Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 236/3119/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 14.11.2017. Зареєстровано: 15.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2017.
Дата набрання законної сили: 27.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                    Справа № 236/3119/17
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  
		       14 листопада 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
		головуючого     судді             Шаньшиної М.В.
		за участю секретаря                Ковнєрової І.О.
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман у відсутності сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
		В С Т А Н О В И В:
		30.10.2017 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
		На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Куйбишева, будинок 11, м. Лиман Донецька область на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року. У вказаному житловому будинку з 23.11.2012 року зареєстрований ОСОБА_2, але він фактично з 17.11.2015 року в ньому не проживає. Позивач здійснює виконання обовязків, щодо утримання зазначеного житлового будинку,виконує інші обовязки, повязані з використанням нерухомості; не скасована реєстрація відповідача за колишнім місцем проживання порушує житлові права позивача відповідно до ст.383 ЦК України. З огляду на це, позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
		Позивач ОСОБА_1, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом, однак для участі в судовому засіданні не прибула, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх повному задоволенні.
		Виходячи з наведеного, а також положень ч.2ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника позивача.
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув.
		Про необхідність явки в судове засідання відповідач повідомлявся належним чином у спосіб, визначений абз. 4 ч. 5 ст. 74 ЦПК України шляхом направлення судової повістки відповідачу - фізичної особі, яка не має статусу підприємця, за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно копії паспорта відповідача (а.с. 11), останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		    Суд керуючись положеннями абз. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України приходить до висновку, що відповідач, який відсутній за адресою реєстрації вважається належним чином повідомленим про дату час і місце розгляду справи.
		Ухвалою суду від 14.11.2017 року прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.
		На підставі ч. 2ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини, які виникають між власником та відповідачами в справі.
		Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі під № 3764 державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Куйбишева, буд. 11 (а.с.13).
		ОСОБА_2, зареєстрований за місцем проживання у цьому житловому будинку, за вказаною адресою тривалий час не мешкає, не користуються житлом, не зберігає в приміщенні належне йому майно, він фактично змінив місце проживання з 17.11.2015 року, однак дотепер не припинив попередньої своєї реєстрації, згідно із законодавством України, що підтверджено актом Виконавчого комітету Лиманської міської ради Донецької області від 17.10.2017 року (а.с.16). 
		Позивач здійснює виконання обовязків, щодо утримання зазначеного житлового будинку в належному стані, виконує інші обовязки, повязані з використанням нерухомості.
		Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Ст. 41 ОСОБА_3 України проголошує право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
		При цьому право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
		Непорушність права власності проголошена і в низці міжнародних документів (ст. 17 Загальної декларації прав людини (ООН,10.12.1948 року),ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини  і основоположних свобод (Рим, 1950).
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Аналізуючи право особи на мирне володіння своїм майном, Європейський суд з прав людини дійшов висновків, згідно з якими визнанням права кожного на мирне володіння своїм майном, по суті, гарантовано право власності; право розпорядження є традиційним і фундаментальним аспектом права власності (рішення Суду у справі «ОСОБА_2 проти Бельгії» від 27.04.1979 року,п.63).
		Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 
		Нормами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
		Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном(ст. 391 ЦК України).
		Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Як вбачається із досліджених судом письмових доказів, з 17.11.2015 року у позивачки виникло право власності на житловий будинкок за адресою: Донецька область, м. Лиман вул. Куйбишева, буд. 11, на підставі договору купівлі - продажу від 17.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі під № 3764, що є чинним і сторонами не оспорюється. Відповідач протягом тривалого часу користувався вказаним житловим приміщенням, але вже тривалий час відсутній за адресою реєстрації. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Дослідивши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, з 17.11.2015 року по теперішній час, тобто більше одного року, не користується житлом без поважних причин, відповідно до ст. 405 ГК України, втратив право користування житлом, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст. 317,319,383,391,405 ЦК України, ст.10, 11, 15, 60, 61, 79, 209, 213, 214, 215, 218,224 ЦПК України, суд,
		        В И Р І Ш И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити.
		Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_1, таким що втратив право на користування житловим будинком за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Куйбишева, будинок 11.
		Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення повинно бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...