Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/1618/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		8 листопада 2017 року                                                                                  м. Київ
		         
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого Червинської М.Є.,
		 
		суддів: Завгородньої І.М.,  Мазур Л.М.,
		            Писаної Т.О.,          Попович О.В.,
		             
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного навчального закладу «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою  державного навчального закладу «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2017 року,
		в с т а н о в и л а:
		У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним позовом до державного навчального закладу «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» (далі - ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну»), у якому посилалась на те, що вона з 16 квітня 1986 року працювала на посаді майстра виробничого навчання у Середньому професійно-технічному училищі № 15 (далі - СПТУ-15), яке у 1989 році було перейменовано в Професійно-технічне училище № 15 (далі - ПТУ-15). У 2003 році ПТУ-15 було реорганізоване у Вінницький професійний ліцей сфери послуг, правонаступником якого є ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну». Наказом                                 ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну»                    № 234-к від 27 грудня 2016 року її було звільнено у зв'язку із скороченням майстрів виробничого навчання з кваліфікацією «кравець, закрійник» та відмовою від переведення на іншу роботу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. 
		Звільнення вважає незаконним і необґрунтованим, оскільки відповідач звільнив її без згоди первинної профспілкової організації ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» Вільної профспілки освіти у науки України, членом якої вона є. 
		Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ від 27 грудня 2016 року про її звільнення; поновити її на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» з 4 січня 2017 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 січня по 19 квітня 2017 року у розмірі 27 948 грн 80 коп.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня                 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 травня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» від 27 грудня 2016 року «Про звільнення у зв'язку із скороченням ОСОБА_3». Поновлено ОСОБА_3 на посаді майстра виробничого навчання ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» з 4 січня 2017 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 5 січня 2017 року по 19 квітня 2017 року у розмірі 27 948 грн 80 коп. Вирішено питання про судовий збір.
		У касаційній скарзі ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що процедура, встановлена законодавством про працю щодо звільнення позивача на підставі                                       п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем була порушена, оскільки позивача було звільнено без згоди первинної профспілкової організації                                 ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» Вільної профспілки освіти у науки України, заступником голови якої вона була, та без згоди вищестоящого виборного органу цієї профспілки, що є порушенням приписів ст. ст. 43, 252 КЗпП України.
		Такі висновки судів є правильними з огляду на наступне.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		Частиною 1 ст. 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору, з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		Судом установлено, що ОСОБА_3 наказом від № 102-к від 15 квітня 1986 року була прийнята на роботу на посаду майстра виробничого навчання СПТУ-15, яке у 1989 році перейменовано на ПТУ-15. У 2003 році ПТУ-15 реорганізовано у Вінницький професійний ліцей сфери послуг, правонаступником якого є ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну».
		Наказом директора ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» № 94-к від 31 травня 2016 року попереджено майстрів виробничого навчання про мінімальну кількість учнів у навчальних групах та про те, що у разі не набору мінімальної кількості навчальної групи майстер виробничого навчання буде скорочений відповідно до чинного законодавства, з яким позивач була ознайомлена.
		30 вересня 2016 року директором ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» виданий наказ № 301 «Про організаційні заходи щодо скорочення працівників», згідно з яким у межах штатного розпису на 3 одиниці зменшується кількість майстрів виробничого навчання з кваліфікацією «кравець, закрійник» та збільшена на 3 одиниці кількість майстрів виробничого навчання з кваліфікацією «перукар (перукар-модельєр), візажист».
		4 жовтня 2016 року наказом № 184-к ОСОБА_3 персонально попереджана про наступне звільнення з посади майстра виробничого навчання з 4 січня 2017 року та цього ж дня отримала попередження про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням працівників                 (а. с. 8, 42).
		Наказом директора ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» від 27 грудня 2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади майстра виробничого навчання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
		Із матеріалів справи вбачається, що згідно з протоколом зборів первинної профспілкової організації Вільної профспілки освіти і науки України ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» від 25 травня 2016 року заступником голови первинної профспілкової організації навчального закладу обрана ОСОБА_3 (а. с. 98).
		У п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
		За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
		Таким чином, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.  
		Ураховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст. ст. 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».
		Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
		При цьому висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-703цс15, яка розглянута ним у порядку глави                      3 розділу V ЦПК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
		Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.
		 Листом № 56 від 13 вересня 2016 року Первинна профспілкова організація та профспілковий комітет Вільної профспілки освіти і науки України ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технології та дизайну» повідомила навчальний заклад про те, що не дає згоди на розірвання трудового договору з майстром виробничого навчання ОСОБА_3, оскільки не були виконані передбачені законодавством умови для внесення змін при реорганізації закладу, зокрема, не були проведені переговори з профспілковою організацією ВПОНУ у визначений законом термін (не менше трьох місяців) до дати вивільнення працівників; працівнику ОСОБА_3 не надано можливості скористатися переважним правом працевлаштування на вакантні посади у навчальному закладі (а. с. 49).
		Листом № 51 від 25 листопада 2016 року Первинна профспілкова організація ДНЗ «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» Вільної профспілки освіти і науки України повідомила про прийняте рішення не надавати згоду на звільнення ОСОБА_3, оскільки адміністрацією навчального закладу консультації із профспілкам про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків у визначені законодавством строки не проводилися. Адміністрацією навчального закладу не було належним чином здійснено всі можливі заходи для запобігання звільнення ОСОБА_3, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (а. с. 53-54).
		Листами №  93/1 від 23 листопада 2016 року та № 93/2 від 15 грудня                  2016 року Конфедерація Вільних профспілок Вінницької області повідомила про прийняте рішення не надавати згоду на звільнення ОСОБА_3, мотивувавши своє рішення аналогічними причинами, на які вказала первинна профспілкова організація навчального закладу (а. с. 55-56, 57-58).
		 Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦПК України), встановивши, що на час звільнення позивач була заступником голови  первинної профспілкової організації навчального закладу, тому її звільнення без попередньої згоди на це цієї ж профспілкової організації та її вищестоящого виборного органу є порушенням вимог ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Оскільки профспілками прийняті рішення про відмову у дачі згоди на звільнення позивача з наведенням правового обґрунтування такої відмови, суди дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства. 
		Доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем, що на час звільнення вона була членом первинної профспілкової організації навчального закладу, займаючи посаду заступника голови, та не встановлення судами виборного органу первинної організації профспілки та вищестоящого виборного органу цієї профспілки, згоду від яких на звільнення позивача повинен був отримати відповідач - безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи. Обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження у судах і висновки з цього приводу, зроблені судами, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
		Суди, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
		 Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу державного навчального закладу «Вінницький центр професійно-технічної освіти технологій та дизайну» відхилити.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 травня                   2017 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ.Є. Червинська  Судді:І.М. Завгородня   Л.М. Мазур   Т.О. Писана   О.В. Попович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...