Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1845/17-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2017. Зареєстровано: 23.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		17 листопада 2017 р.                                                                    Справа № 802/1845/17-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Поліщук І.М., 
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Дмитрука Михайла Володимировича   
		представника позивача:                      Гончара Олександра Івановича
		представників відповідача:                     Кухрівського Олександра Васильовича
		                                                            Морозової Наталі Миколаївни 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке"   
		до:   Головного управління ДФС у Вінницькій області  
		про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (далі - ТОВ "Іллінецьке", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Іллінецьке" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2014 року по 28.02.2017 року, та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 02.11.2012 року по 28.02.2017 року, відповідачем було складено акт №671/1401/38373353 від 15.06.2017 року, яким зафіксовано порушення п. п. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України. На підставі виявлених порушень відповідачем 04.07.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021300, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 247320,36 грн.
		Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, оскільки визначені у ньому штрафні санкції мали б застосовуватись згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, розрахунок штрафних санкцій згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, на його думку, проведений не вірно, адже жодних ознак повторності у встановленому в акті перевірки порушені немає.
		Відтак, вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогами його скасування.
		Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зокрема зазначив, що в даному випадку мала місце несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб, в зв'язку з його помилковою сплатою до бюджету (в листопаді та грудні 2014 року) в рахунок сплати єдиного податку з юридичних осіб, а тому застосування штрафних санкцій згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, як за несплату відповідного податку взагалі, на його думку, є безпідставним.
		Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на надані суду письмові заперечення за вх. №23471 від 01.11.2017 року, у яких зазначили, що податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими та винесеними з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. З огляду на викладене у задоволенні адміністративного позову просили відмовити.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
		Так, у період з 24.04.2017 року по 24.05.2017 року відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Іллінецьке" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2014 року по 28.02.2017 року, та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 02.11.2012 року по 28.02.2017 року.
		За результатами даної перевірки складено Акт №671/1401/38373353 від 15.06.2017 року, у висновках якого встановлено порушення ТОВ "Іллінецьке" п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е", п. 176.2 "а" ст. 176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.02.2014 року по 28.02.2017 року у загальній сумі 332153,50 грн.
		На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем 04.07.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021300, яким до позивача в порядку п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 247320,36 грн.
		В ході процедури адміністративного оскарження, ДФС України рішенням про результати розгляду скарги №21679/6199-99-11-02-01-15 від 28.09.2017 року вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
		Разом із тим, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0000021300 від 04.07.2017 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
		Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.2); податковий агент (п.п. 162.1.3).
		Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
		Відповідно до п.п. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
		Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
		Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
		Судом встановлено, що ТОВ "Іллінецьке" не заперечує факту несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) та пояснює це тим, що при сплаті ПДФО за листопад-грудень 2014 року, бухгалтером помилково було перераховано суму даного податкового зобов'язання в рахунок сплати єдиного податку з юридичних осіб, внаслідок чого у позивача і виникла заборгованість зі сплати податку на доходи з фізичних осіб. 
		В подальшому всі платежі зі сплати ПДФО здійснювались на вірний рахунок, однак враховуючи заборгованість, яка виникла внаслідок помилкової сплати у листопаді та грудні 2014 року, усі послідуючі платежі зараховувались в рахунок погашення заборгованості за попередній місяць (місячний податковий період). Тобто, сплачене податкове зобов'язання з ПДФО за лютий 2015 року зараховувалось в рахунок погашення заборгованості за грудень 2014 року, яка виникла внаслідок помилкової сплати не невірний рахунок, і так кожний наступний місяць.
		Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи витягами з облікових карток з єдиного податку з юридичних осіб та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.
		Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача зазначає, що оскільки в даному випадку мала місце несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з ПДФО, нарахування штрафних санкцій мало відбуватись не згідно положень п. 127.1 ст. 127 ПК України, яка передбачає відповідальність за несплату зобов'язання взагалі, а згідно положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, яка передбачає відповідальність саме за несвоєчасну сплату зобов'язання. Крім того, зазначає, що відповідачем не вірно визначено розмір штрафних санкцій, застосованих згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України, адже останні розраховані з ознаками повторності та як за порушення, що здійснені втретє.
		Надаючи оцінку даним посиланням представника позивача, суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
		Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).
		Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.
		Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
		Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України).
		Відповідно до ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.
		Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із розрахунку штрафної санкції відповідно до ст. 127 ПК України, відповідачем застосовано наступні штрафні санкції: до платежу від 17.02.2015 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків; до платежу від 20.03.2015 року застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків; з  платежів від 20.03.2015 (за звітний період 01.2015 року) по 28.03.2017 року на позивача накладено штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Загальна сума штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб становить 247320,36 гривень. Вказана сума відображена у податковому повідомленні-рішенні від 04.07.2017 року № 0000021300.
		Проте, суд звертає увагу на те, що у діях ТОВ "Іллінецьке" не вбачається повторності, оскільки вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховано з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.
		Крім того, згідно із положеннями п. 115.1 ст. 115 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. 
		В даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб, відповідальність за яке передбачена ст. 126 ПК України, а тому застосування санкцій, визначених за порушення, яке полягає у ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податку на доходи фізичних осіб взагалі, та ще й як за порушення, що здійснені втретє, на переконання суду, є необґрунтованим.
		Аналогічні за змістом висновки з приводу застосування положень статей 126 та 127 ПК України, відображенні в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 року (справа №802/292/16-а). 
		З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що відповідачем, при притягненні ТОВ "Іллінецьке" до відповідальності, неправомірно застосовано штрафні санкції передбачені ст. 127 ПК України, суд доходить висновку, про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.07.2017 року № 0000021300.
		Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС). 
		За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
		Питання розподілу судових витрат вирішується судом в порядку ст. 94 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 04.07.2017 року №0000021300.
		Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (вул. Центральна, 15, с. Іллінецьке, Іллінецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 38373353)        сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3709 грн. 81 коп. (три тисячі сімсот дев'ять гривень 81 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хм. шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165).
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
		Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		 
		Суддя             Поліщук Ірина Миколаївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...