Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2247/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2017. Зареєстровано: 12.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		61022, м.Харків, пр.Науки, 5 
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		10.11.2017                                                                                                                 Справа №905/2247/17                               
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", 
		                    м.Кам'янське
		 
		до відповідача  Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь
		 
		про зобов'язання виконати умови договору доручення та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн.
		 
		за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь 
		 
		до 1. Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат",  м.Кам'янське 
		 
		    2. Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore"
		 
		про визнання недійсним договору поставки
		 
		Суддя   Г.В. Левшина 
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Горболис О.А.-по дов.
		від відповідача: Панченко Ю.В.-по дов.
		від відповідача 2 за зустрічним позовом: Погружальська К.-по дов.
		В засіданні суду були присутні: ОСОБА_5, ОСОБА_6
		 
		                                                                                     Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду
		                                                                                     оголошувалась перерва з 06.11. по 10.11.2017р., 
		                                                                     10.11.2017р. з 11.57 год. до 12.30 год.
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь, про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення від 03.08.2017р. в частині здійснення до 01.09.2017р. дій, направлених на поставку Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р.
		 
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, що надйшов на адресу суду 31.10.2017р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на недійсність договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		04.10.2017р. до початку розгляду справи по суті Приватне акціонерне товариство "Донецьккокс", м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/2247/17. Крім цього, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі відповідача 2 за зустрічним позовом, Компанію "International Transit S.A.L. "Offshore" (Charles Helou, S. Dagher Center, 4th-5th floor, Beirut, Lebanon).
		 
		Позивач надав відзив на зустрічну позовну заяву, що надійшов до суду 31.10.2017р., згідно якого заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на наявність повноважень у генерального директора товариства на укладання оспорюваного правочину. 
		 
		Відповідач 2 за зустрічним позовом заявив клопотання від 06.11.2017р. про припинення провадження по справі згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
		Зокрема, за твердженням відповідача 2 за зустрічним позовом, спір про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. непідвідомчий господарському суду Донецької області та має бути переданий на розгляд до арбітражу згідно із Арбітражним Регламентом Арбітражного Інституту Торгової палати м.Стокгольма.
		10.11.2017р. до суду надійшли додаткові пояснення відповідача 2 за зустрічним позовом до клопотання про припинення провадження по справі.
		В підтвердження свого клопотання відповідач 2 посилається на наявність арбітражної угоди у договорі поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. Так, згідно п.9.2 договору поставки будь-який спір, розбіжність або претензія, що виникає з цього договору або у зв'язку з його чинністю, нечинністю, порушенням або припиненням, передається на розгляд та остаточне вирішення арбітражу згідно з Арбітражним Регламентом Арбітражного інституту Торгово-промислової палати Стокгольму. Арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів. Місцем арбітражу є Стокгольм, Швеція. Мовою, що використовуватиметься в арбітражному провадженні, є англійська мова. Матеріальне право України є правом, що застосовується.
		 
		Вказане клопотання судом залишено без задоволення з огляду на наступне.
		За змістом положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у названих у цій нормі спорах, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що безпосередньо передбачає вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Як встановлено, сторонами у спорі про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. є суб'єкти господарювання, між якими існують господарські відносини, врегульовані господарським та цивільним законодавством України. При цьому, дані відносини виникли як з договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., так й з договору доручення від 03.08.2017р. Так, оскільки виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за договором доручення обумовлене виконанням, дійсністю договору поставки, спір про визнання недійсним останнього підлягає розгляду за місцем розгляду спору про спонукання до виконання договору доручення.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
		Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
		Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
		У відповідності до частини першої статті 8 зазначеного Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
		Як було зазначено вище, арбітражна угода узгоджена сторонами у договорі поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., який був підписаний Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Одночасно, Приватне акціонерне товариство "Донецьккокс", м.Маріуполь, яке звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання договору поставки недійсним, не є стороною останнього та, відповідно, не є стороною арбітражної угоди між сторонами.
		Враховуючи відсутність доказів наявності арбітражної угоди між позивачем, відповідачем та відповідачем 2 за зустрічним позовом, відсутні й відповідні правові підстави для передання спору  до арбітражу згідно із Арбітражним Регламентом Арбітражного Інституту Торгової палати м.Стокгольма, припинення провадження по даній справі.
		 
		В судовому засіданні 10.11.2017р. відповідачем 2 за зустрічним позовом заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання відзиву на зустрічну позовну заяву, доказів, пояснень по справі. При цьому, як вказує відповідач 2, вказані документи не були ним подані суду до моменту вирішення судом клопотання про припинення провадження по справі, яке мало бути задоволено. Таким чином, враховуючи відмову суду у задоволенні клопотання про припинення провадження по справі на теперішній час відповідач 2 за зустрічним позовом вважає за необхідне відкласти розгляд справи та надати свої заперечення проти зустрічних позовних вимог.
		 
		Позивач, відповідач в судовому засіданні 10.11.2017р. проти клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи заперечували, посилаючись на відсутність будь-яких перешкод відповідачу 2 надати свої заперечення, пояснення по суті спору незалежно від результатів розгляду судом такого клопотання.
		 
		Судом клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи залишене без задоволення з огляду на таке:
		Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Порядок ознайомлення з матеріалами справи в судах регулюється Інструкцією з діловодства, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 N28 714. Відповідно до п. 2.5 цієї Інструкції справа надається для ознайомлення: 1) особі, яка є (була) учасником судового процесу у справі, або його представнику; 2) особі, яка не є (не була) учасником судового процесу у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків; 3) посадовій особі, якій надано це право відповідно до законодавства. Справа для ознайомлення зазначеним особам видається за їх письмовою заявою на підставі резолюції судді (судді-доповідача), у провадженні якого перебуває справа, а у разі його відсутності - за резолюцією заступника голови суду, голови суду. У порядку підготовки справи до ознайомлення відповідальна особа апарату суду після отримання заяви з резолюцією та справи забезпечує її формування згідно вимог, визначених даною Інструкцією, та складає внутрішній опис. Справа видається для ознайомлення після перевірки документів, що посвідчують особу та її повноваження відповідно до чинного законодавства. 
		Як встановлено, 19.10.2017р. до суду надійшло клопотання відповідача 2 за зустрічним позовом про ознайомлення з матеріалами справи.
		З моменту заявлення даного клопотання відповідачем 2 будь-яких дій з надання суду відзиву на зустрічний позов, який суд зобов'язував відповідача 2 надати згідно з ухвалою від 11.10.2017р., вчинено не було. Одночасно, пояснення по суті зустрічних позовних вимог, докази по справі відповідачем 2 також не надавалися.
		Передбачена ст.22 Господарського процесуального кодексу України добросовісність користування процесуальними правами розглядається таким чином, що особи, які беруть участь у справі, повинні використовувати процесуальні права виключно з метою, з якою ці права надані, і не зловживати наданими їм правами. Зловживання правом здійснюється управненою особою при реалізації нею належного їй права, пов'язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного йому законом загального типу поведінки. Метою зловживання процесуальними правами є перешкоджання суду (державі) у здійсненні правосуддя, винесення у стислі строки законного і обґрунтованого рішення з господарського спору через порушення чи недобросовісне виконання прав і обов'язків, передбачених процесуальним законодавством, зловживання правом на позов, правом на клопотання і заяви в процесі судочинства тощо з метою затягнути судовий процес і не допустити якнайскорішого поновлення визначеності у відносинах сторін судового процесу. Зловживання процесуальними правами як раз і полягає у вчиненні дій, які передбачені процесуальним законом, у відповідності з умовами і порядком їх вчинення. Але спрямовані вони не на оперативне і правильне вирішення спору, а на досягнення інших цілей.
		За висновками суду, вчинені відповідачем 2 по справі №905/2247/17 процесуальні дії та неподання відзиву на зустрічний позов, доказів по справі свідчать саме про зловживання останнім наданими йому правами з метою перешкоджання розгляду справи. 
		За таких обставин, з метою недопущення порушення прав інших сторін на судовий захист протягом розумних строків, затягування розгляду справи, клопотання відповідача 2 за зустрічним позовом про чергове відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.
		 
		10.11.2017р. відповідачем 2 за зустрічним позовом також заявлено відвід судді Левшиній Г.В. від розгляду справи №905/2247/17 згідно з письмовою заявою від 10.11.2017р.
		Ухвалою від 10.11.2017р. судом відмолено в задоволенні заяви відповідача 2 про відвід судді.
		 
		В судовому засіданні 10.11.2017р. відповідачем 2 за зустрічним позовом заявлене клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду справи №905/2550/17.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.
		Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
		Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
		За висновками суду, розгляд судом справи №905/2550/17 жодним чином не унеможливлює розгляд даної справи, оскільки розглядаючи вимоги про спонукання виконання зобов'язань за договором суд також оцінює даний договір на відповідність вимогам закону.
		Одночасно, у разі задоволення позову у справі N905/2550/17 та визнання недійсним договору доручення від 03.08.2017р. Компанія "International Transit S.A.L. "Offshore" не позбавлена можливості звернутися до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
		Як наслідок, клопотання відповідача 2 про зупинення провадження по справі підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
		Договір, в якому одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, згідно із ст.1000 Цивільного кодексу України є договором доручення. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
		Як встановлено судом, 03.08.2017р. між позивачем та ПАТ «Донецьккокс» був підписаний договір доручення, згідно з умовами якого ПАТ «Донецьккокс» зобов'язаний до 01.09.2017р. вчинити від імені та за рахунок позивача всі необхідні дії для виконання зобов'язань останнього перед Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore", що створена та існує за законодавством Лівану, з місцезнаходженням зареєстрованого офісу за адресою: Charles Helou Street, Dagher's Center, Beirut, Lebanon за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р.
		Згідно п.1.2 договору на цей договір поширюються правове регулювання комерційного представництва, передбачене ст.243 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідно до вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		В розділі 2.3 договору доручення встановлений обов'язок відповідача діючи від імені та за рахунок позивача та в його інтересах, здійснити до 01.09.2017р. всі можливі дії, направлені на виконання обов'язків позивача з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції на підставі окремих специфікацій за договором поставки, а саме: специфікації №134/1 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №135 від 13.12.2016р., додатку №1 до специфікації №136 від 27.12.2016р., додатку №2 до специфікації №137 від 27.12.2016р., додатку №1 до специфікації №137/1 від 27.12.2016р., специфікації №138/2 від 19.01.2017р., специфікації №139 від 03.02.2017р.
		При цьому, за містом п.2.4.1 договору доручення від 03.08.2017р. відповідач має право в інтересах та за рахунок позивача укладати будь-які правочини (поставки, купівлі-продажу, перевезення, комісії, поруки та інші) та вчиняти будь-які дії (проводити оплати в національній та іноземній валюті, отримувати та надавати будь-яку інформацію та відомості) необхідні для виконання обов'язків довірителя з поставки на адресу відповідача 2 сталевої продукції.
		Згідно п.4.1 договору відповідач зобов'язаний до 01.09.2017р. виконати доручення позивача за цим договором.
		 
		Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем свої зобов'язання за договором доручення від 03.08.2017р. не виконані.
		За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. 
		Крім цього, на підставі п.5.2 договору доручення від 03.08.2017р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10000,00 грн.
		 
		Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неможливість виконання своїх зобов'язань за договором доручення від 03.08.2017р., внаслідок недійсності договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., який був підписаний між позивачем та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore".
		Так, як вказує відповідач, договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. був підписаний з боку позивача не уповноваженою особою. При цьому, представник відповідача 2 також не був уповноважений підписувати в подальшому специфікації, додатки до даного договору.
		 
		Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає зустрічні позовні вимоги правомірними, такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
		Згідно  ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. 
		Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України). 
		Тобто, законодавством України визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.
		 
		Як встановлено, виходячи зі змісту преамбули договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., останній укладений від імені позивача ОСОБА_7, який діяв на підставі статуту. Одночасно, від імені відповідача 2 договір підписано ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, наданої у додатку В до цього договору.
		 
		Відповідно до ст.82 Господарського кодексу України, ст.154 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України «Про господарські товариства», ст.13 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, яка діяла на момент укладання договору поставки) установчим документом акціонерного товариства є статут, який містить повне та скорочене найменування товариства  українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу у разі його формування; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх  власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства.
		Згідно із ст.32 Закону України «Про акціонерні товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. 
		Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значного  правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.
		Відповідно до ст.41 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, крім випадів, встановлених цим законом.
		Згідно із ст.45 вказаного раніше закону, за підсумками голосування загальних зборів складається протокол, що підписується всіма членами лічильної комісії акціонерного товариства, які брали участьу підрахунку голосів. 
		При цьому, органом,  що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу згідно із ст.51 Закону України «Про акціонерні товариства» є наглядова рада акціонерного товариства.
		Статтею 52 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено виключну компетенцію  наглядової ради - до виключної компетенції наглядової ради відноситься вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради, зокрема, належить: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом; обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених частиною першою статті 70 цього Закону; прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.
		Відповідно до ст.55 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення наглядової ради  приймається  простою  більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів. Протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п'яти днів після проведення засідання.
		В ст.58 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено засади діяльності виконавчого органу акціонерного товариства. Так, виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом, та може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства.
		При цьому, за умовами ст.59 Закону України «Про акціонерні товариства» голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що установчими документами позивача (статутом, Положенням про Наглядову раду) визначений особливий порядок надання правомочності виконавчим органам товариства на вчинення дій з відчуження майна.
		Згідно наказу від 29.08.2011р. №199к ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»  було призначено на посаду генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ОСОБА_8
		В п.11.7.4 статуту ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» визначено право генерального директора товариства підписувати від імені товариства договори, довіреності та інші документи, рішення про уклдання (видачу) яких прийнято (або згоду на укладання яких надано) уповноважених органом товариства відповідно до положень статуту.
		За змістом п.10.7.21 статуту до компетенції наглядової ради товариства відноситься надання генеральному директору попередньої згоди на дії щодо розпорядження (надання в оренду, відчуження, списання, обтяження та інше) нерухомим майном та/або іншими основними засобами товариства у сумі, що перевищує суму, встановлену рішенням наглядової ради. Для отримання згоди на вчинення вищезазначених дій генеральний директор в порядку та за формою, передбаченою Положенням про Наглядову раду, письмово повідомляє голову ради про питання, що потребує отримання попередньої згоди наглядової ради, та направляє проект договору, рішення чи іншого документу, укладання чи прийняття якого потребує отримання згоди. Рішення про надання чи відмову у наданні згоди оформлюється протоколом наглядовї ради.
		Згідно Положення про Наглядову раду, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (протокол від 20.04.2012р. №14), до компетенції наглядової ради товариства відноситься надання генеральному директору попередньої згоди на дії з розпорядження (передачі в оренду, відчуження, списання, обтяження та ін.) нерухомого майна та/або основних засобів товариства на суму, що перевищує суму, встановлену рішенням наглядової ради (п.3.1.21 положення). 
		Згідно з розділом 4.5 Положення про Наглядову раду рішення наглядовї ради оформлюються протоколом наглядової ради. Протоколи наглядової ради оформлюються в строк не більше 3 робочих днів від дати проведення засідання наглядової ради або прийняття рішення про результати голосування, проведеного методом опитування.
		 
		Рішенням Наглядової ради товариства від 07.09.2012р. (протокол №6) генеральному директору товариства надане право на укладання правочинів, передбачених п.10.7.21 статуту без отримання згоди наглядової ради на наступні суми, зокрема, з відчуження майна - не більше 50 тис. грн. залишкової вартості одного об'єкту майна, що відчужується.
		 
		Згідно Положення про Наглядову раду оригінали протоколів засідань наглядової ради зберігаються за місцезнаходженням товариства (у секретаря ради).  Право засвідчувати виписки з протоколів засідань ради або засвідчувати копіх протоколів засідань наглядової ради надається генеральному директору та секретарю ради. Копії протоколів наглядової ради (протоколів засідань та протоколів про результати голосування, проведеного методом опитування) надсилаються всім членам наглядової ради в електронному вигляді не пізніше 10 календарних днів після їх оформлення.
		За змістом наданої до матеріалів справи довідки від 09.11.2017р. №01С/296, підписаної начальником секретаріату та погодженої помічником генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» серед документів, що зберігаються в архівному відділі секретаріата товариства рішення наглядової ради про погодження генеральному директору на укладання договору №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. відсутнє.
		 
		Згідно із ст.70 Закону України «Про акціонернів товариства» рішення про вчинення  значного  правочину,  якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості. 
		Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті.
		Згідно із п.1.7 статуту позивача значним правочином визначено будь-який договір товариства або в межах одного року декілька пов'язаних договорів, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є предметом такого договору, перевищує 10 відсотків сукупної вартості активів товариства за даними затвердженої звітності, а також внесення суттєвих змін та/або доповнень до них (зміна сторін, предмету договору, ціни, порядку оплати, тощо).
		Пунктом 9.2.25 статуту встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів (повноваження з питань, які н можуть бути передані іншим органам товариства) віднесено прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25% вартості активів товариства за даними затвердженої звітності.
		Матеріали справи містять річну інформацію цінних паперів за 2014р., розміщену позивачем на власному веб-сайті та сайті smida.gov.ua. Відповідно до звіту, угода, укладена між позивачем та відповідачем 2 за зустрічним позовом 17.09.2014р. на суму 492301200,00 доларів США, відноситься до значних правочинів. Одночасно, згідно із балансом позивача станом на кінець звітного періоду (31.12.2013р.) вартість активів останнього склала 5871368000,00 грн.
		Як встановлено, предметом договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. є продаж, передання та постачання позивачем відповідачу за зустрічним позовом відповідної сталевої продукції, погоджений асортимент, обсяг, ціна якої зазначаються у специфікаціях до договору. 
		Купівельна ціна вказується в кожній відповідній специфікації, що підписується сторонами.
		За змістом специфікацій до договору позивач має поставити відповідачу 2 сталеву продукцію власного виробництва.
		При цьому, згідно специфікацій до договору загальна вартість сталевої продукції, що відчужується позивачем відповідачу 2 за договором дорівнює 492301200,00 доларів США. 
		За курсом Національного банку України станом на дату укладення договору 17.09.2014р. офіційний курс долару США до гривні України складав 13,082315 грн., отже, станом на дату укладання договору до компетенції загальних зборів позивача було віднесено питання укладання угод на суму, що перевищує 1467842000,00 грн. або 112200478,28 доларів США.
		 
		Майном згідно із ст.139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від  економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. 
		Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
		Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.
		Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
		Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.
		Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.
		Тобто, фактично договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. було обумовлено відчуження такого майна позивача як продукція.
		 
		Таким чином, за висновками суду, підписанню договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. мало передувати ухвалення загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення такого правочину. 
		 
		Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів прийняття загальними зборами ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» відповідного рішення про попереднє схвалення договору поставки з відповідчем 2 за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.
		Відсутність відповідного рішення загальних зборів акціонерів такод підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою від 09.11.2017р. №01С/296, підписаною начальником секретаріату та погодженою помічником генерального директора ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
		 
		Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
		За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що генеральний директор ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не дотримався додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину, внаслідок чого договір №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. вважається вчиненим ним із перевищенням обсягу повноважень на здійснення правочину.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що укладаючи будь-яку угоду, за звичаями ділового обороту сторони мають з власної ініціативи перевіряти наявність у представника контрагента повноважень за статутними документами чи іншими документами щодо представництва на укладення того чи іншого правочину, суд дійшов висновку про обізнаність відповідача 2 з приводу зазначених вище обмежень чи, принаймні, про те, що відповідач 2 не міг не знати про такі обмеження. 
		 
		Відповідно до ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Згідно зі ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		Відповідно до п.3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст.241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). 
		Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували схвалення позивачем спірного правочину. 
		 
		За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		 
		На підставі викладеного, виходячи з того, що договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. був підписаний від імені позивача особою, яка не була уповноважена на вчинення вказаних дій, тобто, з порушенням норм закону, норм ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства» вказаний договір підлягає визнанню недійсним.
		 
		Згідно із ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності договору, останній є таким з моменту його вчинення.
		 
		За таких обставин, враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., а також всіх його складових частин, а саме: додаткових угод, специфікацій, додатків, додатків до специфікацій, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське та Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" підлягають задоволенню.
		 
		Щодо первісних позовних вимог суд виходить з наступного:
		Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. 
		Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом. 
		Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором чи законом.
		 
		Як вказувалось вище, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист свого порушеного права за договором доручення від 03.08.2017р.
		При цьому, вказане право, за думкою позивача, має бути захищене саме шляхом зобов'язання відповідача виконати свої зобов'язання в натурі.
		 
		Згідно із ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено такий випадок припинення зобов'язання як неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Вказаною статтею унормовано, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна зі сторін зобов'язання.
		Як встановлено судом вище, предметом договору доручення від 03.08.2017р. є вчинення ПАТ «Донецьккокс» до 01.09.2017р. від імені та за рахунок позивача всіх необхідних дій для виконання зобов'язань останнього перед Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore", що створена та існує за законодавством Лівану, з місцезнаходженням зареєстрованого офісу за адресою: Charles Helou Street, Dagher's Center, Beirut, Lebanon за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р.
		Зобов'язаннями ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське за договором поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. визначено постачання відповідачу 2 сталевої продукції згідно певних специфікацій до договору.
		Проте, за висновками суду, договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. був укладений сторонами з порушенням норм закону та визнаний судом недійсним.
		Згідно із ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		За таких обставин, фактично недійсність договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. обумовлює неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р. та, відповідно, їх припинення.
		Як наслідок, позов в частині вимог про зобов'язання відповідача виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Пунктом 5.2 договору доручення від 03.08.2017р. встановлено відповідальність відповідача у випадку порушення строків виконання обов'язків передбачних п.4.1 договору невідкладно сплатити позивачу неустойку у сумі 10000,00 грн. за кожний окремий випадок порушення обов'язків повіреного.
		 
		Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 Цивільного кодексу України).
		Виходячи з того, що саме відповідачем заявлено про недійсність договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. у зв'язку з його невідповідністю вимогам закону у зустрічному позові по справі, за висновками суду, відповідач під час підписання договору доручення від 03.08.2017р. не міг не знати про наявність даних обставин.
		Проте, усвідомлюючи неможливість виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором доручення від 03.08.2017р. відповідач все одно прийняв на себе виконання даних обов'язків підписавши договір.
		Таким чином, відповідач має нести відповідальність за невиконання своїх обов'язків, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 10000,00 грн. підлягають задоволенню.
		 
		Судовий збір за первісним позовом підлягає розподілу між позивачем та відповідачем порівну.
		Судовий збір за зустрічним позовом підлягає розподілу між позивачем та відповідачем 2 за зустрічним позов в рівних частинах.
		 
		За таких обставин, враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 60, 77, 79, 82-85, п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
		 
		                                                    ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь про зобов'язання Приватне акціонерне товариство "Донецьккокс", м.Маріуполь виконати умови договору доручення від 03.08.2017р. та стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське штраф в сумі 10000,00 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське до Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь відмовити.
		 
		Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське,  Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" (Charles Helou, S. Dagher Center, 4th-5th floor, Beirut, Lebanon) про визнання недійсним договору поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р. задовольнити повністю.
		 
		Визнати недійсним з моменту підписання договір поставки №DMKD/IT-01D від 17.09.2014р., який був підписаний між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське та  Компанією "International Transit S.A.L. "Offshore" (Charles Helou, S. Dagher Center, 4th-5th floor, Beirut, Lebanon).
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь судовий збір в сумі 800,00 грн.
		 
		Стягнути з Компанії "International Transit S.A.L. "Offshore" (Charles Helou, S. Dagher Center, 4th-5th floor, Beirut, Lebanon) на користь Приватного акціонерного товариства "Донецьккокс", м.Маріуполь судовий збір в сумі 800,00 грн.
		Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		В судовому засіданні 10.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		          Повний текст рішення підписано 10.11.2017р.
		 
		          
		         Суддя                                                                                                  Г.В. Левшина

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...