Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-8267/05 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2017. Зареєстровано: 11.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2017.
Дата набрання законної сили: 07.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		     
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 2-8267/05 Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/1178/17 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 46  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі: 
		головуючого - Міщія О.Я. 
		суддів -  Ходоровський  М. В., Шевчук  Г. М., 
		секретаря с/з - ОСОБА_1; І.З. 
		                         з участю ОСОБА_2, представника 
		                              прокуратури  ОСОБА_3, 
		                         представника виконкому Тернопільської                                         міської ради  ОСОБА_4, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2005 р. по справі за позовом заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Світанок", третя особа приватне підприємство Люкс до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням,-
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2005 року заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства «Світанок» (далі - ПП «Світанок») звернувся до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 не проживає у спірному помешканні з 1998 року, а ОСОБА_6 - з травня 2004 року. Відповідачі не оплачують квартплату та комунальні послуги, не навідуються до спірної квартири. Враховуючи викладене, заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, ПП «Світанок» просив позов задовольнити, визнати відповідачів такими, що втратили право користування житлом на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.
		Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2005 року позов задоволено. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 визнано такими, що втратили право користування жилим приміщенням - 37/100 частиною квартири АДРЕСА_1 -  кімнатою, площею 11,2 кв. М, 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору. Зобов'язано відділ реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1.
		Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 30.03.2016 р. залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.09.2005 р.
		Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання відділу реєстраційної та міграційної роботи Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Тернопільській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1. У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 р. касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26.05.2016 р. скасовано, справу передано но новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд при вирішенні спору допустив ряд порушень норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, представник вказує на те, що суд розглянув справу у відсутності відповідачки, не повідомивши її про час судового засідання. 
		Представник зазначив, що ОСОБА_2 постійно приїжджала у спірну квартиру, оскільки там знаходились її речі. 
		Також, вказує на те, що ОСОБА_2 не проживала у квартирі з поважних причин, оскільки співмешканець ОСОБА_7 чинив їй перешкоди в користуванні житлом. 
		Також представник ОСОБА_2 вказав, що суд незаконно зобов'язав зняти відповідачку з реєстраційного обліку.
		Апеляційна скарга підлягає до задоволення.
		Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не проживала у спірній квартирі по вул. 15 квітня, 27/17 у м. Тернополі понад встановлені законом строки без поважних причин тому визнав її такою, що втратила право користування житлом. 
		Однак, із таким висновком суду погодитись неможливо.
		Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 1991 року двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 розділена між ОСОБА_7, якому виділено кімнату, площею 18, 2 кв. м, та ОСОБА_8 (колишня дружина ОСОБА_7І.), якій виділено кімнату, площею 11,2 кв. м., коридор кухня, ванна, туалет залишені у спільному користуванні. Зобов'язано ЖЕК-12 виділити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 окремий розрахунковий рахунок.
		22 жовтня 1991 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проведено обмін квартир.
		Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 жовтня 1996 року ОСОБА_7 приватизував належну йому 63/100 частки вказаної вище квартири. Решта квартири знаходиться у власності виконкому Тернопільської міської ради, а її наймачем є ОСОБА_2
		У спірній квартирі на час розгляду справи в суді першої інстанції зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
		Як видно з довідки Юринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області від 04.12.2014 р. відповідач ОСОБА_6 помер 17.02.2014 р. (а.с. 82).
		Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 підтвердила те, що її син ОСОБА_6 помер 17.02.2014 року. 
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії ІБВ № 298904, виданого Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Хмельницької області, ОСОБА_6 помер 17.02.2014 р. 
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
		Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
		Враховуючи те, що спірні правовідносини щодо права користування житлом не допускають правонаступництва, колегія суддів вважає, що слід провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням  закрити.
		Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. 
		Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
		Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
		Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.
		Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Усупереч вимогам статей 212, 213 ЦПК України висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на доказах, оскільки з наданих позивачем актів не вбачається, що відповідачка не проживали у спірній квартирі понад шість місяців, а також не встановлено причин її відсутності в житловому приміщенні.
		Таким чином, суд першої інстанції визнав ті обставини, які не підтверджені належними доказами.
		Із змісту апеляційної скарги видно, що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 вказує на те, що відповідачка не проживала у спірній квартирі з поважних причин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 чинив їй перешкоди, в користуванні житлом, наносив тілесні ушкодження.
		Колегія суддів перевірила вказані доводи апелянта та вважає їх обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, з листа начальника Тернопільського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області (а. с. 91, 93, 98), листа прокуратури м. Тернополя (а. с. 92, 94-96), листа Міністерства України у справах сім'ї та молоді (а. с. 99), листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради (а.с. 101-105), вбачається, що існують тривалі неприязні стосунки між ОСОБА_7 та ОСОБА_2
		Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснила, що приїжджала у спірну квартиру, оскільки там знаходились її речі. Однак, вона не могла користуватись житлом постійно з поважних причин, оскільки боялась ОСОБА_7, який їй погрожував, вчиняв бійки, наносив тілесні ушкодження.
		Зазначила також, що не має іншого житла, хоче жити у спірному приміщенні.
		Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії» вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.
		Також Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).
		Із змісту оскаржуваного заочного рішення видно, що підставами для встановлення факту не проживання відповідачки ОСОБА_2 у спірному житлі були акти обстеження, проведені приватним підприємством Світанок, яке здійснювало обслуговування будинку № 27 по вул. 15 квітня в м. Тернополі, від 03.06.2004 р., 15.02.2005 р., 24.06.2005 р. та 14.09.2005 р., показання свідка ОСОБА_7, який постійно проживає у спірній квартирі та є власником її 63/100 частин. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_2 не оплачувала квартплату, у приміщенні відсутнє її майно.
		Однак, вказані акти, складені обслуговуючим підприємством, підтверджують відсутність відповідачки в приміщенні лише на певну дату і не можуть бути належним доказом відсутності ОСОБА_2 без поважних причин понад строк, визначений ст. ст. 71, 72 ЖК України.
		Слід також врахувати, що свідок ОСОБА_7, який дав пояснення з приводу відсутності ОСОБА_2, є зацікавленою особою та має неприязні стосунки з відповідачкою.
		Що стосується оплати за житло, то представник відповідачки вказав, що ОСОБА_2 передавала кошти для оплати за комунальні послуги і не відмовлялась нести вказані витрати, зверталась із вимогою про поділ рахунків.
		Враховуючи вказані обставини і доводи ОСОБА_2 про те, що вона не проживала у приміщенні у зв'язку з наявністю конфлікту з ОСОБА_7, а також у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б давали підстави для встановлення факту непроживання відповідачки у вказаному жилому приміщенні без поважних причин понад строк, передбачений ст. 71 ЖК Української РСР, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Світанок" до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
		Скасуванню підлягає також рішення в частині зобов'язання зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання особи такою,що втратила право користування житлом.
		Згідно ст. 88 ЦПК України слід провести розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши з виконавчого комітету ТМР та з ПП "Світанок" 2204,82 грн. судових витрат в рівних частках.
		При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_2 оплатила 275,61 грн. судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, 606,33 грн. за розгляд судом апеляційної скарги та 1322,88 грн. за подання касаційної скарги.
		Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2  ОСОБА_5  задовольнити.
		Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2005 р. - скасувати.
		Провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням  закрити у зв'язку із смертю сторони.
		Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради, приватного підприємства "Світанок", третя особа приватне підприємство Люкс до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням - 37/100 частини квартири АДРЕСА_2, що складається з кімнати пл. 11,2 кв.м., 1/2 кухні, 1/2 ванни, 1/2 туалету та 1/2 коридору і про зобов'язання зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у вказаному приміщенні.
		Стягнути з виконавчого комітету Тернопільської міської ради та з приватного підприємства "Світанок" 2204,82 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні вісімдесят дві копійки) судових витрат в рівних частках.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		Головуючий - підпис
		Судді - два підписи
		З оригіналом згідно:
		Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_9

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...