи у стані необхідної оборони, суду необхідно відрізняти необхідну оборону від ситуації, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, й особа лише помилково допускала наявність такої загрози. Таким чином, суду слід було оцінити ці обставини з огляду на можливість помилкової оцінки ситуації обвинуваченим, чого суд не зробив.
		Зазначені обставини є обов`язковими при оцінці дій ОСОБА_8 з огляду на правильність кваліфікації як за ч. 1 ст. 115 КК України, так і за ч. 3 ст. 365 КК України. Крім того, оцінюючи дії ОСОБА_8 з огляду на правильність кваліфікації за ст. 365 КК України, суд повинен був урахувати правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року № 5-99кс16, яка відповідно до ст. 400-25 КПК України 1960 року є обов`язковою для всіх судів України, за якою обов`язковою умовою для кваліфікації дій за вказаною статтею є наявність матеріальних збитків у визначених законом розмірах.
		Таким чином, доводи захисника про те, що суд допустив істотні порушення вимог КПК України, а також неправильне застосування кримінального закону про кримінальну відповідальність, яких не було усунуто під час апеляційного розгляду, є обґрунтованими.
		Крім того колегія суддів не може не звернути своєї уваги на доводи захисту, висловлені під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, з приводу того, що проведення судових засідань у закритому режимі з метою застосування заходів безпеки жодним чином не повинно порушувати права обвинуваченого здійснювати свій захист, у тому числі й шляхом проведення перехресного допиту потерпілого та свідків. Ці обставини слід урахувати під час нового розгляду справи.
		Також суд під час нового розгляду справи необхідно зважити на наведене, провести розгляд справи відповідно до вимог ст.ст.370, 374 КПК України та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		Доводи захисника в касаційній скарзі про відсутність у матеріалах провадження аудіозаписів та журналів ряду судових засідань як суду першої інстанції, так і апеляційної, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами самого кримінального провадження.
		У зв`язку з необхідністю скасування судового рішення, на підставі якого ОСОБА_8 утримувався під вартою, колегія суддів вважає необхідним звільнити його з-під варти в залі судового засідання. Питання щодо можливості обрання йому запобіжного заходу може бути розглянуто судом під час нового розгляду справи. 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 433-436,438 КПК України,колегія суддів
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу захисника задовольнити.
		Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 7 лютого 2017 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити в залі суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...