Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/584/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2017. Зареєстровано: 19.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.11.2017.
Дата набрання законної сили: 13.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  18/17/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		УХВАЛА
		 
		13.11.2017                                                                                                     справа № 908/584/15-г  
		 
		Суддя Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі № 908/584/15-г
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, місто Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, офіс 101)
		до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2)
		до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ (83030, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 86)
		про витребування майна з чужого незаконного володіння
		 
		Суддя Носівець В.В.
		Представники сторін:  
		від позивача (заявника, стягувача): ОСОБА_2, довіреність № 19-12/16-28 від 19.12.2016;
		від відповідача-1 (боржника): не зявився;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До господарського суду Запорізької області 31.10.2017 від товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 надійшла заява вих. № 584-10/17 від 25.10.2017 про зміну способу виконання рішення у справі № 908/584/15-г,  в порядку ст. 121 ГПК України, відповідно до якої заявник просить суд постановити ухвалу, якою витребувати з незаконного володіння ТОВ Шляхове будівництво Альтком та передати ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_1.
		Ухвалою суду від 02.11.2017 заява товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 прийнята до розгляду, судове засідання призначене на 13.11.2017.
		В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 04.05.2016 державним виконавцем Приморського відділу ДВС Маріупольського міського управління юстиції  ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 51003063 на підставі судового наказу                № 908/584/15-г, однак 07.07.2017 заступником начальника відділу Приморського відділу ДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_4 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Зазначена постанова державного виконавця обґрунтована тим, що державним виконавцем вжито всі заходи передбачені ст. 63 Закону України Про виконавче провадження, але рішення не може бути виконано без участі боржника. Зазначив, що в рамках виконавчого провадження у зв'язку із невиконанням ТОВ ШБ Альтком рішення суду в добровільному порядку, постановами державного виконавця на боржника накладено штрафи, однак всупереч цьому, рішення суду є не виконаним, оскільки боржник ухиляється від його виконання. Звертає увагу суду на те, що після винесення рішення у справі ТОВ ШБ Альтком продовжує незаконно користуватися власністю ТОВ Райффайзен ОСОБА_1, лізингові платежі за користування майном також не сплачуються. Враховуючи той факт, що ст. 63 Закону України Про виконавче провадження не передбачено заходів примусового характеру, окрім накладення штрафів, які може здійснити державний виконавець для примусового виконання рішення суду, позивач вважає за доцільне скористатися своїми процесуальними правами та подати заяву про зміну способу та порядку виконання рішення. Так, рішенням господарського суду встановлено той факт, що предмет лізингу підлягає поверненню на користь ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що ТОВ ШБ Альтком не виконувалися зобов'язання за договором фінансового лізингу, а предмет лізингу є власністю ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 на законних підставах. Заявник вказує, що державний виконавець не може змусити ТОВ ШБ Альтком повернути предмет лізингу його законному власнику, а факт неможливості виконання рішення суду підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2017. У звязку з цим, позивач просив суд змінити спосіб виконання рішення, а саме: постановити ухвалу у справі № 908/584/15-г, якою витребувати з незаконного володіння ТОВ Шляхове будівництво Альтком та передати ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль МАN 26413, шасі WMAН23ZZ54M378672, державний номер НОМЕР_2.
		До суду 08.11.2017 надійшла заява (уточнення) до заяви про зміну способу виконання рішення (вих. б/н від 08.11.2017), в якій ТОВ Райффайзен ОСОБА_1, посилаючись на допущену помилку, просив прохальну частину первісно поданої до суду заяви (вих. № 584-10/17 від 25.10.2017) читати наступним чином: 2. Прошу постановити ухвалу у справі           № 908/584/15-г, якою змінити спосіб виконання рішення із зобовязання повернути на витребувати із незаконного володіння ТОВ ШБ Альтком предмет лізингу у справі             № 908/584/15-г та повернути його ТОВ Райффайзен ОСОБА_1.
		Заява (уточнення) позивача (заявника) прийнята судом до розгляду, оскільки не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, при цьому, суд зазначає, що по суті вимоги заявника не змінилися.
		Присутній у судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про зміну способу виконання рішення, з урахуванням раніше направленої на адресу суду заяви (уточнення).
		Представник відповідача у справі (боржника) в судове засідання не зявився, витребувані документи, в тому числі письмовий відзив по суті заяви, не надав, про час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
		Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви, проте боржник не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені у статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони. Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви по суті в судовому засіданні 13.11.2017 за відсутності представника боржника.
		Розглянувши заяву про зміну способу виконання рішення, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі                     № 908/584/15-г частково задоволено позовні вимоги ТОВ Райффайзен ОСОБА_1, вирішено витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком та передати товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 вантажний автомобіль НОМЕР_1.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 змінено рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/584/15-г, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції: «зобовязати ТОВ Шляхове будівництво Альтком повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015 на користь ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_1».
		На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 господарським судом Запорізької області видано наказ від 19.11.2015 у справі                                  № 908/584/15-г про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015р., на користь товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_1.
		Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2016 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 908/584/15-г залишено без змін.
		Згідно із ст. 116, ч. 1 ст. 117 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження.
		Вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили. У відповідності до ст. 116 ГПК України на виконання рішення 19.11.2015 видано наказ.
		Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частиною ч.1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		З матеріалів справи вбачається, що Приморським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції 04.05.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51003063 за наказом господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у справі № 908/584/15-г щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_1. Пунктом 2 вказаної постанови боржнику надано 7 днів з моменту винесення постанови для добровільного виконання наказу господарського суду Запорізької області від 19.11.2015.
		Державним виконавцем здійснено перевірку виконання виконавчого провадження №51003063, відповідно до якої складено акт державного виконавця від 12.05.2016, перевіркою встановлено, що рішення суду боржником у строк для добровільного виконання не виконано.
		Постановою від 23.05.2016 державним виконавцем накладено штраф на боржника за невиконання вимог державного виконавця та невиконання рішення суду.
		Державним виконавцем 02.06.2017 здійснено повторну перевірку виконання виконавчого провадження № 51003063, відповідно до якої складено акт державного виконавця від 02.06.2016, перевіркою встановлено, що вимога державного виконавця про надання транспортного засобу, належного до передачі стягувачу, боржником не виконано.
		Постановою від 02.06.2016 державним виконавцем накладено штраф на боржника за невиконання вимог державного виконавця та невиконання рішення суду. 
		У звязку невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, державний виконавець надіслав до Приморського ВП ГУНП в Донецькій області подання № 121 від 01.03.2017 про притягнення до кримінальної відповідальності керівництва ТОВ ШБ Альтком.
		Приморським відділом державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції винесено постанову від 07.07.2017 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження. В постанові зазначено, що державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст. 63 Закону України Про виконавче провадження, але рішення не може бути виконано без участі боржника. 
		Не погоджуючись з винесеною постановою від 07.07.2017 про закінчення виконавчого провадження № 51003063 ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 оскаржило дії державної виконавчої служби в судовому порядку. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 у справі № 908/584/15-г скаргу ТОВ Райффайзен ОСОБА_1 відхилено.
		Так, пунктами 1, 2 розділу 9 Виконання рішень немайнового характеру Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.
		У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
		Статтею 63 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6   ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобовязаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Спосіб виконання судового рішення  це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.
		В пункті 4 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.
		Згідно з ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті. 
		У пункті 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від      17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. 
		Судом встановлено, що спосіб виконання рішення у справі № 908/584/15-г, визначений у виконавчому документі, виданому на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду України, яка набрала законної сили з моменту її прийняття  10.11.2015, передбачає добровільне його виконання за участі боржника шляхом повернення впродовж тридцяти днів з моменту набрання даним рішенням законної сили. Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 51003063, копії якого містяться у матеріалах справи № 908/584/15-г, добровільно судове рішення божником не виконувалося. 
		Разом з тим, в даному випадку судове рішення може бути виконане в іншому порядку, з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України Про виконавче провадження, пунктів 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, тобто без участі боржника.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження передбачений такий захід примусового виконання рішень як вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених в рішенні. 
		Частиною 1 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
		Відповідно до п.п. 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписується виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.
		Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012        № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
		У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України                     від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
		Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини).
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі Півень проти України суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина судового розгляду. 
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
		Крім того, необхідно зазначити, що положеннями ст. 121 ГПК України зміна способу та порядку виконання судового рішення не ставиться в залежність від стадії його виконання. 
		Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 задовольнити, змінити спосіб виконання рішення у справі № 908/584/15-г із зобовязання повернути предмет лізингу на інший спосіб виконання рішення суду, а саме: витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком та передати товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_3.
		Відповідно до п. 7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9    від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 статті 3 Закону України Про виконавче провадження, тому відповідний наказ у такому випадку не видається.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі № 908/584/15-г задовольнити.
		2. Змінити спосіб виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.05.2015 у справі № 908/584/15-г в редакції постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2015 з «Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиваджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) повернути протягом 30 календарних днів, починаючи з 10.11.2015р., на користь товариства з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) наступне майно: вантажний автомобіль НОМЕР_1»
		на «Витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю Шляхове будівництво Альтком (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) та передати товариству з обмеженою відповідальністю Райффайзен ОСОБА_1 (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) вантажний автомобіль НОМЕР_1».
		3. Дана ухвала набрала законної сили 13.11.2017, є виконавчим документом, може бути предявлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
		 
		Суддя                                                                                                                    В.В. Носівець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...