Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17587/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2017. Зареєстровано: 11.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.
Дата набрання законної сили: 22.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           08 листопада 2017 року                                  м. Київ                              К/800/30635/16 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
		суддів:            Мороз Л.Л.,
		                        Калашнікової О.В.,
		                    Стрелець Т.Г., 
		 
		розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лекс-Сервіс», ОСОБА_8 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лекс-Сервіс» до Національного банку України, третя особа: ОСОБА_8 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 03 листопада 2014 року № 699 в частині, стягнення моральної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - НБУ), третя особа: ОСОБА_8, уточнивши який, просили визнати протиправними та такими, що становлять дискримінацію за ознакою місця проживання/реєстрації/місця знаходження дії НБУ щодо встановлення обтяжень в реалізації фізичними та юридичними особами, які знаходяться (зареєстровані/постійно проживають) на території вільної економічної зони «Крим», права на здійснення банківських операцій та обміну валюти; визнати протиправною та скасувати   постанову Правління НБУ № 699 від 03.11.2014 року «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» в частині: пунктів 1, 6, 7 - в цілому, абзацу 4 пункту 2; стягнути з НБУ на відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_4 30000,00 грн.; ОСОБА_6 - 30000,00 грн., ОСОБА_5 - 30000,00 грн., ОСОБА_3 - 30000,00 грн.,  ОСОБА_7 - 30000,00 грн. 
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі подали до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. 
		Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
		У цій справі встановлено, що відповідно до статей     7,     25,     30,     44,     45,     56 Закону України «Про Національний банк України», статей     9,     12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»,     розділів II та III Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»        та вимог постанови Правління Національного банку України від 06.05.2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», Правлінням НБУ прийнято постанову «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» від 03.11.2014 року № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 року № 810) (далі - Постанова     № 699).
		Пунктом 1 Постанови № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 № 810) передбачено, що для цілей застосування нормативно-правових актів НБУ:   особа, місцезнаходження якої (зареєстрована/постійно проживає) на території вільної економічної зони «Крим» (далі - суб'єкт Криму), прирівнюється до нерезидента (за інвестиційними операціями - до іноземного інвестора); фізична особа, яка є внутрішньо переміщеною особою та отримала передбачену законодавством України довідку, що засвідчує її проживання на материковій частині України, є резидентом України. Для цілей ідентифікації внутрішньо переміщеної особи місцем її проживання на території України є адреса житла, зазначена у довідці; договори, укладені суб'єктами Криму із суб'єктами з місцезнаходженням (зареєстровані/постійно проживають) на іншій території України (далі - материкова територія України), є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) під час застосування нормативно-правових актів Національного банку України.
		Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Національний банк України, враховуючи норми Закону № 1706, у Постанові № 699 зазначив, що фізична особа, яка є внутрішньо переміщеною особою та отримала передбачену законодавством України довідку, що засвідчує її проживання на материковій частині України, є резидентом України.
		За змістом статті 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки внутрішнього переміщеної особа має звернутися до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання із заявою про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Згідно частини 4 статті 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. 
		Зокрема, такою довідкою може бути: довідка про реєстрацію місця проживання/перебування особи, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів»; довідка, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.09.2014 року № 997 «Про затвердження зразка та Порядку видачі довідки, що підтверджує місцеперебування громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, та зразка письмової заяви; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
		Отже, якщо фізична особа пред'явила в банк одну із вищезазначених довідок, то банк відкриває їй рахунок, як резиденту України.
		Водночас, прийнятою Кабінетом Міністрів України 04.06.2014 року постановою № 289 «Про затвердження Порядку оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України» визначено особливості оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території України».
		Згідно абзацу 4 пункту 2 Постанови № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 року № 810), резиденти здійснюють перекази в іноземній валюті та гривні на користь суб'єктів Криму з метою оплати зобов'язань, пов'язаних з розташованим на території Криму майном (крім цінних паперів), що було набуте цими резидентами до набрання чинності Законом.
		Тобто, резиденти здійснюють перекази в іноземній валюті та гривні на користь суб'єктів Криму з метою оплати зобов'язань, пов'язаних з розташованим на території Криму майном, (виконання правочинів) до набрання чинності Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) (до 27.09.2014 року).
		Пунктом 6 Постанови № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 року № 810) передбачено банкам України зупинити за відкритими до набрання чинності Законом поточними рахунками юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, самозайнятих фізичних осіб - суб'єктів Криму (далі - юридичні особи - суб'єкти Криму) здійснення операцій, крім: зарахування коштів з вкладного (депозитного) рахунку, а також нарахованих відсотків за вкладом (депозитом); зарахування придбаної іноземної валюти; зарахування коштів у рамках виконавчого провадження; примусового стягнення та арешту коштів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України з питань безготівкових розрахунків; завершальних операцій з перерахування коштів на рахунок цієї юридичної особи, відкритий за межами України.
		Банкам ужити заходів щодо закриття поточних рахунків юридичних осіб - суб'єктів Криму.
		Банк закриває вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи - суб'єкта Криму, відкритий до набрання чинності Законом, зі спливом установленого договором строку, а кошти перераховуються банком на визначений юридичною особою поточний рахунок, відкритий у банках України або за її межами.
		Банк може здійснювати подальше обслуговування відкритого до набрання чинності Законом поточного рахунку фізичної особи - суб'єкта Криму після укладення договору про зміну режиму використання цього поточного рахунку на режим поточного рахунку фізичної особи - нерезидента та змінивши відповідний параметр аналітичного обліку.
		Банк закриває поточний рахунок фізичної особи - суб'єкта Криму, відкритий до набрання чинності Законом, у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку України з питань відкриття, використання і закриття рахунків. Залишок коштів на поточному рахунку фізичної особи - суб'єкта Криму перераховується на рахунок цієї фізичної особи, відкритий як нерезиденту в банках України, або на рахунок, відкритий за її межами.
		Банк закриває відкритий до набрання чинності Законом вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи - суб'єкта Криму відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Кошти перераховуються банком на рахунок цієї фізичної особи - нерезидента, відкритий у банках України, або на рахунок, відкритий за її межами.
		Банк має право здійснювати купівлю російських рублів за гривні, що залишилися на поточному рахунку суб'єкта Криму, для їх переказу на рахунок цього суб'єкта, відкритий за межами України.
		Переказ залишку коштів з рахунків суб'єктів Криму в гривнях на їх рахунки за межами України банк здійснює через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, що відкриті в уповноважених банках.           
		Порядок закриття банками рахунків клієнтів врегульовано главою 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492  (далі - Інструкція № 492).
		Згідно частини 3 статті 5 Закону № 1207 відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України № 1636 на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.
		Статтями 9 та 10 цього ж Закону визначені механізми щодо дії валютного та платіжних режимів у межах вільної економічної зони «Крим» та застосування окремих норм регуляторного законодавства на території вільної економічної зони «Крим», які поширюються на взаємовідносини між суб'єктами господарювання, юридичних та фізичних осіб тощо.
		У зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг на тимчасово окупованій території, Правлінням НБУ 06.05.2014 року прийнято постанову № 260  «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» та згідно із якою були відкликані та анульовані банківські ліцензії та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної республіки Крим і міста Севастополя.
		Пунктом 7 Постанови № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління Національного банку України від   16.12.2014 року № 810) передбачено, що переміщення готівкових російських рублів через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» забороняється, за винятком їх переміщення фізичними особами в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 гривень, за умови усного декларування посадовій особі митниці.
		Вважаючи оскаржувані положення Постанови № 699 такими, що містять дискримінаційні ознаки, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачі звернулися з вказаним позовом до суду.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються     Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		Згідно з приписами     статті 7 Закону України «Про Національний банк України»    до функцій НБУ віднесені, зокрема, такі: відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку.
		Статтею 30 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що НБУ відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.
		Відповідно до     статті 56 цього ж Закону  НБУ видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
		У свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», створює вільну економічну зону «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим»), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є     Закон України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
		Приписами підпункту 2 пункту 6     Прикінцевих положень Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»        визначено протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом   НБУ, центральним органам виконавчої влади, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку прийняти відповідні акти, що випливають з норм цього Закону.
		За таких обставин, оскаржуваний нормативно-правовий акт - Постанова № 699 прийнята на виконання положень Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
		Згідно пункту 5.3 статті 5 Закону № 1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.
		Для цілей застосування податкового та митного законодавства договори, укладені між суб'єктами господарювання із місцезнаходженням (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим» та іншими суб'єктами господарювання, є документами, що використовуються замість зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (пункт 6.5 статті 6 Закону № 1636).
		Фізичні особи (іноземці, особи без громадянства, громадяни України), які мають місце проживання на тимчасово окупованій території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на іншій території України, а також юридичні особи та їх відокремлені підрозділи із місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України для цілей здійснення митних формальностей визнаються нерезидентами (пункт 12.5 статті 12 Закону        № 1636).
		Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2015 року Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності окремих положень     Закону № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»  положенням Конституції України, а саме: пункту 5.3 статті 5, пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»                                   № 1636-VII  положенням статті 8, частини 2 статті     19, статті 21, частин 2 та 3 статті 22, частин 1 та 2 статті 24, статті 33, статті 64  та статті 133 Конституції України  в їх системному взаємозв'язку.
		Верховний Суд України листом від 08.07.2015 року № 201-2175/0/8-15 направив на адресу Київського апеляційного адміністративного суду постанову Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 проку №16 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності пункту 5.3 статті 5 та пункту 6.5 статті 6 Закону України від 12 серпня 2014 року №1636-VIII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
		У вказаній постанові зазначено, що положення Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»        наділяють НБУ повноваженнями виключно в аспекті встановлення режимів здійснення платежів (переказів), які здійснюються через установи банків, у тому числі в іноземній валюті, вивезення та ввезення готівкових коштів та банківських металів, які безпосередньо не стосуються питань сплати податків чи мита, оскільки саме ці питання є предметом регулювання Закону.
		Відповідно до частини 3 статті 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
		Тобто, обов'язковою передумовою для закриття рахунку є видача залишку коштів клієнту або перерахування за його вказівкою на інший рахунок в строки і в порядку, встановленими банківськими правилами.
		Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Отже, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		За таких обставин, коли НБУ наділений повноваженнями у сфері регулювання певного кола валютних і зовнішньоекономічних правовідносин, які впливають на формування податкової і митної політики і є невід'ємно пов'язаними, то відповідач, приймаючи оскаржувану Постанову № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 року № 810), діяв на виконання положень статей 9, 12, підпункту 2 пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»  (у тому числі і пункту 12.5     статті 12 цього Закону) шляхом фактичного дублювання вказаних положень у Постанові № 699 (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Правління НБУ від 16.12.2014 №810) в частині надання визначення поняттю «нерезидент».
		Враховуючи вказані обставини, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.
		Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
		Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів 
		 
		УХВАЛИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Лекс-Сервіс», ОСОБА_8 відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...