Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5692/17-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2017.
Дата набрання законної сили: 15.11.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		    АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   м. КИЄВА
		МСП-03110,  м. Київ,  вул. Солом'янська, 2-А
		 
		Справа 761/5692/17                                                       Головуючий у І-й інстанції - Гуменюк А.І.
		 
		апеляційне провадження № 22-ц/796/10078/2017                               Доповідач Заришняк Г.
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 листопада  2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		Головуючого - Заришняк Г.М.
		Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
		при секретарі -  Ткаченко І.В.
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою  Сіроштана Олександра Олександровича, діючого в інтересах  Товариства з обмеженою відповідальністю «Логодім»,  на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року в справі за позовом  ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логодім» про поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		                                                          
		                                                  В С Т А Н О В И Л А :
		 
		ОСОБА_2  звернувся  в суд з позовом  до ТОВ «Логодім» про поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		В обґрунтування позову зазначав, що   01 грудня 2013 року відповідно до наказу № 08 він був прийнятий на роботу у ТОВ «Логодім» на посаду бармена.   14 листопада 2016 року у складі інших працівників ТОВ «Логодім», а також за участю керівників даного підприємства, він виконував розпорядження останніх щодо проведення переобліку товарно-матеріальних цінностей та цього ж дня після попереднього  усного звіту керівництву ТОВ «Логодім» щодо результатів проведеного переобліку товарно-матеріальних цінностей його, а також інших працівників підприємства без будь-яких пояснень було відсторонено від роботи без зазначення терміну такого відсторонення, а також запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням. При цьому, керівництвом ТОВ «Логодім» також було зазначено, що у разі невиконання  таких вимог, він  буде звільнений з роботи з ініціативи власника підприємства.  Виконуючи таку вказівку керівництва, він залишив робоче місце, проте, заяву про звільнення за власним бажанням не подавав.  05.12.2016р. ним  на адресу відповідача були надані письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці з 15.11.2017р., в яких він  просив надати інформацію щодо терміну його відсторонення від виконання трудових обов'язків в ТОВ «Логодім» і з яких підстав, а також просив повідомити, коли він зможе приступити до виконання своїх трудових обов'язків. 13 грудня 2016р. відповідач надіслав поштою на його адресу лист - відповідь за №75, в якому повідомив   про те, що оскільки документів про поважність причин відсутності на робочому місці не надано, така відсутність позивача на роботі розцінена роботодавцем як прогул без поважних причин, у зв'язку з чим його звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та запропоновано з'явитись до Товариства  для отримання трудової книжки та розрахунку. Посилаючись на те, що його звільнили без достатніх правових підстав,  просив задовольнити позов  та поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Рішенням  Шевченківського  районного суду м. Києва від 29 травня  2017 року позов задоволено.
		Поновлено ОСОБА_2 на посаді бармена ТОВ «Логодім»  з 14 листопада 2016 року.
		Стягнуто із ТОВ «Логодім»  на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 968 грн. 40 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією.
		Стягнуто із ТОВ «Логодім» на користь держави судовий збір у розмірі 640  грн.
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді бармена ТОВ «Логодім» з 14 листопада 2016 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць. 
		В апеляційній скарзі Сіроштан О.О., діючий в інтересах  ТОВ «Логодім», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та  процесуального права, просить   рішення  суду  скасувати та постановити нове рішення, яким у  позові ОСОБА_2  відмовити.
		В судовому засіданні апеляційної представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав а доводів, викладених в ній.
		Позивач проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого заочного рішення   суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає задоволенню  з таких підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
		Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
		 Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що  згідно наказу № 08 від 01 грудня 2013 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду бармена у ТОВ «Логодім» (а.с. 9).
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що  14 листопада 2016 року він, у складі інших працівників ТОВ «Логодім», а також за участю керівників даного підприємства, виконував розпорядження останніх щодо проведення переобліку товарно-матеріальних цінностей. Цього ж дня, після попереднього усного звіту керівництву ТОВ «Логодім» щодо результатів проведеного переобліку товарно-матеріальних цінностей, його  без будь-яких пояснень було відсторонено від роботи без зазначення терміну такого відсторонення, а також запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням. Виконуючи таку вказівку керівництва, позивач залишив робоче місце, проте заяву про звільнення за власним бажанням не подавав. 
		Вказані обставини також підтвердив і свідок ОСОБА_3, допитаний в суді першої інстанції.
		Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
		Разом з тим, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсторонення його від роботи. Будь-яких дій, спрямованих на оскарження відсторонення від роботи, позивачем у встановленому законом порядку не вчинялось.  Крім того,  як з  пояснень позивача так і свідка встановлено, що позивачу ніяких перешкод у доступі до робочого місця відповідач не чинив, при цьому позивач сам покинув   своє робоче  місце та з 14.11.2016 року на роботу не виходив.
		Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Абзацом 1 п.24 зазначеної Постанови визначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Відповідно до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:  догана та  звільнення.
		Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Згідно з ч.1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Судом встановлено, що ТОВ «Логодім» були складені  акти в період з  15.11.2016р. по 28.11.2016 р. про відсутність позивача на  роботі без поважних причин.
		 ТОВ «Логодім» направило позивачу лист № 69 від 01.12.2016 року щодо надання письмових пояснень з приводу причин відсутності на роботі з 15.11.2016 року.
		Листом від 05.12.2016 року, позивач повідомив, що на його думку,  без будь-яких підстав його було відсторонено від роботи, у зв'язку із чим він просить повідомити: на який термін його відсторонено від трудових обов'язків у ТОВ «Логодім» і з яких підстав, та коли він зможе приступити до роботи.
		Згідно  з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Відповідно до наказу відповідача № 74-К від 13.12.2016 року  позивача з 14.11.2016 року було звільнено з роботи у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Підставами видання наказу є табель обліку робочого часу та акти про відсутність позивача на робочому місці.
		Вказаний наказ про звільнення був надісланий відповідачем на адресу позивача.
		У відповідності з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Позивачем,   не доведено факту відсторонення його від роботи, а також обставин, які б перешкоджали йому бути присутнім на робочому місці, а тому колегія суддів вважає, що позивач з 14.11.2016 року вчинив прогул без поважних причин, в зв'язку з чим він був обгрунтовано звільнений з роботи на підставі  п.4 ст.40 КЗпП України.
		Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивача було звільнено з роботи неправомірно, є помилковим, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
		За таких обставин,  колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на роботі, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
		Враховуючи викладене, рішення суду необхідно  скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
		Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		В И Р І Ш И Л А :
		 
		Апеляційну  скаргу Сіроштана Олександра Олександровича, діючого в інтересах  Товариства з обмеженою відповідальністю «Логодім», - задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року- скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логодім» про поновлення на роботі та стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу  - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...