Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 225/3479/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2017. Зареєстровано: 21.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2017.
Дата набрання законної сили: 26.06.2019
Результат оскарження 26.06.2019 Донецький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 225/3479/16-к
		Номер провадження:1-кп /225/56/2017
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 листопада 2017 року м. Торецьк
		Дзержинський міський суд Донецької області у складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		за участю:
		секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 ОСОБА_8 ,
		захисника ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого ОСОБА_10 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050220001411 від 28.08.2014 за обвинуваченням
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Подільськ (до 2016 року  м. Котовськ) Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, до затримання проходив військову службу у військової частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира батальйону, у військовому званні «майор», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 426, ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		У період з квітня 2014 року по теперішній час з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, на території України та Російської Федерації створено терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі  «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі  «ЛНР»), діяльність яких спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.
		13.04.2014 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення, що введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 та, відповідно до якого на території України розпочато проведення антитерористичної операції.
		Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/9 від 07.10.2014 районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.
		Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до проведення антитерористичної операції залучено відповідні військові частини і підрозділи Збройних Сил України, що повинні забезпечувати із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
		26.05.2014 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 № 454/2014, ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу під час мобілізації в особливий період у військовому званні «капітан» призваний громадянин України ОСОБА_10 .
		Того ж дня, відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_10 для проходження військової служби направлено до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйон територіальної оборони м. Кіровоград, на даний час НОМЕР_2 окремий мотопіхотний батальйон).
		Згідно з наказом командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 від26.05.2014 № 13 капітана ОСОБА_10 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду начальника інженерної служби цієї військової частини. 
		З 14.07.2014 підрозділи військової частини  польова пошта НОМЕР_1 (далі  військова частина НОМЕР_1 ) почали виконувати службові (бойові) завдання в районі проведення антитерористичної операції на території м.Дзержинськ (з 2016 року  м. Торецьк) Донецької області. 
		На підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 30 від 06.08.2014 капітана ОСОБА_10 призначено на посаду командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 .
		Положеннями ст.ст. 3,19,21,28,29,68 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, повагу до її гідності, зобов`язана неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. 
		Відповідно до ст.ст. 3 - 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані , ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю, кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Боротьба з тероризмом відповідно до ст. 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» ґрунтується на принципі законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст.ст. 14, 15-1 вищевказаного Закону в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. З метою захисту громадян, держави і суспільства від терористичних загроз у районі проведення довготривалої антитерористичної операції, як виняток, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, може здійснюватися превентивне затримання осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад 72 години, але не більше ніж на 30 діб , підставою для якого є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою терористичної діяльності.
		При цьому, превентивне затримання здійснюється лише за вмотивованим рішенням начальника Головного управління (управління) Служби безпеки України або начальника Головного управління (управління) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, у відповідній області, містах Києві та Севастополі за згодою прокурора та без ухвали слідчого судді, суду. 
		Посадові особи, залучені до проведення антитерористичної операції, у порядку ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» мають право застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби; затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, пов`язані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції і перешкоджання її проведенню; перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що посвідчують особу, а в разі відсутності документів - затримувати їх для встановлення особи .
		Згідно з вимогами ст.ст.9, 11, 16, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі  Статут внутрішньої служби), ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут), ОСОБА_10 , як військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, показувати приклад скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, утримувати свою зброю та доручену техніку у справному стані, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку, негідних вчинків, дорожити честю і гідністю кожної особи, бути ввічливим у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку.
		Відповідно до положень ст.ст. 20-22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, носити, зберігати та використовувати спеціальні засоби, а також зброю, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим. Застосування зброї дозволяється лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і вона намагається втекти або чинить збройний опір чи намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об`єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.
		Згідно зі ст. 24 Статуту внутрішньої служби про застосування фізичної сили та спеціальних засобів військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові). Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов`язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє відповідного прокурора або начальника органу управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України в гарнізоні. 
		Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
		- в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладання на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності підрозділу;
		- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
		- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		Згідно зі ст. 30 Статуту внутрішньої служби, командир роти охорони ОСОБА_10 мав право віддавати підлеглому особовому складу роти охорони накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.
		Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
		Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово.
		Згідно зі ст. 36 Статуту внутрішньої служби ОСОБА_10 як командир підрозділу військової частини НОМЕР_1 відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
		Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби капітан ОСОБА_10 повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
		Згідно зі ст.ст. 59, 111 - 112 Статуту внутрішньої служби, як командир роти ОСОБА_10 зобов`язаний:
		- знати стан справ у дорученому йому підрозділі, вміло їм керувати як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
		- встановлювати у підрозділі такий внутрішній порядок, який би гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
		- показувати приклади дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів;
		- постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права.
		Згідно зі ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. 
		В порушення наведених вимог законодавства командир роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_10 будучи обізнаним із вимогами вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, які виразились у бездіяльності військової влади, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи протиправно, з хибно зрозумілих інтересів служби, розуміючи незаконність дій підлеглих йому військовослужбовців роти охорони військової частини НОМЕР_1 , які у період з 29 серпня 2014 року по 4 вересня 2014 року безпідставно утримували на території місця дислокації роти охорони військової частини НОМЕР_1 за адресою:  АДРЕСА_2 пост № 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1  жителів м.Дзержинська Донецької області ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , не вжив заходів щодо припинення вказаних протиправних дій, наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, до органу досудового розслідування про вчинення його підлеглим кримінального правопорушення не повідомив, хоча повинен був та мав таку можливість, внаслідок чого ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 були протиправно позбавлені волі та ізольовані від суспільства, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам, закріпленим Конституцією України, зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, що виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади. 
		Так, близько 10 год. 00 хв. 29 серпня 2014 року напроти будинку АДРЕСА_3 на узбіччі зупинився транспортний засіб ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , у якому також перебували громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		У той же час, повз зазначений автомобіль проходили військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які прибули в місто для придбання продуктів харчування для свого підрозділу.
		Перебуваючи 29 серпня 2014 року поруч з вказаним автомобілем військовослужбовці ОСОБА_14 та ОСОБА_15 встановивши, що ОСОБА_6 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, з метою усунення останнього від подальшого управління транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та запобігання настання можливих суспільно небезпечних наслідків від його дій, доставили ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_12 до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області для притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності.
		Прибувши до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили співробітників правоохоронного органу про обставини управління ОСОБА_6 автомобілем у нетверезому стані, після чого працівниками міліції було вилучено у останнього посвідчення водія та складено протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		У подальшому, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , 29 серпня 2014 року на автомобілі «ВАЗ 21063», державний номер НОМЕР_3 близько 11 год. 50 хв. доставили ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 всупереч їх волі на територію посту №2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 (далі  Пост №2), розміщеного у с.Шуми Дзержинської міської ради Донецької області, де передали їх невстановленим слідством військовослужбовцям даної військової частини.
		Цього ж дня, невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на Посту №2, безпідставно затримали жителів м.Дзержинська Донецької області ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 та за допомогою клейкої стрічки  скотчу, зв`язали останнім руки та демонструючи наявну у них вогнепальну зброю і, подавивши у такий спосіб волю вказаних осіб до опору, помістили їх у заздалегідь викопану ґрунтову яму, розміщену на території зазначеного Посту №2, у такий спосіб, позбавивши ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 змоги самостійно пересуватись та, погрожуючи застосувати вогнепальну зброю, незаконно утримували останніх.
		Того ж дня, приблизно о 12.00 год. підлеглий ОСОБА_10 військовослужбовець роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 зателефонував та повідомив останнього, що військовослужбовці ОСОБА_14 та ОСОБА_15 доставили на Пост№ 2 трьох цивільних громадян. 
		У подальшому, близько 16.00 год., прибувши до Посту № 2, ОСОБА_10 побачив, що громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 перебувають у ґрунтовій ямі, зі зв`язаними скотчем руками та з мішками на головах під охороною підлеглих йому військовослужбовців, позбавлені можливості вільно пересуватися та залишити місце свого утримання.
		При цьому, ОСОБА_10 знав про відсутність у ввіреному йому підрозділі будь-якого вмотивованого рішення (постанови) начальника Головного управління (управління) Служби безпеки України або начальника Головного управління (управління) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, у відповідній області, містах Києві та Севастополі, яке погоджено з прокурором, або ухвали слідчого судді, суду про затримання ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .
		Разом з цим, капітан ОСОБА_10 , розуміючи протиправність дій його підлеглих, усвідомлюючи незаконність затримання та обмеження вільного пересування зазначених вище цивільних осіб, в порушення покладених на нього службових обов`язків, наказ про звільнення ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не віддав, хоча повинен був та мав таку можливість.
		Цього ж дня ОСОБА_10 опитав затриману ОСОБА_5 щодо її участі або співпраці з представниками терористичної організації «ДНР» та додатково упевнившись у відсутності законних підстав для її затримання, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 разом з іншими двома особами незаконно позбавленні волі, в порушення покладених на нього службових обов`язків, заходів до звільнення ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не вжив.
		Разом з тим, ОСОБА_10 наказав підлеглому ОСОБА_16 передати затриманих до правоохоронних органів, не зазначивши строк і механізм виконання наказу та в порушення покладених на нього службових обов`язків, стан та порядок його виконання не контролював. Внаслідок такої бездіяльності ОСОБА_10 затримані продовжували перебувати в неволі.
		В той же день, після 19 годин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_10 знову прибув до місця утримання ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_6 та побачивши, що вказані особи і надалі незаконно позбавленні волі у порушення своїх службових обов`язків наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, заходів для виконання свого наказу про доставляння незаконно затриманих цивільних осіб, до правоохоронних органів, не вживав. 
		30 серпня 2014 року, за невстановлених обставин, в першій половині дня, невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 доставили ОСОБА_5 до приміщення Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, таким чином звільнивши останню. 
		31 серпня 2014 року в першій половині дня, більш точний час не встановлений, на території Посту № 2 ОСОБА_10 опитав ОСОБА_6 з приводу водіння ним автомобільного транспорту у нетверезому стані, після чого у другій половині дня за наказом ОСОБА_10 невстановленими військовослужбовцями ОСОБА_6 був доставлений за територію посту № 2 на околицю с.Кірове Дзержинської міської ради (на теперішній час Торецької міської ради) Донецької області, де останнього звільнили з незаконного утримання.
		Надалі, 04 вересня 2014 року невстановлені слідством військовослужбовці за невстановлених обставин, звільнили ОСОБА_12 з ґрунтової ями Посту №2. 
		Внаслідок протиправної бездіяльності командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 , громадянка ОСОБА_5 була незаконно позбавлена волі упродовж доби, тобто з 29 серпня 2014 року до 30 серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_6  з 29 серпня 2014 року до 31серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_12  з 29 серпня 2014 року по 4вересня 2014 року, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам закріпленим в Конституції України, зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади.
		Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 150 від 01.11.2014 ОСОБА_10 призначений на посаду командира мотопіхотної роти даної частини та згідно наказу Міністра оборони України від 3.11.2014 № 663 останньому присвоєно військове звання «майор».
		Проте, в порушення Конституції України та статутних вимог, передбачених п.п. 22,24 Статуту внутрішньої служби, майор військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 3 грудня 2014 року протиправно шляхом застосування фізичного впливу заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження громадянину ОСОБА_17 за наступних обставин.
		Близько 18 години 3 грудня 2014 року поблизу будинку АДРЕСА_4 , між ОСОБА_18 та її співмешканцем ОСОБА_19 виник побутовий конфлікт, у ході якого останній відібрав у ОСОБА_18 мобільний телефон, а також ключі від квартири, де вони спільно проживали, після чого залишив місце конфлікту.
		Через деякий час знаходячись поблизу вищевказаного будинку ОСОБА_18 познайомилася з 4 невстановленими слідством особами, яким вона розповіла про конфлікт з ОСОБА_19 , у зв`язку з чим вона не в змозі потрапити додому.
		У подальшому один з цих осіб у ході телефонної розмови зі своїм знайомим майором ОСОБА_10 повідомив останньому про цей факт.
		Близько 21 години 3 грудня 2014 року командир мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на легковому автомобілі Audi, темного кольору, прибув до будинку АДРЕСА_4 , де біля першого під`їзду побачив ОСОБА_18 , у якої він з`ясував обставини конфлікту з ОСОБА_19 , а також дізнався про можливе місцезнаходження останнього у громадянина ОСОБА_20 , який проживає у цьому ж будинку, в кв. АДРЕСА_5 .
		Відразу після цього, ОСОБА_10 дістав з вказаного транспортного засобу штатну стрілецьку зброю  пістолет АПС, спільно з ОСОБА_18 зайшов до будинку та піднявся до вказаної квартири.
		У подальшому, оскільки двері до даного житлового приміщення були не замкнені, ОСОБА_10 разом із ОСОБА_18 увійшов до квартири ОСОБА_17 та, побачивши його відпочиваючим на дивані, розбудив останнього.
		Тоді ж, не отримавши чіткої відповіді від ОСОБА_17 щодо місцезнаходження ОСОБА_19 , у ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел спричинити ОСОБА_21 тяжкі тілесні ушкодження та з метою виключення можливих свідків вчинення вказаного злочину він наказав ОСОБА_18 залишити квартиру, що останньою зроблено.
		Відразу після цього, близько 21 год. 10 хв. 3 грудня 2014 року майор ОСОБА_10 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, схопив лівою рукою ОСОБА_17 за одяг, а правою, в якій тримав пістолет, наніс не менше одного сильного удару в праву лобно-скроневу ділянку голови потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому кісток основи черепу в області передньої черепної ямки з переходом на задню стінку лівої верхньощелепної пазухи та забій м`яких тканин голови, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
		Внаслідок заподіяної травми ОСОБА_17 втратив свідомість та впав, вдарившись потиличною ділянкою голови об тупий предмет із необмеженою поверхнею, отримавши тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки з переходом на кістки основи черепу, вогнищевого забою речовини лобних та скроневих долів головного мозку, які є небезпечними для життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. 
		В результаті отриманих тілесних ушкоджень у ОСОБА_17 розвинулися розлади особистості та поведінки органічного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом, тобто дії ОСОБА_10 спричинили психічну хворобу ОСОБА_17 .
		Відразу після цього, майор ОСОБА_10 продовжив пошуки ОСОБА_19 у зазначеному будинку, однак, не знайшовши останнього, залишив місце події.
		При цьому, про застосування фізичної сили та поранення ОСОБА_17 . ОСОБА_10 ні своєму безпосередньому командирові (начальникові), ні відповідному прокурору та начальнику органу управління ВСП ЗС України в гарнізоні не доповів. 
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 34 від 01.02.2015 ОСОБА_10 призначений на посаду заступника командира даної частини.
		Діючи в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 22 Статуту внутрішньої служби, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту майор ОСОБА_10 будучи достеменно обізнаним із положенням даних нормативно  правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи протиправно, усупереч їх вимог, з мотивів явної неповаги до суспільства та із використанням вогнепальної зброї грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, за нижче наведених обставин.
		Близько 21 год. 29 серпня 2015 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_10 маючи при собі ввірену йому вогнепальну зброю  пістолет АПС НОМЕР_4 , споряджений бойовими набоями, перебував на території домоволодіння громадянина ОСОБА_22 за адресою:  АДРЕСА_7 , де вживав з останнім та спільно з громадянином ОСОБА_23 спиртні напої.
		Тоді ж, поблизу будинку ОСОБА_22 на автомобілі «Ніссан Терано-2» з номерним знаком НОМЕР_5 проїжджали військовослужбовці військової частини - польова пошта НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ОМПб) старші солдати ОСОБА_24 та ОСОБА_7 , які за наведених обставин здійснювали патрулювання тилових позицій свого підрозділу.
		У цей же час, ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачивши вказаний військовий автомобіль, бажаючи самоствердитись та продемонструвати перед громадянами ОСОБА_22 та ОСОБА_23 свою мниму особисту значимість та перевагу, діючи в порушення визначених Статутами Збройних Сил України підстав застосування зброї, дістав ввірену йому автоматичну вогнепальну зброю  пістолет АПС НОМЕР_4 , споряджений бойовими набоями, підійшов до воріт та знаходячись у громадському місці  поблизу будинку АДРЕСА_7 , де діючи безпідставно, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги та засади моральності, супроводжуючи свою діяльність особливою зухвалістю, демонструючи вогнепальну зброю, яку тримав у правій руці, здійснив один неприцільний постріл в повітря з вказаного пістолета.
		Почувши постріл, патрульні військовослужбовці військової частини  польова пошта НОМЕР_6 (далі військова частина НОМЕР_6 ) ОСОБА_24 та ОСОБА_7 зупинились на проїжджій частині напроти будинку АДРЕСА_8 та вийшли із нього для з`ясування обставин порушення громадського спокою.
		Далі майор ОСОБА_10 підійшов до військовослужбовців ОСОБА_24 і ОСОБА_7 та будучи з ними раніше не знайомим, за відсутності будь-яких протиправних дій з їх сторони, та з надуманих підстав, виражаючись на адресу останніх нецензурною лексикою, наказав їм залишити даний населений пункт, що вказані особи виконати відмовилися.
		Відразу після цього, приблизно о 21 год. 29 серпня 2015 року ОСОБА_10 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи протиправність своїх умисних дій, з хуліганських мотивів, прагнучи протиставити себе суспільству та продемонструвати зневагу до оточуючих, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, із особливою зухвалістю, безпричинно, не маючи реальних приводів та підстав використання ввіреної зброї, із застосуванням вогнепальної зброї - пістолету АПС НОМЕР_4 здійснив не менше семи прицільних пострілів по правому та лівому заднім колесам автомобіля марки «Ніссан Терано-2», на якому прибули ОСОБА_24 та ОСОБА_7 , пошкодивши їх, чим заподіяв матеріальні збитки військовій частині НОМЕР_6 на загальну суму 2042,50 грн., створивши реальну загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_24 і ОСОБА_7 , а також порушив відпочинок громадян ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які проживають за адресою: АДРЕСА_9 .
		Відразу після цього, хуліганські дії ОСОБА_10 були припинені третіми особами.
		Вилучений у ОСОБА_10 пістолет АПС серії НОМЕР_4 є нарізною вогнепальною зброєю, з якого були відстріляні 7 гільз, виявлені 30.08.2015 під час огляду місця події.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав. Суду показав, що в кінці серпня 2014 року він перебував в районі м. Костянтинівка, коли до нього зателефонував командир блокпосту с. Шуми ОСОБА_27 , який повідомив, що підпорядковані військовослужбовці доставили на блокпост трьох цивільних осіб. По прибуттю на блокпост, він побачив, що затримані двоє чоловіків та жінка перебувають в ямі, поспілкувався з жінкою, наказав підлеглим опитати вказаних осіб, допит записати на відеокамеру та передати осіб правоохоронцям. Сам поїхав у справах з перевіркою по блокпостам, оскільки 29.08.2014 відбувались події в Іловайську, позиції піддавалися масованим артобстрілам. Люди не були зі зв`язаними руками, ногами і мішками на головах. Військовослужбовці стояли біля них оскільки охороняли блокпост, перебували поряд з ямою. Повернувшись ввечері, йому доповіли, що жінку відправили, а чоловіки залишилися за вимогою солдата ОСОБА_28 копати окопи. Через день, він їхав з с. Шуми на Майорськ, на перехресті, його зупинили представники Нацгвардії, також на місці був присутній начальник Дзержинського міськвідділу ОСОБА_29 . Підпорядковані йому військовослужбовці ( ОСОБА_28 та ще один) були зупинені на автомобілі Жигулі. Там же перебував батько одного з затриманих чоловіків, розшукуючи сина. Обвинувачений перевірив, що чоловік якого розшукує батько, перебуває в нього на блокпосту та повідомив, що відпустить його, коли той протрезвіє, а на машині ще покатаються військові. Повернувшись на блокпост, він дав номер телефону батька затриманого старшому блокпоста, щоб вони зателефонували та повернули сина. Машину віддали через тиждень. В цілому люди були на блокпості 2-3 дні, він розуміє, що його підлеглі діяли неправомірно, хоча це була ініціатива ОСОБА_28 . В цей період йому було не до цивільний людей, він піклувався за підпорядкованих військовослужбовців та виконання бойових завдань. Разом з цим, обвинувачений зазначив, що згідно з законом АТО цивільні особи могли затримуватися військовослужбовцями відповідно до ст.15 Закону на 3 дні. Затриманих передавали міліції, чи приданим силам міліції, підрозділу «Сокіл», він чи його заступник їм телефонували, останні приїжджали та забирали людей. Без його дозволу чи дозволу старшого блокпоста сторонні люди не могли прибути чи залишити територію блокпоста. Наказу ОСОБА_28 і ОСОБА_30 затримати осіб і відвезти на блокпост він не віддавав.
		В грудні цього ж року в період з 19.00 до 21.00 години він їхав на блокпост, йому зателефонувала знайома з заправки «Route», попросила, щоб він поїхав і розібрався з приводу сварки між чоловіком і жінкою та по телефону провела його до місця. Він приїхав, знав, що їде один, з собою за спиною в кобурі в нього була табельна зброя. Зустрівши незнайому жінку біля під`їду, остання пояснила, що її п`яний співмешканець ОСОБА_31 побив її, забрав ключі та телефон. Разом вони піднялись до квартири, на яку вказала жінка. Двері були відчинені, першою зайшла жінка, на дивані лежав п`яний чоловік, на запитання нерозбірливо щось мовив. Він сказав, щоб жінка відійшла в сторону, приподняв чоловіка, запитав, де ОСОБА_31 , кинув його на дивані, після чого оглянув квартиру, оскільки могли бути провокації та вийшов. Все це відбувалося 30-40 секунд. Після цього вони ще піднялись на поверх вище, де в квартирі відчинили двері, жінка заходила, а він залишався в під`їзді. Спускаючись вниз він побачив якогось чоловіка, який піднімався, на зауваження якого попередив, щоб той не заважав. Зазначив, що ОСОБА_32 оговорює його, оскільки в неї існують якість проблеми.
		Наприкінці серпня 2015 року, він з приводу виходу у відпустку, перебував у ОСОБА_33 , відпочивали, розпивали алкогольні напої, був ще співробітник СБУ і ще хтось. Він звернув увагу на те, що по вулиці декілька разів проїхала машина 17 батальйону. Через це він вийшов на вулицю, зробив пару пострілів у повітря. Автомобіль зупинився, він підійшов та запитав, що вони тут роблять. Останні відповіли, що патрулюють. Обвинувачений сказав, щоб вони забиралися та не заважали служити. Перед ним стояв ОСОБА_34 , зліва стояв ОСОБА_35 , підійшов ОСОБА_36 , представився співробітником СБУ. ОСОБА_37 щось не сподобалося, він почав ОСОБА_38 бити. Спочатку обвинувачений не зрозумів причину, а вже потім згадав, що це була помста за липень, коли ОСОБА_36 - позивний « ОСОБА_39 » затримав фуру контрабандних товарів. Бійці 17 батальйону ОСОБА_34 і ОСОБА_35 були розлючені. Обвинувачений сказав, щоб вони «валили». Приблизно через півгодини йому подзвонив командир батальйону та коли він виходив з двору, налетіло 6-8 людей, бійців 17 батальйону, застосовуючи силу та стріляли. В цей час підійшов майор ОСОБА_40 , заступник командира 17 батальйону, забрал у нього пістолет, який кинув на капот машини, йому скрутили руки, одну зламали. Вважає, що військовослужбовці 17 батальйону повели себе некоректно по відношенню до нього і цивільної людини. На питання пояснив, що по колесам автомобіля не стріляв. Стріляв лише попереджувальними пострілами вгору, щоб зупинити автомобіль. В його обов`язки входив контроль особового складу, на території бригади та протидія контрабанді за вказівкою штабу АТО, а ці військовослужбовці могли супроводжувати контрабанду. Після цього випадку телефонував ОСОБА_41 , сказав, що його солдати побили офіцерів, на що той відповів, що завтра зранку вони обговорять ситуацію. Вважає, що використовував зброю правомірно. 
		Суд критично ставиться до показань обвинуваченого, оскільки вони є такими, що через завищено сприйняті можливості власних повноважень та, у зв`язку з цим, викривлені обставини дійсності, останній намагається уникнути відповідальності за вчинені протиправні діяння, обрана лінія захисту спростовується чіткими та послідовними показаннями потерпілих, свідків, що узгоджуються між собою та іншими належними та допустимими доказами.
		Потерпілий ОСОБА_24 на неодноразові виклики до суду не з`явився, від отримання судової повістки відмовився (т.1 а.с. 223, т.6 а.с.143 ). Потерпілий ОСОБА_17  відповідно до інформації №404 від 15.03.2016 Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1 за психічним станом не здатний правильно сприймати обставини та давати відповідні пояснення, з ним неможливо проводити процесуальні дії (т.2 а.с. 222).   ОСОБА_12 рахується таким, що зник без вісті 30.01.2015, ЕРДР № 12015050220002084 за ч.1 ст. 115 КК України (т.5 а.с. 29-30). Суд, керуючись ст. 325 КПК України, беручи до уваги можливість з`ясування всіх обставин під час судового розгляду, вирішив провести судовий розгляд за відсутності зазначених потерпілих.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини, суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень в повному обсязі знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказів.
		За епізодом ч.1 ст. 426 КК України:
		показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що 29.08.2014 разом з чоловіком ОСОБА_12 , донькою ОСОБА_13 та ОСОБА_6 поїхали до фотостудії « ОСОБА_42 » отримати фотографії. В цей день вона, ОСОБА_12 та ОСОБА_6 дійсно випили по 100 грамів спиртного. Донька вийшла за фотографіями, а в цей час до автомобіля підійшли двоє військових з автоматами та наказали водію пересісти на заднє сидіння. Доньці, яка поверталася з фотостудії, потерпіла подала головою знак, щоб та не підходила. Далі вони поїхали до ДАІ, після цього до магазину, на заправку. Військові одягли їм чорні пакети на голову, заборонили розмовляти і повезли в невідомому напрямку. Під час руху один з військових телефонував та доповів, що ними затримані особи напідпитку. Вона почула, що військовому наказали везти їх «на базу». По приїзду їх вивели з машини, повели ґрунтовою дорогою, а потім наказали спуститися до ями, попередивши, щоб сиділи не піднімаючи голови, або будуть стріляти без попередження, а при спробі втечі відкриють вогонь на ураження. Військові їх охороняли, оскільки вона чула їх розмови. Через годину-дві прийшов ОСОБА_43 , він так представився, зняв з її голови пакет та став допитувати про осіб, причетних до ДНР. Одному з солдат він наказав вдарити її прикладом між лопаток, щоб вона швидше згадувала. ОСОБА_43 все це знімав на відеокамеру чорного кольору, в цей час вона його добре бачила, тому й запам`ятала в обличчя. На прохання відпустити додому, він її попередив, що вона може звідти ніколи не вийти. Для військових ОСОБА_43 був старшим, вони називали його «батя». Спали затримані вночі зі зв`язаними руками та пакетами на голові. Вранці їх вивели до туалету, попереджали, щоб йшли поруч, бо працює снайпер. Приблизно о 09.00 годині її забрали від хлопців і повели по ґрунтовій дорозі, з рук зняли скотч та зав`язали шнурком, посадили до автомобіля і привезли до якоїсь будівлі, шнурівку та пакет з голови зняли. Підійшовши до вікна, вона зрозуміла що знаходиться в міліції. В міліції знов опитали з приводу ДНР, показали фото, сказали, що її привезли з «передовій», потім відпустили додому. Приблизно через місяць події майже повторилися, її з дому забрали невідомі зі зброєю та відвезли до станції Магдалинівка. До ДНР нікого відношення вона не має, на непідконтрольну територію взагалі не виїжджала. Вона зрозуміла, що військовим була потрібна машина, тому їх і затримали. Автомобіль ОСОБА_44 повернули пізніше. Її чоловік ОСОБА_12 зник без вісті 30.01.2015.
		Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який суду пояснив, що 29.08.2014 був в машині разом з ОСОБА_45 і ОСОБА_46 на вулиці Маяковського. Підійшли солдати, один сказав, що він п`яний, наказав пересісти назад та поїхали до міліції складати протокол. Протокол складали на вулиці біля будівлі міськвідділу; п`яним він не був, був лише з перегаром. Після чого заїхали до магазину, де військові купили поліетиленові мішки, що одягли їм на голови та повезли їх на ОСОБА_47 . По дорозі один з військових казав, що їдемо «на базу». По приїзду на блокпост, у нього забрали документи, руки були зв`язані, до ранку всіх трьох утримували в ямі, що охоронялась військовими з автоматами. Військові погрожували, що у випадку чого, будуть стріляти, сказали, щоб вони чекали приїзду ОСОБА_48 , який у всьому розбереться. Через деякий час він чув, що ОСОБА_49 допитували про ДНР, приподнявши мішок головою об землю та через щілину побачив ОСОБА_50 , який знімав на камеру ОСОБА_49 . ОСОБА_43 підходив та відходив, військові його боялися. ОСОБА_51 просилася, щоб її відпустили, але ОСОБА_52 наказав, щоб вони сиділи в ямі. Наступного дня вранці ОСОБА_49 відвезли до міліції, а його з ОСОБА_45 змусили копати окопи, тримали 3 дні, ОСОБА_53 залишили ще. До нього підійшов ОСОБА_43 і спитав, чого він п`яним за руль сідає та чи били його солдати. На його негативну відповідь, сказав, що шкода, треба було б. Його відвезли до гаражів та відпустили, бо його розшукував батько. Автомобіль повернули через тиждень. Фесик був побитий, його викинули в посадку через 3 дні.
		Показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2014 року в м. Дзержинську в білій «шестерке» було троє п`яних людей, які ледве не збили військовослужбовця, що був разом з ним. Вони їх догнали, затримали в районі центрального ринку, поїхали до ДАІ, де на господаря машини склали протокол. Він зателефонував командиру ОСОБА_54 , попередив, що вони затримуються, пояснив ситуацію. Останній наказав повертатися на блокпост в с. Шуми, де розберуться. Мішки людям на голову не одягали, руки, не зв`язували. Коли привезли людей на блокпост, куди їх повели та де розмістили йому не відомо. ОСОБА_43 на блокпост приїхав пізніше. Свідку відомо, що жінку забрали на 2-3-й день, хлопця водія не бачив, третій пасажир перебував на посту з лопатою. На запитання пояснив, що старший по всіх блокпостах роти був ОСОБА_43 . На ОСОБА_55 старшим також був ОСОБА_56 . В той день п`яний він не був, поїхали до міста на ринок з водовозкою, залишали блокпост лише з дозволу ОСОБА_48 . Автомобіль, на якому вони привезли людей стояв біля блокпосту, він їздив на ньому один раз до лікаря. ОСОБА_57 не залишили в міліції, а повезли на блокпост, тому що так наказав ОСОБА_43 , з ним ніхто ніколи не сперечався. 
		Показаннями свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що влітку 2014 року був в м. Дзержинську, ніс службу на 2 блокпості, старшим на якому був ОСОБА_58 . ОСОБА_52 був ротним, командиром для нього і ОСОБА_59 . Того дня в м. Дзержинську вони були разом з ОСОБА_60 . В автомобілі «Жигулі» темно-бежевого кольору побачили троє п`яних. ОСОБА_61 запропонував відвезти їх до міліції. ОСОБА_57 відвезли до міліції і склали протокол, потім повезли на блокпост. Свідку відомо, що за добу за ними приїхали батьки, ніхто людей не кривдив, чи охороняли, не знає. ОСОБА_52 ніяких вказівок не давав, все вирішив ОСОБА_28 . Саме ОСОБА_61 сказав, що треба людей відвезти на блокпост, щоб вони протрезвіли, та що вони будуть там працювати. Він вважає, що це неправильно. Зброєю людям не погрожував. 
		Свідок ОСОБА_62  в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2014 року інспектор відділу міліції Мелькадзе повідомив, що до Дзержинського міського відділу міліції двома військовими був доставлений громадянин, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. На місці він побачив двох військових, які стояли на порозі міськвідділу, автомобіль ВАЗ 2106, в якому знаходилися 2 чоловіка та жінка. Він підійшов до військових, які пояснили, що ними був доставлений громадянин ОСОБА_6 , який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Після чого відносно ОСОБА_6 у присутності 2 свідків був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Склавши протокол, він повернувся до міськвідділу. Військовослужбовці сіли до автомобіля і поїхали в бік центральної частини міста. Подальші дії військовослужбовців йому невідомі. На питання пояснив, що у військових були шеврони ЗСУ, один був з бородою, а у іншого - перев`язана рука. З ним слідчий проводив впізнання, свідок впізнав їх за зовнішніми ознаками. 
		Свідок ОСОБА_16  суду пояснив, що в серпні 2014 року біля магазину «Орбіта» він зустрів своїх солдат ОСОБА_63 та ОСОБА_64 , які в Дзержинську, затримали машину з людьми. Він сказав солдатам, щоб відвезли людей до міськвідділу і поверталися на «точку». Коли повернувся на блокпост, машина, жінка та двоє чоловіків, були вже там. Люди сиділи в ямі. Він зателефонував ОСОБА_65 , останній сказав викликати «соколят», щоб забрали людей. На той час він був командиром відділення, заміщав взводного, був старшим на блокпосту у с. Шуми. ОСОБА_52 був його начальником. Сніжко -підлеглим. Пам`ятає, що жінку забрали ввечері, чоловіки залишилися ще на день. Двоє військових, які чергували на блокпосту, охороняли їх. Такий наказ віддав він, щоб до приїзду «соколят» люди не ходили по блокпосту. Затримані сиділи в ямі, в якій військові ховалися від обстрілів. Не відпустив людей, тому що мав передати їх «соколятам». Жінка кричала, що її брат служить в ДНР, погрожувала. Галецький людей бачив, спілкувався з ними чи ні, не пам`ятає. Якби ОСОБА_52 наказав йому відпустити людей, він би зробив це. ОСОБА_28 і ОСОБА_66 були п`яні, вели себе неадекватно, розмовляти з ними було не можливо. Про затримання ОСОБА_28 людей ОСОБА_52 узнав від нього. На відеокамеру ОСОБА_52 нікого не знімав. Чоловіків до роботи не залучали. Біла машина стояла на блокпості, ОСОБА_52 наказав, щоб її повернули родичам. Через 2-3 дні машину віддали. 
		Свідок ОСОБА_67  надав суду покази, що 29.08.2014 знаходився в Дзержинському міськвідділі на посаді виконуючого обов`язки начальника Дзержинського ДАІ. Під`їхав автомобіль, в ньому були військові зі зброєю. Сказали, що ОСОБА_68 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Той підтвердив це. Після чого його викликали на ДТП, він дав вказівку співробітнику ОСОБА_69 при наявності підстав, скласти адміністративний протокол, що той і зробив. Через тиждень він бачив на цьому автомобілі військових. Зустрів батька ОСОБА_70 , який сказав, що син вдома, автомобіль також забрав. На питання пояснив, що ОСОБА_50 та військових знав в обличчя. 
		Свідок  ОСОБА_71  в судовому засіданні пояснив, що в серпні 2014 року на блокпості бачив доставлених 2 чоловіків та жінку, біля посту стояла машина «шестерка» бежевого кольору. Через добу жінку забрала міліція, через 2 днів батьки приїхали за одним з чоловіків, машину також віддали. Другий чоловік намагався втекти, у нього, мабуть, почалися проблеми з головою через те, що він пив. ОСОБА_57 ніхто не бив, пакети на голову не одягали, пересувалися вони під конвоєм, на вечір бувало зв`язували руки, їх кормили, давали цигарки. ОСОБА_52 був ротним командиром, ОСОБА_58 - заступник. На охорону людей прямого наказу від ОСОБА_50 не було, це були звичайні обов`язки чергового. Наказ охороняти людей передали по зміні. Без наказу ОСОБА_50 на блокпості нічого не вирішувалося. Він не бачив, щоб ОСОБА_52 підходив до ями, але знає, що на блокпості він був в той день, бо бачив його машину. Один з чоловіків хотів втекти, у нього була «біла гарячка», його наздогнали, посадили назад в яму. Петрович знав про це. Наказав, щоб слідкували пильніше і зв`язали йому ноги. Слідчий у Кіровограді показував відео, де йому дали пусту трубу, з якої він неначе стріляв, хотіли пожартувати. Цього чоловіка протримали ще 2-3 дні, вивезли за блокпост і відпустили. Жінка була п`яна, кричала, що у неї брат сепаратист, її забрали до міліції. Хто і чому привіз їх на блокпост не знає. Осіб, яких затримували на блокпосту відразу садили в яму, повідомляли ОСОБА_54 , той дзвонив в СБУ, чи в міліцію. 
		Свідок  ОСОБА_72  в судовому засіданні пояснив, що в серпні  вересні 2014 року, бачив на блокпості жінку і двох чоловіків, як вони там опинилися, не знає. Бачив тих людей один раз. Їх охороняли, щоб вони не підірвалися. Блокпост №2 був на ОСОБА_55 , старшим був ОСОБА_52 , всі його слухалися. На блокпосту ніхто просто не переміщався, всі знаходилися на своїх точках. Траплялися випадки, коли людей, які проходили на блокпості затримували, а після передавали спецпідрозділу «Сокіл». 
		Свідок ОСОБА_73  в судовому засіданні пояснив, що на блокпосту в с. Шуми перебував до 14.08.2014, старшим був капітан ОСОБА_10 . Його вказівки та розпорядження виконувалися військовослужбовцями. Про все, що відбувалося на блокпосту, ОСОБА_10 обов`язково доповідали. Військовослужбовець ОСОБА_28 був водієм, може охарактеризувати його позитивно, накази командування він виконував. ОСОБА_10 був хорошим командиром, сміливий та людина порядку.
		Свідок ОСОБА_74  в судовому засіданні пояснив, що влітку 2014 року на блокпосту було троє затриманих людей, двоє чоловіків та одна жінка. Люди були зв`язані, перебували в ямі. Самостійно пересуватися не могли. Останніх охороняли чергові, в тому числі і він. На скільки йому відомо була команда від ОСОБА_59 їх зв`язати і охороняти. Під час коли люди знаходилися в ямі, ОСОБА_52 приїжджав на блокпост. Спочатку людей було троє, через декілька днів вже один. Цей чоловік намагався декілька разів втекти, його ловили, знову зв`язували по руках і ногах і садили в яму. Все, що траплялося на блокпосту, було з відома ОСОБА_50 , він був командиром роти. Якщо від ОСОБА_50 або ОСОБА_59 був наказ відпустити людей, він би виконав його. Під час досудового слідства йому показували відеофайл з жінкою, яка була на блокпосту. Були інші випадки, коли затримували людей на блокпосту, але приїжджали «соколята» - правоохоронні органи і забирали їх. У зв`язку з чим цих людей не віддали одразу «соколятам» не знає. 
		Свідок ОСОБА_75  в судовому засіданні пояснив, що на досудовому слідстві слідчий показував йому відео, на якому допитували людину. Командиром на блокпосту на ОСОБА_55 був ОСОБА_52 , який був завжди авторитетом для солдат. Сніжка добре не знав, тому нічого про нього сказати не може. Був один випадок, коли військовослужбовець залишив пост, під час обстрілу блокпосту № НОМЕР_8 , він злякався обстрілу і втік.
		Свідок ОСОБА_76  суду пояснив, що в тому році, коли українські військові звільняли Дзержинськ, в нього зник син на автомобілі. Розшукуючи його, він звернувся до міліції, де йому повідомили, що сина забрали за те, що він п`яний їздив за кермом. Сина не було два дні. Телефон був вимкнений. На переїзді він побачив свою машину, світлу Жигулі шостої моделі, на якій їздив син. Поряд з нею на землі лежали двоє військових, їх затримали працівники ДАІ. Через годину на місце приїхав їх командир, який на запитання свідка повідомив, що син перебуває в них, ще попрацює, а потім його відпустять. На наступний день йому зателефонували та сказали, що привезли сина до гаражів. Син розповів, що копав окопи на « ОСОБА_55 ».
		Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що 29.08.2014 разом з мамою ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_12 та сусідом ОСОБА_6 поїхала до фотостудії забирати фотографії. Коли поверталась до автомобілю, мати подала їй знак не підходити, оскільки до автомобілю підійшли двоє військових, які були зі зброєю. Військові сіли за кермо та на переднє пасажирське сидіння автомобілю та увезли батьків та сусіда в невідомому напрямку. Через день її мати повернулася, на її руках були сліди від зв`язування, батько повернувся пізніше, а в 2015 році зник безвісті. З нею проводилися слідчі дії, вона на фотографіях впізнала військових.
		Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
		- витягом з кримінального провадження №12014050220001411 про реєстрацію в ЄРДР 04.12.2014 за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.121 КК України повідомлення з травмпункту ЦМЛ про надання медичної допомоги ОСОБА_17 , якому спричинені тяжкі тілесні ушкодження; 30.08.2015  за ч.4 ст. 296 КК України факту пошкодження двох коліс автомобіля марки «Ніссан Терано-2» із вогнепальної зброї «АПС», що належить військовослужбовцям 17 батальйону ЗСУ, спричинивши матеріальної шкоди; 16.10.2015  за ч.2 ст. 146 КК України  за фактом викрадення та утримання мешканців військовослужбовцями ЗСУ в серпні-вересні 2014 року із застосуванням зброї (т.1 а.с.79-80);
		- заявами ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.10.2015, та притягнення до відповідальності військовослужбовця « ОСОБА_48 », визнання потерпілою її та відносно її чоловіка ОСОБА_12  (т.3 а.с.123-130);
		- заявами ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.10.2015, притягнення до відповідальності військовослужбовця на прізвисько « ОСОБА_43 », визнання потерпілим (т.3 а.с.131-136);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.10.2015, під час якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала особу на фото під №4 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_10 ), який незаконно утримував її та представився їй як « ОСОБА_43 »(т.3 а.с.137-139);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.10.2015, під час якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу на фото під №2 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_10 ), який незаконно утримував його, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , на ім`я « ОСОБА_43 »(т.3 а.с.140-142);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2016, під час якого свідок ОСОБА_13 впізнала осіб на фото під №182 та №291 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  №182  ОСОБА_14 , №291  ОСОБА_77 ), як осіб які 29.08.2014 забрали та увезли в невідомому напрямку її батьків та ОСОБА_6 (т.3 а.с.143-168);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.04.2016, під час якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу на фото під №157 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_78 ), як особу, яка була присутня на блокпості, коли він залучався до риття окопів (т.3 а.с.169-194);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.05.2016, під час якого свідок ОСОБА_62 впізнав особу на фото під №20 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_14 ), як особу, яка доставляла осіб до міськвідділу на автомобілі для складання протоколу про адміністративне правопорушення (т.3 а.с.195-200);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.05.2016, під час якого свідок ОСОБА_67 впізнав особу на фото під №20 за сукупністю зовнішніх ознак (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_14 ), як особу, яка доставляла ОСОБА_6 до міськвідділу на автомобілі для складання протоколу про адміністративне правопорушення (т.3 а.с.201-206);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2015 за участю свідка ОСОБА_13 з фототаблицею, під час якого свідок на місці вказала як 29.08.2014 двоє військових зі зброєю сідають за кермо та переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_6 , в якому також находилися ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , та відвозять їх у невстановленому напрямку (т.4 а.с.190-195);
		- протоколом огляду оптичного диску від 12.05.2016 «CD-R PATRON700mb», вилученого згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.11.2015 на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області (т.4 а.с.205-206), згідно з яким за абонентським номером НОМЕР_9 , що згідно матеріалів належить ОСОБА_6 , зафіксовано з`єднання в період з 11.49 до 12.13 год. 29.08.2014, абонент знаходився в межах дії базової станції оператора мобільного зв`язку смт. Кірове, м. Дзержинськ (копер шахти «Північна); в період з 12.13 год. 29.08.2014 по 15.38 год. 12.09.2014 з`єднань не здійснювалось (т.4 а.с.203-204); номери телефонів ОСОБА_5 ( НОМЕР_10 ), ОСОБА_6 ( НОМЕР_11 ), ОСОБА_10 ( НОМЕР_12 ) згідно відповіді керівника ОШ ЦУСБУ в районі проведення АТО № 50/2977 від 29.10.2015 на доручення слідчого встановлені оперативним шляхом, в судовому засіданні підтверджені лише щодо ОСОБА_6 (т.5 а.с.40); 
		- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 17.11.2015, згідно з яким вилучено інформацію щодо абонентських номерів НОМЕР_13 та НОМЕР_9 , зафіксовану на електронному носії інформації  диску «CD-R PATRON700mb», що згідно постанови слідчого визнано документом у кримінальному провадженні та оглянуто в судовому засіданні(т.4 а.с.207-212);
		- копією протоколу обшуку від 05.10.2015 за адресою: АДРЕСА_10 за адресою проживання ОСОБА_10 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 05.10.2015, згідно з яким з зазначеної квартири вилучено три наручних годинники марки «Чайка», «Слава», «Rolex», аркуш паперу зеленого кольору з рукописним написом номеру рахунку, аркуш паперу білого кольору з рукописними написами про досягнуті цілі, аркуш паперу синього кольору з рукописними написами банківського рахунку, візитну картку « НОМЕР_14 », відеокамеру SONY HDR-CX240, реєстраційну картку на автомобіль Mazda626, серії НОМЕР_15 , на які відповідно до ухвали слідчого судді від 07.10.2015 накладено арешт; зазначена відеокамера з картою пам`яті Micro SD SDC10/32 Gb31497-003.A00LF, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (т.5 а.с.187-199);
		- протоколом огляду від 21.04.2016 та додатком  CD диском з дублікатом відеозапису допиту ОСОБА_5 , відеофайлів МАН00035, МАН 00036, МАН00037, що містяться на флеш карті з відеокамери, вилученої під час обшуку у ОСОБА_10 , згідно з якого вбачається запис проведення допиту невстановленою особою жінки, яка представляється ОСОБА_5 з приводу причетності окремих осіб до діяльності незаконних збройних формувань та так званої «ДНР» (т.5 а.с. 224-228, т.6 а.с.25); 
		- протоколом огляду вилучених речей під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 від 14.10.2015 (т.5 а.с.232-248, т.6 а.с.1-24), в тому числі відеокамери SONY HDR-CX240, з картою пам`яті Micro SD SDC10/32 Gb31497-003.A00LF з аналогічним змістом файлів МАН00035, МАН 00036, МАН00037. 
		Суд зауважує, що оскільки показання обвинуваченого, потерпілих та свідків є неузгодженими в окремих деталях, суд вважає достовірною саме версію потерпілих. 
		Суд зазначає, що ОСОБА_79 , обіймаючи на час вчинення злочину посаду командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 , маючи в підпорядкуванні військовослужбовців зазначеної військової частини (в тому числі, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , призначених на посади згідно наказів (т.5 а.с. 32-39) згідно з приміткою 1 до ст. 425 КК України був військовою службовою особою.
		З`ясувавши зміст і спрямованість умислу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_10 було відомо, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 доставлені його підлеглими на блокпост та в подальшому там утримувалися за відсутності законних підстав. Перешкод у звільненні цивільних осіб, наданні їм можливості самостійно покинути блокпост у ОСОБА_10 не було. Під час опитування ОСОБА_5 підозри щодо її причетності або причетності ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до незаконної діяльності проти держави ОСОБА_10 не встановлено. В суді ОСОБА_10 зауважував, що наказав ОСОБА_16 передати цивільних осіб правоохоронним органам, однак, дізнавшись, що його наказ не виконано через особисті бажання Сніжка, обвинувачений не вжив відповідних заходів. Суд констатує, що як свідчать фактичні обставини подій, доля утримуваних осіб залежала від рішення та наказів ОСОБА_10 , що повністю підтвердили свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_71 , ОСОБА_73 ; роль та авторитет обвинуваченого у підлеглих не викликає у суду сумнівів. Обставини звільнення ОСОБА_6 , на наступний день після того, як ОСОБА_10 поспілкувався з його батьком та пообіцяв повернути сина, а машини - через тиждень, як визначив саме ОСОБА_10 , є цьому прямим підтвердженням.
		Обмеження конституційних прав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 були суттєвими, законної обґрунтованості таких дій суд не вбачає, відтак, саме наслідком умисного невиконання обвинуваченим службових обов`язків є спричинена істотна шкода нематеріального характеру, у вигляді порушення природних конституційних прав громадян, а також підриву авторитету та престижу органів державної влади.
		Зазначені висновки суду, серед іншого підтверджуються так і самим обвинуваченим, який неодноразово зауважував, що наказу затримувати людей в місті не віддавав, разом з цим, пояснив, що не вжив належних заходів до усунення негативних наслідків протиправних дій відносно цивільних осіб, оскільки це турбувало його в останню чергу.
		Суд не погоджується з позицією захисту в частині посилання на положення ст.ст. 15,22 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» щодо звільнення осіб, залучених до антитерористичної операції від відповідальності за заподіяння шкоди терористам. Дійсно, ч.1 ст. 15 зазначеного закону передбачає право затримувати і доставляти в органи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції;здійснювати особистий догляд громадян, використовувати із службовою метою їх транспортні засоби, фізично затримувати терористів, тощо. Разом з цим, судом не встановлено підстав для затримання потерпілих, законності їх утримання на блокпості, примушування до праці, у зв`язку з причетністю до терористичної діяльності. Саме хибне враження необмеженості та безконтрольності наданих повноважень, призвела до свавільного утримання цивільних осіб, що безперечно є порушенням їх конституційних прав. 
		Зокрема, в судовому засіданні досліджені матеріали, що характеризують потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , з яких вбачається, що останні до відповідальності за злочини проти громадської безпеки не притягувалися, зазначені інформаційні відомості відсутні; з відповідей Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області від 16.05.2016 №8117/202/05-2016; ОШЦУСБУ в районі проведення АТО №50/2678 від 16.05.2016; прокуратури Донецької області №04/6-19вих-16 від 14.06.2016, управління СБУ в Донецькій області від 17.07.2017 №56/13-4110; ГУ НП в Донецькій області № 2834/14-2/02-2016 від 06.06.2016 кримінальні провадження щодо можливої причетності до діяльності так званої «ДНР», сприяння, участі в незаконних збройних формуваннях, терористичних організаціях, заходах розповсюдження сепаратизму відносно потерпілих відсутні; прокуратурою Донецької області, управлінням СБУ в Донецькій області згода на превентивне затримання зазначених громадян не надавалась, особовий склад ВЧ НОМЕР_1 до заходів превентивного затримання не залучався (т.4 а.с.196-202,213-215; т.5 а.с. 25-29, 45,48).
		Не бере до уваги суд й посилання захисника на положення ст.36 КПК України та дій ОСОБА_10 в межах необхідної оборони, або в стані сильного душевного хвилювання під час активних бойових дій. Спростуванням зазначеного є саме показання ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 щодо характеристики особи обвинуваченого, стійкості, рішучості його характеру та адекватного сприйняття подій.
		З приводу зауважень захисту щодо проведення огляду вилучених речей під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 від 14.10.2015 невстановленою особою, судом зазначається, що вказану слідчу дію проведено за дорученням слідчого оперативним працівником відділу поточних операцій ОШЦУСБУ в районі проведення АТО ОСОБА_82 , підпис якого згідно матеріалів справи міститься в протоколі огляду (т.5 а.с. 230-231, 248).
		Разом з цим, суд не бере до уваги документи, що надані стороною обвинувачення в якості доказів обвинувачення за ч.1 ст. 426 КК України та за ч.1 ст. 121 КК України, зокрема, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.12.2015 складеного прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_83 , за результатами якого вилучено компакт-диск CD-R№29846ВК з ТОВ «Астеліт» з описом вилучених речей і документів та з цих же підстав протокол огляду оптичного диску від 27.05.2016 (т.5 а.с.71-71-119) з додатком у вигляді роздруківки та диску до протоколу огляду речей і документів від 03.12.2015(CD-диск№29846, що згідно постанови слідчого від 27.05.2016 визнано документом у кримінальному провадженні (т.5 а.с. 124-126), та протокол огляду CD-диску №29846 від 24.03.2016 (т.5 а.с.7-9) з наступних підстав.
		Згідно ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 09.11.2015 (т.5 а.с.66) надано право на тимчасовий доступ до інформації за абонентським номером ( НОМЕР_16 ) та зобов`язано керівництво ТОВ «Астеліт» надати слідчому військової прокуратури сил АТО ОСОБА_84 можливість вилучити зазначену інформацію. В порядку ст.218 КПК України слідчим винесено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території, разом з цим положення ч.6 зазначеної статті передбачено можливість проведення слідчих дій на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, саме органом досудового розслідування. З огляду на викладене прокурор військової прокуратури Київського гарнізону не підпадає під зазначене визначення, не належить до суб`єктів, яким ухвалою суду надано дозвіл на проведення слідчої дії, а отже, здобуті в спосіб, що порушує вимоги КПК України, з порушенням суттєвих умов дозволу докази, суд на підставі ч.2 ст. 87 КПК України визнає недопустимими. 
		За ч.1 ст. 121 КК України:
		Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_17 її рідний брат. 04.12.2014 вона попросила сина піти провідати брата. Син знайшов його побитим в квартирі. В лікарні, днів зо три, ОСОБА_17 прийшов до тями, він нікого не впізнавав, на запитання пояснив, що його побив військовий. Це обурило та вразило її, оскільки вона та її діти завжди помагали українським військовим. Стан здоров`я ОСОБА_17  після травми важкий, він лікується періодично в психіатричній лікарні, проживає на даний час з нею в с. Яськівці Хмельницької області, оскільки потребує стороннього догляду. ЇЇ брат часто випивав, однак ніколи не конфліктував. Після події вона приходила до нього в квартиру, бачила там плями крові . Сусіди також їй підтвердили, що ОСОБА_17 побив військовий. 
		Свідок ОСОБА_85  в судовому засіданні пояснив, що приблизно два роки тому, почув у під`їзді шум та крики. Проживає він на другому поверсі 5-поверхового будинку, з вікна побачив машину. Шум у під`їзді тривав, тому він глянув у вічко дверей і побачив чоловіка міцної статури у білій куртці, який спускався сходами. Він вийшов з квартири, та спустився вниз, в цей час від під`їзду від`їжджала темна іномарка, на вулиці бачив також сусідку, яка мешкає в сусідньому під`їзді. Біля під`їзду стояв сусід ОСОБА_86 . На запитання свідка, що відбулось, останній пояснив, що якість «розборки». Хвилин через 20 він та ОСОБА_86 зайшли в під`їзд. Побачив, що з під сходів піднявся та попрямував на поверх сусід на прізвисько ОСОБА_87 , який мешкав в квартирі АДРЕСА_5 . Він звернув увагу, що у ОСОБА_88 на голові була кров, піднімаючись сходами, той тримався за поручень та стогнав. Слідів крові на сходах не бачив, було темно. Пізніше від ОСОБА_86 дізнався, що ОСОБА_88 побив чоловік, який приїздив на іномарці. 
		Свідок ОСОБА_89  в судовому засіданні пояснив, що близько двох років тому, повертаючись з магазину додому в під`їзді почув стук на 2 поверсі, піднявся туди і побачив мешканку ОСОБА_90 . Біля неї стояв обвинувачений, одягнений в білу куртку і камуфльовану форму та стукав в двері квартири на 2 поверсі; в руках у військового був пістолет, рукояткою якого він стукав в двері. На питання свідка, що трапилося, обвинувачений відповів, що розберуться без нього. Він спустився назад, до під`їзду вийшов сусід ОСОБА_91 , вони разом закурили. Хвилин через 5 вийшов ОСОБА_52 , сів в машину і поїхав. З ОСОБА_92 вони зайшли до під`їзду, було темно. Перший поверх нежилий, під сходами є ніша, з неї почувся шорах та з ніши вилазив сусід ОСОБА_93 . Вони запитали, що він там робить, останній нічого не відповів, почав підніматися сходами, йшов потихеньку сам. Коли вийшов на світло, свідок побачив в нього на потилиці кров. 
		Свідок ОСОБА_94 в судовому засіданні пояснив, що взимку 2014 року до нього на роботу прийшов знайомий та повідомив, що його дядька ОСОБА_93 дуже побитий. Він прийшов до місця мешкання та побачив, що той лежав весь опухлий, голова та подушка в крові. Пізніше в лікарні, коли ОСОБА_93 прийшов до тями, він конкретно нічого не пам`ятав, лише сказав, що були люди в військовій формі. Пояснив, що при вході в під`їзд на першому сходовому прольоті зліва був закуток, там свідок бачив кров, краплі крові були також на сходовому майданчику, при вході до квартири, на подушці та біля дивану, де лежав ОСОБА_95 . ОСОБА_95 працьовитий, але любить випити. На даний час ОСОБА_95 проходить лікування в психлікарні в Хмельницькій області.
		Свідок ОСОБА_18 , яка 21.05.2016 допитана під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України (т.4 а.с.73-74), пояснила, що 03.12.2014 вона посварилась зі своїм співмешканцем ОСОБА_96 , він забрав в неї ключі та телефон. Біля під`їзду незнайомі молоді люди запропонували звернутися за допомогою до української армії. На їх телефонний дзвінок, приїхав обвинувачений, якого вона раніше не знала (в судовому засіданні підтвердила, що це саме підозрюваний), на автомобілі Ауді темного кольору, в камуфльованому одязі і в світлій куртці. Вона йому поскаржилася на конфлікт з співмешканцем, що залишилася без ключів, телефону, на вулиці. Військовий сказав: «показуй дорогу» та з під водійського сидіння витягнув пістолет. Вона це побачила, оскільки при відкритті дверей машини, загорілося світло. Разом вони піднялись на другий поверх, де проживає ОСОБА_93 на прізвисько « ОСОБА_87 ». Військовий зі значною силою пістолетом стукнул в двері, двері були відкриті, вони зайшли до квартири, де на дивані лежав п`яний ОСОБА_93 . Вона начала запитувати в ОСОБА_97 , де ОСОБА_98 , однак він відповідав.щось невиразне. Тоді військовий чоловік приподняв ОСОБА_99 за одежу, а їй сказав вийти. Перебуваючи біля квартири свідок почула звуки характерні на звуки при заподіянні ударів. Свідок вже сама перелякалась через те, що відбувалось, оскільки вона просила допомоги, але не просила нікого бити. Після чого обвинувачений вийшов з квартири, вони піднялись в квартиру на поверх вище, він знову гучно постукав в двері. В цей час на сходи вийшов сусід ОСОБА_100 , оскільки почув шум, на що обвинувачений йому відповів: «не твоя справа». В квартирі на третьому поверсі ОСОБА_101 також не було, військовий сказав, що йому тут більше не має чого робити. Спускаючись вниз, під сходами на першому поверсі вона побачила ОСОБА_99 , який лежав в крові. 
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_102 , допитаний з метою роз`яснення і доповнення висновку пояснив, що ним проводились експертизи за медичними документами ОСОБА_17 , при їх проведенні він користувався відповідними нормативними актами. Дослідницька частина експертизи за ухвалою суду полягала в вивченні медичної документації та первинної експертизи. З всіма документами він ознайомився однак в їх використанні при дачі висновків на конкретні запитання не було потреби. Ним досліджувалися питання про можливість ОСОБА_17 виконувати цілеспрямовані дії відразу після отримання травми, а не після проведеного лікування. Давати оцінку висновкам комісійної експертизи він не має права, при цьому інформації необхідної для надання висновків там не міститься. Перед ним не ставилися питання про наслідки травми і причинний зв`язок. З приводу питання про ідентифікуючі ознаки травмуючого предмета, експерт констатував факт, що у наданій медичній документації такі сліди не відображені. Також і протокол огляду місця події нічого корисного для відповіді на поставлені перед ним питання не містив. У додатковій експертизі зазначено, що перелам потиличної кістки з переходом на основу кісток черепа утворився при падінні на площину. Негативний вплив алкоголю на потерпілого був. При черепно-мозкових травмах нерідкі випадки, коли потерпілі деякий час можуть виконувати самостійні цілеспрямовані дії, в тому числі самостійно пересуватися. По тяжкості обидва переломи у потерпілого рівноцінні. І в тому, і в іншому випадку він мав можливість самостійно пересуватися. Переломи були в різних ділянках голови. Напрямок тріщини вказує напрямок дії травмуючої сили. Щодо перелому, розташованому в передній черепній ямці праворуч, то найбільш вірогідно, що травматичний вплив мав місце у праву скроневу ділянку. Ймовірно удар був під прямим кутом. Дія травмуючого предмета була з достатньою силою для утворення переламів. Це могли бути будь-які предметі, що можна віднести до тупих, визначають це криміналісти, використовуючи біоманекени та наносячи експериментальні ушкодження. Травма №1 не могла бути отримана в результаті падіння, це вплив травматичної дії, предмету з обмеженою поверхнею. Перпендикулярно, або близько до цього, до поверхні шкіри. Травми не могли виникнути від дії однієї травмуючої сили. Проміжок часу між отриманням травм та їх послідовність встановити неможливо.
		Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
		- рапортами про реєстрацію в ЖЄО за №7406 04.12.2014, №7405 від 04.12.2014 повідомлення лікаря швидкої допомоги та з травмпункту ЦМЛ про надання медичної допомоги ОСОБА_17 , діагноз:забій головного мозку, алкогольне сп`яніння (т.2 а.с. 197 - 198);
		- заявою ОСОБА_8 про визнання потерпілою за фактом спричинення тілесних ушкоджень її рідному брату 03.12.2014 ОСОБА_17 (залучено до провадження як потерпілу (т.2 а.с. 199-204);
		- протоколом огляду місця події від 13.01.2014 квартири АДРЕСА_6 , під час якого зафіксовано обстановку в квартирі, вилучено наволочку з подушки з плямами бурого кольору(т.3 а.с. 12);
		- протоколом огляду від 23.03.2016 з план-схемою та фототаблицею за участю свідка ОСОБА_94 квартири АДРЕСА_6 , під час якого зафіксовано розташування зазначеної квартири, обстановки в ній, антисанітарного стану житла, виявлення на порозі з внутрішнього боку плями бурого кольору, наволочки на подушці з речовиною бурого кольору, дивану з плямами бурого кольору, зроблено зіскоб плями бурого кольору з підлоги біля дивану; свідок ОСОБА_94 в під`їзді показав на місце під сходами на першому поверсі, де він бачив пляму бурого кольору, а також на сходах до квартири; за результатами огляду вилучено фрагмент плінтусу, що опечатаний в чорний поліетиленовий пакет, наволочку з білої тканини, зіскоб з плями біля дивану, фрагмент оббивки дивану (т.3 а.с. 14-31);
		- протоколом огляду від 23.03.2016 з фототаблицею вилучених з квартири АДРЕСА_6 предметів: плінтусу, наволочки з білої тканини, зіскобу з плями біля дивану, фрагмент оббивки дивану (т.3 а.с. 85-100); 
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2016 з додатком (оптичний диск з відеозаписом слідчої дії, що проглянуто в судовому засіданні), зафіксований відеокамерою SONY HANDYCAM YDR-CX240 на флеш карту, далі інформацію скопійовано на диск за участю свідка ОСОБА_18 , під час якого свідок на місці за адресою: м. Торецьк, смт. Північне (с. Кірове м. Дзержинська) Донецької області показала про події 03.12.2014, під час яких ОСОБА_17 отримані тілесні ушкодження (т.2 а.с. 52-56); 
		- протоколом огляду від 25.05.2016 оптичного диску CD-R Verbatium 700 mb №N 125D25D8211716C2, на якому міститься запис «ТУ ДСА України в Донецькій області для фіксування судового засідання» та «Справа № 1-кс/234/2505/16» за звукозаписом судового засідання та допиту свідка ОСОБА_18 зі стенограмою, складеною слідчим, журналом судового засідання (т.4 а.с.46-74);
		- протоколом огляду від 31.03.2016 документів - медичної карти стаціонарного хворого № 11219 ОСОБА_17 , під час якого оглянуто відповідний документ, в якому містяться відомості щодо стану здоров`я та призначеного лікування за фактом отримання тілесних ушкоджень при доставлянні 04.12.2014 до лікарні (т.2 а.с. 223-226), що відповідно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні;
		- протоколом огляду від 16.04.2016 документів  2 рентгенівські знімки, 2 знімки комп`ютерної томограми голови та CD-диск з результатами комп`ютерної томограми голови ОСОБА_17 , під час якого оглянуто відповідні документи, в яких містяться відомості щодо результатів проведених обстежень ОСОБА_17 (т.2 а.с. 218-220), що відповідно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні;
		- висновком судово-медичної експертизи №292 м/д від 05.12.2014 за медичними документами ОСОБА_17 , згідно з яким закрита черепно-мозкова травма в виді переламу кісток основи черепу, вогнищевих забоїв речовини мозку, крововиливів обличчя, утворилися від ударної дії тупого предмету, можливо в строк зазначений в медичних документах. Дані пошкодження, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень ( т.2 а.с.229-230);
		- висновком комісійної судово-медичної експертизи №49 від 24.03.2016 стосовно ОСОБА_17 , згідно з яким виявлені у ОСОБА_17 розлади особистості та поведінки органічного ґенезу перебувають у прямому причинному зв`язку з черепно-мозковою травмою, які він отримав 03.12.2014. ОСОБА_17 оточуючих осіб та оточуюче середовище сприймає адекватно, але при будь-якому психологічному чи фізичному навантаженні швидко виснажується та закривається в собі, перестаючи давати відповіді на запитання (т.2 а.с. 237-244);
		- висновком додаткової судово-медичної експертизи №85 м/д від 20.04.2016, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_17 на момент надходження до травматологічного відділення та подальшого обстеження виявлено закрита черепно-мозкова травма в виді 2 переламів кісток основи черепу, вогнищевих забоїв речовини мозку, забоїв м`яких тканин голови, синців обличчя. Зазначені тілесні ушкодження повинні оцінюватися в сукупності (оскільки є проявами одних і тих же травматичних впливів) та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Враховуючи характер та локалізацію вказаних тілесних ушкоджень, в область голови потерпілого мало місце не менше двох травматичних впливів: один (найбільш вірогідно) - у праву лобно-скровневу ділянку від ударної дії тупого предмету, внаслідок чого міг виникнути перелом кісток основи черепу в області передньої черепної ямки з переходом на задню стінку лівої верхньощелепної пазухи та забої м`яких тканин голови; другий перелом (потилична кістка з переходом на кістки основи черепу), вогнищеві забої речовини лобних та скроневих долів головного мозку міг виникнути від ударної дії тупого предмету із необмеженою поверхнею у потиличну ділянку голови, або внаслідок удару вказаною частиною голови об таких предмет, що могло мати місце при падінні потерпілого горілиць з положення «стоячи»; встановити послідовність спричинення вказаних ушкоджень неможливо ( т.2 а.с.249-250);
		- висновком додаткової судово-медичної експертизи №151 м/д від 25.07.2017, згідно з яким перелом потиличної кістки з переходом на кістки основи черепу, вогнищеві забої речовини лобних та скроневих ділянок головного мозку у потерпілого ОСОБА_17 могли утворитися внаслідок удару потиличною областю голови об площину (можливо об бетонну підлогу), що могло мати місце при падінні з положення «стоячи»; дані, що могли б визначити індивідуальні особливості травмуючого предмету в медичних документах відсутні; в область голови потерпілого мало місце не менше двох травматичних впливів; після отриманих тілесних ушкоджень не виключається можливість виконання потерпілим самостійних цілеспрямованих дій, в тому числі, пересування(т.5 а.с.9-10);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.05.2015, під час якого свідок ОСОБА_18 впізнала особу на фото під №2 за рисами обличчя (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_10 « ОСОБА_43 »), як чоловіка, який 03.12.2014 спричинив тілесні ушкодження її сусіду ОСОБА_17 (т.3 а.с.101-104);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.10.2015, під час якого свідок ОСОБА_89 впізнав особу на фото під №4 за ознаками зовнішності, приблизно 40 років, плотної тілобудови, коротко підстриженого з чорним волоссям, з щетиною (згідно довідки до протоколу  ОСОБА_10 ), як чоловіка, якого він бачив в першому під`їзді будинку АДРЕСА_4 03.12.2014 зі зброєю в руках (т.3 а.с.105-107);
		Аналізуючи вищезазначені докази в їх сукупності суд зазначає, що в судовому засіданні доведено, що обвинувачений приїхав 03.12.2014 до буд. АДРЕСА_4 , з метою вирішити конфлікт ОСОБА_18 зі співмешканцем. Він зайшов до квартири ОСОБА_17 , тримаючи в руці зброю, після чого наказав ОСОБА_18 вийти та залишити квартиру, після чого вдарив ОСОБА_17 . Обставини вчинення злочину в короткий проміжок часу, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_89 , ОСОБА_103 . Ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень та їх наслідків, у виді психічної хвороби ОСОБА_17 , визначено матеріалами проведених експертиз.
		З приводу інших наданих стороною обвинувачення доказів суд зазначає наступне. Судом досліджено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2016, під час якого потерпілий ОСОБА_17 впізнав особу на фото під №2 за ознаками зовнішності (довідки про особу до протоколу не долучено), як чоловіка, якій спричинив йому тілесні ушкодження в грудні 2014 року за адресою: АДРЕСА_11 (т.3 а.с.108-114). Згідно протоколу на запитання слідчого про стан здоров`я, потерпілим зазначено про задовільне самопочуття, проте, як вбачається з медичної інформації на запит слідчого від 15.03.2016, тобто за місяць до проведення слідчої дії, з потерпілим неможливо проводити слідчі дії. Слідчий не скористався можливістю, передбаченою ч.8 ст. 228 КПК України на залучення до участі при проведенні слідчої дії фахівця, який дійсно мав підтвердити стан здоров`я потерпілого. Крім того, фото осіб, які пред`являлися до впізнання, розміщені кожне на окремих аркушах, що не дало змоги одночасно сприймати матеріал, мають відмінності в одязі осіб, оскільки ознаки військової форми якісно видимі лише на фото ОСОБА_10 ; ознаки зовнішності осіб є також досить різними.
		За аналогічних підстав суд не бере до уваги заяву ОСОБА_17 про залучення до провадження за фактом побиття його як потерпілого від 24.04.2016 (т.2 а.с.205-217) та протокол проведення слідчого експерименту від 24.04.2016 (т.3 а.с. 115-122); під час якого ОСОБА_17 не на місці, а в с. Яськівці Хмельницької області, на план схемі, виготовленої слідчим, зазначає, що перебував в квартирі з Миколою, в двері хтось гучно стукав, вони побоювалися. Чоловік у військовій формі наніс удар в обличчя. 
		Суд критично ставиться до зазначеного доказу та зауважує, що слідчий експеримент як процесуальна дія може здійснюватися в двох основних формах: а) проведення слідчого експерименту; б) шляхом перевірки показань на місці. 
		Суть слідчого експерименту полягає у відтворенні операцій, обстановки та інших обставин певної події шляхом виконання необхідних дослідницьких дій або випробувань.
		Суть перевірки показань на місці полягає в тому, що в ході її показання, які раніше дані свідком, потерпілим, підозрюваним, перевіряються на місці шляхом показу цими особами: де, як і в якій послідовності розгорталися події, що досліджуються, та співставленні цих показань з реальною обстановкою. Таким чином, головними цілями проведення цієї дії є: уточнення раніше встановлених фактичних даних, виявлення нових доказів; з`ясування і усунення протиріч у показаннях; викриття неправдивих показань.
		Наведений слідчий експеримент від 24.04.2016 по своїй суті є допитом, а відповідний протокол - способом фіксації та закріпленням поверхневих та неповних показань потерпілого ОСОБА_17 в достовірності яких суд не мав можливості впевнитися під час судового розгляду з об`єктивних та вагомих причин. 
		За наведених підстав достовірність зазначених доказів викликає обґрунтовані сумніви суду, у зв`язку з чим вони не можуть бути покладені в обґрунтування рішення.
		Суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо недопустимості доказу - допиту свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні під час досудового розслідування в порядку ст. 225 КПК України. Зокрема, положення ст. 225 КПК України не містять вимоги винесення обґрунтованої ухвали слідчим суддею про необхідність такого допиту та задоволення відповідного клопотання сторони кримінального провадження. Матеріали відтворення звукозапису судового засідання від 21.05.2016 свідчать про те, що суддя визнав обґрунтованими обставини, за яких допит свідка під час досудового розслідування був необхідним, а саме у зв`язку з виїздом свідка ОСОБА_18 за межі держави на тривалий термін.
		Не вбачає суд також порушень права сторони захисту на перехресний допит свідка. Судом встановлено, що захисником використано всі особливості власної тактики проведення допиту, надано можливість отримати відповіді свідка щодо злочинної діяльності її сусідів, ставлення до ЗСУ та з інших питань, що для встановлення обставин за обвинуваченням за ст. 121 КК України, на думку сторони захисту, мало безпосереднє значення. Сторона захисту була активно залучена до допиту, що не заперечувалося і під час судового розгляду, мала можливість сформулювати та поставити відповідні питання свідку, подати клопотання щодо з`ясування деяких питань або доповнень окремих питань; запитання сторони захисту судом не зняті. Таким чином, стороні захисту надано можливість з`ясувати обставини можливості свідка сприймати факти, про які він свідчив.
		Жодних істотних суперечностей, які би викликали у суду розумний сумнів щодо правдивості показань свідка ОСОБА_18 не встановлено.
		Крім того, суд також не вбачає порушень при проведення допиту зазначеного свідка, через посилання захисника на проведення допиту в судовому засіданні слідчим, що є на переконання захисту сторонньою особою. Положення ст. 225 КПК України містить посилання на сторони кримінального провадження, до яких згідно зі ст. 3 КПК України з боку обвинувачення належить слідчий.
		За ч.4 ст. 296 КК України:
		Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 28-29 серпня 2015 року він виїхав на патрулювання бойових позиції батальйону з ОСОБА_24 в бік шахти «Південна». На зворотному шляху, заїхавши в провулок, побачили скупчення автомобілів, а серед них - автомобіль ОСОБА_10 , а саме чорний позашляховик, на якому в якості номерного знаку був характерний надпис « ОСОБА_104 ». Виїхавши за поворот, почули постріли, у зв`язку з чим зупинилися, вийшли з автомобіля та побачили наближення двох людей. В одному впізнали ОСОБА_10 , який підійшов, тримаючи в руках пістолет. На його запитання відповіли, що вони військовослужбовці 17 батальйону, виконують задачі з патрулювання. На ці слова ОСОБА_10 грубо висловившись, по характерним ознакам, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, сказав, що це його територія та їздити тут не треба. ОСОБА_10 висловлювався нецензурною лайкою, підійшов до машини і прострелив заднє колесо. Обійшовши машину, зробив ще 4-5 пострілів в інше заднє колесо, сказав, щоб вони їхали і попрямував в бік будинку. Про інцидент вони зразу доповіли керівництву батальйону та отримали вказівку чекати на місці. Через 30 хвилин на місце прибув заступник командира батальйону ОСОБА_105 , міліція та представники ВСП. В цей момент з двору будинку вийшов ОСОБА_10 з ще одним чоловіком, який був в цивільному одязі, а підійшовши, представився співробітником СБУ. Капітан ОСОБА_105 забрав у ОСОБА_10 зброю, що поклав на капот автомобіля, після чого його передали працівникам поліції. На запитання пояснив, що до ОСОБА_10 та співробітника СБУ фізичну силу ніхто не застосовував. Зазначив, що він є потерпілим, тому що отримав морально-психологічну травму, йому було важко пережити ситуацію, почував себе некомфортно, знав, що ОСОБА_10 військовослужбовець, а його поведінка як офіцера ЗСУ, була негідною. 
		Свідок ОСОБА_23  суду показав, що в кінці серпня 2015 року, він, ОСОБА_10 та співробітник Київського управління СБУ з позивним « ОСОБА_106 » відпочивали в будинку ОСОБА_33 , вживали спиртне. Поруч з будинком проїжджала машина позашляховик, ОСОБА_10 , ставши на лавку, визначив машину, як автомобіль 17 батальйону та вистрілив. Свої дії пояснив тим, що, на його думку, розвідка 17 батальйону приїхала перевірити наявність «фішок»- постів військових, які могли перешкоджати 17 батальйону провозити контрабанду через лінію розмежування. Машина зупинилася, ОСОБА_10 вийшов з двору, підійшов до машини і вистрілив по колесах. З автомобілю вийшли 2-3 військових про щось розмовляли з ОСОБА_10 , розмови він не чув, оскільки перебував на відстані приблизно 50 метрів. Підійшовши ближче, один з військових вдарив його кулаком в голову з невідомої причини. Свідок не бажав конфлікту, хотів лише забрати ОСОБА_10 . Вони разом з ОСОБА_10 повернулися до будинку. Приблизно за годину, він проводжав ОСОБА_10 до машини, коли почалася стрілянина. Вискочили 4-5 військових, які за його припущенням сиділи за кущами, і почали наносити їм тілесні ушкодження, били автоматами, в тому числі по спині, від удару він впав. Пам`ятає, що після цього його посадили до машини і дали води. Вночі він звернувся до травмпункту, а лікувався вже в шпиталі СБУ. Внаслідок цих подій, він отримав закриту черепно-мозкову травму, забої, надлом хребта і мав проблеми по роботі. До правоохоронних органів не звертався. На запитання учасників пояснив, що дійсно керував операцією з протидії незаконного переправлення вантажів через лінію розмежування та при цих подіях мав конфлікт з військовими 17 батальйону, а ОСОБА_10 допомагав його вирішити. Разом з цим, він не вважає, що військові 17 батальйону його впізнали. Вранці у ОСОБА_10 рука була в гіпсі, свідку стало відомо, що це наслідки подій ночі.
		Свідок ОСОБА_107  в судовому засіданні пояснив, що в 2015 році його підлеглим в м. Дзержинську поблизу шахти «Південна» ОСОБА_10 були прострілені колеса службового автомобіля «Ніссан Терано». Відразу як це сталося, йому повідомив про це по телефону розвідник ОСОБА_24 , причини з`ясовані не були. Він доручив розібратися за даним фактом ОСОБА_108 . Вказаний автомобіль був переданий військовослужбовцям благодійним фондом «Повернись живим» для виконання задач. Згідно наказу, Кардаш і Петренко здійснювали патрулювання тилу, тому що в той час обстріли велися як спереду, так із тилу. Кардаш не міг супроводжувати контрабандний вантаж, тому що передні позиції місця розташування батальйону були заміновані, там знаходилося близько 2,5 тисяч мін, від протитанкових до протипіхотних. Наступного дня ОСОБА_10 зателефонував йому і сказав, що спричинену шкоду компенсує. На запитання пояснив, що йому нічого з приводу побиття Петренком співробітника СБУ з позивним « ОСОБА_39 », не відомо. Про подію він доповів командиру бригади полковнику ОСОБА_109 . Раніше ОСОБА_10 по службі знав, претензій до нього не було. 
		Свідок ОСОБА_110  в судовому засіданні пояснив, що за вказівкою керівника виїхав до району м. Артемове м. Дзержинська, у зв`язку з тим, що між військовими трапився конфлікт. Приблизно о 22.00 год. він приїхав на місце, побачив міліцію м. Дзержинська та військових в балаклавах та зі зброєю, які представилися розвідниками 17 батальйону. На землі лежав ОСОБА_10 зі зв`язаними руками і ще один чоловік, як потім стало відомо, співробітник СБУ. Після цього, їх підняли, розв`язали руки та вони стояли поблизу співробітників міліції. На місці були представники прокуратури, комендатури, військові охороняли ОСОБА_10 , проводились слідчі дії. Його задачею було фіксувати події між військовими, беручи до уваги проведення АТО на території обслуговування та з`ясувати причини конфлікту. Військові 17 батальйону пояснювали, що ОСОБА_10 прострелив їм колеса. Натомість ОСОБА_10 пояснював, що військові 17 батальйону побили його та співробітника СБУ, влаштували засідку, стріляли у повітря. ОСОБА_10 скаржився на біль в руці, співробітник СБУ  на біль у спині.
		Свідок ОСОБА_111  в судовому засіданні пояснив, що 29.08.2015 йому, як військовому коменданту м. Дзержинська, зателефонував командир НОМЕР_7 батальйону, полковник ОСОБА_107 і повідомив, що автомобіль його підрозділу «Ніссан Терано» під час патрулювання м. Артемове м. Дзержинська був обстріляний ОСОБА_10 . Виїхавши на місце побачив, що автомобіль «Тойота Прадо» ОСОБА_10 був заблокований військовослужбовцями 17 батальйону. ОСОБА_10 при цьому поводив себе агресивно, від нього відчувався запах алкоголю; на капоті автомобіля лежав пістолет Стєчкіна, який належав ОСОБА_10 . У автомобіля «Ніссан Терано» були спущені шини, на дорозі лежали гільзи. Військові тримали ОСОБА_50 за руки, щоб він не зміг дотягнутися до пістолету. Причин, за яких останній стріляв, а також з приводу побиття співробітника СБУ свідку нічого не відомо. По приїзду оперативної групи міліції, він повернувся до комендатури. 
		Свідок ОСОБА_25  в судовому засіданні пояснив, що в кінці серпня 2015 року, близько 20.00  21.00 год. він палив на балконі. В цей час біля його будинку в районі магазину №12 по вул. Першотравнева м. Артемове, почув стрілянину: більше 5 пострілів протягом 5 хвилин. Стріляли з автомата, чи з пістолета. Він спустився на перший поверх, сусіди розповіли, що між військовими відбулась перестрілка. Було страшно, всі злякалися, тому що не мирний час. Він пам`ятає, що до сусіднього під`їзду під`їхав джип зі спущеними колесами. Люди до місця події не підходили. 
		Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що наприкінці серпня 2015 року ввечері знаходився вдома. Почув кілька пострілів зі стрілецької зброї. Його будинок розташований біля магазину № НОМЕР_17 . Було страшно, оскільки постріли були дуже близько, а дома був він, його десятирічний син, дружина й мати. 
		Свідок ОСОБА_112  пояснила суду, що працює продавцем в магазині поруч з будинком ОСОБА_113 . Вона зачинила магазин о 17 годині, тому нічого не бачила, а наступного дня люди розповідали, що була перестрілка вночі. Прибираючи, в клумбі за магазином, вона знайшла гільзи.
		Свідок ОСОБА_105  пояснив, що в 2015 році до нього зателефонував командир батальйону ОСОБА_107 та повідомив, що розвідники ОСОБА_34 і ОСОБА_35 , які здійснювали патрулювання, не можуть до нього додзвонитися; останні повідомили, що ОСОБА_10 прострелив колеса їх автомобіля. Він виїхав на місце події, де вже була міліція та ВСП. По прибуттю побачив, що розвідники стояли позаду ОСОБА_10 та ще одного чоловіка з СБУ з позивним « ОСОБА_39 », руки яких були підняті вгору на дах автомобіля. ОСОБА_10 та «Омега» сварилися, були напідпитку; фізичної сили до них не застосовувалося, слідів побоїв на них не було. Причин конфлікту та такої поведінки він не пам`ятає. Свідок забрав у ОСОБА_10 пістолет АПС з 2 магазинами, що поклав на капот чорного Лендровера Тойота. Зазначив, що розвідники на автомобілі «Ніссан Терано-2» патрулювали місцевість, що за розпорядженням командира бригади входила до зони саме повноважень 17 батальйону. Автомобіль був переданий військовослужбовцям волонтерською організацією «Повернись живим», чи перебував він на балансі військової частини, свідку не відомо. Задачу на патрулювання розвідникам спільно з ВСП та міліцією ставив командир батальйону. ОСОБА_10 до розвідки відношення не мав. Від підлеглих він знає, що попереджуючими пострілами вгору ОСОБА_34 намагався приборкати поведінку ОСОБА_10 . Про те, що військовослужбовці 17 батальйону в липні 2017 мали причетність до контрабанди йому не відомо. Після цього, він поїхав відпочивати, черговому дав наказ поміняти колеса, пошкоджені віддав працівникам поліції. ОСОБА_10 з місця забрали ВСП.
		Свідок ОСОБА_114  суду пояснив, що повністю точних подій не пам`ятає, оскільки в 2015 році, перебуваючи на посаді слідчого, під час чергування дуже часто виїжджав на місце події. Пам`ятає, що до чергової частини надійшло повідомлення про перестрілку між військовими в м. Артемове; він в складі слідчо-оперативної групи виїжджав на місце події, проводив огляд, вилучав гільзи. Огляд проводив він, однак досудове розслідування за даним фактом здійснювалося вже іншим слідчим за дорученням начальника слідчого відділу.
		Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
		- витягом з кримінального провадження №12015050220001482 від 30.08.2015 про реєстрацію в ЄРДР за ч.4 ст. 296 КК України відомостей за фактом пошкодження військовослужбовцем 29.08.2015 близько 20.30 год. двох коліс автомобіля марки «Ніссан Терано-2» р.н. НОМЕР_5 , що належить військовослужбовцям 17 батальйону ЗСУ із застосуванням вогнепальної зброї «АПС», спричинивши матеріальної шкоди (5390) (т.4 а.с.76);
		- рапортом про реєстрацію в ЖЄО від 30.08.2015 за №5390 повідомлення бійця 17 батальйону про те, що командир 34 батальйону пошкодив автомобіль, простреливши колеса (т.3 а.с.231);
		- заявою ОСОБА_115 від 08.04.2016 про залучення до провадження в якості потерпілого за фактом подій 29.08.2015, під час яких автомобіль на якому ОСОБА_24 здійснював патрулювання, був обстріляний ОСОБА_10 (т.4 а.с. 147-148);
		- протоколом прийняття заяви про вчинене правопорушення від ОСОБА_24 від 29.08.2015 (т.3 а.с. 232);
		- заявою ОСОБА_7 від 08.04.2016 про залучення до провадження в якості потерпілого за фактом подій 29.08.2015, під час яких автомобіль на якому ОСОБА_7 здійснював патрулювання був обстріляний ОСОБА_10 (т.4 а.с. 151);
		- протоколом огляду місця події від 29.08.2015 з план схемою та фототаблицею, згідно з яким оглянуто ділянку місцевості за адресою: м. Артемове, м. Дзержинська по вул. Первомайська на перехресті з пр. Піонерів та зафіксовано розміщення автомобілів Toyota Land Cruiser, д.н. НОМЕР_18 та «Ніссан Терано 2» з пошкодженнями задніх коліс, у вигляді отворів; виявлено та вилучено 7 гільз калібру 9 мм та 3 кулі; з капоту автомобіля Toyota  пістолет Стєчкіна, два магазини (один  повний з 20 патронами, другий - 6); 4 гільзи калібру 7,62 та 4 гільзи калібру 9 мм; виявлені плями бурого кольору та вилучені зразки щебеню (т.3 а.с.234-266);
		- протоколом огляду місця події від 30.08.2015 з план-схемою та фототаблицею ділянки місцевості за адресою: м. Артемове, м. Дзержинська, по вул. Первомайська, напроти буд.№16-1, під час якого ОСОБА_24 добровільно видано табельну зброю - АКМС № НОМЕР_19 , 1971 р.в., з магазином та 20 патронами калібру 7,62, що поміщені в експертні пакети та опечатані (т.4 а.с. 2-7); 
		- протоколом огляду місця події від 30.08.2015 з план-схемою та фототаблицею ділянки місцевості за адресою: м. Артемове, м. Дзержинська, по вул. Первомайська, неподалік буд.№16-1, з добровільної згоди ОСОБА_10 , під час якого оглянуто автомобіль марки Toyota Land Cruiser, д.н. НОМЕР_18 зі знаком «PETROVIЧ»(т.4 а.с. 8-13); 
		- висновком судової балістичної експертизи №1786 від 30.09.2015 з ілюстративною таблицею, згідно з яким пістолет серії НОМЕР_4 , вилучений за фактом пошкодження автомобіля «Нісан Терано-2», д.н. НОМЕР_5 є нарізною вогнепальною зброєю  9 мм автоматичним пістолетом, 1954 р.в., промислового виробництва, придатним до стрільби; два магазина є частинами вогнепальної зброї  магазинами до 9 мм автоматичних пістолетів Стєчкіна (а саме: серії НОМЕР_20 та серії НОМЕР_21 ); сім гільз, вилучені 30.08.2015 при огляді місцевості за адресою: м. Артемове, вул. Першотравнева, є частинами боєприпасів  гільзами патронів 9х18 мм центрального бою до нарізної вогнепальної зброї (до пістолетів конструкції «Макарова`ПМ, Стечкіна АПС), що вистріляні з 9мм автоматичного пістолету Стєчкіна, серії НОМЕР_4 , 1954 р.в. (зброя закріплена за ОСОБА_10 згідно посвідчення офіцера); три кулі, що вилучені 30.08.2015 при огляді місцевості за адресою: м. Артемове, вул. Першотравнева є частинами боєприпасів кулями патронів 9х18 мм центрального бою до нарізної вогнепальної зброї (до пістолетів конструкції «Макарова»(ПМ), Стєчкіна (АПС) та ін., виявлені на оболонках яких сліди є непридатними для ідентифікації зброї; 26 патронів, вилучених за вказаним фактом є боєприпасами  патронами 9х18 мм центрального бою до нарізної вогнепальної зброї (до пістолетів конструкції «Макарова`ПМ, Стечкіна АПС), промислового виробництва, придатними до стрільби (т.4 а.с.19-33);
		- протоколом огляду від 21.02.2016 з фототаблицею двох автомобільних коліс автомобілю «Ніссан Терано-2», наданих заступником командира НОМЕР_22 07.11.2015, під час якого на колесі №1 виявлено пошкодження у вигляді отвору діаметром 8 мм, на колесі №2  сліди відновлення пошкодження у вигляді гумової латки (т.4 а.с. 109-115); 
		- висновком судової автотоварознавчої експертизи №1178 від 31.05.2016 з ілюстративною таблицею, згідно з яким загальна ринкова вартість товару (автомобільних шин для автомобіля «Ніссан Терано-2»: автомобільної шини NOKIAN SPORT UTILITY 235/70 R16106H (на момент огляду відремонтована) та MAXXIS Victra SUV m+s 235/70 R16109H (має пошкодження бокової поверхні, що унеможливлює подальше використання товару за призначенням) без врахування пошкоджень станом на 30.08.2015 становить 2042,50 грн.; відповідно вартість матеріального збитку (шкоди), спричиненої власнику, внаслідок пошкодження складає 2042,50 (т.4 а.с.122-129);
		- висновком судової балістичної експертизи №1177 від 31.05.2016 з ілюстративною таблицею, згідно з яким розмірні характеристики, сліди оплавленості, округлі поверхні пошкоджень та характер пошкоджень №1-4, що виявлені на поверхні диска, який був в шині 235/70 R16106H свідчать про те, що дані пошкодження є вогнепальними; вирішити питання про наявність вогнепальних пошкоджень на автомобільних шинах не надалось можливим; на поверхні диска який був в шині 235/70 R16106H виявлені чотири не наскрізні пошкодження, пошкодження №1 утворене снарядом (кулею) діаметром 9 мм,, щодо пошкоджень №2-4  не надалось можливим відповісти на питання про діаметр снаряда (кулі) (т.4 а.с.136-142);
		- згідно інформації командування військової частини польова пошта НОМЕР_6 за №5129 від 10.11.2015 автомобіль Nissan Terrano ІІ р.н. НОМЕР_5 наданий для потреб військової частини волонтерською організацією «Повернись живим» 15.08.2015 (т.4 а.с. 107);
		- протоколом слідчого експерименту від 08.04.2016 за участю потерпілого ОСОБА_7 з план-схемою та додатком до протоколу  CD-диском, під час якого потерпілий на місці відтворив події, що мали місце 25.08.2015, в результаті яких ОСОБА_10 прострелив колеса автомобіля Ніссан (т.3 а.с.68-73);
		- протоколом слідчого експерименту від 28.11.2015 за участю свідка ОСОБА_23 з додатком до протоколу  CD-диском, під час якого свідок на місці відтворив події, що мали місце 25.08.2015, в результаті яких ОСОБА_10 прострелив задні колеса автомобіля Ніссан (т.3 а.с.207-209, 215);
		- протоколом слідчого експерименту від 08.04.2016 за участю потерпілого ОСОБА_24 з план-схемою та додатком до протоколу  CD-диском, під час якого потерпілий на місці підтвердив та показав обставини події, що мали місце 25.08.2015, в результаті яких ОСОБА_10 прострелив задні колеса автомобіля Ніссан, на якому він з ОСОБА_7 здійснювали патрулювання (т.3 а.с.210-213, 216);
		- згідно інформації начальника штабу в/ч п.п. В5509 від 17.11.2015 за заступником командира батальйону в/ч п.п НОМЕР_1 майором ОСОБА_10 закріплено зброю: пістолет 9 мм АПС № НОМЕР_4 ; пістолет 9 мм АПС № НОМЕР_23 ; (т.4 а.с. 146);
		Аналізуючи вищенаведені докази суд зазначає наступне.
		Ознакою об`єктивної сторони хуліганства є діяння, що стають такими з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об`єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення. Кримінальне караним є саме очевидне для винного грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення прав та законних інтересів осіб, тощо. Особа, яка вчиняє хуліганські дії, грубо нехтує правилами поведінки в суспільстві.
		З показань потерпілого ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_23 , обвинуваченого ОСОБА_10 вбачається, що останній безпричинно спровокував конфлікт з військовослужбовцями 17 батальйону, а саме, в громадському місці, на вулиці, ввечері, відкрив стрільбу з вогнепальної зброї. Зазначені дії обвинуваченого були зумовлені його прагненням продемонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Так, ОСОБА_10 проігнорував спокій громадян, які проживають поруч, їх страх обстрілів через ситуацію в місті Дзержинську, що перебуває на лінії розмежування. Крім того, дії ОСОБА_10 перешкодили здійсненню обов`язків з патрулювання міста потерпілими ОСОБА_24 та ОСОБА_7 через простріл з пістолету АПС коліс автомобіля та спричинення шкоди, що саме і є ознакою особливої зухвалості; разом з цим, застосування вогнепальної зброї в даному випадку створило реальну загрозу життю і здоров`ю ОСОБА_24 та ОСОБА_7 , 
		З огляду на викладене, суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_10 за ст. 174 КУпАП.
		Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи захисника щодо вчинення дій обвинуваченим, у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків по припиненню руху контрабанди. Посилання на те, що окремі військовослужбовці 17 батальйону були причетні до незаконного супроводження вантажів через лінію розмежування до обставин події 29.08.2015 відносно потерпілих ОСОБА_24 та ОСОБА_7 та обґрунтування законності дій ОСОБА_10 юридичного значення не мають. Висновки суду ґрунтуються на показаннях, потерпілих, свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 . Сам обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що, зупинивши пострілами вгору автомобіль «Ніссан Терано» він, з`ясував, що на вказаному автомобілі виконують службові обов`язки з патрулювання військовослужбовці, на що він в грубій формі сказав: «Валить звідси».
		Доводи захисту щодо недопустимості доказів  протоколів огляду місця події від 29.08.2015 та 30.08.2015, у зв`язку з їх проведенням слідчим, якому не доручено проведення досудового розслідування, суд не вважає спроможними, оскільки проведення першочергової слідчої дії огляду слідчим ОСОБА_118 , який чергував в складі слідчо-оперативної групи, до початку досудового розслідування є допустимим згідно з положеннями ч.3 ст. 214 КПК України. 30.08.2015 слідчому ОСОБА_119 начальником СВ Дзержинського МВ ГУМС України в Донецькій області доручено проведення досудового розслідування за даним фактом, яким повідомлено прокурора про внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування, проведено подальші слідчі дії, в тому числі виготовлено та долучено до матеріалів провадження фототаблиці (т.4 а.с.77-78) 
		Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту призначено судово-медичну експертизу щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень отриманих, як зазначив обвинувачений, під час подій 29.08.2015. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №92 від 25.04.2017 у ОСОБА_10 встановлено закритий перелом вінцевого відростку лівої ліктьової кістки, голівки лівої променевої кістки, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що потребують свого загоювання в термін більше 21 дня; синці обличчя, шиї, тулубу відносяться до легких тілесних ушкоджень; відповісти на питання щодо механізму та терміну утворення зазначених ушкоджень та можливості виникнення їх за конкретних обставин (в тому числі при падінні з положення «стоячи») не надалось можливим( т.3 а.с.65-66). Оцінюючи зазначений висновок, суд зазначає, що ним дійсно підтверджено наявність у обвинуваченого тілесних ушкоджень, однак обставин їх виникнення, механізму заподіяння та причетності конкретних осіб в рамках дійсного кримінального провадження не встановлено.
		   З приводу інших матеріалів кримінального провадження суд зазначає наступне. 
		В судовому засіданні досліджено речові докази: 9 мм автоматичний пістолет Стєчкіна, серії НОМЕР_4 , 1954 р.в., два магазини, 19 патронів калібру 9х18, медичні документи на ім`я ОСОБА_17 ; фрагмент дерев`яного плінтусу, наволочку з білої тканини, фрагмент оббивки дивану, зіскоб плями бурого кольору, 3 кулі, 7 гільз, частини демонтованого патрону (куля, порох, капсульовано гільза), 5 первинних упаковок, два паперові конверти з марлевими тампонами та контрольними лоскотами марлі; відеокамера SONY HDR-CX240 та карта пам`яті Micro SD SDC10/32 Gb31497-003.A00LF, файли, що мали значення для кримінального провадження проглянуто в судовому засіданні.
		З приводу заперечення сторони захисту щодо можливості їх дослідження в судовому засіданні через не відкриття їх стороною обвинувачення після оголошення про закінчення досудового розслідування, суд зазначає, що згідно з встановленими даними, учасники кримінального провадження в повному обсязі ознайомлені з матеріалами та доказами, зібраними під час досудового розслідування, зауважень з цього приводу під час досудового розслідування не надавалось. Зокрема, з протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 02.06.2016 (т.5 а.с. 222-223) вбачається, що рукописним текстом в графах підозрюваний ОСОБА_10 та захисник  адвокат ОСОБА_9 зазначено, що з матеріалами провадження та речовими доказами вони ознайомлені в повному обсязі без обмежень у часі; вид речей, що виявлені згідно протоколу огляду від 23.03.2016 за участю свідка ОСОБА_94 , якісно зафіксований на фототаблиці до протоколу, на переконання суду, надав учасникам можливості візуально сприймати зазначені докази. За таких підстав, суд, визнав можливим та необхідним дослідження безпосередньо всіх матеріалів та речових доказів, що надані стороною обвинувачення, а доводи захисту в цій частині вважає необґрунтованими.
		Судом досліджено копію протоколу огляду від 25.01.2016 речей та документів, вилучених 08.10.2015 у підозрюваного ОСОБА_10 при поміщенні до ІТТ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області (ключ від дверей, грошові кошти в сумі 80 грн., посвідчення офіцера НОМЕР_24 на ім`я ОСОБА_10 , зарядний пристрій до телефону та мобільний телефон чорного кольору «Nokia»2135) (т.6 а.с.124-130) та копію ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 25.01.2016 на тимчасово вилучене майно  мобільний телефон «Nokia»2135 MEID HEX: А00000011FEDBD,MEID: НОМЕР_25 накладено арешт (т.6 а.с.135-137), однак жодного доказового значення, на переконання суду, зазначені документи не містять.
		В судовому засіданні з`ясовані дані на підтвердження можливості дослідження в дійсному кримінальному провадження копій окремих документів та доказів, згідно з якими встановлено, що 07.10.2015 матеріали досудових розслідувань за № 42015000000000262 від 27.02.2015 за ч.1 ст. 115 КК України та №12014050220001411 від 28.08.2014 за ч.2 ст. 410, ч.1 ст. 115 КК України об`єднані в одне провадження (т.5 а.с.155-156), після чого 02.06.2016 прокурором з матеріалів кримінального провадження №12014050220001411 від 28.08.2014), цього ж дня повідомлено про підозру ОСОБА_10 за ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 121 КК України, виділені матеріали в частині кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 347, ч.2 ст. 410, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 115 КК України відповідно в оригіналах із залишенням копій в матеріалах провадження №12014050220001411 від 28.08.2014 (т.5 а.с. 157-183)
		Судом також досліджено надані прокурором матеріали: копію доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих дій співробітниками оперативного підрозділу Артемівської установи виконання покарань №6 з метою перевірки причетності ОСОБА_10 до вчинення злочинів за викладеними в дорученні обставинами, встановлення обставин вчинення злочинів та інших причетних осіб (т.6 а.с. 137-139), та відповідно копію довідки-меморандуму на виконання зазначеного доручення (т.6 а.с. 140-142), згідно з якою ОСОБА_10 розповідав про вчинені протиправні діяння при несенні служби в 2014 році.
		Суд констатує, що в жодному разі не приймає до уваги зазначені документи, що не є доказами, порушують принцип свободи особи від самовикриття та право не свідчити проти себе згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який є невід`ємним елементом права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
		Крім того, не бере суд до уваги доручення слідчого від 20.03.2015 оперативному підрозділу в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12014050220001955 від 04.12.2014 за ч.1 ст. 121 КК України за фатом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17 на проведення радіорозвідки з метою встановлення координат базових станцій мобільних операторів, що знаходяться в районі вчинення злочину (т.3 а.с. 1) та рапорт на виконання доручення слідчого від 24.04.2015 №6409 про проведення радіотехнічної розвідки та встановлення роботи базових станцій мобільних операторів (т.3 а.с.2), що є результатом проведення оперативних заходів, однак під час досудового розслідування не набули статусу доказів, отриманих в порядку КПК України.
		Суд не погоджується з доводами сторони захисту про скорочений виклад фактичних обставин в обвинувальному акті, у зв`язку з чим, зауважує, що право обвинуваченого бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, тобто однозначно в зрозумілій формі, додержані, і в межах якого проводився судовий розгляд. 
		Одним із заперечень сторони захисту є посилання на незаконність збирання доказів, проведення слідчих та процесуальних дій поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зв`язку з порушенням ст.294 КПК України через перевищення повноважень керівництвом військової прокуратури сил АТО. Захист посилається на наказ Генерального прокурора України від 17.08.2015 про створення військової прокуратури сил антитерористичної операції, що за законом діє на правах місцевої прокуратури. Разом з цим, відповідно до п. 5 вказаного наказу від 17.08.2015 військову прокуратуру сил антитерористичної операції створено саме на правах регіональної прокуратури (т.1 а.с.110). Згідно з абз.3 ч.2 ст.7 Закону України «Про прокуратуру» утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором. За таких підстав суд вважає, що постанови прокурора сил АТО ОСОБА_120 від 03.12.2015 та заступника військового прокурора сил АТО ОСОБА_121 від 29.01.2016 про подовження строків досудового розслідування по дійсному кримінальному провадженню, винесені на законних підставах.
		Суд не бере до уваги твердження обвинуваченого про неправдивість показань потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (ч.1 ст. 426 КК України), потерпілого    ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_122 (ч.4 ст.296 КК України), свідків ОСОБА_89 , ОСОБА_18 (за ч.1 ст.121 КК України), у зв`язку з особистим неприязним ставленням до нього як необґрунтовані та безпідставні, оскільки зазначені особи безпосередньо допитані в судовому засіданні, свідок ОСОБА_18  слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, приведені до присяги, з викладених ними свідчень не вбачається жодної упередженості, неприязні чи зацікавленості, при з`ясуванні сторонами кримінального провадження можливості сприймати ними факти, про які вони свідчили, особи надали послідовні та повні показання, що узгоджуються між собою та з іншими доказами в їх сукупності. 
		Одним із доводів сторони захисту за всіма епізодами обвинувачення було зазначено на недопустимість доказів, а саме: відеозаписів слідчих експериментів від 20.05.2016 зі свідком ОСОБА_18 , від 08.04.2016 з потерпілими ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , 28.11.2015 зі свідком ОСОБА_23 , дублікату відеозапису до протоколу огляду від 21.04.2016, фототаблиць до протоколів оглядів, у зв`язку з тим, що фактично у додатках до відповідних протоколів слідчих дій зберігаються копії відеозаписів та фотофіксацій, що є порушенням вимог ч.3 ст. 107 КПК України.
		Недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України визнаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною 2 цієї статті передбачено перелік обставин та діянь, які суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а частиною 3 - інші безумовні підстави для визнання доказів недопустимими.
		Виходячи з наведених положень, таке обґрунтування недопустимості доказів стороною захисту є формальним та не спростовує встановлених ними обставин. 
		Згідно з ч.2 ст.105 КПК України спеціально виготовлені копії, зразки документів, відеозапис процесуальної дії, фототаблиці, носії комп`ютерної інформації, можуть бути додатком до її протоколу. Згідно частин 1,6 ст.107 КПК України застосування технічних засобів фіксування є обов`язковим за клопотанням учасників. В інших випадках рішення про фіксацію приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. 
		Як вбачається з протоколів слідчих дій його учасники клопотань про фото-, відеофіксацію не заявляли, це було самостійним рішенням слідчого, а тому в даному випадку така фіксація не була обов`язковою і її відсутність не може визнаватися істотним порушенням процесуального закону, а тому не тягне за собою недійсність даної процесуальної дії та усіх отриманих в її ході результатів.
		Суд не може залишити поза увагою фактичні дані, що містяться у вказаних протоколах, які складені відповідно до вимог ст.104 КПК України із зазначенням місця, часу проведення та назви процесуальної дії; даних про слідчого, який її проводив і присутніх при цьому осіб, в тому числі понятих; інформацію про послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для даного кримінального провадження, ознайомлення зі змістом протоколу учасників, від яких жодних зауважень і доповнень не надійшло. СD - диски, на яких записані відеозаписи відповідних слідчих дій зберігаються в матеріалах кримінального провадження.
		За таких підстав, суд, дослідивши докази безпосередньо, в судовому засіданні, врахувавши пояснення потерпілих і свідків, які підтвердили події зафіксовані в додатках до протоколів слідчих дій, оцінює зазначені докази як належні й допустимі.
		Практикою Європейського суду з прав людини закріплено позицію, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		Оцінивши досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що обвинувачений дійсно вчинив злочини за інкримінованими обставинами.
		Суд вважає вину ОСОБА_10 доведеною за інкримінованим обсягом обвинувачення та кваліфікує його дії:
		- за ч.1 ст. 426 КК України як інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов`язками повинна була виконати, що заподіяло істотну шкоду;
		- за ч.1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та таке, що спричинило психічну хворобу;
		- за ч.4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Призначаючи покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_10 злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочини, що відповідно до ст. 12 КК України є: злочином середньої тяжкості (за ч.1 ст. 426 КК України), тяжкі злочини (за ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України), за місцем проходження служби характеризується виключно позитивно, безпосередньо до затримання проходив службу в Збройних Силах України на посаді заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 ; за наказом від 30.12.2015 №88 увільнений від займаної посади та зарахований в розпорядження командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; одружений, на час затримання мав на утриманні неповнолітню дитину  сина ОСОБА_123 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий. 
		Судом взято до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного, поведінку ОСОБА_10 , що не була проявом внутрішніх переживань, морального засудження своїх вчинків, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. 
		Відтак, обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставинами, що обтяжують покарання відповідно до п.п. 4,11,13 ч.1 ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення злочину у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку, вчинення злочину з використанням умов інших надзвичайних подій та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Зазначені обставини значно збільшують ступінь суспільної небезпечності винного і вчинених ним злочинів. 
		З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, передбаченого ст. 65 КК України, суд дійшов переконання, що ОСОБА_10 слід обрати покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк, як таке, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 08.10.2015 до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим, з цього часу він перебуває в місцях попереднього ув`язнення.
		В редакції Закону України від 26.11.2015 №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» імперативною нормою ч.5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		21.06.2017 набрав чинності Закон України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», яким викладено нову редакцію ч.5 ст. 72 КК України, згідно з якою попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. 
		Таким чином, суд вважає, що нова редакція ч.5 ст. 72 КК України погіршує становище обвинуваченого, у зв`язку з чим, відповідно до ч.2 ст.5 КК України не має зворотної сили, а тому час попереднього ув`язнення ОСОБА_10 з моменту затримання до часу набрання Законом № 2046-VIII чинності підлягає зарахуванню за правилами ч.5 ст. 72 КК України, що діяла в редакції попереднього закону з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016, який набрав чинності 07.09.2017 звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону).
		Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні надав суду письмову згоду на застосування відносно нього положень Закону України «Про амністію у 2016 році», про що також зазначено в журналі судового засідання.
		Враховуючи те, що ОСОБА_10 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням № НОМЕР_26 від 28.05.2015, наявність обмежень, передбачених ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» та ст.4 Закону України «Про застосування амністії в України» не встановлено, суд вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст.ст. 2, 10 Закону України «Про амністію у 2016 році». 
		Відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України обвинувачений, який тримається під вартою, в разі звільнення його від відбування покарання, звільняється з-під варти в залі судового засідання.
		Цивільних позовів у кримінальному провадженні не заявлено.
		Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України, щодо процесуальних витрат - в порядку ст. 126 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 426, ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
		-за ч.1 ст. 426 КК України  у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
		-за ч.1 ст. 121 КК України  у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
		-за ч.4 ст. 296 КК України  у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_10  покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років. 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з часу його фактичного затримання - з 08.10.2015 року.
		Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08.10.2015 по 20.06.2017 включно, а з 21.06.2017 року по 20.11.2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Застосувати до ОСОБА_10 положення ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» та повністю звільнити його від відбування призначеного покарання за дійсним вироком.
		Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили скасувати та звільнити його з-під варти негайно в залі судового засідання. 
		Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні:
		-за проведення судової балістичної експертизи №1786 від 30.09.2015  в розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 28 (двадцять вісім) коп.(т.4 а.с.18);
		-за проведення судової автотоварознавчої експертизи №1178 від 31.05.2016  в розмірі 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн.80 (вісімдесят) коп. (т.4 а.с.123);
		-за проведення судової балістичної експертизи №1177 від 31.05.2016  в розмірі 770 (сімсот сімдесят) грн.35 (тридцять п`ять) коп. (т.4 а.с.137);
		Речові докази, після набрання вироком законної сили: 
		- 9 мм автоматичний пістолет Стєчкіна, серії НОМЕР_4 , 1954 р.в., два магазини, 19 патронів калібру 9х18, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури сил антитерористичної операції - повернути до військовій частині - польова пошта НОМЕР_27 ;
		- медичну карту амбулаторного хворого №5165 та медичну карту стаціонарного хворого №11219 на ім`я ОСОБА_17 ,ІНФОРМАЦІЯ_5 , виписки з медичної карти хворого № 11219, рентгенівські знімки з надписами «04.12.14 г. ОСОБА_17 НОМЕР_28 , знімок комп`ютерної томографії головного мозку ОСОБА_17 з надписом «SLOTYUK YURIY STEPANOVICH 14121906 03/04/2014 M48Y 19/12/2014», знімок КТ з надписом «Slotyuk Yu.S KhmelnitskiyCTCenter29Dec2014», CD диск «DATEX» CD-R52x700 mb 80 min. з надписом «г. Константиновка 19.12.2014 ОСОБА_17 - повернути потерпілій ОСОБА_8 ;
		- 2 автомобільні диски та автомобільні шини: NOKIAN SPORT UTILITY 235/70 R16106H та MAXXIS Victra SUV m+s 235/70 R16109H, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури сил антитерористичної операції (т.4 а.с.143-144), повернути до військової частини НОМЕР_29 ;
		- фрагмент дерев`яного плінтусу, наволочку з білої тканини, фрагмент оббивки дивану, зіскоб плями бурого кольору, 3 кулі, 7 гільз, частини демонтованого патрону (куля, порох, капсульовано гільза), 5 первинних упаковок, два паперові конверти з марлевими тампонами та контрольними лоскотами марлі, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури сил антитерористичної операції  знищити;
		- відеокамеру SONY HDR-CX240 та карту пам`яті Micro SD SDC10/32 Gb31497-003.A00LF, що виділені та долучені в якості речового доказу у кримінальному провадженні ЄРДР № 42016051110000031 від 24.02.2016, повернути для зберігання в камері зберігання речових доказів Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...