Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/8051/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2017.
Дата набрання законної сили: 06.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА[1]
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		06 листопада   2017 року                                                                                      м. Київ
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
		суддів: Музичко С.Г., Невідомої Т.О.
		при секретарі Юрчуку С.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна  компанія" про стягнення  компенсації  за  невикористану  відпустку  та  середнього заробітку  за час  затримки розрахунку  при звільненні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного  суду м. Києва від 07 вересня 2016 року, 
		 
		встановила:
		 
		29.02.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом,  в якому просив стягнути  з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» ( далі - ПАТ  «Укрінбанк»), назву  якого  в подальшому  було  змінено на Публічне   акціонерне товариство «Українська  інноваційна  компанія» (далі - ПАТ "Українська інноваційна  компанія")   компенсацію за  невикористану  відпустку та 33 840 000 гривень, що становить середньомісячну заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні  станом на дату звернення до суду.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 30.05.2002 року він  був призначений на  посаду  голови правління ПАТ «Укрінбанк», а 24.02.2010 року його було  звільнено   з вказаної посади у зв'язку з   переведенням  до ТОВ «Сократ Капітал»  відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України. 
		За  період роботи у відповідача він   використав лише  незначну  частину відпустки, при цьому при  звільненні йому не  була виплачена грошова компенсація   за  невикористану  відпустку. Він  неодноразово  усно  звертався до  відповідача   з вимогами провести  розрахунок. Від працівників  банку він дізнався, що  розрахунок належних  йому коштів було проведено, але  в останню  мить   керівництво  банку  дало вказівку не переказувати  кошти на  його картковий рахунок.     
		З  огляду  на  вказані  обставини та положення  ч.1 ст.47, ч.1 ст.116,  ч.1 ст.117  КЗпП України просив  позов  задовольнити. 
		Рішенням  Шевченківського районного  суду  м. Києва  від  07 вересня  2016 року в  задоволенні  позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі  представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,  посилаючись  на    неповне  з'ясування обставини,  що  мають  значення  для справи,  невідповідність  висновків суду  обставинам справи, порушення норм матеріального права та   процесуального  права, просить скасувати  рішення  суду  першої інстанції  та ухвалити нове рішення про  задоволення  позову. 
		Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції  не  взято  до  уваги, що  відповідач не заперечував обставин не проведення з позивачем  повного  розрахунку  при звільненні та не  враховано, що  саме на  працедавця покладено  обов'язок    проведення  повного  розрахунку  при звільненні, що  включає  також  і визначення  розміру  коштів, які підлягають  виплаті при звільненні. При цьому   рішення  суду  про  відмову у задоволенні  позову  з  огляду на те, що банк  припинив свою основну  діяльність та перебуває  в стадії  ліквідації  є  незаконним.     
		В судовому засіданні представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3  апеляційну  скаргу  підтримали   та просили  її задовольнити. 
		Позивач ОСОБА_1  в судове засідання  не  з'явився,   відповідно  до  наявних  в матеріалах справи  відомостей  з   листопада 2014  р. перебуває у   міжнародному  розшуку (а.с.35 т. 2).
		Представники  ПАТ "Українська інноваційна  компанія" - Масловський І.А.,  Богушко О.В. в суді  апеляційної інстанції просили  апеляційну  скаргу відхилити,  а  рішення  суду  першої інстанції  залишити без змін.
		Заслухавши доповідь по справі, пояснення представників сторін, допитавши свідків, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у  суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню  з таких підстав. 
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2002  р.  відповідно  до  наказу  №56-к від 05.02.2002  р. ОСОБА_1  було прийнято на  посаду   першого  заступника голови  правління  ПАТ «Укрінбанк»,  а  30.05.2002  р. - на підставі рішення  Спостережної Ради ПАТ «Укрінбанк» від 28.05.2002  р., протокол  №7,  його було  призначено  на  посаду   голови правління  ПАТ «Укрінбанк». 
		Рішенням  Спостережної Ради  ПАТ «Укрінбанк» від  24.02.2010  р.   ОСОБА_1 24.02.2010  р. звільнено з роботи  у зв'язку з  переведенням  до ТОВ  «Сократ Капітал», п. 5 ст.36  КЗпП  України (а.с.3 т.1).
		Звертаючись до суду  з вказаним позовом,  позивач посилався на  те, що при  звільненні з роботи йому не була  виплачена  компенсація  за  всі  невикористані ним дні  щорічної відпустки в ПАТ «Укрінбанк».
		Відмовляючи у задоволенні  позову, суд першої інстанції   виходив з того, що  позивачем  не було надано   доказів   існування заборгованості  з виплати заробітної плати, його належного  розрахунку за затвердженими відповідачем  документами, що  унеможливлює  зробити висновок  про  існування  боргу у  визначеному   позивачем  розмірі. 
		Крім того, суд першої інстанції  виходив з того, що  22 березня  2016 року   правлінням Національного   банку  України  прийнято   постанову  №180 «Про  відкликання    банківської ліцензії  та ліквідацію  ПАТ «Укрінбанк». У зв'язку з  тим, що   виконавчою дирекцією Фонду гарантування   вкладів  фізичних осіб  прийнято  рішення  від 22 березня  2016  року за № 385 «Про початок  процедури ліквідації  ПАТ «Укрінбанк» та делегування  повноважень  ліквідатора  банку», та з 23 березня  2016 р.  було  розпочато   процедуру  ліквідації ПАТ  «Укрінбанк»,  призначено  уповноважену особу  Фонду гарантування   вкладів фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов висновку, що   задоволення  вимог  позивача повинно  здійснюватися у відповідності  до процедури,  яка передбачена  Законом  України «Про систему гарантування    вкладів фізичних осіб».  Оскільки   позивачем  не надано  доказів  задоволення  вимог  кредиторів  першої черги,  суд першої інстанції  дійшов висновку, що  позовні вимоги   заявлені ним   передчасно. 
		Колегія суддів  не  може  погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки  вони  не  відповідають  обставинам справи  та вимогам  закону. 
		Так,  відповідно  до   ч.1  ст.83 КЗпП  України  у разі звільнення  працівника  йому виплачується грошова компенсація за всі не використані  ним дні  щорічної  відпустки, а  також додаткової відпустки працівникам, які мають  дітей або  повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.  
		Відповідно до ст.  47, 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП Українивідповідальність.
		Судом  першої інстанції встановлено,  що  22 березня  2016 року  Національним банком  України  було прийнято  постанову №180  «Про  відкликання  банківської  ліцензії  та ліквідацію  ПАТ «Укрінбанк».
		22 березня  2016 року   виконавчою дирекцією  Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб було  прийнято   рішення про початок   ліквідації  ПАТ «Укрінбанк» з 23 березня  2016 року по  22 березня  2018 року  включно. 
		Відповідно  до  ч.  5 ст. 19  Закону  України « Про  відновлення платоспроможності боржника або  визнання   його  банкрутом» у редакції,  чинній  на  час виникнення  спірних  правовідносин, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
		Відповідно  до  правової позиції  Верховного  Суду  України у справі  №6-76цс14 від 02 липня  2014 року,  порушення  процедури про  банкрутство  роботодавця, наявність  тривалого  періоду  здійснення  виконавчих  дій органами державної виконавчої служби, незначна  частка заборгованості  підприємства перед  працівником  у виплаті  компенсації  за невикористану відпустку порівняно  із сумою  середнього  заробітку за весь час  затримки розрахунку  при звільненні  по  день фактичного  розрахунку не  може свідчити про  відсутність  вини роботодавця в невиплаті працівникові  належних коштів  і не  є підставою  для  звільнення  роботодавця від обов'язку  сплатити  зазначені  кошти. 
		Суд першої інстанції  вищевказаного  не  врахував  та  дійшов  помилкового  висновку про  те, що  перебування   банку  в  стані  ліквідації  унеможливлює  вирішення питання  про  стягнення  заборгованості  по виплаті  заробітної  плати.  
		Вирішуючи даний спір,   суд першої інстанції  також не  з'ясував, чи були чинними  на  час розгляду справи рішення щодо    відкликання  банківської  ліцензії   та ліквідацію  ПАТ «Укрінбанк», та розглянув  справу  за участю неналежного  відповідача -  Уповноваженої особи  Фонду  гарантування   вкладів  фізичних осіб  на  ліквідацію   ПАТ  «Укрінбанк», з урахуванням    доказів  та заперечень, наданих  вказаним представником. 
		Разом  з тим,   судом  апеляційної інстанції  встановлено, що  постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року (справа №826/5325/16) визнано:  протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» з моменту її прийняття; протиправним та скасовано  рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття; зобов'язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі ПАТ «Укрінбанк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «Укрінбанк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT. Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ «Укрінбанк» у зазначених вище системах) (а.с. 84-95 т.2).
		Відповідно  до ч.3  ст.61  ЦПК  України  обставини,  встановлені   судовим рішенням  у цивільній,  господарській або  адміністративній  справі, що набрало  законної сили, не доказуються   при розгляді  інших справ, у яких   беруть участь   ті самі  особи або   особа,  щодо якої  встановлено  ці обставини.    
		Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Отже, судове рішення - це основний акт правосуддя, акт реалізації конституційних повноважень органу державної, судової влади, яким вирішується правовий спір від імені держави Україна. Тому для держави і суспільства незаперечний інтерес становить повага до судового рішення, визнання обов'язковості його виконання, довіра до прийнятих судами рішень.   
		Оскільки   судове  рішення   по справі  №826/5325/16 набрало законної сили, а постанова   Правління НБУ від  22.03.2016 р. №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» та рішення   виконавчої дирекції  Фонду  гарантування  вкладів  фізичних осіб   від 22.03.2016 № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» визнані  незаконними  та скасовані в судовому  порядку, ліквідаційна  процедура   стосовно  ПАТ  «Укрінбанк» на  час ухвалення  оскаржуваного  рішення  була  припинена.
		Допущене судом  першої інстанції порушення  норм  матеріального та процесуального права,  неповне  з'ясування  судом  обставин,  що  мають  значення  для  справи, призвело   до її неправильного вирішення, що  відповідно  до  ст. 309 ЦПК  України є підставою для   скасування   рішення  і ухвалення нового  рішення  по  суті   пред'явленого  позову. 
		Судом  встановлено, що  ПАТ  "Укрінбанк" відповідно  до рішення   позачергових  зборів  акціонерів  цього  банку  змінило свою назву на  ПАТ "Укр/ін/ком", а в подальшому   на  ПАТ "Українська інноваційна  компанія".
		З огляду  на  викладене  судом  апеляційної інстанції  було  розглянуто справу  за  участю  ПАТ "Українська інноваційна  компанія".
		Обґрунтовуючи  підстави позову  позивач ОСОБА_1  посилався на те, що  при звільненні  його  з посади голови правління ПАТ «Укрінбанк» 24.02.2010 року  у зв'язку з  переведенням  (п.5 ст.36 КЗпП України), з ним не було  проведено   належного  розрахунку   за  час затримки розрахунку  при звільненні, чим порушено  його  права.  
		Відповідно  до   наданої  представником позивача фотокопії  довідки  про  кількість  днів невикористаної  щорічної відпустки ОСОБА_1 станом  на  25.02.2010  р., кількість  днів  невикористаної щорічної відпустки становить 142  дні (а.с.86  т.1).
		Вказана  довідка отримана  представником   позивача з матеріалів кримінального провадження  № 12013110010001108 за  підозрою   колишнього  голови  правління  ПАТ "Укрінбанк"  ОСОБА_1 та головного  бухгалтера   цього товариства ОСОБА_7 у вчиненні  злочину, передбаченому   ч.5 ст.191   КК  України (а.с.35  т.2). 
		Відповідачем  не надано  жодного  доказу  на  підтвердження   іншої кількості  днів  невикористаної  позивачем відпустки,  при цьому  обов'язок  доведення  цієї  обставини  закон  покладає  саме на  роботодавця. 
		На  підтвердження   проведення   з  позивачем  належного  розрахунку  при звільненні,  в тому  числі   виплати   компенсації    за невикористану  відпустку,  відповідачем  надано  видатковий касовий ордер   №61 від 25  лютого  2010  року (а.с. 3 т.2).
		За змістом  п.6 ч.3 ст.295, ч. 2  ст. 303, п. 1 ч.1 ст. 309  ЦПК  України апеляційний суд  може встановлювати  нові обставини, якщо  їх наявність підтверджується  новими  доказами,  що  мають  значення  для справи, які особа не  мала  можливості  надати суду  першої інстанції з поважних причин, доведених  нею,  або  які неправомірно  не  були цим судом   прийняті  і досліджені, або  доказами,  які судом  першої інстанції досліджувались із порушенням  установленого  порядку.   
		Відповідно  до  п. 14 постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України від  24 жовтня  2008 року  №12  «Про судову  практику розгляду  цивільних справ в апеляційному порядку», вирішуючи  питання  щодо  дослідження доказів,  які без  поважних причин  не  подавалися  до  суду  першої інстанції,  апеляційний суд  повинен  врахувати  як вимоги ч.3 ст.27  ЦПК  України щодо зобов'язання  особи,  яка бере участь  у справі,  добросовісно  здійснювати свої права та виконувати  процесуальні   обов'язки,  так і виключне  значення  цих доказів для правильного   вирішення справи. 
		Про прийняття та дослідження  цих доказів , як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний  мотивувати  свій висновок   в ухвалі  при обговоренні  заявленого  клопотання. 
		З огляду  на  те, що судом  першої інстанції   справа розглянута  за участю  неналежного  представника відповідача, колегія суддів  дійшла висновку про    доведеність   поважності причин  ненадання вказаного  доказу суду першої інстанції, який  має  виключене  значення  для  правильного   вирішення справи.
		 Враховуючи встановлення нових  обставин  виплати  позивачу  компенсації  за  дні  невикористаної щорічної відпустки,  колегія суддів дійшла висновку про   необхідність  дослідження   нових доказів,  наданих   сторонами  на  підтвердження  своїх доводів  та заперечень в цій частині. 
		Наданий відповідачем видатковий касовий ордер  №61 від 25  лютого  2010  року є первинним документом,  яким задокументовано  операцію  з видачі  готівки  з каси банку, він  має всі обов'язкові  реквізити,  в тому  числі  "Підпис отримувача", засвідчений  підписом   відповідального  виконавця та відбитком штампу  АТ "Український інноваційний банк", що  відповідає вимогам  Інструкції   про касові  операції  в банках України, затвердженої   постановою  Правління  Національного  банку  України  від 14.08.2003  №337,  зареєстрованої в Міністерстві юстиції  України 05.09.2003 за №768/8089  (далі  - Інструкція №337).
		В судовому  засіданні  представник  позивача ОСОБА_2  не  заперечувала ту обставину,  що  сума  2 398 163,28  грн.   відповідає   розміру  компенсації   за 142  дня невикористаної  позивачем   щорічної  відпустки. 
		При цьому   представники  позивача заперечували обставину  отримання  позивачем  компенсації  за дні  невикористаної  відпустки   згідно  видаткового касового  ордеру  №61  від 25 лютого 2010 року, який на  думку  останніх   не  відповідає   вимогам   достовірності  та  є неналежним доказом. 
		Зазначили, що позивач  ніколи не  підписував  подібного  документу, а його підпис  на  видатковому  касовому  ордері  №61  від 25  лютого 2010  року  підроблено. 
		Вказані доводи  представників позивача не можуть  бути  достатньою  підставою для  задоволення  позову,  оскільки   відповідно  до  ч.2 ст.59  ЦПК  України  обставини справи, які за законом   мають  бути підтверджені  певними засобами доказування,  не  можуть   підтверджуватися  іншими  засобами доказування.
		Під час  розгляду справи  представникам позивача  у відповідності до ч.4 ст.10  ЦПК  України було  роз'яснено   право   заявити клопотання про призначення  судової  почеркознавчої експертизи підпису  від  імені ОСОБА_1 у видатковому  касовому  ордері   №61   від  25.02.2010  р., проте  таким правом  останні  не  скористались.
		Покази допитаних  в судовому засіданні   свідків:   ОСОБА_8, яка  станом  на  час звільнення   позивача працювала в ПАТ  "Укрінбанк"  на  посаді головного  бухгалтера;  ОСОБА_7 -  яка працювала  на  посаді  заступника голови  правління  ПАТ "Укрінбанк", ОСОБА_9 -  на  посаді  головного  економіста  відділу  внутрішньобанківського  обліку ПАТ "Укрінбанк", ОСОБА_10 -  на посаді   начальника відділу   внутрішньобанківського  обліку, про те, що  виконані у видатковому  касовому  ордері   №61   від  25.02.2010  р. підписи є дуже  схожими  на підписи ОСОБА_10,   ОСОБА_9 та  ОСОБА_1, проте  вони не  підписували такого  документу, не  є допустимими доказами  на   підтвердження  вказаної обставини.
		Не  є  достатніми  доказами підроблення   вказаного  документа й  відсутність відображення  вказаної виплати в документах  Пенсійного фонду  України,  податкової звітності, в особистих розрахункових  листках  ОСОБА_1,  а також  відсутність  на вказаному документі  підпису контролера та  припинення  дії  перепустки  ОСОБА_1,  як працівника  банку, 24.02.2010 р.
		При цьому  колегія суддів  враховує   ту обставину,  що  на момент свого  звільнення   ОСОБА_1  займав  посаду  голови правління  банку, підставою припинення  трудового  договору  з ним   слугувало  переведення,   за його  згодою, в інше  товариство. 
		Позивачем також  не  надано суду  жодного  доказу,  що  з часу  припинення  трудових відносин з відповідачем  у 2010  р.  і до  моменту звернення  до  суду  з даним позовом у 2016  р.  між  сторонами існував  спір  з приводу  не проведення належного  розрахунку при  звільненні. 
		Згідно ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. 
		Відповідно  до висновку  №14529  експертного  почеркознавчого  дослідження ТОВ  «Київський експертно-дослідний центр» , складеного    17  липня  2017 року  експертом першого  класу ОСОБА_11,  яка   має  вищу   гуманітарну  освіту,  кваліфікацію  експерта за спеціальністю   "Дослідження  почерку та підпису", досвід експертної роботи  з 2000  року, підпис від імені ОСОБА_1  в рядку  «Підпис отримувача»  у видатковому касовому  ордері   №61  від 25  лютого  2010  року на  суму 2398163,28 грн. виконаний  самим ОСОБА_1  (а.с. 204-208 т.  2).
		Заперечення   представників  позивача  щодо  наявності у  вказаного  експерта  відповідного  статусу  та відсутності   у  вищевказаному   дослідженні    посилань на   метод  експертного  дослідження,  а також ненадання   документів, підписи на  яких були об'єктами дослідження,    колегія суддів  відхиляє  з таких підстав. 
		Дослідження підпису  від  імені  ОСОБА_1 у видатковому  касовому ордері  №61  від  25 лютого  2010  р.  , результати якого  викладено   у вищевказаному  висновку спеціаліста, проведено   з дотриманням вимог  загальної методики  почеркознавчих досліджень.  Використання    різноманітних  технічних  засобів для  проведення  почеркознавчих досліджень не  є  обов'язковим. 
		У висновку наявний  список  використаної  методичної  літератури, ілюстративна  таблиця  з розміткою  всіх ознак  почерку, описаних у дослідницькій частині  висновку. 
		Відповідно до   змісту  висновку,  для   порівняльного  дослідження  відповідачем  були надані  оригінали  документів  зі зразками  підписів ОСОБА_1 на  25  аркушах;  підшивка  документів "Звіт Аудиторської фірми - "Аудит-фінанси" про  результати діагностичного  обстеження  АТ "Укрінбанк" станом  на  01 березня  2009 року" від 14.04.2009 , де серед  інших документів були наявні  документи  зі зразками  підписів ОСОБА_1
		Згідно  інформації з реєстру   атестованих  судових   експертів Міністерства юстиції  України кваліфікація  судового  експерта ОСОБА_11 за  експертною спеціальністю  (дослідження    писемного  мовлення;  почеркознавча експертиза) підтверджена   висновком  експертно-кваліфікаційної комісії   КНДІСЕ №2(6)  від  29.03.2016  р. Свідоцтво №448-16, термін  дії  до  29.03.2021 р. (а.с.12-14 т.3).   
		Анулювання  вказаного  свідоцтва через  звільнення  з КНДІСЕ  не   дає підстав  вважати  недійсним рішення  експертно-кваліфікаційної комісії  Київського  НДІСЕ  №2(6) від  29.03.2016 р. на предмет  підтвердження  кваліфікації ОСОБА_11  в галузі   проведення  експертиз  за  своєю  спеціальністю.
		Звільнення  вказаної  особи  з  інституту   за відсутності  підстав,  які компрометують  вказану  особу як фахівця, не   позбавляє   останню   наявної  у неї кваліфікації та не  свідчить  про  існування  перешкод   для  проведення  нею  відповідних досліджень. 
		За таких  підстав  колегія суддів  дійшла  висновку про  належність вказаного  доказу  для підтвердження  виконання   позивачем   підпису   у видатковому  касовому документі, оскільки  вказаний  звіт  є  висновком  спеціаліста та не  спростований  позивачем  належними та допустимими доказами. 
		Не спростовує  доводів   відповідача й надані представниками позивача сторінки   з   річного  фінансового звіту ПАТ "Укрінбанк" за  2010  рік,  в  таблиці  33.9 якого  " Виплати провідному  управлінському  персоналу"  відображено наступну  інформацію:  поточні  виплати  працівникам (ряд.1) - 8   829,00 тис. грн.;  виплати    при  звільненні (ряд.4) - 315,00  тис. грн.  (а.с.140-147  т.2).
		Відповідно  до змісту  висновку експерта ОСОБА_12 ( угода  з ТОВ «Український центр  судових  експертиз»), яка має   вищу  економічну  освіту, кваліфікацію  судового  експерта зі  спеціальностей: 11.1"Дослідження документів про економічну   діяльність  підприємств і  організацій",  11.3 "Дослідження документів фінансово-кредитних  операцій" (свідоцтво видане  ЦЕКК МЮ  України №429, дійсне  до  27.05.2019 року), стаж  експертної  роботи 16  років,    за результатами   проведення  експертного  економічного  дослідження від  08.08.2017  р.  №2-08/08, оскільки  ОСОБА_1  займав  посаду  голови правління банку, яка відноситься  до категорії  "провідний  управлінський персонал",  відповідно  до   вимог "Інструкції  про порядок   складання  та оприлюднення фінансової звітності  банків України", затвердженої   Постановою  НБУ   від 27.12.2007 року  №480 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2008  року  за  №32/14723 (втратила  чинність  на підставі постанови  НБУ  №179  від  14.05.2012  року), грошові     кошти  у вигляді  кінцевого  розрахунку при звільненні  (додаткова  заробітна  плата) у розмірі  2 398 163,28 грн.  (2 398,2 тис.грн.), виплачені  за видатковим  касовим ордером  №61 від  25.02.2010  р.,  включені  до  складу   поточних виплат   працівникам  вищевказаної Таблиці 33.9 (8 829,00  тис. грн.).
		За результатами дослідження експерт  дійшов  висновку,  що  відповідно  до  вимог чинного  законодавства  та на  підставі «Положення   про оплату праці в системі Акціонерного товариства «Укрінбанк», затвердженого  рішенням  Правління   АТ  «Укрінбанк» (протокол  №5  від  17.01.2006  року), виплата   компенсації за невикористані   дні  відпустки  відноситься   до поточних виплат  працівникам ПАТ   «Украінбанк» , правонаступником   якого є ПАТ  «Укр/ін/ком» та набувачем  прав та обов'язків  якого є  ПАТ  «Українська  інноваційна  компанія». 
		Відповідно  до  вимог  чинного  законодавства  та на  підставі  «Положення   про оплату праці в системі Акціонерного товариства «Укрінбанк», затвердженого  рішенням  Правління   АТ  «Укрінбанк» (протокол  №5  від  17.01.2006  року), до виплат  при звільненні  працівника  ПАТ   «Украінбанк», правонаступником   якого є ПАТ  «Укр/ін/ком» та набувачем  прав та обов'язків  якого є  ПАТ  «Українська  інноваційна  компанія», відносяться   суми вихідної  допомоги  при  припиненні  трудового  договору,  передбачені  п. 3.8 розділу  3 «Інші виплати,  що не належать   до фонду  оплати» «Інструкції  зі статистики заробітної плати», затвердженої Наказом  Державного  Комітету  статистики України №5  від 13.01.2004  року (а.с.  211 -  227  т. 2). 
		З метою   всебічного  і  повного  з'ясування обставин справи,  за  клопотанням  представників  позивача,  судом у Національного  банку  України  було  витребувано   звіти  ПАТ "Укрінбанк" за формою   статистичної  звітності  №1Д  "Баланс" на  звітні  дати 24.02.2010, 25.02.2010 та 26.02.2010 (а.с. 71, 73-99 т.3).
		Відповідно  до  даних  вказаної звітності   станом  на     25.02.2010  р., по рахунку  1001 (резидент, національна валюта)    здійснено  операцій на  загальну  суму  11 569 967 грн. 
		Та обставина, що  по рахунку  "3559" залишки по  балансу станом  на  24.02.2010  р. становили  163 206 грн. ,   станом  на  25.02.2010  р. - 176 446 грн.,  а станом  на  26.02.2010  р. -  179 807  грн. не   свідчить  про те, що касова  операція  по виплаті ОСОБА_1  кінцевого  розрахунку   при звільненні   в розмірі  2 398 163,28  грн.  не    здійснювалась, оскільки   нарахування  вказаних коштів та їх виплата  через касу  банку  пройшла   оборотами  по  Дт та Кт рахунку  "3559" в рівнозначних сумах  і на  залишок   не  мала  ніякого  впливу. 
		 З  урахуванням  зібраних по  справі  доказів  в  їх сукупності,  колегія суддів   дійшла  висновку про  недоведеність   позивачем  заявлених позовних вимог.   
		Враховуючи допущені судом першої  інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність  скасування ухваленого по справі рішення  відповідно  до  ст. 309 ЦПК України  з ухваленням  нового  рішення про відмову в задоволенні  позову. 
		Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів
		 
		Вирішила:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного  суду м. Києва від 07 вересня 2016 року скасувати.
		Ухвалити нове рішення. 
		У задоволенні  позову  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна  компанія" про стягнення  компенсації  за  невикористану  відпустку  та  середнього заробітку  за час  затримки розрахунку  при звільненні відмовити.
		Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		Головуючий 
		 
		Судді
		 
		 
		 
		Справа №761/8051/16-ц
		Апеляційне  провадження №22-ц/796/805/2017
		Головуючий у суді  першої інстанції:  Осаулов А.А.
		Доповідач у суді апеляційної інстанції:  Кирилюк Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...