Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24257/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2017. Зареєстровано: 19.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2017.
Дата набрання законної сили: 07.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 листопада 2017 року Справа № 910/24257/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г.розглянувши  касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічного акціонерного товариства "Азот"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 Господарського суду міста Києва від 18.05.2017у справі Господарського суду № 910/24257/16 міста Києваза позовом Національного антикорупційного бюро Українидо1.          Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа"; 2.          Публічного акціонерного товариства "Азот"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів    Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  1. Державного підприємства "Енергоринок"; 2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпро визнання недійсним договору №142-202 від 12.03.2015в судовому засіданні взяли участь представники:
		 Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа":  адвокат Санніков С.Г. (довіреність №12 від 18.01.2017),Публічного акціонерного товариства "Азот":адвокат Демидас Д.А. (довіреність №500-08/50  від 30.12.2016),Національного антикорупційного бюро України:Майстренко О.М. (довіреність №01-102-04/46317  від 22.12.2016),Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго": не з'явилися,Державного підприємства "Енергоринок":Лифар О.Ю. (довіреність №01/44-1000Д від 09.10.2017), Манзюк О.В. (довіреність №01/44-956Д від 21.12.2016),Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:  Чеховський А.А. (довіреність №55 від 04.07.2017).
		В С Т А Н О В И В :
		 
		27.12.2016 Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач, НАБУ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - відповідач-1, ПрАТ "ХК "Енергомережа") та Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - відповідач-2, ПАТ "Азот") про визнання недійсним договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015, укладеного між відповідачами 1, 2, як такого, що суперечить інтересам держави Україна та встановленому законом порядку проведення розрахунків за поставлену електричну енергію споживачу суб'єктом природної монополії на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику"; судові витрати позивача покласти на відповідачів (том 1, а.с. 9 - 58).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2016 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні на 08.02.2017, яке неодноразово відкладалося місцевим господарським судом; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - третя особа на стороні відповідачів, ПАТ "Черкасиобленерго") (том 1, а.с. 1).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Енергоринок" (далі - третя особа-1 на стороні позивача, ДП "Енергоринок") та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - третя особа-2 на стороні позивача, НКРЕКП) (том 1, а.с. 105 - 106).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 (суддя Сівакова В.В.) позов задоволено, визнано недійсним договір про переведення боргу №142-202 від 12.03.2015, укладений між ПАТ "Азот" та ПрАТ "ХК "Енергомережа", як такий, що суперечить закону -порушує встановлений законом порядок проведення розрахунків за поставлену енергопостачальником електричну енергію безпосередньо її споживачем шляхом зарахування коштів на поточний рахунок постачальника електроенергії із спеціальним режимом використання; стягнено з відповідачів 1, 2 на користь позивача по 689 грн. витрат зі сплати судового збору (том 3, а.с. 199 - 209).
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18.05.2017, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповнотою з'ясування обставин справи на предмет доведення позивачем порушення його прав оспорюваним правочином та наявності у нього права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, скаржник заперечував доведення позивачем порушення спірним договором про переведення боргу інтересів держави та його невідповідності чинному законодавству, а також прийняттям оскаржуваного судового рішення, виходячи з оцінки судом неналежних доказів у справі.
		Також, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 18.05.2017 звернувся відповідач-2, який просив його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідача-2 покласти на позивача, обґрунтовуючи відсутністю в позивача повноважень на звернення до суду з даним позовом та укладенням спірного договору між відповідачем-1 та відповідачем-2 з додержанням вимог чинного законодавства щодо вчинення правочинів. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Чорногуза М.Г., Ткаченка Б.О.) апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у даній справі залишено без змін (том 4, а.с. 76 - 90). Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 встановленого законом порядку проведення розрахунку за поставлену споживачу (відповідачу-2) електричну енергію з постачальником шляхом укладенням спірного договору про переведення боргу та визнав обґрунтованою визначену позивачем підставу для визнання оспрюваного правочину недійсним в порядку статті 228 ЦК України його укладення сторонами з метою, що завідомо суперечить інтересам держави Україна, яка є акціонером постачальника електроенергії - ПАТ "Черкасиобленерго", оскільки внаслідок переведення боргу відповідача-2 з оплати вартості поставленої йому електроенергії на відповідача-1 енергопостачальник, який перебуває в процедурі банкрутства, втратив право вимоги грошових коштів на суму понад 31 млн. грн. до платоспроможного боржника (відповідача-2).
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач-1 та відповідач-2 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову апеляційного суду від 17.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 18.05.2017, у задоволенні позовних вимог НАБУ про визнання недійсним договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015 відмовити, судові витрати відповідача-2 покласти на позивача, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 19, 1311 Конституції України, статей 1, 3, 11, 15, 16, 81, 203, 228, 513, 520 - 522 ЦК України, статті 6 ГК України, статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", статей 151, 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996, пункту 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, статей 1, 2, 12, 22, 29, 35, 36, 80, 81, 99, 101, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		Касаційні скарги мотивовані неналежною оцінкою судами обставин справи на предмет обґрунтованості позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним з посиланням на недоведення позивачем - НАБУ порушення його прав спірним договором про переведення боргу та помилковістю висновків судів про виконання НАБУ свого обов'язку щодо вжиття ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення у відносинах між відповідачами 1, 2, що виникли у зв'язку з укладенням договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015, шляхом звернення до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним. Скаржники доводять, що при укладенні спірного договору про переведення боргу відбулась заміна боржника у зобов'язанні з оплати вартості поставленої третьою особою на стороні відповідачів - ПАТ "Черкасиобленерго" електроенергії із ПАТ "Азот" на ПрАТ "ХК "Енергомережа", у зв'язку з чим ПрАТ "ХК "Енергомережа" набуло статусу споживача поставленої ПАТ "Черкасиобленерго" електричної енергії з обов'язком щодо внесення грошових коштів як оплати за поставлену електроенергію на рахунок енергопостачальника; отже, у зв'язку із вчиненням спірного правочину відповідачами 1, 2 не було змінено встановленого законодавством України про енергетику та договором про постачання електричної енергії порядку розрахунків споживача за поставлену електроенергію суб'єктом природної монополії. Також, відповідач-1 зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про порушення спірним договором про переведення боргу інтересів держави як підстави для визнання його недійсним відповідно до статті 228 ЦК України, оскільки позивачем не доведено у чому конкретно полягала завідомо суперечлива інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного правочину, не доведено протиправності наслідків такого правочину та вини його сторін у формі умислу на вчинення спірного правочину; при цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено повноважень НАБУ на звернення до суду за захистом інтересів держави шляхом ініціювання визнання недійсними оспорюваних правочинів (договорів), так як таким правом наділена прокуратура.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 17.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 18.05.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПрАТ "ХК "Енергомережа" - адвоката Саннікова С.Г., ПАТ "Азот" - адвоката Демидаса Д.А., НАБУ - Майстренка О.М., ДП "Енергоринок" - Лифар О.Ю. та Манзюк О.В., НКРЕКП - Чеховського А.А., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).
		Права та обов'язки учасників провадження у даній справі виникли на підставі договору №524-213/24 про постачання електричної енергії постачальником - ПАТ "Черкасиобленерго" на користь споживача - ПАТ "Азот" та договору №142-202 про переведення боргу, укладеного між ПАТ "Азот", як первісним боржником з оплати вартості поставленої електричної енергії, та ПрАТ "ХК "Енергомережа", як новим боржником у зобов'язанні з поставки електроенергії.
		Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. 
		Особливості постачання електричної енергії споживачам, її розподілу та використання визначено Законом України "Про електроенергетику".
		Так, положеннями статей 1, 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю; споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.
		Відповідно до частини 1 статті 151 Закону України "Про електроенергетику", споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. 
		Пунктом 6.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996, передбачено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
		Згідно з пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.
		Отже, законодавством України про електроенергетику визначено порядок проведення розрахунків за поставлену енергопостачальником електричну енергію безпосередньо її споживачами шляхом перерахування грошових коштів виключно на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку. При цьому, інші способи розрахунку виключаються, оскільки отримувач коштів, які поступили на інші рахунки (не спеціальний рахунок споживача ) зобов'язані їх повернути.
		Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Положеннями частини 1 статті 513, статті 521 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		Отже, передача боргу у зобов'язанні може здійснюватися виключно шляхом укладення трьохстороннього договору між кредитором та боржниками (первісним та новим). 
		Виходячи з положень статті 1 Закону України "Про електроенергетику", споживачем енергії є суб'єкт господарської діяльності, що використовує енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю, що свідчить про його особливий правовий статус у правовідносинах з енергопостачальником, який не може бути переданий іншим особам за договором про переведення боргу, так як новий боржник не буде вважатися споживачем електричної енергії, на якого законом покладено обов'язок з оплати вартості використаної ним електроенергії, отриманої від постачальника.
		Положеннями статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; недодержання зазначеної вимоги в момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою недійсності правочину в силу частини 1 статті 215 ЦК України.
		Отже, правочин, вчинений з метою порушити встановлений державою спеціальний порядок розрахунків за енергоносії, може визнаватися таким, що суперечить інтересам держави.
		Відповідно до частини 1 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.
		Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Положеннями частин 1, 2 статті 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.05.2005 між ВАТ "Черкасиобленерго", правонаступником якого є ПАТ "Черкасиобленерго", як постачальником, та ВАТ "Азот", правонаступником якого є ПАТ "Азот", як споживачем, укладено договір №524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" (далі - договір постачання), відповідно до якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами; постачання під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку (пункти 1, 2 договору) (том 1, а.с. 22 - 29).
		Судами встановлено, що споживач зобов'язується виконувати умови договору поставки, оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.2.1., 2.2.3. договору).
		Суди встановили, що на виконання умов договору поставки ПАТ "Черкасиобленерго" постачало електричну енергію для ПАТ "Азот", однак, споживач не здійснював оплату за поставлену електричну енергію в період з 21.12.2014 по 31.12.2014 включно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 31 304 803, 15 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.03.2015 ПАТ "Азот" направило до на адресу ПАТ "Черкасиобленерго" листа вих. №500-06/17, в якому просило надати письмову згоду на укладення договору про переведення боргу між ПАТ "Азот" та ПрАТ "ХК "Енергомережа" в частині оплати за поставлену за договором №524-213/24 від 24.05.2005 електричну енергію в період з 21.12.2014 по 31.12.2014 включно на суму 31 304 803, 15 грн.; як відповідь, ПАТ "Черкасиобленерго" направило до ПАТ "Азот" та ПрАТ "ХК "Енергомережа" лист вих. №1642/03-01 від 06.03.2015, в якому надало згоду на укладення договору про переведення заборгованості ПАТ "Азот" на суму 31 306 545, грн. за договором №524-213/24 від 24.05.2005 (том 1, а.с. 30, 31).
		Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини укладення 12.03.2015 між ПАТ "Азот", як первісним боржником, та ПрАТ "ХК "Енергомережа", як новим боржником, договору №142-202 про переведення боргу (далі - договір про переведення боргу), за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника, а новий боржник приймає на себе зобов'язання первісного боржника і стає боржником за зобов'язаннями за договором №524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" від 24.05.2005 (далі - основний договір) в частині сплати вартості електричної енергії, поставленої за період з 21.12.2014 по 31.12.2014 включно на суму 31 304 803, 15 грн. (пункт 1.2. договору) (том 1, а.с. 32 - 33).
		Судами встановлено, що відповідно до пунктів 2.4., 3.1., 3.2., 3.3. договору про переведення боргу, первісний боржник зобов'язується сплатити на користь нового боржника оплату за переведення боргу на підставі цього договору на суму 28 804 803, 15 грн. впродовж 10-ти днів з моменту підписання цього договору, що є повним виконанням грошових зобов'язань первісним боржником перед новим боржником за цим договором; новий боржник розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточні рахунки сторін; зобов'язується сплачувати заборгованість кредитору (постачальнику електроенергії) на умовах, передбачених основним договором.
		Отже, всупереч вимогам законодавства про електроенергетику, всупереч встановленому державою порядку розрахунків за спожиту електроенергію, первісний боржник за оспорюваним правочином прийняв на себе зобов'язання з оплати зазначеної суми новому боржнику. 
		Суди встановили обставини невиконання відповідачем-1, як новим боржником, грошових зобов'язань перед третьою особою на стороні відповідачів - ПАТ "Черкасиобленерго", як кредитором, за спірним договором про переведення боргу.
		Зазначене стало підставою для звернення НАБУ до місцевого господарського суду з позовними вимогами до відповідачів 1, 2, як сторін оспорюваного правочину, про визнання недійсним договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015 як такого, що укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави Україна, яка є акціонером ПАТ "Черкасиобленерго", а також змінює встановлений законом спеціальний порядок проведення споживачами розрахунків за поставлену електричну енергію суб'єктом природної монополії.
		З'ясовуючи наявність у позивача права на пред'явлення позову, суди встановили обставини здійснення НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000236 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, під час якого НАБУ виявлено ознаки кримінального корупційного правопорушення у відносинах, що виникли у зв'язку з укладенням між відповідачами 1, 2 спірного договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015; з огляду на таке в силу положень статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" НАБУ, як державний правоохоронний орган, на який покладено обов'язок із розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, реалізувало надане йому законом право на подання до суду позову про визнання спірного договору недійсним.
		Колегія суддів касаційного суду зазначає про необґрунтованість доводів скаржників про некомпетентність позивача звернутися до суду з зазначеною позовною вимогою в силу того, що законодавцем наділено НАБУ відповідним правом відповідно до статті 17 зазначеного закону, що не вимагає повторного відображення зазначених правомочностей у статті, яка визначає компетенцію НАБУ. 
		Розглядаючи позовні вимоги, суди встановили, що за умовами договору №524-213/24 про постачання електричної енергії ВАТ "Черкасиобленерго" для ВАТ "Азот" від 24.05.2005, оплата вартості електричної енергії її постачальнику, зокрема, на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
		Зазначене свідчить про встановлення договором №524-213/24 на постачання електроенергії від 24.05.2005 порядку оплати вартості поставленої електропостачальником електричної енергії безпосередньо споживачем (ПАТ "Азот") шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника (ПАТ "Черкасиобленерго") із спеціальним режимом використання, що узгоджується із встановленим законодавством України про електроенергетику порядком проведення розрахунків за поставлену електричну енергію.
		Разом з тим, суди встановили, що на підставі спірного договору про переведення боргу обов'язок зі сплати заборгованості за поставлену постачальником - ПАТ "Черкасиобленерго" електроенергію в розмірі 31 304 803, 15 грн. перейшов від її безпосереднього споживача - ПАТ "Азот" до ПрАТ "ХК "Енергомережа", як нового боржника в зобов'язанні за договором поставки електроенергії, а зобов'язання споживача перед енергопостачальником припинилося на спірну суму, із визначенням нового зобов'язання про оплату новому боржнику певної суми за згоду отримати борг від первісного боржника, що, на думку судів, суперечить інтересам держави, оскільки порушує встановлений нею порядок розрахунків за електроенергію; також судами встановлено, що ПрАТ "ХК "Енергомережа" не може вважатися споживачем електроенергії за основним договором №524-213/24 від 24.05.2005 в розумінні положень статті 1 Закону України "Про електроенергетику", оскільки поставка електроенергії здійснювалася ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ПАТ "Азот", яке використовувало її для власних потреб в процесі споживання.
		Судами встановлено, що пунктом 3.1. оспорюваного договору №142-202 від 12.03.2015 відповідачі 1, 2 передбачили проведення розрахунків за цим договором у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточні рахунки сторін; однак, умови про обов'язок відповідача-1, як нового боржника, перерахувати кошти на користь кредитора - ПАТ "Черкасиобленерго" на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання спірний договір про переведення боргу не містить.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що внаслідок укладення договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015 його сторони - відповідач-1 та відповідач-2 змінили встановлений положеннями статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику" порядок проведення розрахунків за поставлену електроенергію безпосередньо споживачем на рахунок постачальника із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
		Разом з тим, відхиляючи заявлену позивачем, як підставу для визнання спірного договору про переведення боргу недійсним його укладення з метою, що суперечить інтересам держави, місцевий господарський суд зазначив про недоведення НАБУ у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета відповідачів 1, 2 на укладення оспорюваного правочину, наявності протиправних наслідків цієї угоди, вини сторін у формі умислу , а також ненадання НАБУ доказів фінансової неспроможності відповідача-1, як нового боржника, виконати зобов'язання з оплати вартості поставленої відповідачу-2 (первісному боржнику) електричної енергії на користь ПАТ "Черкасиобленерго" на суму 31 304 803, 15 грн.
		Переглядаючи справу в повному обсязі, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав невідповідності його умов положенням законодавства України про електроенергетику щодо здійснення розрахунків споживачів за поставлену електричну енергію та залишив без змін прийняте ним судове рішення від 18.05.2017.
		При цьому, апеляційний суд зазначив, що внаслідок укладення спірного договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015 постачальник - ПАТ "Черкасиобленерго", яке перебуває в процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном, втратило право вимоги грошових коштів до боржника (відповідача-2), який був спроможний виконати зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії, що не узгоджується із загальними вимогами до змісту правочину відповідно до положень статті 203 ЦК України.
		Апеляційним судом встановлено, що частка державної власності у статутному капіталі ПАТ "Черкасиобленерго" складає 71% (46% - Фонд державного майна України та 25% - ПрАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія", єдиним акціонером якої є Фонд державного майна України). Отже, держава володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Черкасиобленерго". При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент укладення договору №142-202 про переведення боргу від 12.03.2015 фінансовий стан ПАТ "ХК "Енергомережа", як нового боржника у зобов'язанні за договором поставки електроенергії, не дозволяв йому виконати зобов'язання з оплати вартості поставленої ПАТ "Черкасиобленерго" електричної енергії споживачу (попередньому боржнику), що свідчить про невідповідність оспорюваного правочину інтересам держави та є підставою для визнання його недійсним в порядку статті 228 ЦК України.
		Також, апеляційний суд зазначив, що завідомо суперечна інтересам держави мета вчинення спірного договору про переведення боргу полягає і в тому, що ПАТ "Черкасиобленерго", як кредитор, надаючи згоду на укладення договору про переведення боргу, в порушення положень статуту не вчинило дій, спрямованих на з'ясування того, чи буде корисною для товариства заміна платоспроможного боржника на боржника, що вже не був спроможний виконати взяті на себе зобов'язання, зокрема, шляхом вивчення фінансового стану ПрАТ "ХК "Енергомережа", встановлення наявності у нього майна та стану виконання інших господарських зобов'язань.
		Колегія суддів касаційного суду, переглядаючи справу в касаційному порядку, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та визнання спірного договору про переведення боргу недійсним з підстав, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, вважає їх такими, що зроблені за умов повноти дослідження обставин справи, а доводи відповідачів 1, 2 про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності підстав для відмови в позові з посиланням на відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства до змісту правочину вважає необґрунтованими, як такі, що спрямовані на переоцінку касаційним судом доказів у справі, яким було надано оцінку судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України.
		При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що висновки судів про порушення сторонами спірного договору про переведення боргу встановленого законом порядку проведення розрахунків за поставлену електричну енергію узгоджуються з положеннями статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", якими законодавцем встановлено обов'язок безпосередньо споживача оплачувати її вартість шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок енергопостачальника із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку та не передбачено можливості заміни боржника у зобов'язанні за договором поставки електроенергії, виходячи з особливого статусу споживача у правовідносинах із постачання електроенергії як суб'єкта, що використовує поставлену йому енергопостачальником електричну енергію для власних потреб.
		Також, колегія суддів касаційного суду зазначає, що надання постачальником електроенергії згоди у формі листа на укладення договору про переведення боргу споживача на третю особу в порядку статті 520 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки листом не передбачається узгодження всіх умов щодо укладення договору про перевід боргу. Крім того, покладення на первісного боржника зобов'язання з розрахунку за переведений на третю особу борг суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності при укладенні правочинів, визначеному як загальна засада цивільного законодавства статтею 3 ЦК України, оскільки первісне зобов'язання боржника перед його кредитором припиняється, а грошові кошти, які у нього є, спрямовуються таким чином на виконання нового зобов'язання перед третьою особою, що порушує засади цивільного обороту як сукупності економічних відносин по переходу матеріальних благ від одних осіб до інших.
		З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду від 17.07.2017 та рішення суду першої інстанції від 18.05.2017 у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.
		2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/24257/16 залишити без змін.
		 
		Головуючий                                                                               Л.Й. Катеринчук
		 
		Судді                                                                                             В.Ю. Поліщук
		 
		                                                                                                             Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...