Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/1033/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2017. Зареєстровано: 14.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2017.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		  Справа № 583/1033/17
		2/583/588/17 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     08 листопада 2017 року                         м. Охтирка Сумської області
		Охтирський міськрайонний суд Сумської області в особі:
		головуючого  судді                                        КОВАЛЬОВОЇ О.О.
		при секретарях                                                                         ЯВТУШЕНКО О.С., 
		    ОСОБА_1
		з участю осіб, що беруть участь у розгляді справи: позивача - відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача  позивача ОСОБА_4, з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Камертон», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом
		ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»», третя особа ОСОБА_5 про стягнення страхової суми
		та зустрічним позовом 
		Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним
		встановив:
		28.04.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом. Вимоги мотивував тим, що 11.08.2016 року він уклав з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого застрахував легковий автомобіль SkodaOctaviaA7, 2013 року випуску, № шасі ТМВАС2NE7EB, державний номер НОМЕР_1 на суму 450000,00 грн. ОСОБА_2 розпоряджається даним автомобілем на підставі довіреності від 18.06.2016 року, виданої власником автомобіля ОСОБА_5 
		05.11.2016 року автомобіль було викрадено. Для отримання страхової суми відповідач виконав всі дії передбачені договором страхування. Однак страхова виплата виплачена частково в розмірі 109142,50 грн.
		Посилаючись на те, що сума страхової виплати згідно договору страхування на даний час повністю не виплачена, ОСОБА_2 просив стягнути на його користь з відповідача страхову виплату в розмірі 298608,33 грн.
		24.05.2017 року ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулося із зустрічним позовом, мотивований тим, що за договором страхування від 11.08.2016 року, за яким застрахований автомобіль SkodaOctaviaA7, реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником і вигодонабувачем вказано ОСОБА_2, який користується даним автомобілем на підставі довіреності від 18.06.2016 року. Таким чином власником автомобіля залишається ОСОБА_5
		Посилаючись на те, що ОСОБА_2, як довірена особа, не мала права укладати у власних інтересах договір страхування на майно, ввірене їй довірителем, просило визнати Договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 (А477020) від 11.08.2016 року недійсним, стягнути з ОСОБА_2 виплачену страхову виплату за цим договором в розмірі 102865,00 грн.
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з наведених у позові мотивів, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити за необґрунтованістю. 
		Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав викладених у позові.
		Третя особа, ОСОБА_5, до суду не прибув, надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що автомобілем НОМЕР_2, користується ОСОБА_2 за довіреністю від 18.06.2016 року. Позивач повністю розрахувався за автомобіль з ним, а тому у ОСОБА_5 немає приводів та підстав укладати договір страхування на даний автомобіль. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази на свої доводи, встановив виникнення між сторонами правовідносин страхування:
		Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Згідно із ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ст. 6 Закону України «Про страхування»).
		Судом встановлено, що 11.08.2016 року між сторонами укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серія А № 477020 (далі по тексту - Договір страхування), з метою страхування автомобіля SkodaOctavia A7, 2013 року випуску, № шасі ТМВАС2NE7EB, реєстраційний номер НОМЕР_1; страхова сума  450000,00 грн.; страхові ризики: ДТП, Пожежа, Стихійне лихо, ПДТО, Незаконне заволодіння; строк дії договору - з 12.08.2016 року по 11.08.2017 року.(а.с. 6-8)
		Відповідно до Договору страхування, предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ЗТЗ та ЗДО, якщо додаткове обладнання є застрахованим згідно з Частиною 1 цього Договору.
		Пунктом 12 Договору страхування передбачені дії страхувальника у разі настання події, яка може класифікуватися як страховий випадок.
		Відповідно до п. 14.10.2 цього Договору,при незаконному заволодінні застрахованого ТЗ, у зв'язку з чим розпочате кримінальне провадження, виплата відшкодування проводиться у два етапи: 30 % належного страхового відшкодування після реєстрації кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудового розслідування виплачується протягом 15-ти робочих днів з дня складання страхового акту; остаточний розрахунок ( у розмірі 70% страхового відшкодування) після надання Страхувальником копії витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинення правопорушення та надання Страхувальником всіх інших необхідних для виплати страхового відшкодування документів протягом 15-ти робочих днів з дати складання страхового акту.
		З відомостей, зазначених у ОСОБА_6 з кримінального провадження № 12016100070007164 від 06.11.2016 року, вбачається, що 04.11.2016 року в період часу з 18.00 год. до 05.11.2016 року до 08.45 год. невстановлена особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Н.Ужвій, 8а, незаконно заволоділа транспортним засобом SkodaOctavia A7, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.12 на звороті)
		Оскільки у вказаної події у відповідності до Договору страхування маються ознаки страхового випадку, ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про незаконне заволодіння транспортним засобом, у звязку з чим позивачу була сплачена перша частина страхового відшкодування в розмірі 109142,50 грн. (а.с. 39)
		Статтею 991 ЦК України визначені випадки, коли Страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати.
		Положеннями частини другої вказаної статті визначено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
		Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ч. 3 ст. 991 ЦК України)
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 16.02.2017 року та 25.03.2017 року звертався до страхової компанії щодо належно виконання вимог Договору добровільного страхування (а.с. 12, 14), однак письмової відповіді чи відмови у виплаті страхової суми ОСОБА_2 не отримав.
		Відтак, з врахуванням тієї обставини, що на даний час страховою компанією не прийняте рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування чи відмови у виплаті ОСОБА_2, а обставини, на які посилається представник ПАТ «Страхова група «ТАС», як на підставу для відмови в задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку, що своїми діями ПАТ «Страхова група «ТАС» порушує право ОСОБА_2 як страхувальника на отримання страхового відшкодування у відповідності до положень укладеного між сторонами Договору страхування.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
		Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
		Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
		Відповідно до п.п.14.2.3,14.3.3 Договору добровільного страхування наземного транспорту, при втраті застрахованого транспортного засобу розмір матеріального збитку визначається  як дійсна вартість ЗТЗ на дату настання страхового випадку, визначена згідно з Актом товарознавчого дослідження. Розмір страхового відшкодування розраховується за формулою: сума страхового відшкодування = розмір матеріального збитку х коефіцієнт пропорційності-франшиза-суми отримані від осіб відповідальних за завдані збитки + документально підтверджена сума на компенсацію застрахованих витрат в межах розмірів, передбачених умовами Договору.
		Згідно Звіту № 385/16 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу від 30.12.2016 року, зробленого ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача, ринкова вартість автомобіля SkodaOctavia A7, державний номерний знак. АІ0331ЕО становить 426583,33 грн. (а.с. 39 на зворотному боці).
		З огляду на викладене, перевіривши наданий ОСОБА_2 розрахунок страхового відшкодування, що підлягає до виплати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню страхове відшкодування в розмірі 298608,33 грн.
		Щодо зустрічного позову суд зазначає таке.
		Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Частина 1 статті 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно із ст. 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
		Згідно ч. 2 ст. 984 ЦК України страхувальником може бути фізична або юридична особа.
		Зазначене свідчить про те, що страхувальником може бути будь яка дієздатна фізична особа, яка має дієздатність, яка уклала договір із страховиком.
		У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Таким чином, необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).
		З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування.
		Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Відповідно до ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
		Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 998 Цивільного кодексу України, договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Статтею 18 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Відповідна норма закону визначена ст. 983 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 998 Цивільного кодексу України, наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до статті 29 Закону України «Про страхування», договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.
		Положеннями п. 1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 щодо заборони експлуатації транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у підрозділах Державтоінспекцїї, передбачено те, що зазначений Порядок встановлює виключно процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.
		Порядок не регулює правовідносини щодо порядку переходу права власності на рухоме майно - транспортні засоби.
		Таким чином законодавство України не пов`язує перехід права власності на транспортний засіб з його державною реєстрацією.
		Судом не встановлено порушень при укладанні оспорюваного договору норм закону, положень інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України, які б давали суду право визнати його недійсним, враховуючи те, що при укладанні договору не встановлено неправомірних дій сторін страхового договору щодо його обставин, які мають істотне значення, зустрічний позов в межах заявлених вимог задоволенню не підлягає за недоведеністю.
		Доводи представника ПАТ «Страхова група «ТАС» про те, що ОСОБА_2 порушив права власника автомобіля спростовуються доказами, перевіреними і оціненими судом в сукупності.
		Доказів, які б спростовували встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду, сторони не надали.
		Питання щодо судових витрат підлягає вирішенню відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
		вирішив:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення страхової суми - задовольнити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», (ЄДРПОУ 30115243), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_4), страхову виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 А 477020 від 11.08.2016 року в розмірі 298608 (двісті девяносто вісім тисяч шістсот вісім) гривень 33 копійки.                                                                   
		Стягнути на користь ОСОБА_2, (РНОКПП НОМЕР_4), з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2986 (дві тисячі девятсот вісімдесят шість) гривень 10 копійок.
		В задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. 
		Суддя Охтирського міськрайонного суду
		Сумської області                                        ОСОБА_7
		Повний текст рішення виготовлений 13.11.2017 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...