Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3070/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.11.2017. Зареєстровано: 22.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.11.2017.
Дата набрання законної сили: 31.10.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"31" жовтня 2017 р.           Справа№ 910/3070/17
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тарасенко К.В.
		суддів:            Тищенко  О.В. 
		          Корсакової Г.В. 
		За участі представників:
		від прокуратури: Вакулюк Д.С. - посв. № 041070 від 03.02.2016
		від позивача: Макеєнко О.Г. - представник 
		від відповідача: Гусак А.М. - представник 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 (суддя - Усатенко І.В.)
		 
		за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс»
		про стягнення 408 186 52,48 грн. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) задоволено частково, з урахуванням ухвали про виправлення описки, присуджено до стягнення з ТОВ «Твінс» на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованість зі сплати пайової участі з урахуванням інфляційних втрат у сумі 37020359,90 грн. та пеню в сумі 3532567,92 грн.
		Присуджено до стягнення з ТОВ «Твінс» на користь Прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору в сумі 238437 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста тридцять сім) грн. 63 коп.
		В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Твінс» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки судом першої інстанції при його постановленні було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також зроблено висновки які не відповідають обставинам справи.
		Представник позивача 26.07.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		31.07.2017 представником відповідача надано додаткові письмові пояснення по справі, які він просив врахувати при вирішенні спору.
		Представник позивача 01.08.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		29.09.2017 від Прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення, щодо безпідставності посилань відповідача на невідповідність спірного Договору нормам чинного законодавства, на підтвердження чого було надано копію судового рішення у справі № 910/10976/17.
		Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у круглому столі, на підставі розпорядження № 09-53/4092/17 від 17.10.2017 для розгляду справи №910/3070/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Корсакова Г.В., Тищенко О.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2017.
		17.10.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
		Представники сторін у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
		18.04.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як забудовником було укладено Договір № 218 пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва (надалі - Договір), предметом якого згідно з п.1.1 є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом офісного центру загальною площею 27 513, 50 кв. м. та відкритою автостоянкою на 16 м/м площею 350, 00 кв. м. на вул. Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі м. Києва.
		Розмір пайового внеску становить 41 624, 70 тис. грн. (п. 1.2 Договору).
		Відповідно до п. 3.1 Договору, забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 2.1. Договору, у строк з травня 2008 року по жовтень 2010 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
		Згідно з п. 3.4. Договору не пізніше ніж за три дні до сплати останньої частки пайового внеску забудовник повинен отримати у Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку.
		У відповідності до п. 3.9. Договору довідка про виконання вимог пайової участі видається представнику забудовника особисто під розписку або з відміткою про отримання на копії довідки, яка залишається у Головного управління економіки та інвестицій.
		В п. 4.7. Договору сторонами погоджено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги Головного управління економіки та інвестицій у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка (штраф та пеня); 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.
		Разом з цим, 04.02.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони встановили, що забудовником згідно Договору станом на 03.02.2010 перераховані пайові кошти у сумі 7 650, 12 тис. грн.
		В п. 2 додаткової угоди № 1 до договору сторони встановили, що заборгованість по сплаті забудовником пайової участі згідно договору становить 32 730, 80 тис. грн., в т. ч. штрафні санкції (пеня та інфляція) у сумі 10 530, 95 тис. грн.
		Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 до договору розмір пайового внеску згідно договору підлягає коригуванню та, відповідно до розрахунків 2, 3, 4 та 5 від 03.02.2010, становить 13 323, 61 тис. грн. 
		Пункт 1.2. договору, в п. 4 додаткової угоди № 1 до договору, сторони виклали в редакції: « 1.2. Розмір пайового внеску, згідно з розрахунками становить 13 323, 61 тис. грн».
		Відповідно до рішення постійно діючої комісії з питань пайової участі КМДА від 03.02.2010 штрафні санкції (пеня та інфляція) у сумі 10 530, 95 тис. грн., підлягають обов'язковій оплаті (п. 5 додаткової угоди № 1 до договору).
		Пункт 2.1 Договору, в п. 6 додаткової угоди № 1 до договору, сторони виклали в редакції: « 2.1. Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 23 854, 56 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у договорі.».
		Перераховані забудовником пайові кошти у сумі, вказаній в п. 1 цієї угоди, зараховуються в оплату пайового внеску, визначеного в п. 6 цієї угоди (п. 7. додаткової угоди № 1 до договору).
		Пункт 3.1. Договору з врахуванням п. 7 додаткової угоди № 1 до договору був викладений сторонами в такій редакції: « 3.1. Забудовник сплачує залишок пайового внеску у сумі 16 204, 44 тис. грн. (без ПДВ) в термін до 29.10.2012 включно, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.».
		Згідно пункту 3.11. Договору (в редакції викладеній в додатковій угоді № 1 до договору) сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту здійснення розрахунку пайового внеску.
		Положеннями п. 4.1. Договору (в редакції викладеній в додаткової угоди № 1 до договору) сторони погодили, що у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску: сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті; у випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається (п. 4.1.1); забудовник сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. договору за кожен день прострочення; пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь - яких обмежень строків нарахування (4.1.2.).
		В подальшому, 19.06.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони погодили нову редакцію п. 3.1. Договору, згідно якої забудовник сплачує залишок пайового внеску у сумі 16 204, 44 тис. грн. (без ПДВ) в термін до 01.07.2013 включно, але не пізніше введення об'єкту в експлуатацію.
		Згодом в додаткових угодах № 3 від 08.11.2013 та № 4 від 05.05.2016 сторонами було погоджено, сплату залишку пайового внеску у сумі 16 204, 44 тис. грн. в термін до 31.01.2015 та до 30.06.2016 відповідно.
		Позов мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати залишку пайового внеску у сумі 16 204, 44 тис. грн. в строк до 30.06.2016 не виконав.
		Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми основного боргу за договором в розмірі 37 286 084, 56 грн. з урахуванням коригування суми на індекс інфляції та суми пені в розмірі 3 532 567, 92 грн. нарахованої за весь період прострочення відповідача з 01.07.2016 по 03.02.2017.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
		Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
		Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - Порядок), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.
		Пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється: зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4.6 Порядку).
		Згідно п. 4.7 Порядку, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (Інвестором).
		Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що законодавство встановлює обов'язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати інфляційних втрат і річних процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
		В п. 4.1.1. Договору (в редакції погодженій в додатковій угоді № 1 до договору) сторонами було погоджено, що у випадку порушення зазначених в п. 3.1. договору строків сплати пайового внеску сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами Договором та додатковими угодами до нього, тобто до 30.06.2016, залишок пайового внеску до міського бюджету не вніс.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем необґрунтовано нараховано інфляційні втрати, а судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з 03.02.2010 по 30.06.2016 з огляду на наступне.
		Як вже було зазначено, в додатковій угоді № 4 від 05.05.2016 сторонами було погоджено, сплату залишку пайового внеску у сумі 16 204, 44 тис. грн. в термін до 30.06.2016, а положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
		Враховуючи, що сторони змінили умови Договору в частині строків виконання зобов'язання, прострочення боржника виникло з 01.07.2016, а не з 03.02.2010, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
		Враховуючи, що сума залишку пайового внеску - 16 204 440,00 грн., а сукупний індекс інфляції за період з 01.07.2016 (дати виникнення прострочення) по 03.02.2017 (кінцева дата за яку позивач просив стягнути інфляційні втрати) становить 1,0824, заборгованість відповідача за Договором з урахуванням інфляційних втрат становить 17 539 685,86 грн. (з них 1 335 245,86 грн. інфляційна складова).
		Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 37 286 084, 56 грн. підлягає задоволенню частково, в розмірі розрахованому судом - 17 539 685,86 грн.
		Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 532 567, 92 грн. - пені за весь період прострочення (218 днів) з 01.07.2016 по 03.02.2017 (дата на яку позивачем здійснено розрахунок пені).
		Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Умовами пункту 4.1.2 Договору сторони визначили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків, забудовник сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. договору за кожен день прострочення, яка нараховується протягом усього строку прострочення без будь - яких обмежень строків нарахування.
		Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
		Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
		Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пунктом 4.1.2. Договору сторонами був визначений строк нарахування пені інший ніж визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому нарахування позивачем пені за період з 01.07.2016 по 03.02.2017 (за 218 днів прострочення) є правомірним.
		Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України внормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
		Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України наданими в п. 2.3. його постанови від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, частина перша статті 231 Господарського кодексу України).
		Отже, беручи до уваги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відзначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
		Отже, сума пені, яку просить стягнути позивач, відповідає визначеним договором умовам і не суперечить чинному законодавству.
		Колегія суддів погоджується з розрахунком пені наданим позивачем, вважає його обґрунтованим та арифметично правильним, а відповідно позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3 532 567, 92 грн.
		Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (інфляційних нарахувань та пені) зважаючи на тяжкий майновий стан відповідача, сплату відповідачем більшої половини нарахованого пайового внеску, незначного строку прострочення, готовність завершувати об'єкт будівництва та сплачувати пайовий внесок, відсутність завданих збитків іншим суб'єктам господарських відносин та помилковість нарахування пені, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
		Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
		Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 2612.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
		Відповідно до ст.. 549 Цивільного кодексу України визначено поняття неустойки. Індекс інфляції не є неустойкою. 
		Статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України передбачено лише зменшення за рішенням суду неустойки (штрафу та пені), відповідно господарський суд не наділений правом, згідно чинного процесуального законодавства, зменшення інфляційних нарахувань. Таким чином, клопотання відповідача у вказаній частині є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (абзац 3 пункту 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
		Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні сторонами договору зобов'язання відповідача було визначено в розмірі 41 624, 70 тис. грн., і не було виконано забудовником у строк визначений договором, а своє зобов'язання по сплаті залишку пайового внеску в розмірі 16 203, 44 тис. грн. (зменшеного за угодою сторін) відповідач не виконує незважаючи на надання йому додаткових можливостей щодо виконання відповідного обов'язку, що знайшло своє відображення в укладанні додаткових угод про зміну строку виконання зобов'язання.
		Також, судом прийнято до уваги, що у відповідності до діючого законодавства пайовий внесок сплачується забудовником до відповідного місцевого бюджету з метою створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не подано жодного належного та допустимого доказі, що свідчив би про винятковість обставин, виходячи з інтересів сторін та який би надав суду підстави зменшити розмір пені, застосувавши положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України. 
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 підлягає зміні в частині періоду за який нараховано інфляційні втрати, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Твінс» підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.) Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Твінс» задовольнити частково.
		2.) Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 - змінити.
		3.) Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року у справі № 910/3070/17 в наступній редакції:
		«1. Позовні вимоги задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів 24170000) заборгованість зі сплати пайової участі з урахуванням інфляційних втрат у сумі 17 539 685,86 грн. (сімнадцять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн. 86 коп.) та пеню в сумі 3532567,92 грн. (три мільйони п'ятсот тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 92 коп.).
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) витрати по сплаті судового збору в сумі 123 897,60 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто сім грн. 60 коп.).
		4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.»
		4.) Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твінс» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) 127 712,64 грн. (сто двадцять сім тисяч сімсот дванадцять грн. 64 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
		5.) Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
		6.) Матеріали справи № 910/3070/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             К.В. Тарасенко 
		 
		Судді                                                                                О.В. Тищенко
		 
		                                                                                Г.В. Корсакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...