Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10059/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 20.11.2017. Зареєстровано: 21.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09.11.2017Справа №910/10059/17
		 
		Господарський суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                                                                                              Привалова А.І.
		при секретарі                                                                                              Островській О.С.
		 
		розглянувши справу №910/10059/17
		за позовомTactical Business LLP;допублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ;за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачатовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"простягнення 124 329 937,00 грн.за зустрічним  позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"; 2) Tactical Business LLP;за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачапублічного акціонерного товариства "Златобанк";провизнання правочину недійснимза позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"допублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"простягнення 91 200 795,66 грн.
		Представники сторін: 
		від позивача:            Мойсук Л.А., Договір від 18.08.2017р.;  
		від відповідача:       Тарасенков В.В., довіреність № 19/3-02/205 від 14.11.2016р., 
		від третьої особи 1: Кравчук А.С., довіреність від 17.07.2017р.
		від третьої особи 2: Борисенко М.О., довіреність № 55 від 22.05.2017р.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		TACTICAL BUSINESS LLP (надалі - "Компанія") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі - "Ощадбанк") про стягнення коштів.
		Позовні вимоги, з урахуванням заяв Компанії про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовані тим, що, реалізуючи права іпотекодержателя за іпотечним договором №876/31/1-3, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №2041, Ощадбанком в порядку, визначеному ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", було набуто права власності на предмет іпотеки, а саме: належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м.; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада, в рахунок погашення зобов'язань останнього за кредитним договором №876/31/1 від 04.11.2014, у зв'язку з чим у Ощадбанку виник обов'язок в силу приписів ст. 37 Закону України "Про іпотеку" відшкодувати перевищення 90% вартості такого майна над розміром забезпечених ним вимог, право отримання якого було набуто позивачем на підставі укладеного з ТОВ "ТЛК "Арктика" договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017р. порушено провадження у справі №910/10059/17, залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (надалі - "ТОВ "ТЛК "Арктика"), та призначено розгляд справи на 20.07.2017р.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017р., у зв'язку із неявкою представників позивача та третьої особи, подання останнім клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду, продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 31.08.2017р.
		В судовому засіданні 31.08.2017 представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з Ощадбанку грошові кошти у розмірі 91 200 795,66 грн.
		Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та оплачена судовим збором у встановленому законом порядку та розмірі, судом було прийнято її до розгляду.
		Представником відповідача в судовому засіданні було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/10059/17 до розгляду по суті спору у справі № 910/11969/16 та заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи і надання йому часу ознайомитись з заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог.
		Суд відклав розгляд клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в судовому засіданні до 05.09.2017р.
		В судовому засіданні 05.09.2017р. відповідач повідомив про намір подати зустрічну позовну заяву в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим судом, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.09.2017р.
		06.09.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Компанії та ТОВ "ТЛК "Арктика" про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017р., укладеного між ТОВ "ТЛК "Арктика" та TACTICAL BUSINESS LLP.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2017р. на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України зустрічну позовну заяву Ощадбанку до ТОВ "ТЛК "Арктика" та TACTICAL BUSINESS LLP про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017р. прийнято для спільного розгляду з первісною позовною заявою.
		13.09.2017р. через автоматизованого документообігу суду від третьої особи надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про стягнення з Ощадбанку на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" грошових коштів в сумі 91 200 795,66 грн. 
		В судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було подано клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналу Договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017р., з усіма додатками, доповненнями та додатковими угодами до нього, та про витребування доказів у державного підприємства "Національні інформаційні системи", а саме: відомостей про дату внесення та виключення з Єдиного реєстру боржників записів про ТОВ "ТЛК "Арктика", та інформацію на підставі яких виконавчих проваджень було внесено відповідні записи та на підставі чого вони були виключені.
		Суд, розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів, дійшов висновку про його часткове задоволення, а саме в частині витребування оригіналу договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017, з усіма додатками, доповненнями та додатковими угодами до нього, та про відмову в частині витребування доказів у державного підприємства "Національні інформаційні системи", оскільки в порушення приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не зазначено які саме обставини можуть підтвердити вказані у клопотанні докази.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2017р. розгляд справи відкладено на 26.09.2017р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017р. в задоволенні клопотання ТОВ "ТЛК "Арктика" про звільнення від сплати судового збору відмовлено; відстрочено сплату судового збору за подання позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до винесення рішення у справі №910/10059/17 та прийнято для спільного розгляду у справі №910/10059/17 позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "ТЛК "Арктика" до Ощадбанку про стягнення 91 200 795,66 грн.
		В судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що спірне майно було набуто ним у власність за вартістю, визначеною згідно оцінки, проведеної в межах відповідного виконавчого провадження, а тому підстави вважати, що визначення спірної різниці має здійснюватися від іншої вартості такого майна відсутні, а також, звертав увагу на нікчемність договору про відступлення права вимоги від 26.05.2017р. з огляду на те, що останній не було вчинено в нотаріальній формі.
		Також, представником відповідача за первісним позовом було подано заперечення на заяву ТОВ "ТЛК "Арктика" про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до якого вказував на відсутність правових підстав для прийняття останньої для спільного розгляду у даній справі з огляду на не доведення заявником перебування у скрутному фінансовому становищі, а відтак, можливості звільнення його від сплати судового збору.
		Крім того, в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом подав: клопотання про зупинення провадження у справі №910/10059/17 до розгляду по суті спору у справах №910/6097/17 та №910/8189/17; клопотання про зупинення провадження у справі №910/10059/17 до розгляду по суті спору у справах №910/6097/17 та №910/8189/17; заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої вказував на необхідність відмови в задоволенні позову з огляду на пропущення позивачем строків на оскарження оцінки спірного майна, проведеної в межах виконавчого провадження.
		Представник третьої особи у судовому засіданні надав докази на підтвердження повноважень особи, яка від імені ТОВ "ТЛК "Арткика" підписала договорів про відступлення права вимоги від 26.05.2017р.
		Суд, розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі, відмовив в їх задоволенні з огляду на недоведеність заявником існування обставин, з якими приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість зупинення провадження у справі, зокрема, з огляду на відсутність пов'язаності визначених останнім справ з даною справою, а також не доведення можливості встановлення обставин при вирішенні таких справи, які б могли вплинути на вирішення даної справи з огляду на визначений позивачем предмет спору, та те, що провадження у деяких з визначених заявником справ є зупиненим. 
		В судовому засіданні 26.09.2017р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.10.2017.
		05.10.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду від представника третьої особи на підтвердження викладених ним обставин щодо спірної суми грошових коштів надійшов висновок експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017, складений судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушніром Віктором Васильовичем (кваліфікаційне свідоцтво №873, видане Міністерством юстиції України від 25.01.2008).
		05.10.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з  Ощадбанку на користь TACTICAL BUSINESS LLP грошові кошти у розмірі 124 329 937,00 грн., яка мотивована встановленням згідно висновку експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017р., складеного судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В., дійсної ринкової вартості спірного майна.
		Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 06.10.2017р. надав письмові пояснення на заяву відповідача за первісним позовом щодо застосування строку позовної давності, відповідно до яких зазначав, що відповідачем невірно ототожнюється предмет даного спору зі спором про оскарження оцінки майна, а тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні. Також, просив суд прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог.
		Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом було прийнято її до розгляду, у зв'язку із чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір за первісним позовом, а саме - стягнення грошових коштів у розмірі 124 329 937,00 грн.
		Також, в судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Златобанк".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Златобанк", розгляд справи відкладено на 19.10.2017р.
		В судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було подано заперечення, відповідно до якого останній вказував на неможливість прийняття висновку експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017, складеного судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушніром В.В., в якості доказу визначення дійсної ринкової вартості спірного майна, оскільки такий висновок має недоліки та неточності.
		Також, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання про зупинення провадження у справі №910/10059/17 до розгляду по суті спору у справі №910/22529/15.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зупинення провадження у справі, відмовив в його задоволенні з огляду на недоведеність пов'язаності предметів спору у даній справі (стягнення різниці) та справи №910/22529/15 про звернення стягнення ПАТ "Златобанк" на предмет застави в рахунок задоволення своїх вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017р., у зв'язку із нез'явленням представника ПАТ "Златобанк" у судове засідання та відсутністю доказів направлення на адресу останнього копії позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, розгляд справи відкладено на 02.11.2017р.
		02.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представником позивача за первісним позовом було подано пояснення, за змістом якого останнім було наведено доводи щодо безпідставності посилань відповідача за первісним позовом на допущені у висновку експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017р. недоліки і неточності, а також вказано на порушення національних стандартів при визначені вартості спірного майна згідно оцінки, проведеної в межах відповідного виконавчого провадження.
		02.11.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду представником третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору було подано заяву судового експерта Кушніра В.В. №327 від 27.10.2017р. про виправлення описки, відповідно до якої останній вказував на допущення у відповідному висновку технічної описки, що зумовило зменшення визначеної вартості спірного майна.
		В судовому засіданні представником відповідача за первісним позовом було подано додаткові пояснення, за змістом яких останній вказував на неможливість визначення вартості спірного майна на підставі висновку експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017р. з огляду на те, що в даному випадку набуття Ощадбанком права власності на майно було здійснено на підставі договору-купівлі продажу майна з прилюдних торгів, а тому в силу приписів ст.ст. 632, 638, 651, 692 Цивільного кодексу України зміна ціни такого договору неможлива.
		Також, представником відповідача за первісним позовом було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства юстиції України.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про залучення до участі у справі третьої особи, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на не доведення заявником, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки Міністерства юстиції України щодо однієї із сторін.
		В судовому засіданні 02.11.2017р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ,судом оголошено перерву до 09.11.2017р.
		09.11.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду представником відповідача за первісним позовом було подано заперечення, за змістом якого останній вказував на неможливість прийняття висновку експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017р., в якості належного доказу визначення дійсної ринкової вартості спірного майна, оскільки такий висновок має недоліки та неточності, а внесенні судовим експертом виправлення (заява про описку) було здійснено після закінчення строку дії у такого експерта відповідного свідоцтва, що унеможливлює їх прийняття до уваги.
		09.11.2017р. через відділ автоматизованого документообігу суду представником ПАТ "Златобанк" було подано клопотання про залучення третіх сторін у справі, відповідно до якого просив суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог: Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 09.11.2017р. подав додаткові пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, проти задоволення зустрічного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами заперечив.
		Представник відповідача за первісним позовом, проти задоволення первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору заперечив, в їх задоволенні просив відмовити; зустрічні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
		Представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору надав докази на підтвердження чинності свідоцтва судового експерта, яким було складено висновок експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017р.; заявлені третьою особою позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив та в його задоволенні просив відмовити; вирішення первісного позову залишив на на розсуд суду. 
		Представник ПАТ "Златобанк" у судовому засіданні просив подане ним клопотання про залучення третіх осіб та підтримав позицію відповідача по справі. 
		Суд, розглянувши клопотання представника ПАТ "Златобанк" про залучення третіх осіб, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на не доведення заявником яким чином рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки визначених ним осіб, що свідчить про відсутність, визначених ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, обставин.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
		Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.  
		Фіксація судового процесу в судових засідання здійснювалася за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ "ТЛК "Арктика" на праві власності належало нерухоме майно: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв.м.; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв.м.; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв.м.; насосної підстанції "Г" площею 37,5 кв.м. та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв.м.; земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельної ділянки площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
		04.11.2014р. між Ощадбанком (Банк) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (позичальник) було укладено кредитний договір №876/31/1, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно додаткових договорів №1 від 29.12.2014, №2 від 20.04.2015, №3 від 03.08.2015, (надалі разом - "Кредитний договір"), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути відповідні кошти та сплатити проценти і інші платежі за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, встановлених договором.
		04.11.2014р. між Ощадбанком (іпотекодержатель) та ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №876/31/1-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2041, (надалі - "Іпотечний договір"), відповідно до умов якого ТОВ "ТЛК "Арктика" в забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору №876/31/1 від 04.11.2014р. було передано в іпотеку Ощадбанку нерухоме майно, а саме: рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.
		27.03.2017р. за зверненням Ощадбанку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. було вчинено виконавчі написи, зареєстровані в реєстрі за №704 та №705, відповідно до яких запропоновано в рахунок часткового погашення простроченої заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед Банком за Кредитним договором щодо основної суми боргу за період з 15.03.2016р. по 15.03.2017р. у розмірі 933 333 333,34 грн., процентами та штрафними санкціями за період з 15.03.2016р. по 15.03.2017р. у сумі 60 779 032,54 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.
		В подальшому, дані виконавчі написи пред'явлено Ощадбанком до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зокрема, виконавчий напис за №705 - 05.04.2017р., а виконавчий напис за №704 - 22.05.2017р., за якими було відкрито виконавчі провадження №53731207 та №53995297, відповідно.
		В межах виконавчого провадження №53731207 спірне майно ТОВ "ТЛК "Арктика" було виставлено на продаж на електронних торгах (номер лоту: 212585) з визначеною датою їх проведення - 22.05.2017р., однак вказані електронні торги не відбулися, у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що організатором торгів складено протокол №257665 проведення електронних торгів від 22.05.2017р.
		23.05.2017р. Ощадбанк звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №55/2-09/812/10559/2017-00/вих. про придбання нереалізованого предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку", за змістом якої заявив про своє бажання придбати нереалізоване на прилюдних торгах спірне нерухоме майно шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в сумі 198 583 782,56 грн. в рахунок ціни такого майна, та просив оформити і видати акт про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ст. 47 Закону України "Про іпотеку".
		23.05.2017р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було видано акт №53999200/24 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
		24.05.2017р. на підставі вказаного акту Ощадбанком було отримано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки від 24.05.2017р., видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. за реєстровим номером 2178, та зареєстровано за собою право власності на належне ТОВ "ТЛК "Арктика" спірне майно.
		26.05.2017р. між ТОВ "ТЛК "Арктика" (цедент) та Компанією (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - "Договір відступлення"), відповідно до п. 1 якого встановлено, що цедент передає цесіонарію право вимоги до Ощадбанку (боржник) щодо відшкодування передбаченої Законом України "Про іпотеку" різниці між ринковою вартістю предмета іпотеки за Іпотечним договором, який належав цеденту на праві власності та в подальшому право власності на яке набуте боржником 24.05.2017р., як іпотекодержателем, на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів та про реалізацію предмета іпотеки №НМО437700 від 24.05.2017р., посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. та зареєстрованим в реєстрі за №2178, та розміром заборгованості цедента перед боржником за Кредитним договором. З цього договору випливає, що цесіонарій займає місце цедента в зобов'язаннях, що виникли на підставі положень Закону України "Про іпотеку" в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Цесіонарій одержує право грошової вимоги до боржника з моменту набуття чинності цим договором (з моменту його підписання та скріплення печатками сторін).
		Отже, спір у справі стосується стягнення з Ощадбанку різниці вартості набутого ним у власність спірного майна за Іпотечним договором та розміром забезпечених таким майном вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика".
		Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
		Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
		Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
		З огляду на викладені вище правові норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта та пов'язує його виникнення з настанням певної події.
		В даному випадку, позивачами як на підставу для покладення на Ощадбанк обов'язку з відшкодування різниці вартості набутого ним у власність спірного майна за Іпотечним договором та розміром забезпечених таким майном вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика" вказується на приписи ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та факт набуття Ощадбанком права власності на спірний предмет іпотеки за наслідками реалізації останнім прав іпотекодержателя в порядку, визначеному ст. 49 Закону України "Про іпотеку".
		За змістом ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
		Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
		Тобто, законодавцем було передбачено, що у випадку звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса на відповідному іпотечному договорі відповідне майно підлягає продажу на прилюдних торгах з передачею виручених коштів іпотекодержателю в рахунок погашення його вимог, однак такий спосіб не виключає можливість задоволення вимог останнього шляхом набуття предмету іпотеку у власність внаслідок неможливості продажу відповідного майна на прилюдних торгах, порядок чого і передбачено в положеннях ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку".
		При цьому, встановлений ст. 47 Закону України "Про іпотеку" порядок оформлення протоколу і акту про реалізацію предмета іпотеки передбачає, що приватний/державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки.
		Однак, у випадку набуття права власності в порядку ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у іпотекодержателя відсутній обов'язок із перерахування коштів, адже відповідна оплата придбання здійснюється шляхом зарахування розміру своїх вимог в рахунок ціни продажу майна, а тому оформлення акту про реалізацію предмета іпотеки в такому випадку здійснюється за відсутності реального факту перерахування коштів.
		Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підставі звернення Ощадбанку 27.03.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. було вчинено за реєстровими номерами 704 та 705 виконавчі написи на Іпотечному договорі, за якими пропонувалося звернути стягнення на належне ТОВ "ТЛК "Арктика" майно в рахунок погашення заборгованості останнього перед Ощадбанком за Кредитним договором, а в подальшому в межах виконавчого провадження №53731207 (відкритого з виконання виконавчого напису за реєстровим №705) спірне майно ТОВ "ТЛК "Арктика" було виставлено на продаж на електронних торгах (номер лоту: 212585) з визначеною датою їх проведення - 22.05.2017, які відповідно до протоколу №257665 від 22.05.2017 було визнано такими, що не відбулися, зважаючи на відсутність допущених учасників торгів.
		Наведені обставини мали своїм наслідком звернення Ощадбанку до державного виконавця із заявою від 23.05.2017 №55/2-09/812/10559/2017-00/вих. про придбання нереалізованого предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" шляхом зарахування суми своїх вимог, за наслідками чого було складено акт №53999200/24 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.05.2017, а в подальшому приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І.А. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів про реалізацію предмета іпотеки від 24.05.2017р., зареєстроване за реєстровим №2178, та зареєстровано за Ощадбанком право власності на спірне майно.
		Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується факт того, що, реалізуючи закріплені в положеннях Закону України "Про іпотеку" та Іпотечного договору права іпотекодержателя Ощадбанком було набуто права власності на спірний предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог щодо погашення ТОВ "ТЛК "Арктика" заборгованості за Кредитним договором.
		В той же час, закріплений в положеннях ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" порядок набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не може нівелювати визначених таким Законом наслідків задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки шляхом набуття права власності на нього.
		Так, положеннями ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		Тобто, вказаною нормою законодавцем фактично було закріплено забезпечення балансу інтересів між іпотекодавцем і іпотекодержателем та попередження випадків неправомірного збагачення кредитора за рахунок боржника у випадку коли вартість предмету іпотеки набутого іпотекодержателем у власність є більшою ніж розмір невиконаних забезпечених зобов'язань, що є справедливим як по відношенню до кредитора (який отримує задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки), так і по відношенню до боржника (майнове благо якого зменшиться лише на ту частину, яка ним не виконана у зобов'язанні).
		Отже, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" зумовлює виникнення у іпотекодержателя обов'язку відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
		Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту набуття Ощадбанком права власності на спірне нерухоме майно за наслідками реалізації прав іпотекодержателя такого майно, в останнього виник обов'язок з відшкодування перевищення 90 відсотків вартості такого майна над розміром забезпечених ним вимог.
		Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" встановлюючи відповідну суму відшкодування слід виходити з різниці сум визначеної вартості предмету іпотеки на момент його набуття у власність іпотекодержателем майна та розміру забезпечених вимог, в рахунок погашення яких було здійснено відповідне звернення стягнення, за вирахуванням 10%.
		Відтак, першочерговим при визначенні відповідної суми відшкодування є необхідність у встановлені дійсної ринкової вартості спірного майна.
		Так, у відповідності до положень ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
		Із матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення вартості набуття Ощадбанком права власності на спірне майно в даному випадку був висновок, складений в межах виконавчого провадження №53731207 оцінювачем Приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. від 18.04.2017р., відповідного до якого було визначено, що загальна вартість спірного майна становить 172 653 000,00 грн. (що станом на вказану дату згідно офіційного курсу НБУ становило 6 439 378,88 доларів США).
		В той же час, позивачами заперечувалася дійсність встановленої вартості спірного майна на підставі такого висновку, з посиланням, зокрема, на те, що остання є явно заниженою, адже жодних підстав для знецінення предмету іпотеки майже в два рази в національній валюті та майже в чотири в доларах США порівняно з визначеною в п. 1.4 Іпотечного договору його вартістю, яка становила 299 918 000,00 грн. (що станом на вказану дату згідно офіційного курсу НБУ становило 23 152 623,76 доларів США), не існувало. Також, останніми вказується на допущені недоліки при проведені відповідної оцінки, які полягають в тому, що при застосуванні порівняльного методу оцінювачем було знехтувано тим фактом, що спірне майно (комплекс нерухомості) не є одним видом об'єкту нерухомості, а включає в себе: логістичний комплекс, офісні та складські приміщення, приміщення для виробництва продуктів харчування, торгівельні площі та інші, що зумовлює необхідність в пошуку подібних аналогів для застосування такого методу оцінки як порівняння. Однак, із доданих до звіту роздруківок з веб-сайтів продажу нерухомості вбачається, що оцінювачем переважно здійснювалося порівняння виключно з вартістю виставлених на продаж адміністративних та складських приміщень, або ж взагалі недобудованих комплексів, в той час, як спірне майно вже давно введено в експлуатацію та повноцінно забезпечує ведення на базі нього господарської діяльності з надання послуг по виробництву, зберіганню та продажу продуктів харчування. В частині доходного методу оцінки останні звертали увагу на те, що у наведеному оцінювачем розрахунку ставки капіталізації було визначено, що інфляційні очікування становлять - "-2%", в той час, як дохідність розраховувалася в гривні, а тому інфляційний показник згідно даних Державної служби статистики України мав бути не менше офіційного показника, який становить "-8,2%", а в якості безризикової процентної ставки застосовувалася ставка у розмірі 12%, незважаючи на те, що такий показник в середньому становить 12-14%.
		Отже, для вирішення даного спору по суті, з огляду на заперечення позивачів, є необхідним встановлення правильності визначення ринкової вартості спірного майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		Враховуючи, що визначення ринкової вартості спірного майна потребує спеціальних знань, то вирішення даного питання може бути здійснено не інакше як за наслідками проведення відповідного експертного дослідження.
		Частиною 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
		У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.
		Пунктом 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" встановлено, що з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону. Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта. Частина третя цієї статті передбачає можливість залучення на визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз також судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ. За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).
		Отже, враховуючи викладені положення та наявність в матеріалах справи звіту оцінювача, який не є судовим експертом в розумінні ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", а правомірність наданих ним висновків заперечується позивачами, то встановлення дійсної ринкової вартості спірного майна з метою повного та всебічного вирішення даного спору має здійснюватися не інакше як державними спеціалізованими установами чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", тобто, судовим експертом.
		Посилання представника Ощадбанку на те, що ТОВ "ТЛК "Арктика" у визначені законодавством порядку та строки не було оскаржено складений в межах виконавчого провадження №53731207 оцінювачем приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. висновок від 18.04.2017р., а тому останнім втрачено право на пред'явлення будь-яких претензій в подальшому щодо визначеної таким висновком вартості майна, судом відхиляється з огляду на наступне.
		Так, дійсно положення ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" презумують, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
		Тобто, можливість оскарження відповідної оцінки у визначений строк прямо обумовлена належним виконанням державним виконавцем обов'язку з повідомлення про її проведення сторони виконавчого провадження. При цьому, встановлення саме такого строку на оскарження оцінки зумовлено забезпеченням проведення виконавчого провадження протягом розумних строків, тобто, встановленням можливості оскарження оцінки виключно до момент проведення відповідних прилюдних торгів.
		В той же час, із наявних в матеріалах справи матеріалів спірного виконавчого провадження (в т.ч. постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2017р.) вбачається, що до моменту набуття Ощадбанком права власності на спірне майно, що мало місце вже за спливом визначеного 10-денного строку, ТОВ "ТЛК "Арктика" не могло дізнатися про існування такої оцінки, адже всі документи направлялися останньому за адресою: АДРЕСА_1 (тобто, за адресою місцезнаходження майна), в той час, як  дійсною адресою місцезнаходження ТОВ "ТЛК "Арктика" є: 04086, м. Київ, вул. О.Теліги, буд. 41, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є загальнодоступними, що свідчить про порушення приписів ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 18, 28, 36 Закону України "Про виконавче провадження", яке зумовило позбавлення ТОВ "ТЛК "Арктика" можливості оскаржити відповідні торги протягом визначеного законом строку, що не може бути підставою для обмеження останнього у можливості захисту своїх прав і інтересів, пов'язаних з втратою такого майна, і інший, незаборонений законом спосіб.
		В той же час, в матеріалах справи вже наявний висновок судового експерта з відповідного питання, а саме: висновок експерта за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №136/07/2017 від 14.07.2017, складений судовим експертом ТОВ "Експертно-дослідна служба України" Кушніром Віктором Васильовичем (кваліфікаційне свідоцтво №873, видане Міністерством юстиції України від 25.01.2008) (надалі - "Висновок"), предметом якого було дослідження ринкової вартості спірного майна.
		Із вступної частини такого висновку вбачається, що відповідне експертне дослідження проводилося на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 14.03.2017р. про призначення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по господарській справі №911/2798/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про стягнення 137 670 517,14 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №876/31/1-3 від 04.11.2014р.
		Отже, має місце обставин за яких матеріали даної справи вже містять висновок, належної, в розумінні приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судову експертизу", особи, в якому надано відповіді на необхідні для вирішення даної справи питання, а саме щодо дійсної ринкової вартості спірного майна, надані за наслідками проведення відповідного експертного дослідження на виконання вимог суду в межах спору фактично між тим ж сторонами та з тією ж метою його проведення - визначення вартості предмету іпотеки за Іпотечним договором для звернення Ощадбанком стягнення на нього в рахунок погашення своїх вимог за Кредитним договором шляхом набуття права власності.
		Відтак, з метою дотримання закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу здійснення правосуддя щодо забезпечення дотримання права кожного на судовий захист своїх прав і інтересів протягом розумного строку суд не вбачає підстав для повторного проведення належними в розумінні приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" особами того ж самого експертного дослідження.
		Відповідно до Висновку судовим експертом було встановлено, що:
		- ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 2,4879 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 на дату дослідження склала 16 474 055,00 грн.;
		- ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 2,4873 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, на дату дослідження склала 16 470 082,00 грн.;
		- ринкова вартість об'єкта нерухомого майна "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістік центр "Скандинавія", який розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: адміністративний комплекс, літера А, загальною площею 1237,2 кв.м.; рибний ярмарок, літера Б, загальною площею 2983 кв.м.; комплекс по зберіганню продуктів харчування, літера В, загальною площею 16522,2 кв.м.; насосна підстанція, літера Г, загальною площею 37,5 кв.м.; механічна майстерня, літера Д, загальною площею 128,7 кв.м., що розташований на земельних ділянках загальною площею 2,4879 га та 2,4873 га, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_3 та НОМЕР_2, на дату дослідження склала 303 784 020,00 грн. 
		Отже, загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 336 728 157,00 грн.
		При цьому, в подальшому представником ТОВ "ТЛК "Арктика" в судовому засіданні була надана заява судового експерта Кушніра В.В. №327 від 27.10.2017р. про виправлення описки, відповідно до якої останній вказував на допущення у Висновку при розрахунку вартості комплексу по зберіганню продуктів харчування літ. В на сторонці 65 в таблиці 8 "Коригувань об'єктів порівняння для логістичних комплексів" технічної описки, що зумовило зменшення визначеної вартості такої будівлі (замість 222 732 000,00 грн. було відображено 220 011 000,00 грн.) та всього комплексу в цілому (замість 306 505 020,00 грн. було відображено 303 784 020,00 грн.). 
		Відтак, з урахуванням виправленої судовим експертом допущеної описки загальна вартість спірного майна відповідно до проведеного судовим експертом дослідження становить 339 449 157,00 грн.
		Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
		Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Із матеріалів Висновку вбачається, що він містить належне обґрунтування вибору методів оцінки, докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертом питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.
		Посилання представника Ощадбанку на допущені недоліки та неточності у відповідному висновку, які на його думку зумовили безпідставне завищення судовим експертом вартості спірного майна судом відхиляються, з огляду на наступне.
		По-перше, у відповідній заяві про виправлення описки судовим експертом було усунуто допущені технічні описки (на які в т.ч. вказується представником Ощадбанку), які в свою чергу зумовлювали лише зменшення загальної вартості спірного майна, а не її збільшення.
		По-друге, викладене у Висновку експертне дослідження не дає підстав для висновку, що судовим експертом при визначенні вартості спірного майна було враховано податок на додану вартість, а відтак, відсутність коригування вартості спірного майна на суму такого податку не може свідчити про неправомірне завищення вартості спірного об'єкту оцінки.
		Більш того, у відповідності до п. 17 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, у звіті про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна.
		Тобто, визначення вартості об'єкту оцінки з урахуванням чи ні податку на додану вартість обумовлюється відповідною угодою між замовником та оцінювачем.
		Однак, в даному випадку дане експертне дослідження проводилося на виконання вимог суду, а при призначенні судом такої експертизи не було встановлено умов щодо врахування чи неврахування податку на додану вартість.
		Таким чином, навіть за умови урахування судовим експертом при визначенні вартості спірного майна суми податку на додану вартість підстави вважати, що дані обставини суперечать положенням чинного законодавства України і можуть свідчити про необґрунтованість Висновку відсутні.
		По-третє, із Висновку вбачається, що при визначенні вартості рибного ярмарку, літера Б, та комплексу по зберіганню продуктів харчування, літера В, (таблиці №8, №11) експертом бралися запропоновані до продажу аналоги, пропозиції яких включали в себе також вартість земельних ділянок, в той час, як обрані ним пропозиції за аналогами для визначення вартості адміністративного корпусу, літера А, (таблиця №9) не включали в себе продаж земельних ділянок, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача за первісним позовом про подвійне врахування вартості земельних ділянок в загальній вартості об'єкта нерухомого майна.
		По-четверте, посилання представника Ощадбанку на закінчення строку дії кваліфікаційного свідоцтва судового експерта Кушніра В.В. 22.08.2017, а відтак, неможливість вчинення ним будь-яких виправлень описок у наданих висновках після вказаної дати, судом відхиляються, адже в матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії свідоцтва №873, виданого Міністерством юстиції України судовому експерту Кушніру В.В. на підтвердження присвоєння останньому кваліфікації судового експерта із строком дії до 18.10.2020.  
		Інші ж, викладені в поданих до суду запереченнях та поясненнях представника Ощадбанку, доводи останнього щодо неточностей та недоліків у Висновку не дають підстав для висновку про порушення судовим експертом при проведені відповідного дослідження встановлених законодавством стандартів оцінки та безпідставного завищення визначеної вартості спірного майна в цілому, а тому не приймаються судом до уваги.
		Таким чином, Висновок є належним та допустимим в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказом у даній справі в частині встановлення дійсної вартості спірного майна.
		При цьому, із тексту Висновку вбачається, що оцінюючи спірне майно судовим експертом, здійснювалося визначення вартості спірного майна за порівняльним підходом з підбором аналогів для кожної будівлі спірного комплексу окремо, а не для всього комплексу в цілому, що обґрунтовано свідчить про більш точне визначення вартості спірного майна саме судовим експертом у Висновку.
		Крім того, заслуговують на увагу посилання представника позивача на те, що визначення вартості спірного майна оцінювачами за час вирішення спору у справі №911/2798/16 та в межах виконавчого провадження №53731207 до набуття Ощадбанком права власності на спірне майно здійснювалося пропорційно розміру збільшення вимог останнього за Кредитним договором, а саме: згідно складеного на замовлення Ощадбанку висновку оцінювача ТОВ "Укрспецексперт" Ромсицького О.А. від 18.05.2016р. вартість спірного майна станом на 01.05.2016р. становила 123 886 000,00 грн. (4 918 740,69 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату). Згідно складеного на замовлення Ощадбанку висновку оцінювача ТОВ "Укрспецексперт" Ромсицького О.А. від 12.09.2016 вартість спірного майна станом на 08.09.2016р. становила 149 283 000,00 грн. (5 586 038,42 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату); та відповідно до висновку, складеного в межах виконавчого провадження №53731207 оцінювачем приватного підприємства "Консалтингова група "Арго-Експерт" Ковтюх Н.П. від 18.04.2017р., відповідного до якого було визначено, що загальна вартість спірного майна станом на 18.04.2017р. становить 172 653 000,00 грн. (6 439 378,88 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату), в той час як визначена у Висновку вартість спірного майна (13 071 505,06 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на відповідну дату) найбільш наближена у еквіваленті до іноземної валюти встановленій в Іпотечному договорі вартості, зміна якої обґрунтовано може бути зумовлена виключно зміні ринку нерухомості за 3 роки (2014-2017 роки).
		З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що визначаючи дійсну ринкову вартість спірного майна на момент набуття Ощадбанком права власності на нього слід керуватися саме встановленою у Висновку сумою, яка з урахуванням виправленої судовим експертом описки становить 339 449 157,00 грн.
		Посилання представника Ощадбанку на неможливість застосування визначеної Висновком вартості при встановлені вартості набуття Ощадбанком права власності на спірне майно, оскільки Висновок було складено 14.07.2017р., а набуття Ощадбанком у свою власність спірного майна мало місце 23.05.2017р., судом відхиляється з огляду на відсутність будь-яких обґрунтованих підстав вважати можливим зміну визначеної за наслідками проведеного у період з березня по червень 2017 року експертного дослідження вартості спірного майна між вказаними датами.
		Також, судом не приймаються до уваги твердження представника Ощадбанку про те, що в даному випадку спірне майно було набуто Ощадбанком за наслідками прилюдних торгів, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому в силу приписів ст.ст. 632, 651, 655, 692 Цивільного кодексу України ціна в такому договорі не може бути змінена після його укладення, адже в даному випадку не мали місце події притаманні вчиненню правочину купівлі-продажу з прилюдних торгів (оферти та акцепту), а набуття спірного майна у власність Ощадбанком було наслідком виключно реалізації останнім визначених законодавством прав іпотекодержателя спірного майна. (Аналогічна правова позиція щодо відсутності ознак вчинення правочину купівлі-продажу у випадку передачі майна, на яке звертається стягнення у виконавчому проваджені, стягувачу викладена в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1655цс16).
		Щодо розміру забезпечених вимог Ощадбанку, в рахунок погашення яких останнім було здійснено відповідне звернення стягнення, суд відзначає наступне.
		Із наявної в матеріалах справи заяви Ощадбанку №55/2-09/812/10559/2017/2017-00/вих від 23.05.2017р. про придбання нереалізованого предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що приймаючи рішення про задоволення своїх вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика" шляхом набуття права власності на спірне майном останнім вказувалося на те, що розмір вимог, задоволення яких здійснюється за рахунок набуття у власність спірного майна станом на 23.05.2017р. становить 198 583 782,56 грн. та складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 97 500 000,00 грн.; заборгованості за процентами - 40 532 876,70 грн.; суми пені - 22 365 254,91 грн.; суми 3% річних - 4 260 135,00 грн.; інфляційних втрат - 22 728 278,35 грн.; штрафу за порушення умов п. 8.2.1 Іпотечного договору - 899 754,00 грн.; штрафу за порушення умов п. 7.2.6 Кредитного договору - 487 500,00 грн.; штрафу за порушення умов п. 8.2.3 Іпотечного договору - 59 983,60 грн.; штрафу за порушення умов п. 7.2.5 Кредитного договору - 9 750 000,00 грн.
		При цьому, суд відзначає, що встановлення законності визначеного Ощадбанком у вказаній заяві розміру своїх вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором не є предметом вирішення спору у даній справі, адже як позивачем, так і третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору заявляється до стягнення сума лише в межах різниці визначеної банком розміру заборгованості та встановленої вартості спірного майна за вирахуванням 10%.
		Тому, визначаючи суму відшкодування перевищення 90 відсотків вартості спірного майна над розміром забезпечених ним вимог Ощадбанку суд, з огляду на визначені позивачами межі даного спору, виходить саме з вказаної Ощадбанком в заяві №55/2-09/812/10559/2017/2017-00/вих від 23.05.2017р. суми вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика", в рахунок яких було здійснено набуття права власності на спірне майно, у розмірі 198 583 782,56 грн., що не позбавляє позивачів права на звернення з позовами до суду про стягнення іншої суми відшкодування, розрахованої з урахуванням їх заперечень щодо суми вимог Ощадбанку за Кредитним договором.
		Отже, за встановлених судом обставин сума, що підлягає відшкодуванню Ощадбанком, в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", в якості частини суми перевищення 90% вартості спірного майна над розміром забезпечених таким майном вимог Ощадбанку, яка є різницею між дійсною ринковою вартістю такого майна, визначеною згідно Висновку, (339 449 157,00 грн.) та визначеною Банком сумою вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором (198 583 782,56 грн.) з вирахуванням 10%, становить 126 778 837,00 грн. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно із ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно Договору відступлення ТОВ "ТЛК "Арктика" передало, а Компанія прийняла право вимоги до Ощадбанку щодо відшкодування останнім передбаченої Законом України "Про іпотеку" різниці між ринковою вартістю предмета іпотеки за Іпотечним договором, право власності на яке було набуто Ощадбанком 24.05.2017 як іпотекодержателем такого майна на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", та розміром заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" перед Ощадбанком за Кредитним договором.
		В той же час, заперечуючи проти дійсності такого Договору відступлення Ощадбанк звернувся до суд із зустрічним позовом до Компанії та ТОВ "ТЛК "Арктика" в межах даної справи з вимогою про визнання недійсним Договору відступлення, за змістом якого як на підставу для визнання відповідного договору недійсним вказував на те, що: сторонами останнього при його вчиненні не було дотримано визначеної законодавством форми, а саме, не було здійснено його нотаріального посвідчення, в той час, як Іпотечний договір є нотаріально посвідченим; за укладеним договором ТОВ "ТЛК "Арктика" було відступлено неіснуюче право; в положеннях договору не було визначено ціни відступлення права вимоги; такий правочин від імені ТОВ "ТЛК "Арктика" було вчинено генеральним директором ОСОБА_11 з перевищенням визначених статутом вказаного товариства повноваженнями.
		Дослідивши підстави, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимог, та умови Договору відступлення, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та визнання недійсним Договору відступлення, з огляду на наступне.
		У відповідності до ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Тобто, чинним законодавством передбачено, що відступлення права вимоги за зобов'язанням, яке виникло в силу певного правочину має бути здійснено в тій же формі, що і відповідний договір.
		Однак, в даному випадку судом було встановлено, що виникнення обов'язку Ощадбанку з відшкодування суми перевищення 90% вартості спірного майна над розміром забезпечених таким майном вимог Ощадбанку мало місце в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" за наслідками набуття останнім права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому частиною 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку".
		При цьому, за змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. 
		Тобто, з набуттям Ощадбанком права власності на спірне майно правовідносини сторін за Іпотечним договором припинилися з настанням такої події.
		Отже, з огляду на викладені обставини слід дійти висновку, що відповідний обов'язок Ощадбанку (іпотекодержатель) відшкодувати ТОВ "ТЛК "Арктика" (іпотекодавець) суму перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених ним вимог виник саме в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" не в залежності від встановлення такого обов'язку в умовах відповідного Іпотечного договору, оскільки з набуттям Ощадбанком права власності на предмет іпотеки такий Іпотечний договір припинив свою дію, а тому правові підстави для висновку, що відступлення права вимоги отримання даного відшкодування має вчинятися в тій же формі, що і Іпотечний договір відсутні, адже відповідний обов'язок виник в силу Закону.
		Також, судом встановлено існування обов'язку Ощадбанку відшкодувати в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" частину суми перевищення 90% вартості спірного майна над розміром забезпечених таким майном вимог Ощадбанку, право вимоги отримання якого є предметом Договору відступлення, а тому посилання позивача за зустрічним позовом на відступлення за оскаржуваним договору неіснуючого права є необґрунтованими, адже таке право виникло в моменту набуття Ощадбанком права власності на спірне майно в порядку ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку".
		Крім того, чинне законодавство України, в т.ч. приписи ст. 691 Цивільного кодексу України, не визначають імперативного обв'язку сторін договору відступлення права вимоги визначити ціну оплати такого відступлення, а відтак, підстав вважати Договір відступлення таким, що суперечить положенням Закону в силу відсутності погодження в його умовах ціни відступлення права відсутні.
		Водночас, наявною в матеріалах справи копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ТЛК "Арктика" №17-05-26/1 від 26.05.2017р. підтверджується надання вищи органом управління ТОВ "ТЛК "Арктика" повноважень генеральному директору такого товариства ОСОБА_11 на вчинення Договору відступлення, а тому посилання представника Ощадбанку на вчинення правочину з перевищенням встановлених повноважень з боку вказаної особи не відповідають дійсності.
		Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено в чому саме полягає порушення ТОВ "ТЛК "Арктика" з вчиненням Договору відступлення положень Закону України "Про виконавче провадження" навіть за наявності факту внесення останнього до Єдиного реєстру боржників, а відтак, можливість визнання спірного правочину недійсним з наведених підстав відсутня.
		З огляду на викладене, Ощадбанком не доведено, а судом не встановлено існування обставин, з якими положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачають можливість визнання Договору відступлення недійсним, а тому заявлені зустрічні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		При цьому, встановлення судом дійсності Договору відступлення свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "ТЛК "Арктика", адже відповідне право вимоги було відступлено останнім на користь Компанії.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Матеріалами справи підтверджується наявність у Ощадбанку грошового зобов'язання по сплаті на користь Компанії відшкодуванню в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" частини суми перевищення 90% вартості спірного майна над розміром забезпечених таким майном вимог Ощадбанку у розмірі 126 778 837,00 грн.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Ощадбанком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено, як і не надано доказів виконання відповідного обов'язку.
		При цьому, Компанією з урахуванням поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог було заявлено до стягнення в якості відшкодування в силу приписів ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" частини суми перевищення 90% вартості спірного майна над розміром забезпечених таким майном вимог Ощадбанку грошові кошти у розмірі 124 329 937,00 грн., а тому не зважаючи на встановлення судом існування відповідного обов'язку Ощадбанку в обсязі більшому, ніж заявлено до стягнення, суд, за відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, приходить до висновку про необхідність їх задоволення саме у заявленому до стягнення розмірі.
		Стосовно заявленої представником Ощадбанку заяви про застосування строків позовної давності, за змістом якої останнім вказується на те, що звертаючись з даним позовом до суду позивачем було пропущено визначені законодавством строки на оскарження звіту про оцінку майна в межах виконавчого провадження, суд відзначає, що в даному випадку предметом спору є вимоги про стягнення з Ощадбанку суми перевищення 90 відсотків вартості спірного майна над розміром забезпечених ним вимог, до яких законодавцем не було встановлено спеціальних строків позовної давності, а тому підлягають застуванню загальні, які в силу приписів ст. 257 Цивільного кодексу України становлять три роки, що виключає наявність правових підстав для висновку про пропуск Компанією строку на звернення з даним позовом до суду.
		За таких обставин, позовні вимоги Компанії про стягнення з Ощадбанку грошових коштів у розмірі 124 329 937,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
		В задоволенні зустрічного позову Ощадбанку та позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "ТЛК "Арктика", необхідно відмовити з викладених вище підстав.
		Судові витрати у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються наступним чином:
		- за подання первісного позову судовий збір покладається на Ощадбанк;
		- судовий збір за подання зустрічного позову покладається на Ощадбанк;
		- судовий збір за подання позову третьої особи підлягає стягненню з ТОВ "ТЛК "Арктика" в дохід державного бюджету України у зв'язку з невиконанням ним вимог ухвали господарського суду міста Києва щодо відстрочки сплати такого судового збору.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст..ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Первісний позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г; ідентифікаційний код: 00032129) на користь TACTICAL BUSINESS LLP (Великобританія, W1T 1DG, м. Лондон, Фіцровія, Персі стріт 5, каб. 1 (United Kingdom, W1T 1DG, London, Fitzrovia, 5 Percy Street, Suite 1) реєстраційний номер в Англії та Уельсі ОС411675) грошові кошти у розмірі 124 329 937 (сто двадцять чотири мільйони триста двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
		3. В задоволенні зустрічного позову  відмовити повністю.
		4. В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", відмовити.
		5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. О.Теліги, 41; ідентифікаційний код 37075024) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено: 17.11.2017р.
		 
		   
		 
		  Суддя                                                                                                              А.І. Привалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...