Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4847/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2017. Зареєстровано: 14.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2017.
Дата набрання законної сили: 09.01.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                    Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м.  Харків  
		 14 листопада 2017 р.                                                                       Справа № 820/4847/17  
		 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,- 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, у якому просить суд: скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, у формі висновку від 10.07.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україні гр. Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 
		В обґрунтування позову зазначено, що рішення відповідача, яким йому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну є незаконним та таким, що порушує права, свободи і законні інтереси іноземця та його право на постійне проживання в Україні у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
		Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
		Представник відповідача в судове засідання не прибув, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на викладені у письмових запереченнях обставини. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
		Представник третьої особи в судове засідання не прибув, правом участі у судовому засіданні не скористався, письмової правової позиції до суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.
		Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.
		Згідно матеріалів справи, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до Тетіївського РВ ГУ МВС України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну від 08.06.2007 на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію».
		За результатами розгляду вказаного клопотання, керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 02.08.2007 прийнято висновок щодо надання позивачу дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію» та документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1. Разом з позивачкою дозвіл на імміграцію в Україну отримала донька позивачки ОСОБА_2, 1991 року народження.
		Судом встановлено, що до Управління ДМС у Київській області надійшов запит №04/1-22902 від 21.10.2015 з ГУ ДМС в Харківській області щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, яка звернулась із заявою про обмін посвідки на постійне проживання по досягненню 45-ти річного віку.
		Під час проведення перевірки УДМС в Київській області встановлено, що рішення прийняте ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 02.08.2007 про надання дозволу на імміграцію позивачу відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону, суперечить вимогам міграційного законодавства.
		Так, відповідно до висновку про перевірку законності надання дозволу на імміграцію позивачу від 10.07.2017 Управління ДМС України в Київській області встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2, 1991 року народження, на момент прийняття документів у її матері, не мала дозволу на імміграцію, а також, не підтверджено їй належність до громадянства України.
		Тобто, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 не може бути визнана як мати іммігрантки, а за таких обставин відповідач вважає за доцільне скасувати дозвіл на імміграцію громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 та вилучити посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 02.08.2007.
		Управлінням ДМС України в Київській області прийнято рішення «Про скасування дозволу на імміграцію в Україну» №87 від 10 липня 2017 року.
		Позивач, не погодившись з останнім, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 7 червня 2001 року «Про імміграцію» (далі - Закон № 2491-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
		Згідно статті 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
		          Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. 
		          Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
		          Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
		Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
		          Згідно з п.2, 3 ч.1 ст.6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
		Згідно з положеннями п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
		Стаття 9 Закону України «Про імміграцію» встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
		Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
		Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
		Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії  документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
		Особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості. 
		У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
		Частиною 4 ст.11 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
		Відповідно до п.12 Порядку №1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
		- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
		- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
		- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
		Суд зазначає, що ВГІРФО ГУМВС України в Київській області прийнято рішення щодо надання позивачу дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як особі, яка є матір'ю іммігрантки та документовано посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2 від 02 серпня.2007 року. ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області не встановлено підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію.
		Проте, у висновку УДМС України в Київській області від 10.07.2017 зазначає, що неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на момент прийняття документів у її матері не мала дозволу на імміграцію, а також, не підтверджено їй належність до громадянства України.
		Таким чином, на думку УДМС України в Київській області, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 не могла бути визнана як мати іммігрантки. 
		Також, у висновку зазначено, що відповідно до п.6 ч.7 ст.9 Закону України «Про імміграцію», подається нотаріально засвідчений документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленому в Україні. Однак, відповідно до законодавства лише повнолітня дитина може нести фінансові зобов'язання перед батьками, а тому ця вимога не могла бути виконана позивачем, що відповідно до п.6 ст.12 Закону України «Про імміграцію» є підставою для скасування дозволу на імміграцію.
		Проте, матеріалами встановлено, що у дозволі на імміграцію, прийнятий ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 02.08.2007 №17-5000 разом з позивачкою дозвіл на імміграцію отримала її донька ОСОБА_2, 1991 року народження.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України. 
		Так, спірне рішення відповідача прийнято на підставі п.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» (інші випадки, передбачені законами України). Проте, в рішенні не міститься посилань на встановлений УДМС України в Київській області інший випадок, передбачений законом України, крім визначений ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» .
		Окрім того, доказів надання позивачем при отриманні дозволу на імміграцію неповного пакету документів або неподання неправдивих відомостей відповідачем не надано. 
		Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав, у розумінні ст.12 Закону України «Про імміграцію» для скасування позивачу дозволу на імміграцію.
		Отже, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах. Скасування цього дозволу, а не його зміна або скасування з прийняттям нового рішення, без врахування обставин, які існують, суттєво порушує права позивача, оскільки він мав передбачені законом підстави на отримання дозволу на імміграцію.
		Такими наслідками, відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію», є обов'язок особи, стосовно якої прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію, виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії рішення про скасування дозволу на імміграцію. Особа, яка не виїхала протягом місяця, підлягає видворенню в порядку передбаченому законодавством. Крім того, згідно зі ст.14 цього Закону, особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.
		Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Таким чином, рішення відповідача прийняте необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 160-163, 186, 254 КАС України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення - задовольнити.
		Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області, у формі висновку від 10.07.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україні гр. Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 
		Стягнути на користь гр. Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, буд. 11, м. Київ, 04073) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок ) грн 00 коп.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		          
		          Суддя                                                                  Сагайдак В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...