Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/1868/17 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2017. Зареєстровано: 18.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2017.
Дата набрання законної сили: 15.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 460/1868/17                 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О. 
		Провадження № 33/783/876/17                    Доповідач:  Гончарук Л. Я. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		    15 листопада 2017 року апеляційний суд Львівської області в складі судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, прокурорів Черкеса Б.З. і ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року, -
		                                                          
		встановив:
		цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України 320,00 грн. судового збору.
		Згідно постанови, ОСОБА_1, будучи суддею Яворівського районного суду Львівської області, відповідно до підпункту «Ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам вказаного Закону, вчинив дії та приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме отримавши 23.01.2017 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, справу №3/460/233/17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення пов'язане з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_4, який відповідно до змісту постанови від 14.03.2017 р. являється хорошим знайомим головуючого судді Гоцка В.І. та з яким останній працював 20 років, всупереч вимогам ст.ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 4 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року № 2, при наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, вчиняв дії та приймав процесуальні рішення (розглядав клопотання сторін у справі, ухвалював рішення про їх задоволення, призначав розгляд справи на 07.02.2017 р., 24.02.2017 р., 14.03.2017 р.). Вказані дії ОСОБА_1 призвели до затягування розгляду адміністративної справи щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, стосовно ОСОБА_4 та сприяли сплину строків притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		На дану постанову особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у звязку із відсутністю в діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
		Вказує, що як вбачається з оскаржуваної постанови, суд абсолютно формально та однобоко дійшов до висновку про визнання його винним та про накладення штрафу, оскільки судом першої інстанції розглянуто матеріали справи виключно та лише на підставі доказів поданих виключно стороною обвинувачення та всупереч будь - яким конституційним, принципам взагалі не надано йому можливості (не зважаючи на мої письмові та усні клопотання) для належного захисту своїх прав, для підготовки письмових пояснень, висловлення своєї правової позиції, долучення письмових доказів на спростування обставин викладених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, тим самим суд порушив вимоги ст. 245 КУпАП.
		Наголошує, що відповідно до п. 3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення повязані з корупцією», для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обовязкової сукупності таких юридичних фактів, як:наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення;наявність повноважень на прийняття рішення;наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на обєктивність або неупередженість рішення;
		Підкреслює, що без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає. Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.
		Звертає увагу, що будь - якого приватного інтересу щодо розгляду справи відносно притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4 у нього не було і це не встановлено жодним письмовим доказом по справі, а є лише припущенням сторони обвинувачення; жодного остаточного (кінцевого) судового рішення (постанови) по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4, ним не приймалось та не постановлялось, а відтак будь - який приватний інтерес в даній ситуації відсутній.
		З приводу відкладення розгляду справи на 24.02.2017 року та 14.03.2017 року зазначає, що таке було здійснено у звязку із тим, що докази необхідно було витребувати із НАЗК, яке знаходиться у м. Києві, а відтак із врахуванням поштових днів та завантаженості суду (що підтверджується письмовими доказами, а саме журналами судових засідань судді Гоцко В.І.) це були найбільш оптимальні дати судових засідань.
		Крім цього, вказує, що гр. ОСОБА_4 взагалі не може бути субєктом адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року за № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення повязані з корупцією», судді, які звільняються з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України, не можуть бути субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
		Звертає увагу, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення. Так, прокуратурою Львівської області було виявлено факт порушень в даному випадку 24.03.2017 р., тобто станом на 29.06.2017 р. сплив 3-х місячний строк притягнення до адміністративної відповідальності.
		Заслухавши в судовому засіданні думку особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурорів, які апеляційну скаргу заперечили, просили постанову судді першої інстанції залишити без зміни, розглянувши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скаргапідлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Частиною 2 ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, постанови судді, ОСОБА_1 будучи суддею Яворівського районного суду Львівської області, відповідно до підпункту «Ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам вказаного Закону, вчинив дії та приймав рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме отримавши 23.01.2017 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, справу №3/460/233/17 щодо притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення пов'язане з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно ОСОБА_4, який відповідно до змісту постанови від 14.03.2017 р. являється хорошим знайомим головуючого судді Гоцка В.І. та з яким останній працював 20 років, всупереч вимогам ст.ст. 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 4 Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 року № 2, при наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, вчиняв дії та приймав процесуальні рішення (розглядав клопотання сторін у справі, ухвалював рішення про їх задоволення, призначав розгляд справи на 07.02.2017 р., 24.02.2017 р., 14.03.2017 р.). Вказані дії ОСОБА_1 призвели до затягування розгляду адміністративної справи щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, стосовно ОСОБА_4 та сприяли сплину строків притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1І дійсно вчинялися наведені вище дії, а саме призначались судові засідання, подано заяву про самовідвід. Однак при цьому в прийнятому рішенні не дано жодного аналізу причин такої його поведінки, не спростовані доводи та пояснення щодо обставин розгляду справи відносно ОСОБА_4
		Невмотивованість судового рішення, де обґрунтування охоплюється одним абзацом, де лише вказано, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, стверджується матеріалами справи, протоколом №137 про вчинення до адміністративного правопорушення від 17.05.2017 р., протоколом автоматичного розподілу судової справи №460/233/17, судовими повістками від 26.01.2017 р., 28.02.2017 р. про призначення судових засідань у справі №460/233/17, постановою від 14 березня 2017 р. про самовідвід судді Гоцко В.І. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, при цьому не дано жодної оцінки зібраним доказам в сукупності, що на думку апеляційного суду, призвело до порушення презумпції невинуватості, гарантованої статтею 62 Конституції України та пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що також свідчить про формальний характер судового розгляду, не забезпечення обєктивного вирішення справи та прийняття справедливого рішення.  
		Пункт 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП містить визначення поняття «реальний конфлікт інтересів» - це «суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень». Аналогічне визначення міститься і в ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». По суті поняття «реальний конфлікт інтересів» є юридичним синонімом поняття «зловживання службовим становищем (владою, повноваженнями) та повязаними з цим можливостями».
		Реальний конфлікт інтересів, як визначено в законодавстві, це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а приватний інтерес, це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у звязку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
		Законом не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу (приватного життя), як такого, не кожен конфлікт між службовими повноваженнями і приватним інтересом здатен призвести до неправомірних рішень чи діянь, кожен із конфліктів інтересів здатен створити таку ситуацію у випадку, якщо не буде вчасно та належним чином задекларований, оцінений та врегульований.
		З субєктивної сторони правопорушення передбачене ст. 172-7 КУпАП характеризується умислом. Відповідно до ст. 10 КУпАП  це ознака, що особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Як вбачається з матеріалів справи, дії повязані з розглядом справи щодо ОСОБА_4, які ставляться в провину ОСОБА_1, а саме перенесення розгляду справи, витребування нових доказів, вчинялися не з ініціативи суду, а за клопотанням сторін, при цьому заперечень представника прокуратури, який підтримував протокол, не було. Прокурором також заявлялось клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для оформлення письмових пояснень, які були надані суду, як зазначено прокурором в порядку ст. 250 КУпАП. Дії ОСОБА_1, як судді, який розглядав передану йому за наслідками автоматизованого розподілу справу, ґрунтувалися на вимогах чинного законодавства, в межах наданих йому законом повноважень. 
		При цьому, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що такі дії ним вчинено з метою дотримання вимог ст.245 КУпАП при розгляді справи і такі твердження не спростовані наявним в справі матеріалами, що не обовязково вказує на їх корупційну складову. 
		Так, з обєктивної сторони корупційне правопорушення характеризується умисною формою вини, а саме прямим умислом, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу.
		Покликання на те, що ОСОБА_1 розглядаючи адміністративну справу щодо правопорушення вчиненого ОСОБА_4, пов'язаного з корупцією, сприяв сплину строків передбачених ст.38 КУпАП притягнення останнього до адміністративної відповідальності, жодним доказом не підтверджено, та на думку апеляційного суду є здогадками автора протоколу.
		Адміністративна справа відносно ОСОБА_4, щодо вчинення ним правопорушення, пов'язаного з корупцією, в кінцевому результаті розглянута судом і постановою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2017 року, постанову Городоцького районного суду Львівської області від 11 квітня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишено без змін. Тобто відсутній буд-який інтерес, що є складовою частиною обєктивної сторони зазначеного правопорушення.
		Поряд з цим конфлікт інтересів, який описаний в протоколі та вказаний в постанові судді, був врегульований постановою від 14.03.2017 року про задоволення самовідводу, а тому це не призвело до прийняття ОСОБА_5 неправомірних рішень чи вчинення таких же діянь.
		Що ж до незаявлення ОСОБА_1 самовідводу безпосередньо після отримання зазначеної вище справи, відповідно до розяснень Ради суддів України (п.6 Рішення №46 від 07 вересня 2017 року), його поведінка може розцінюватися як порушення правил відводу або самовідводу та бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП.
		В звязку з цим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, постанова судді скасуванню, а справа щодо ОСОБА_1 закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		Керуючись ст.ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, 
		постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
		Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 скасувати.
		Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч.2 за ст.172-7 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		     
		     Суддя                                                                                                             Гончарук Л.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...