Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/4608/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2017. Зареєстровано: 21.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 23.11.2017.
Дата набрання законної сили: 21.11.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		         
		         Справа №705/4608/17
		                               1-кп/705/616/17 
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		21 листопада 2017 року     м. Умань
		   Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю: 
		прокурорів:  ОСОБА_3 
		 ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		обвинуваченого  ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Умань Черкаської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017250020000077 від 04 вересня 2017 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1  та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, та угоду про визнання винуватості від 31 жовтня 2017 року,-
		В С Т А Н О В И В :
		В обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, вказано, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді оперуповноваженого Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, у спеціальному званні майор поліції, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 1, 2,18 Закону України «Про Національну поліцію», безпосередніх службових обов`язків, діючи умисно з корисливих мотивів, в період з травня 2017 року по 27 вересня 2017 року, під час особистих зустрічей з ОСОБА_7 у м. Умань Черкаської області, запропонував останньому надати йому в якості неправомірної вигоди для себе та третьої особи-прокурора Уманської місцевої прокуратури Черкаської області, тобто особи уповноваженої на виконання функцій держави, грошові кошти в сумі 5 тис. доларів США за здійснення ним - прокурором, впливу на суддю Уманського міськрайонного суду ОСОБА_8 , яка є головуючим по розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням замість покарання у вигляді позбавлення волі.
		При цьому, в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, зазначено, що 27.09.2017 року близько 18 год. 00 хв. в АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно з корисливих мотивів, прийняв пропозицію від громадянина ОСОБА_7 на отримання ним наступного дня, тобто 28.09.2017 року неправомірної вигоди в розмірі 4 тис. доларів США та 6 срібних монет, обумовлена вартість яких складала 1200 доларів США для себе та третьої особи - прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , тобто особи уповноваженої на виконання функцій держави, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_6 , за здійснення ним - прокурором, впливу на суддю Уманського міськрайонного суду ОСОБА_8 , яка також не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_6 , щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням замість покарання у вигляді позбавлення волі, згідно попередніх домовленостей.
		Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України, тобто прийняття пропозиції отримати неправомірну вигоду для себе та третьої особи, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
		31 жовтня 2017 року між заступником військового прокурора Черкаського гарнізону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 42017250020000077, та підозрюваним ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості за участю захисника  адвоката ОСОБА_5 . 
		Згідно з даною угодою заступник військового прокурора та підозрюваний ОСОБА_6 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_6 за ч.1 ст.369-2 КК України. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_6 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді восьмиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13600 грн. (вказана міри покарання передбачена санкцією відповідної статті). При цьому, в угоді про визнання винуватості взагалі відсутні будь-які зобов`язання, які брав би на себе підозрюваний ОСОБА_10 . В обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості відсутні посилання на наявність речових доказів у даному кримінальному провадженні, що не узгоджуються з даними відображеними в реєстрі матеріалів досудового розслідування. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваному. При цьому, угода містить загальні посилання на наявність співпраці між підозрюваним ОСОБА_6 з стороною обвинувачення у ході проведення досудового розслідування ( стороною обвинувачення ніяким чином не конкретизовано та не викладено у відповідних процесуальних документах форми такої співпраці та їх результати; з урахуванням викладу фактичних обставин справи та пояснень обвинуваченого в судовому засіданні - вказане свідчить про відсутність будь-якої співпраці, оскільки під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України належним чином не були встановлені фактичні обставини справи, в тому числі, що стосуються дій обвинуваченого, які впливають на правильність кваліфікації).
		Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		В підготовчому судовому засіданні військові прокурори вважали, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону та угоду про визнання винуватості можливо затвердити, оскільки угода відповідає вимогам закону та дії обвинуваченого кваліфіковані правильно. З приводу наявності підстав для укладення угоди прокурори посилалися на те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем реєстрації, посередньо характеризується за місцем роботи, в даний час уже не працює в поліції, має на утриманні дітей і тому вони вважають, що в даному випадку є передбачені КПК України підстави для укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим. При цьому, посилання на обставини, передбачені ч. 1 ст. 470 КПК України в їх поясненнях були відсутні. Крім того, прокурори наполягали, що з врахуванням обставин озвучених в суді, які характеризують особу обвинуваченого, при укладені угоди було враховано суспільний інтерес ( не вказавши у чому саме він у даному випадку полягає, із урахуванням кваліфікації дій обвинуваченого, та викладенням фактичних обставин справи та посиланням в обвинувальному акті та в судовому засіданні на те, що він будучи працівником поліції вчинив інкриміновані йому дії та мав реальну можливість спілкуватися з особами, які впливали на прийняття відповідних процесуальних рішень).
		Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні просив вказану угоду укладену з військовим прокурором за участю його адвоката, затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.369-2 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання. При цьому, він в судовому засіданні заявив, що не здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання в частині сплати одноразовою сумою штрафу ( в даний час ніде не працює та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тому вказував на необхідність розстрочки сплати штрафу).
		Захисник обвинуваченогоадвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні вказував на наявність підстав, для затвердження угоди.
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості укладену між заступником військового прокурора Черкаського гарнізону ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 , за участю адвоката ОСОБА_5 прийшов до висновку про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення обвинувального акту прокурору з наступних підстав.
		Згідно з ч. 1 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Угоду було укладено 31 жовтня 2017 рокуз підозрюваним ОСОБА_6 і обвинувальний акт складено цього ж дня. 
		У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 КПК України.
		Згідно ч. 2 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов`язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
		У статті 472 КПК України передбачено вимоги до угоди про визнання винуватості. Зокрема, як вказано в цій статті, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчинені кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
		Вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, передбачені ст.291 КПК України, і зокрема він повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання відповідного обвинувачення. 
		Так, відповідно до вимог ст. 337 КПК України розгляд справи в суді проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Зі змісту останнього вбачається, що ОСОБА_6  оголошено про підозру у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 369-2 КК України. В порушення вимог ст. 42 КПК України обвинуваченому пред`явлено не конкретне обвинувачення. Під час формулювання обвинувачення не враховані положення ст.91 КПК України, щодо обставин, які підлягають доказування в кримінальному провадженні з врахуванням особливостей об`єктивної і суб`єктивної сторони складу злочину, що передбачений ч. 1 ст. 369-2 КК України. 
		Такі суперечності є істотними, оскільки виключають можливість визначення судом меж пред`явленого обвинувачення та з урахуванням викладеного в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості вказують на відсутність в обвинувальному акті посилань на фактичні обставини справи, які б давали можливість визначити правильність кваліфікації дій обвинуваченого і з урахуванням особливостей об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_6 складу злочину.
		Тобто в порушення п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (з врахуванням процесуальних особливостей врегульованих КПК України з приводу проведення певного виду процесуальних дій) та формулювання обвинувачення в залежності від особливостей об`єктивної сторони.
		Так, санкцією ч.2 ст.369-2 КК України передбачено прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
		Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». 
		Судом враховано те, що за ч. 1 ст. 369-2 КК відповідальність несе лише особа, яка запропонувала чи надала неправомірну вигоду, а дії особи-посередника, яка запропонувала надати їй таку вигоду за вплив на уповноважену особу чи у відповідь на пропозицію надати їй таку вигоду погодилася одержати її за такий вплив, є лише необхідними складовими об`єктивної сторони передбаченого в цій частині статті злочину. Якщо ж особа-посередник сама пропонує надати їх неправомірну вигоду для (за) здійснення впливу на уповноважену особу, її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 369-2 КК.
		Об`єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 369-2 КК характеризується активною поведінкою - діями, які вчиняються вже тільки особою-посередником і полягають:
		а) в одержанні направомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою;
		б) в пропозиції здійснити такий вплив за надання такої вигоди.
		За частиною 2 ст. 369-2 КК також карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим: а) у разі одержання неправомірної вигоди - з моменту фактичного отримання особою-посередником хоча б частини такої вигоди; б) у разі пропозиції здійснити вплив за таку вигоду - з моменту надходження такої пропозиції, тобто доведення її змісту до відома особи, до якої звертається посередник, незалежно від того, чи погодилася особа, до якої він звернувся, з такою пропозицією. Як пропозиція і надання, так й одержання неправомірної вигоди обумовлені здійсненням з боку особи-посередника впливу на прийняття рішення уповноваженою особою. Але що стосується самого впливу, способу і форми його здійснення, діянь, що становлять його зміст, наслідків їх вчинення, характеру рішення (законне чи незаконне), прийнятого особою, на яку здійснюється такий вплив, - все це перебуває поза межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 369-2 КК. 
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК, характеризується прямим умислом і будь-якими мотивами, а передбаченого частинами 2 і 3 цієї статті - прямим умислом і корисливими мотивами. 
		Суб`єктом злочину за ч. 1 ст. 369-2 КК може бути будь-яка особа, у тому числі і службова особа як публічного, так і приватного права. Що ж стосується частин 2 і 3 цієї статті, то суб`єктом передбаченого в них злочину може бути тільки приватна особа. Якщо ж посередник, який обіцяє чи здійснює вплив, є службовою особою приватного права чи особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, то пропозиція чи надання йому, а також одержання ним неправомірної вигоди за такий вплив, здійснений з використанням наданих йому повноважень, карається (за інших необхідних умов) не за ст. 369-2 КК, а за відповідними частинами статей 368-3 або 368-4 КК. Якщо ж таким посередником є службова особа публічного права, а запропонована чи надана їй, а також одержана нею неправомірна вигода має майновий характер, то дії особи, яка її пропонує чи надає, кваліфікуються за відповідними частинами ст. 369 КК, а дії особи-посередника, яка її одержує, - за відповідними частинами ст. 368 КК. Одночасно, за статтею 190 КК України, а не за ст. 369-2 КК України слід кваліфікувати і дії такої особи, яка одержала неправомірну вигоду нібито для здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженою особою, але насправді не збиралася цього робити і бажала лише присвоїти таку вигоду.
		З викладеного можна зробити висновок, що вимоги закону передбачені ст.291 КПК України виконані не були, із врахуванням особливостей інкримінованого ОСОБА_6 складу злочину, та викладенням фактичних обставин справи. 
		Відповідно до ч.4 ст.474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості , суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого чи цілком він розуміє:
		1) що він має право на судовий розгляд під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
		2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
		3) характер кожного обвинувачення;
		4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		У відповідності до вимог ч.6 ст.474 КПК України, суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 
		1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;
		2)  умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 
		3)  умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
		4)існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 
		5)  очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 
		6)  відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
		З дослідження змісту поданої суду для затвердження угоди про визнання винуватості слідує, що умови угоди суперечать вимогам КПК України та чинного законодавства України, зокрема, умови угоди не відповідають інтересам суспільства, відсутні фактичні підстави для визнання винуватості та очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань. 
		Якщо під час судового провадження суд встановить, що обвинувачений не в змозі виконати взяті на себе зобов`язання, він відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України має відмовити у затвердженні угоди.
		Зі змісту угоди про визнання винуватості слідує, що сторони визначили ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу в розмірі восьмиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 13600 грн.. При цьому, в угоді не зазначено обставин, які відповідно до вимог КК України та КПК України впливають на призначення покарання, зокрема, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а інформація, яка характеризує особу ОСОБА_6 досить суперечлива і належним чином сторонами кримінального провадження не підтверджена (не надано доказів на підтвердження факту перебування на утриманні малолітніх дітей, хоча обидві сторони посилалися на наявність в обвинуваченого дітей, а вказана інформація взагалі не відображена в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості). В угоді сторонами належним чином не вмотивовано призначення покарання у вигляді штрафу з урахуванням санкції відповідної статті.
		Крім того, відповідно до ст. 470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини:
		1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
		2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
		3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
		4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
		З дослідження змісту поданої суду для затвердження угоди про визнання винуватості слідує, що умови угоди суперечать вимогам КПК України та чинного законодавства України, зокрема, умови угоди не відповідають інтересам суспільства. Крім того, відповідно до умов угоди про визнання винуватості ОСОБА_6 не зобов`язується взяти на себе жодних зобов`язань, а форми співпраці на які міститься посилання в угоді не конкретизовані належним чином ( лише загальні посилання).
		Як встановлено судом, зазначені обвинувальний акт та угода про визнання винуватості від 31 жовтня 2017 року не відповідають вимогам КПК України і КК України. У зв`язку із цим, суд вважає, що необхідно відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості. Оскільки угоду про визнання винуватості було укладено під час досудового розслідування, - обвинувальний акт та угода про визнання винуватості підлягають поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 472, 474, 372 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 42017250020000077 від 04 вересня 2017 року відносно ОСОБА_6 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та повернути обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 31 жовтня 2017 року заступнику військового прокурора Черкаського гарнізону ОСОБА_3 для продовження досудового розслідування. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...