Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-893/10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2017. Зареєстровано: 14.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2017.
Дата набрання законної сили: 05.10.2011
Результат оскарження 05.10.2011 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		   
		 
		Іванківський районний суд Київської області
		смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52
		 
		 
		Справа № 2- 893 /10
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		20 серпня 2010 року суддя Іванківського районного суду Київської області Тетервак Н.А., розглянувши у письмовому провадженні,відповідно до ст.. 197 ЦПК України, в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобовязання відповідача зробити перерахунок пенсій,
		ВСТАНОВИ ЛА:
		 
		Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача неправомірними та зобовязання відповідача перерахувати їй основну та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,починаючи з 28 липня 2007 року та втягнути недоплачені суми з урахуванням вже виплачених сум.
		Позивачка посилається на те, що вона є інвалідами 2(другої) групи, категорії 1 наслідок захворювання, повязаного з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС та отримує пільгову пенсію по інвалідності .
		Відповідно до ст.. 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй, як інваліду 2 групи, щодо якої встановлено причинний звязок з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсія повинна бути призначена в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст. 50 вказаного Закону, йому повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду як особі,що віднесена до категорії 1 - як інваліду 2 групи,- це в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
		Проте, відповідач виплачував їй пенсію не у відповідності із Законом, а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення рівня І пенсійного забезпечення громадян».
		Позивачка просить визнати дії відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі щодо призначення їй пенсії в розмірах,що не відповідає вимогам ст..
		І 54 та ст. 50 Закону України від 28.02. 1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист І громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
		Зобовязати відповідача з 27 липня 2007 року провести перерахунок її пенсії на ] рівні,не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до вимог ст.. 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії - в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 50 Закону, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України } Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та стягнути з Управляння І Пенсійного фонду України в Іванківському районі на її користь недоплачену суму державної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, як різницю між фактично виплаченою думою пенсії та належною їй сумою, з урахуванням уже виплачених сум.
		В судове засідання позивачка не зявилася.
		Позивачка подала заяву, в якій позов підтримує та просить розглядати без її участі.
		Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день і час слухання :прави повідомлений вчасно, надіслали суду письмове заперечення, в якому позов не визнають, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі діяло в межах чинного законодавства України, визнавши, що відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-ій групі інвалідності 8 анімальних пенсій за віком.
		Проте, ч.3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообовязкове державне пенсійне рахування визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 цієї І татті, застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно із цим законом, а тому щодо пенсіонерів, яким призначена пенсія за іншими законами, він не застосовується. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, який для ~єї категорії пенсіонерів законодавчо встановлений не був. Відповідач діяв у межах бюджетного законодавства, постанов КМ України, якому відповідно до ст.. 62 Закону України
		«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надано право розяснення порядку застосування цього закону.
		Крім того, відповідач посилається на те,що з матеріалів пенсійної справи відповідачки слідує,що ШУНДИК ОСОБА_2 одержує пенсію не згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а згідно ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
		Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
		Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивачка ШУНДИК ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 27.11. 1998 року(огляд - вдруге) . Її інвалідність повязана з наслідками аварії на ЧАЕС (ОСОБА_3. КИО-1 № 077048); є постраждала 1 категорії(Посвідчення серії А № 028583 від 17.12. 1993 року);учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС № 4; пенсію по інвалідності 2 групи загальне захворювання та доплату як інвалід ЧАЕС одержує з січня 2007 року (довідка), а тому на виплати та доплати може претендувати лише додаткової пенсії.
		Розмір додаткової пенсії ОСОБА_1 становив:
		З січня 2007 року по грудень 2007 року: додаткова - 12,47 грн.
		З січня 2008 року по березень 2008 року:     додаткова     - 94, 00 грн.;
		З квітня 2008 року по жовтень 2009 року : додаткова - 99, 60 грн.
		З листопада 2009 року по липень 2010 року:додаткова -141,80 грн.
		Отже, пенсія позивачці призначена та виплачувалася , як інваліду 2 групи(загальне захворювання) та додаткова пенсія за шкоду,заподіяну здоровю як інваліду,інвалідність якого  повязана з участю у ліквідації наслідків аварії НА ЧАЕС 2 групи в розмірі, що не заповідає вимогам ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
		Проте, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України „ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування "іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або з встановлював цей розмір, немає, а тому посилання відповідача на те, що ст. 28 Закону України , Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування  щодо розміру мінімальної пенсії за віком не може застосовуватися до визначення розміру пенсії, призначеної за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає некоректним, оскільки в останньому визначено за базу для врахування пенсії саме мінімальну пенсію за віком.
		Додаткова пенсія позивачці нараховувалася та виплачувалася саме відповідачем, а тому посилання на те, що вони не є розпорядниками коштів Фонду, з якого виплачуються такі додатки, є некоректним, як і посилання на те, що коштів на такі виплати Пенсійний фонд немає, оскільки вони не фінансуються з коштів пенсійного фонду. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року по справі «Кечко проти України» в п.23 зазначив „ суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїх робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи
		-Державної влади не можуть свідомо відмовити у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. П. 26 Суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань,
		i:кільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину - виконання своїх зобовязань .
		З ст. 62 Закону слідує, що Кабінет Міністрів України дає розяснення порядку застосування Закону, і аж ніяк не встановлює розмір компенсацій, чи змінює той, що вже в Законі.
		А отже постанови КМ України, на які посилається у своєму запереченні відповідач, як  і підставу відповідності своїх дій чинному законодавству ( № 523 від 30.05.1997 року, № 530 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року) є такими, що не відповідають нормам ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначав за базу обрахунку пенсії таким особам з розрахунку мінімальної пенсії за віком.
		В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно зонами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п. 1) та основи соціального захисту ( п.6).
		Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та осіб, що передбачені Конституцією і законами України.
		Виплата коштів у розмірі, який значно менший ніж той, що встановлений ст.ст. 50 Закону, є неправомірною.
		Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю України є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обовязком держави ( ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений ( ст.22).
		Окрім того, встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України , ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків , пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
		За змістом положень ч.2 та 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили
		б     до скасування чи звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
		Таким чином, враховуючи те, що зазначені вище зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнані неконституційними, а отже втратили чинність саме з цього дня, відповідно чинними з того ж дня і по даний час є попередня редакція цих статей, тому позов слід задовольнити частково: з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року та з 22.05. 2008 року.
		В решті позову - відмовити.
		На підставі викладеного, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. 5, 10, 57, 60, 54, 197, 208-215, 218 ЦПК України, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито», суд
		ВИРІШИВ:
		1.Цивільний позов задовольнити частково.
		2.Визнати     дії відповідача щодо перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 28. 07. 2007 року по 31.12. 2007 року та з 22.05. 2008 року відповідно до ст. .ст., 50,54 Закону України» «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
		З.Зобовязати відповідача - управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю згідно ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи «, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленою частиною першою ст. 18 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та ст.52 Закону країни « Про Державний бюджет України на 2010 рік» ,2007, 2008, 2009 рік, за період з 28 липня 2007 року по 31.12. 2007 року та з 22.05. 2008 року .
		Стягнути з Управління Пенсійного фонду України на користь ШУНДИК ОСОБА_2 різницю між перерахованою основною та додатковою пенсією, відповідно до .T..CT. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28.07. 2007 року по 31.12. 2007 року та з 12.05. 2008 по 20 серпня 2010 року , за відрахуванням уже виплачених сум пенсії .
		В решті позову - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляції протягом 10 днів з моменту одержання копії рішення.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...