Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/883/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 16.11.2017. Зареєстровано: 17.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.11.2017.
Дата набрання законної сили: 13.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" листопада 2017 р.                                                                 Справа №   914/883/17
		 
		Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого - судді                                                  Кравчук Н.М.
		суддів                                                                      Матущак О.І.
		                                                                                Мирутенко О.Л.
		розглянувши          апеляційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", б/н від 07.08.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/4006/17 від 22.08.2017р.)
		на рішення                    господарського суду Львівської області від 25.07.2017р. 
		у справі                     № 914/883/17
		за заявою:                              приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ, яка звертається на захист інтересів 
		позивача:                              товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", м. Київ
		до відповідача:          фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів, смт. Рудне 
		за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
		спору на стороні відповідача: громадська організація "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", м. Київ
		про                               стягнення 64 000,00 грн.
		 
		за участю учасників судового процесу:
		від заявника в інтересах позивача: Хлебніков С.Г. - представник (довіреність б/н від 30.05.2017р.)
		від позивача: не з'явився
		від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 05.05.2017р.)
		від третьої особи: Жувака О.В. - представник (довіреність №  1 від 01.01.2011р.)
		 
		Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.  20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.
		За клопотанням приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" судове засідання провадиться в режимі відеофіксації.
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2017р. у справі №914/883/17 (суддя Петрашко М.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював використання творів на підставі договору з громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторського права і суміжних прав "Оберіг" зі сплатою роялті за період з січня-вересень 2016 року, а відтак, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення у зв'язку з відсутністю вини, і заявником та позивачем не доведено, що відповідач не вправі був використовувати твори, про які йдеться у позовній заяві. Відтак, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані нею докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що розпорядження майновими авторськими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір №  ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014р., який знаходиться у матеріалах справи, підтверджує наявність у позивача статусу суб'єкта авторського права. В свою чергу позивач не передавав повноваження громадській організації "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" на управління своїми правами, в т.ч. і щодо збирання винагороди стосовно спірних музичних творів. Відтак, на думку скаржника, договір №  73/14/16-П від 01.01.2016р., укладений між третьою особою та відповідачем, не спростовує винного заподіяння шкоди позивачу відповідачем на дату фіксації використання останнім спірних музичних творів.
		Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.08.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Матущак О.І. та Мирутенко О.Л. 
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 19.09.2017р.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.10.2017р.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.10.2017р.
		Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.11.2017р.
		Заявник в інтересах позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.На підтвердження своїх доводів надав суду: письмові пояснення стосовно того, що договір №  73/14/16-П від 01.01.2015р. не може слугувати доказам для спростування винного заподіяння шкоди відповідачем позивачу (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/6066/17 від 12.09.2017р.); пояснення щодо неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди позивачу (зареєстровані в канцелярії суду за вх  №01-04/6067/17 від 12.09.2017р.); пояснення стосовно правомірності проведення фіксації (зареєстровані в канцелярії суду за вх №  01-04/6191/17 від 18.09.2017р.); пояснення загального характеру (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/6192/17 від 18.09.2017р.); комплексне пояснення (зареєстроване в канцелярії суду за вх№  01-04/7054/17 від 19.10.2017р.); пояснення з додатками щодо статуту ВОСАСП «Оберіг» (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/7062/17 від 19.10.2017р.); письмові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/7138/17 від 23.10.2017р.); пояснення щодо свідоцтв організацій колективного управління (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/7618/17 від 09.11.2017р.).
		Також подав суду клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх№  01-04/6068/17 від 12.09.2017р.), в якому просить суд надати оцінку договору №  73/14/16-П на предмет його укладеності/неукладеності (не як авторського договору, а договору про виплату) у відповідності до постанови КМУ №  71 від 18.01.2003р. та клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх№  01-04/6069/17 від 12.09.2017р.), в якому просить суд надати оцінку тому чи є договір №  73/14/16-П укладеним авторським договором і впливу цієї обставини на презумпцію винного заподіяння шкоди відповідачем позивачу.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у доповненнях до нього (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/1650/17 від 15.09.2017р., вх  №  01-04/6806/17 від 10.10.2017р., вх  №  01-04/7162/17 від 24.10.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Окрім того, представник відповідача подав суду заперечення проти клопотань позивача (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/7163/17 від 24.10.2017р.). Зокрема зазначає, що договір 73/14/16/П (його положення щодо суміжних прав) не стосується предмету даного позову, оскільки позов подано про стягнення компенсації за порушення авторського права, то предмет позову стосується виключно використання творів, а не суміжних прав.
		Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№  01-04/6157/17 від 15.09.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи додаткові пояснення щодо практики у спірних правовідносин (зареєстровані в канцелярії суду за вх№  01-04/7647/17 від 10.11.2017р.).
		Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління №18/2011 від 24.01.2011р. (а.с. 23 том І).
		24.01.2014р. між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (організація) та ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, згідно з умовами якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (об'єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору. Територія - включає країни: Україна (додаток №1 до вказаного договору) (а.с. 28-33 том І).
		До договору додано декларацію творів, згідно з якою доля правоволодільця за публічне виконання становить за твори "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_3), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (виконавець - ОСОБА_5) - 50% (а.с. 34-38 том І).
		01.11.2014р. між ТзОВ "Воренр/Чаппелл" (ліцензіат) та ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) було укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д, згідно з умовами якого ліцензіат надає право субвидавнику на використання в межах строку на території та у способи, вказані в договорі, всіх творів, які входять в каталог видавника, за виключенням Продакшн Музики (а.с. 39-45 том І). 
		Як стверджує заявник, 21.08.2016р. їхнім представником була проведена фіксація фактів використання відповідачем музичних творів в публічному закладі, а саме: кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 Фіксація була здійснена шляхом складання акту від 21.08.2016р., в якому зафіксовано комерційне виконання творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_3), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (виконавець - ОСОБА_5). В акті зазначено, що представник закладу (не вказано прізвище, посада) від підпису відмовився. А також здійснено відеофіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів (а.с. 10, 55-57).
		Заявник, вважаючи, що відповідач порушив майнові авторські права позивача, оскільки ним встановлено по два факти використання відповідачем двох об'єктів правового захисту - музичних творів суб'єктом майнових авторських прав яких є позивач, просить суд стягнути з відповідача компенсацію у сумі 64  000,00 грн. на підставі ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
		В свою чергу представник відповідача заперечив щодо заявленого позову, зазначивши, що відповідач вжив усіх належних заходів щодо дотримання вимог законодавства про авторське права. А саме, 01.01.2016р. між громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" (організація) та ФОП ОСОБА_2 (платник) було укладено договір №73/14/16-П про виплату винагороди за використання творів і опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань способами публічного виконання, публічної демонстрації, згідно із умовами якого організація згідно з ч. 5 ст. 48 та ч.ч. 1-2 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та п. 2.3.2 власного статуту надає платникові невиключний дозвіл на публічне виконання та/або публічну демонстрацію на території України творів, майнові права на які передані організації у колективне управління, а також інших творів за використання яких організація має право збирати винагороду. Організація збирає (приймає) від платника винагороду (роялті) за таке використання, здійснює її розподіл і виплату суб'єктам авторського права. Платник за використання творів виплачує організації винагороду (роялті) та надає відповідний звіт про використання (а.с. 63 том І).
		Відповідно до п.1.3. вищенаведеного договору організація розподілятиме і виплачуватиме відповідні частки винагороди відповідним суб'єктам авторського права і суміжних прав чи іншим належним особам згідно Закону. Організація гарантує, що у випадку виникнення претензій до платника з боку третіх осіб щодо правомочності дій сторін, пов'язаних зі збором, розподілом та виплатою зазначеної винагороди, вона візьме на себе всі види відповідальності та захистить платника від таких претензій. 
		Відповідачем додано до матеріалів справи докази оплати роялті за використання творів і комерційних фонограм згідно з договором №73/14/16-п від 01.01.2016р.: за січень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1145 від 28.01.2016р.), за лютий 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1186 від 15.02.2016р.), за березень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1267 від 14.03.2016р.), за квітень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1370 від 13.04.2016р.), за травень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1528 від 18.05.2016р.), за червень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1676 від 17.06.2016р.), за липень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №1828 від 18.07.2016р.), за серпень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №2000 від 16.08.2016р.), за вересень 2016 року у сумі 400,00 грн. (платіжне доручення №2181 від 19.09.2016р.) (а.с. 71-79 том І).
		Третя особа проти заявлено позову заперечила, зазначила, що громадська організація "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" є організацією колективного управління, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління №1 від 31.07.2003р. (а.с. 139 том І). Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ТзОВ «Ворнер Мьюзік Україна» є суб'єктом авторського права щодо спірних творів. Беручи до уваги наявність чинного договору №  73/14/16-П від 01.01.2016р., відповідачем не порушено прав суб'єкта авторського права. 
		Заявник стверджує, що ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" є суб'єктом авторського права і не передавала повноваження громадській організації «Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторського права і суміжних прав "Оберіг"» на управління своїми правами, в тому числі і щодо збирання винагороди стосовно таких прав. 
		Так, 20.05.2016р. позивачем було скеровано на адресу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторського права і суміжних прав "Оберіг" лист-вимогу про вилучення музичних творів, майнові авторські права на які належать ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" стосовно території України (а.с. 87 том І). 
		У відповіді №31/5 від 20.06.2016р. третьою особою зазначено, що оскільки не надано доказів того, що ТзОВ " Ворнер Мьюзік Україна" є суб'єктом авторського права щодо каталогу творів, представлених ТзОВ " Ворнер Мьюзік Україна",  у громадського об'єднання "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" відповідно відсутні підстави для розгляду листа-вимоги (а.с. 130-131 том І).
		Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення  з ФОП ОСОБА_2 на користь Організації в інтересах позивача суми компенсації за порушення майнових авторських прав використання без дозволу об'єкта правового захисту музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_3), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (виконавець - ОСОБА_5).
		При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). 
		Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) щодо захисту майнових авторських права на музичний твір.
		Статтями 14 і 54 Конституції України встановлені гарантії захисту інтелектуальної власності і відповідних прав, які виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Також встановлено, що ніхто не може використовувати або поширювати такі права без згоди власника.
		Статтею 55 Конституцій України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно з ст.45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.
		Приписами п.49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" №12 від 17.10.2012р., роз'яснено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
		Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління; свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
		Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010р. №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", роз'яснено, згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст.49 Закону України "Про авторські і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
		Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
		Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась до суду з позовом про захист майнових авторських прав та/або суміжних прав в інтересах суб'єкта авторського права товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна". У підтвердження авторського права надано ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014р., укладений між ТзОВ "Воренр/Чаппелл" та ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна", а також договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р., укладений між ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
		Відповідно до пунктів 2, 4 ч.1 ст.1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору та договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
		Згідно з частинами 1-4 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		Позивачами не надано суду доказів, що ТзОВ "Ворнер/Чаппелл" є суб'єктом авторського права, натомість у декларації творів додатку до договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014р. зазначено первинних авторів творів, а доказів передачі (відчуження) майнових прав автором не надано. 
		Між ТзОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (в інтересах якого подано позов) було укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014р., однак, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТзОВ "Воренр/Чаппелл" є суб'єктом авторського права щодо музичних творів, за незаконне використання яких, як стверджує заявник, належить стягнути на його користь компенсацію з відповідача. 
		Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону (ч.1 ст.32 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
		Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Таким чином,ґ відповідно до ст.ст. 7, 15, 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивачами не підтверджено належними та допустими доказами статусу суб'єкта майнових авторських прав.
		Відповідно до п. 49-1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" ч.1 ст.49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Водночас згідно з положеннями ч.2 тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
		З вищенаведеного вбачається, що суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами мають право вимагати від організацій колективного управління (третя особа у даній справі) виплати зібраної ними винагороди, а також вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
		Як зазначалося вище, позивачем 20.05.2016р. було скеровано на адресу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторського права і суміжних прав "Оберіг" лист-вимогу про вилучення музичних творів, майнові авторські права на які належать ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" стосовно території України. Однак у відповіді №31/5 від 20.06.2016р. третьою особою зазначено, що не надано доказів того, що ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" є суб'єктом авторського права щодо каталогу творів представлених ТзОВ "Ворнер Мьюзік Україна" громадському об'єднанню "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", а відтак відсутні підстави для розгляду листа-вимоги (а.с. 87, 140 том І).
		З огляду на вищенаведене, позивачами не доведено відсутність права громадської організації "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" давати дозвіл та збирати винагороду за використання відповідачем творів, про які йдеться у позовній заяві. 
		Громадська організація "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" є організацією колективного управління, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління №1 від 31.07.2003р. (а.с. 139 том І).
		Як вбачається з матеріалів справи, між ГО "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір №73/14/16-П від 01.01.2016р. про виплату винагороди за використання творів і опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань способами публічного виконання, публічної демонстрації. За умовами цього договору організація (третя особа у справі) згідно з частиною 5 статті 48 та частинами 1-2 статті 49 ЗУ "Про авторське право і суміжні права" та пункту 2.3.2 власного статуту надає платникові (відповідач у справі) невиключний дозвіл на публічне виконання та/або публічну демонстрацію на території України творів, майнові права на які передані організації у колективне управління, а також інших творів за використання яких організація має право збирати винагороду. Організація збирає (приймає) від платника винагороду (роялті) за таке використання, здійснює її розподіл і виплату суб'єктам авторського права. Платник за використання творів виплачує організації винагороду (роялті) та надає відповідний звіт про використання.
		Відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" №  12 від 17.10.2012р. відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (у вигляді відшкодування збитків, шкоди, сплати компенсації) настає лише за наявності вини.
		Отож, судом встановлено, що відповідач здійснював використання творів на підставі договору з громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторського права і суміжних прав "Оберіг" із сплатою роялті за період з січня-вересень 2016 року (а.с. 71-79 том І), а відтак у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення у зв'язку з відсутністю вини, і позивачами не доведено, що відповідач не вправі був використовувати твори, про які йдеться у позовній заяві, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, відтак до задоволення не підлягають.
		Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
		Щодо поданих заявником клопотань про оцінку договору №  73/14/16-П від 01.01.2016р. на предмет його укладеності/неукладеності, а також чи є він укладеним авторським договором, то колегія суддів зазначає що зазначений договір не є предметом даного спору. Окрім того, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		В матеріалах справи відсутні докази визнання договору №  73/14/16-П від 01.01.2016р. у встановленому порядку недійсним. Відтак, на момент розгляду судом даного спору такий договір є чинним.
		Правомірність дій громадської організації «Всеукраїнське об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав «Оберіг»» зі збирання винагороди за використання творів і опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань способами публічного виконання, публічної демонстрації підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про визначення організацій колективного управління №1 від 31.07.2003р. (а.с. 139 том І).
		Зміст договору №  73/14/16-П від 01.01.2016р. (а.с. 63 том І) свідчить про те, що його укладено від імені Організації, яка уповноважена управляти на колективній основі всіма категоріями майнових прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління №1/2003 від 08.07.2003р. (долучено до матеріалів апеляційного провадження).
		Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
		В ст. 42 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
		Згідно зі ст. ст. 32 - 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Відповідно до ст.49 ГПК України при відмові у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
		Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		1.          Рішення господарського суду Львівської області від 25.07.2017р. у справі №  914/883/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
		3.          Справу повернути до господарського суду Львівської області.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Кравчук Н.М.
		судді                                                                                           Матущак О.І.
		                                                                                                    Мирутенко О.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...