Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/622/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2017. Зареєстровано: 14.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2017.
Дата набрання законної сили: 27.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
		  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
		____________________________________________________________________________________                                                   
		                                                                                                                      
		                                                                                                                               2/381/1401/17
		                                                                                                                               381/622/17 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		     02 листопада 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Пруднікової П.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -
		    ВСТАНОВИВ: 
		     17 лютого 2017 року позивач звернувся з позовом,який в процесі розгляду справи був уточнений, до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»про стягнення коштів за договором банківського вкладу,мотивуючи свої вимоги тим, що 28.05.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір № 653/2013-222 про банківський вклад «Оберіг» в національній валюті із щомісячним приєднанням процентів до суми вкладу. Банк прийняв від позивача через касу грошові кошти в сумі 250 000 грн. на термін з 28.05.2013 року по 28.05.2014 року з процентною ставкою на вклад в розмірі 18% річних. 28.05.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладнику внесеної суми та нарахованих процентів, проте банком було перераховано лише частину коштів - 59 743,13 грн., а решту - 235 256 грн.87 коп. до цього часу йому не повернуто. Крім того, коли позивач листом звернувся до відповідача щодо повернення належним йому коштів та відсотків, банк своїм листом від 26.06.2014 року повідомив, що з його рахунку ще в серпні 2013 року частково вилучено 206 364 грн. 92 коп., з яких 201 185,67 грн. достроково виплачено через касу згідно із нібито укладеною і особисто підписаною додатковою угодою №1 від 09.08.2013 року та нібито підписаною позивачем 09.08.2013 року завою на видачу готівки № 14, а 5179 грн. 25 коп. списано із вкладу як перерахунок відсотків у зв'язку із достроковим вилученням коштів, і що ними розпочаті необхідні заходи щодо врегулювання цього питання та за заявою банку відкрито кримінальне провадження про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за незаконне зняття коштів з рахунку. 
		Позивач вважає відмову відповідача повернути кошти безпідставною та неправомірною, у зв'язку з чим просить суд стягнути із відповідача на його користь борг за Договором банківського вкладу № 6532/2013-22 «Оберіг» від 28.05.2013 року у розмірі 190 256,87 грн. та процентів річних у розмірі 138 130,69 коп. 
		Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений вчасно та належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить слухати за його відсутності. 
		     Представник відповідача, який був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи належним чином, за викликом суду не з'явився, не використавши наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, від нього надійшли заперечення на позовну заяву, однак клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.        
		Судом встановлено, що 28 травня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського вкладу «Оберіг» № 653/2013-222 (далі - Договір) в національній валюті з щомісячним приєднанням процентів до суми вкладу строком на 12 місяців з процентною ставкою 18% річних. 
		Згідно умов договору, банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 250 000 грн. на період з 28.05.2013 року по 28.05.2014 рік (а.с.7-9).
		На підтвердження внесення грошової суми позивачем надано копію квитанції від 28.05.2013 року про внесення грошових коштів на депозит №653/2013-222 від 28.05.2013 року (а.с. 10).
		28.05.2014 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення йому грошових коштів та нарахованих процентів відповідно до п. 2.1.4 Договору та йому було перераховано 59 743 грн.13 коп. 
		Також листом від 26.06.2014 року за № 41/3-12/3585 ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» повідомив позивачеві, що за даними обліку банку 09.08.2013 року депозитний договір було частково достроково вилучено на суму 206 364,92 грн., з яких - 201185,67 грн. виплачено через касу згідно із заявою на видачу готівки № 14 від 09.08.2013 року; 5179,25 списано із вкладу як перерахунок відсотків у зв'язку із достроковим вилученням коштів, проте беручи до уваги заяву ОСОБА_1 про не здійснення вказаних дій, банком подано заяву до Шевченківського РУГУ МВС України в м.Києві щодо відкриття кримінального провадження, притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб та відшкодування нанесених збитків (а.с. 13).
		Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2014 року за № 574/тдд виконаної КНДІСЕ, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «підпис отримувача» заяви на видачу готівки № 14 від 09.08.2013, у графі «підпис вкладника» додаткової угоди № 01 від 09.08.2013, у графі «підпис вкладника» заяви від 06.08.2013 року про дострокове повернення частини вкладу виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою(а.с.17-49).
		В той же час, не заперечуючи того, що позивач не отримував кошти за депозитним договором від банку, останній відмовляється повертати йому депозитний вклад з відповідними відсотками, посилаючись на те, що триває досудове розслідування з приводу вилучення грошових коштів з рахунку позивача. 
		У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
		Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. 
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
		При цьому, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
		Відповідно до положень ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 ЦК України).
		Отже, з наведених норм Закону вбачається, що вкладник за договором банківського вкладу, в силу ст.ст.1060, 1061 ЦК України, вправі вимагати від банку повернення здійсненого вкладу разом з нарахованими процентами в будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати вклад у повному обсязі. 
		Відповідно до ч.1 ст. 1070 ЦК України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
		Водночас ст. 525 ЦК України закріплює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Отже, судовим розглядом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання визначених законодавством та взятих на себе за Договором зобов'язань, оскільки з 28.05.2014 рік і до цього часу порушує право на вільне користування належних позивачу грошових коштів. Такі дії відповідача порушують чинні норми законодавства, а саме: відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно якого відносини між банком та клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Грошові кошти, які знаходяться на рахунку позивача, відкритому відповідачем на ім'я позивача належать останньому на праві приватної власності.
		Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01 листопада 1996 року, вирішуючи спори, що випливають із права приватної власності громадян, суди повинні виходити з положень ст. 41 Конституції України.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права не можуть бути обмежені.
		Змістом права власності є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
		Як зазначено у ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».
		Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» як джерело права при розгляді справ у суді застосовується Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини.
		Відмовляючись видати/перераховувати за його розпорядженням грошові кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж Протоколу є додатковою статтею Конвенції.
		Згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У порушення цих норм позивач позбавлений права користуватися своїм майном, у даному випадку майном є грошові кошти, які відповідач до цього моменту так і не повернув.
		Як зазначалось, позивачу після спливу терміну дії договору було перераховано 59 743,13 грн., таким чином у примусовому порядку з відповідача підлягає стягненню грошові кошти за Договором банківського вкладу «Оберіг» № 653/2013-222 в розмірі 190 256,87 грн. 
		Крім того, у примусовому порядку з відповідача підлягає стягненню нараховані проценти по вкладу, які складають 18% річних, що дорівнює45000 грн.
		Суд зазначає, що після закінчення терміну дії договору й у разі неповного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом, при визначені розміру якого суд виходить з наступного.
		Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ).
		Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). 
		Згідно з умовами договору банківського вкладу від 28.05.2013 року договір втрачає силу за згодою сторін із моменту виплати банком вкладнику суми вкладу і процентів за цим вкладом (пункт 5.2. договору). Пунктом 3.1 зазначеного договору встановлено, що початком періоду нарахування відсотків є день зарахування суми грошових коштів на рахунок вкладника (28 травня 2013 року), закінченням нарахування відсотків є день, який передує поверненню коштів вкладнику.
		Договором не передбачено його автоматичної пролонгації та зміни умов в односторонньому порядку.
		Отже, аналіз правових норм та умов договору дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання банку в розмірі та на умовах, визначених договором банківського вкладу (депозиту), припинилися у строк, установлений цим договором - а саме 28.05.2014 року.
		Однак закінчення строку дії договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
		При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року (№ 6-338цс16), який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів.
		У спірних правовідносинах договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання банком зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
		Як вже зазначалось, договором банківського вкладу процентна ставка встановлена у розмірі 18 %.
		Оскільки умовами договору не передбачено інший розмір відсотків, які нараховуються на суму вкладу, що розміщений на вкладному рахунку до запитування, то після закінчення строку договору банківського вкладу від 28.05.2013року розмір процентів підлягає обчисленню за процентною ставкою 18 %, згідно положень ст. 1070 ЦК України, тому банк повинен виплатити вкладнику проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на рахунку.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що за час прострочення виконання зобов'язання після закінчення строку дії договору, а саме за період з 29.05.2014 року по 17.02.2017 рік (дата звернення до суду з позовом), підлягає стягненню сума процентів за ставкою 18 %, що становить 93130,69 грн. (190 256,87 грн. - розмір вкладу на час закінчення терміну дії договору; 18% річних за депозитом, 32 місяці та 19 днів - строк користування грошовим вкладом).
		Суд не приймає посилань відповідача на неналежність та недопустимість як доказу висновку судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2014 року за № 574/тдд виконаної КНДІСЕ, з огляду на те, що будучи достовірно обізнаним про наявність вказаної справи в провадженні суду, розпорядившись своїми  процесуальними правами на власний розсуд, жодних документів на спростування викладених  позивачем обставин банком обставин суду не надав,  клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв.
		За таких обставин суд виходить лише з наданих сторонами доказів.
		Враховуючи, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивачем представлений висновок судово-почеркознавчої експертизи від 13.12.2014 року за № 574/тдд, який відповідачем не спростований, суд приймає його як доказ у справі.
		Суд критично відноситься до заперечень відповідача щодо відсутності у позивача права на повернення грошових вкладів, у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації.
		Так, дійсно, рішенням Правління НБУ від 02 червня 2016 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Хрещатик».
		Згідно рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.06.2016 року №913 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та запроваджено тимчасову адміністрацію відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 р. № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
		Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд): (http://www.fg.gov.ua). 
		Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
		Як зазначено у п.16 ч. 1 ст. 2 Закону  встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
		Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону  під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Крім того, положеннями п.1 ч.6 ст. 36 Закону передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 даного Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо, зокрема : виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
		Перелік обставин, на які не поширюються обмеження згідно п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону є виключним.
		З матеріалів справи вбачається, що з 28.05.2014 рік закінчився строк дії Договору № 653/2013-222, тобто встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону обмеження на спірні правовідносини не поширюється.
		Посилання представника відповідача на запровадження в банку тимчасової адміністрації не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки запровадження тимчасової адміністрації і ліквідація банку не позбавляє особу можливості реалізації права на судовий захист, Фонд набуває лише право кредитора банку на відшкодовані клієнтам банку кошти та надану банку цільову позику, а за взятими на себе зобов'язаннями відповідає банк.  
		При відсутності у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-УІ заборони на подання позову і його вирішення в суді, відмова в задоволенні вимог до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, є порушенням права особи на судовий захист.
		Порядок виплати коштів, встановлений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», судовим рішенням, у разі задоволення позову, не змінюється, воно підлягає виконанню з дотриманням положень цього Закону. Таке рішення не зобов'язує Фонд проводити виплати і задовольняти вимоги кредиторів, здійснення яких заборонене ст.36 цього Закону, або ж порушувати встановленому ним черговість виплат.
		При цьому, прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку боржника зумовлює закінчення виконавчого провадження, після чого виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (п.3-1 ч.1, ч.5 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в частині стягнення суми банківського вкладу та нарахованих відсотків.
		Оскільки, позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню з відповідача на користь держави у розмірі відповідно до задоволених вимог.
		Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 533, 598, 610, 612, 625, 628, 631, 1058, 1060, 1061, 1070, 1074 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про стягнення коштів за договором банківського вкладу - задовольнити. 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу «Оберіг» № 653/2013-222 від 28.05.2013 року в розмірі 190 256,87 грн. та проценти в розмірі 138 130,69грн.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на користь держави судовий збір в сумі 3283,87 грн.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
		     
		Суддя                                        Є.Ю.Чернишова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...